Ухвала суду № 55794800, 11.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

11 лютого 2016 року м. Київ справа № 800/106/16

провадження № П/800/106/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної і моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з вказаним адміністративним позовом.

Позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Пунктом 3 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Так, у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами 4 і 5 статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Згідно з приписами частин 4 і 5 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності. Адміністративний позов суб'єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.

Разом з тим, статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Зокрема, у частині 5 наведеної процесуальної норми права зазначено, що Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може: визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів незаконним повністю або в окремій його частині; визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду юстиції, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів вчинити певні дії; застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 162 цього Кодексу.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 просить, зокрема, засудити відповідача за сприяння фашизму і заборонити фашизм, тоталітарний режим в Україні у всіх формах його прояву, для чого заборонити засудження соціалізму, комунізму, Союзу Радянських Соціалістичних Республік, радянських республік і країн колишньої соціалістичної співдружності, засновників та керівників Союзу Радянських Соціалістичних Республік, радянських республік і країн колишньої соціалістичної співдружності, комуністичної партії Радянського Союзу, комуністичних партій радянських республік і країн колишньої соціалістичної співдружності, що не узгоджується з вимогами частини 4 статті 105 та статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України

Окрім цього, за змістом статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги адміністративного позову повинні стосуватись конкретного відповідача - суб'єкта владних повноважень або декількох відповідачів за таким позовом.

Вимоги позивача про зобов'язання відповідних державних структур привести рішення органів державної влади України у відповідність з цим рішенням суду не конкретизовані і не персоналізовані, зокрема, з їх змісту не вбачається кого саме вони стосуються, не зазначено які саме рішення яких органів державної влади необхідно привести у відповідність до судового рішення, крім того не зазначено у який спосіб, передбачений процесуальним законодавством необхідно вчинити такі дії (визнати їх незаконними, скасувати тощо), а тому їх не можна визнати такими, що відповідають вимогам статті 105, пункту 4 частини 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ураховуючи наведене, позивачу необхідно привести зміст позовних вимог у відповідність з приписами статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог статті 171-1 цього Кодексу, зокрема, і щодо повноважень Вищого адміністративного суду України, як суду першої інстанції, передбаченими частиною 5 цієї статті.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Натомість, позивач не надав доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги і не зазначив доказів які він не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Також, позивач просив звільнити його від сплати судового збору враховуючи майновий стан.

На підтвердження доводів свого клопотання позивач надав копію довідки Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя від 5 травня 2008 року і зазначив, що одержує пенсію у розмірі 1280 гривень.

Водночас, зазначені ОСОБА_1 обставини можуть свідчити про наявність підстав для зменшення, відстрочення або розстрочення судових витрат, а не звільнення від їх оплати в повному обсязі.

За таких обставин, клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Згідно з приписами частини 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За правилами частини 1 статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі Закон № 3674-VI, в редакції, станом на час звернення до суду із даним позовом) ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

За змістом частини 1 статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Станом на 1 січня 2016 року, розмір мінімальної заробітної плати складав 1378 гривень, а тому, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону № 3674-VI, розмір ставки судового збору в даному випадку становить 551,20 гривень.

Позовна заява містить також вимоги про стягнення з відповідача 244 мільярди 96 мільйонів гривень матеріальної і моральної шкоди, що свідчить про майновий характер даного позову.

В свою чергу, положеннями абзаців 1, 2 частини 3 статті 6 встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Абзацом 4 підпункту 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI встановлено за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставку судового збору у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір за кожну вимогу немайнового характеру, а також за подання позову майнового характеру (щодо стягнення матеріальної шкоди), з урахуванням розміру майнових вимог (матеріальної шкоди) і вищевказаних вимог Закону № 3674-VI, з одночасним наданням квитанції про сплату судового збору або вказати інші підстави для зменшення розміру судових витрат, або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат, підтверджених відповідними доказами.

Надаємо реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - УДКCУ у Печерському р-ні, рахунок отримувача: 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету: 22030005 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)", призначення платежу - 101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), - Вищий адміністративний суд України.

Відповідно до частини 4 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання, разом з тим, позовна заява ОСОБА_1 не підписана.

Позивач також не врахував приписи статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими мова адміністративного судочинства України визначається статтею 14 Закону України від 3 липня 2012 року № 5029-VI «Про засади державної мовної політики».

Відповідно до частини 3 статті 14 вказаного Закону сторони, які беруть участь у справі, подають письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою, а згідно з частиною 1 статті 6 цього Закону державною мовою України є українська мова.

Отже позивачу необхідно привести текст своєї позовної заяви у відповідності до вимог наведених правових норм.

За наведених обставин, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху та надати строк для усунення зазначених недоліків.

Роз'яснити позивачеві, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 106, 108 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної і моральної шкоди залишити без руху.

Встановити позивачу строк до 3 березня 2016 року для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.

Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків позовна заява буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вищого

адміністративного суду України М.І. Мойсюк