Ухвала суду № 55795885, 10.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 року м. Київ К/800/32553/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (доповідача),

Швеця В.В.,

Штульман І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Пенсійного фонду України до Державної виконавчої служби України, Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімової Асі Назимівни про визнання дій протиправними та скасування постанов,

за касаційною скаргою Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року Пенсійний фонд України звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімової А.Н. щодо винесення постанов ВП №41237888 від 19 січня 2015 року про накладення штрафу та стягнення виконавчого збору незаконними та скасувати їх.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2015 року позов задоволено частково. Визнано дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімової А.Н. щодо винесення постанов від 19 січня 2015 року ВП №41237888 про накладення штрафу та від 19 січня 2015 року ВП №41237888 про стягнення виконавчого збору протиправними. Скасовано постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімової А.Н. від 19 січня 2015 року ВП №41237888 про накладення штрафу та від 19 січня 2015 року ВП №41237888 про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Печерського районного суду м.Києва від 16 квітня 2015 року залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору в розмірі 876 грн 96 коп, з врахуванням уже сплаченої суми 36 грн 54 коп.

У касаційній скарзі Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції статті 4 Закону України "Про судовий збір", просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження апеляційного розгляду. Зазначає, що даний спір має немайновий характер.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Частиною шостою статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VІ за подання до адміністративного суду позову: майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру - 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону (в редакції, чинній на момент винесення судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення) за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Отже, розмір судового збору за подання апеляційної скарги залежить від визначення характеру адміністративного позову як майнового або немайнового.

За приписами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Зі змісту Рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини, вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

Таким чином, звернення до суду з вимогою про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком якого є зміна складу майна позивача, є майновою.

Вказана правова позиція відповідає практиці Верховного Суду України, викладеній в ухвалі від 17 квітня 2015 року №21-547а15.

Враховуючи те, що предметом даного спору є постанова державного виконавця про накладення штрафу та стягнення виконавчого збору, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про майновий характер заявлених вимог та необхідність справляння з них судового збору за відповідними ставками.

Оскільки відповідач не додав до апеляційної скарги документ про сплату судового збору за вимоги майнового характеру, тому суд апеляційної інстанції правомірно залишив апеляційну скаргу без руху.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального законодавства при вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги, тому підстав для скасування ухвали судді колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

Касаційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.В. Швець

І.В. Штульман