Ухвала суду № 55796396, 27.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2016 року м. Київ К/800/3781/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Ланченко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання- Бруя О.Д.,

представника позивача - Василенко Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі № 823/2597/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Ватутінський комбінат вогнетривів" до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "Ватутінський комбінат вогнетривів" (далі - ПАТ "Ватутінський комбінат вогнетривів") звернулось в суд з позовом до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - ОДПІ) в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 19 серпня 2014 року № 0001172200, № 0001182200, № 0001162200.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2014 року № 0001172200 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 70509,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001162200. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року, рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позову, прийнято нове рішення яким задоволено позовні вимоги в цій частині.

В касаційній скарзі ОДПІ посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши в рамках касаційної скарги доводи щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Лабораторні прилади та технології" за період з 01 липня 2012 року по 31 липня 2012 року, ТОВ "Аріона торг" за період з 01 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2013 року, ТОВ "Лідергаз" за період з 01 червня 2013 року по 30 червня 2013 року, ТОВ "Трієм" за період з 01 червня 2013 року по 31 липня 2013 року, ПП "Максимум М" за період з 01 квітня 2012 року по 31 травня 2012 року, ТОВ "Бізнес формат індустрія" за період з 01 травня 2012 року по 31 травня 2012 року, ТОВ "МКТ комюнікейшн" за період з 01 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року, ТОВ "КП Добробут" за період з 01 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року, ТОВ "Укртрейдінвест" за період з 01 серпня 2013 року по 30 вересня 2013 року, ТОВ "Бізнес Форум" за період з 01 серпня 2012 року по 31 серпня 2012 року, ТОВ "Аграрне товариство Полудень" (станом на час здійснення перевірки ТОВ "Голден компані") за період з 01 січня 2013 року по 28 лютого 2013 року та з 01 квітня 2013 року по 30 квітня 2013 року, ТОВ "Автоспецкомплектсервіс-Україна" за період з 01 травня 2013 року по 30 червня 2013 року, за результатом якої складено акт від 12 серпня 2014 року № 456/23-12-22-016/00191916.

За висновками акту перевірки ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 19 серпня 2014 року № 0001172200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 337 154,00 грн.; № 0001182200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 185 248,00 грн., штрафна санкція 46 312,00 грн.; № 0001162200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" на 44 274,00 грн., штрафна санкція 11 068,50 грн.

Скасовуючи в частині рішення суду першої інстанції та задовольняючи в цій частині позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Згідно підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.1, 198.3. статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, законодавцем чітко встановлено перелік документів, які надають право платнику податків на формування податкового кредиту, де обов'язковою умовою є наявність податкових накладних.

Разом з тим, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами встановлено, що між ПАТ "Ватутінський комбінат вогнетривів" та ПП "Максимум М" укладено договір поставки від 20 січня 2012 року №005-03/12.

В підтвердження виконання умов договору (транспортування подрібненого лушпиння соняшника), контрагентом надано позивачу податкові накладні, які складені у відповідності до вимог законодавства та мають всі необхідні реквізити, що підтверджує дійсність даних правочинів. Також виконання зазначених договорів підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суди прийшли до правильного висновку, що умови укладеного між позивачем та ПП "Максимум М" договору поставки від 20 січня 2012 року №005-03/12 виконані у повному обсязі.

Стосовно господарських операцій позивача з ТОВ "Голден Компані", колегія суддів зазначає.

Так, наявний у справі договір перевезення вантажу №111/13 від 03 січня 2013р між ТОВ "Голден Компані" та позивачем не містить обов'язкового реквізиту - підпису з боку продавця та печатки, однак, це не може слугувати беззаперечним фактом фіктивності господарських операцій.

Для договору перевезення обов'язковість письмової форми може бути виражена наявністю оплаченого рахунку-фактури, квитанції, квитка та інших документів. У даному випадку наявні ТТН № 491043 від 30 січня 2013 року, ТТН № 491045 від 20 лютого 2013 року, ТТН № 491044 від 04 лютого 2013 року, ТТН № 491046 від 12 лютого 2013 року, ТТН № 953 від 12 квітня 2013 року, обсяги та вартість транспортних послуг погоджені актами надання послуг. Реальність даних операцій підтверджується також наявністю підписів на первинних документах та печатками щодо перевезення третіх осіб, а саме: ТОВ "БІСЕР" (код ЄДРПОУ 21348641), ТОВ "Дніпропетровська паперова фабрика" (код ЄДРПОУ 34917212) та ін.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Аріона-Торг" та ТОВ "Лідергаз", судом апеляційної інстанції встановлена наявність ліцензій Серії АЕ №179860 від 29 листопада 2012 року та Серії АВ №472084 від 30 грудня 2009 року, що були видані Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Видача даних ліцензій регулюється Інструкцією про порядок видачі ліцензій Національною комісією регулювання електроенергетики на здійснення окремих видів підприємницької діяльності, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 06 жовтня 1999 року № 1305 (далі - Інструкція). Зокрема, цією інструкцією передбачені ряд обов'язкових документів, що засвідчують наявність матеріально-технічної бази, що використовується для провадження певного виду господарської діяльності.

Крім того, відповідно до п. 2 Договору ПН/13-135/165/13 від 28 лютого 2013 року, укладеного між позивачем та ТОВ "ЛІДЕРГАЗ" визначені умови для якості та кількості газу, а також п. 2 Договору купівлі-продажу природного газу №Н13-45013-А-13-54 від 16 жовтня 2013 року.

Заявки на визначення придбання газу визначають намір купити ту чи іншу кількість. В той же час, про фактичне отримання газу може також свідчити і акт передачі-приймання.

На кожному акті є печатка та підпис представників газорозподільної організації, що безпосередньо підтверджує участь Звенигородського управління по експлуатації газового господарства (код 24419531) у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22 вересня 2011 року №1580 "Про затвердження Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом" затверджено типовий договір на постачання природного газу.

Доказів на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищезазначених договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних судами не виявлені.

Що стосується господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Лабораторні прилади та технології", то в даному випадку сторонами не заперечується наявність первинних бухгалтерських документів, які засвідчують придбання газоаналізатору ООКСИ. На підтвердження реальності придбання об'єкту основних засобів був складений Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) №84 від 31 липня 2011 року та присвоєно інвентарний номер 60154. Зважаючи на те, що поставка такого товару була разовою, укладення договору-купівлі продажу можливе лише за усною домовленістю сторін на підставі рахунку-фактури без укладення письмового договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності віднесення позивачем вартості придбаних товарів до складу валових витрат, оскільки всі операції по спірних договорах належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку підприємства, а відтак несуттєві недоліки в оформленні документів не можуть свідчити про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанцій ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для його скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року в частині задоволення позовних вимог та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі № 823/2597/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О. А. Веденяпін

Л.В. Ланченко