Ухвала суду № 55794713, 03.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2016 року м. Київ К/800/13081/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Затворнікова А.М.,

представника відповідача - Семчук Т.М.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі № 810/6954/14 за поданням Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Державного підприємства "Укрспирт",

в с т а н о в и в:

Броварська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ОДПІ) звернулась до Київського окружного адміністративного суд з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Державного підприємства "Укрспирт" (далі - ДП "Укрспирт"), який накладено рішенням ОДПІ від 11 грудня 2014 року № 579/10/06/22-01.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року, подання задоволено.

В касаційній скарзі ДП "Укрспирт" посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні подання відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області встановлено факт відвантаження 15 листопада 2014 року фракції головної спирту етилового з акцизного складу ДП "Укрспирт" за місцем провадження діяльності (Вінницька область, м. Бершадь, вул.Чкалова, 1) без надання дозволу представника контролюючого органу на такому складі та відсутності підтвердження сплати акцизного податку. За фактом встановленого порушення, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області організовано фактичну перевірку відповідача з питань дотримання вимог законодавства при відвантаженні спирту з акцизного складу.

Проте, у зв'язку з недопуском 17 листопада 2014 року посадових осіб фіскальної служби до перевірки зазначена перевірка контролюючим органом не проведена.

При цьому, листом від 17 листопада 2014 року №01-4-2/693, відповідач повідомив контролюючий орган про те, що розгляне питання допуску до проведення фактичної перевірки за умови направлення копії наказу про проведення перевірки на юридичну адресу платника податку.

Листом від 04 грудня 2014 року №13562/7/99-99-21-17 Фіскальною службою України надано доручення Головному управлінню Державної фіскальної служби у Київській області організувати до 04 грудня 2014 року проведення фактичної перевірки ДП "Укрспирт" з питань дотримання законодавства щодо відвантаження спирту етилового, у тому числі фракції головної спирту етилового з акцизних складів останнього, розташованих у Вінницькій області, за 2012 рік, 2013 рік та 10 місяців 2014 року та за фактом відвантаження 15 листопада 2014 року фракції головної спирту етилового з акцизного складу ДП "Укрспирт" за адресою: Вінницька область, м. Бершадь, вул.Чкалова, 1.

10 грудня 2014 року позивачем видано наказ №40 "Про проведення фактичної перевірки", відповідно до якого начальнику Управління податкового аудиту ОДПІ Іванченко В.І. доручено організувати проведення фактичної перевірки ДП "Укрспирт" з питань, викладених в листі Фіскальної служби України від 04 грудня 2014 року №13562/7/99-99-21-17, а також видано направлення на перевірку №27, №28 та №29.

11 грудня 2014 року посадовими особами ОДПІ складено акт про відмову посадової особи відповідача від підписання направлення на перевірку та складено акт №000002 про недопуск до проведення перевірки.

У зв'язку з недопуском посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, 11 грудня 2014 року о 16.30 год. ОДПІ прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна ДП "Укрспирт".

12 грудня 2014 року о 14.59 год. позивач звернувся до суду із поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту.

Задовольняючи подання, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктами 16.1.13, 16.1.19 пункту 16.1 статті 16, підпунктом 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) встановлено, що компетенція контролюючих органів та обов'язок платників податків є необхідними умовами для забезпечення виконання приписів частини першої статті 67 Конституції України, згідно з якою кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Тобто, законодавець визначає дві обставини, за наявності яких може бути застосований арешт майна платника податків: 1) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення; 2) платник податків відмовляється від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Статтею 81 ПК України регламентована процедура допуску посадових осіб до проведення перевірки, яка однаково застосовується як для документальних, так і для фактичних перевірок.

За приписами пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, встановлених у цій нормі документів.

У відповідності до абзаців 5, 6 пункту 81.1 статті 81 ПК України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Відповідно до абзаців 7, 8 пункту 81.1 статті 81 ПК України при пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами контролюючого органу до початку проведення фактичної перевірки пред'явлено представникові ДП "Укрспирт" наказ від 10 грудня 2014 року №40 "Про проведення фактичної перевірки", як підставу для проведення перевірки, направлення на перевірку №27, №28, №29 та пред'явлено службові посвідчення, які містять всі необхідні та передбачені законом реквізити.

В свою чергу, представник відповідача ОСОБА_4 від підписання направлення на перевірку відмовився, про що посадовими особами ОДПІ складено відповідний акт про відмову платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленнях на перевірку, що відповідно вимог законодавства є підставою для початку проведення такої перевірки.

Проте, відповідачем не допущено посадових осіб ОДПІ до проведення фактичної перевірки, з посиланням на те, що в наказі зазначено Вінницьку області, в той час як перевіряючі здійснили вихід за адресою: м.Київ, вул.Грінченка, 1, про що також складено відповідний акт від 11 грудня 2014 року №000002.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Кодексу у направленні на проведення, зокрема, фактичної перевірки, серед іншого зазначаються найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться.

Згідно підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За приписами статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Крім того, не знайшло свого обґрунтування посилання відповідача на неможливості накладання адміністративного арешту на майно яке належить державі та закріплено за ДП "Укрспирт" на праві господарського відання, оскільки у відповідності до частини першої статті 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо безпідставності відмови платника податків від допуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення фактичної перевірки та обґрунтованості вимоги арешту майна платника податків у даній справі.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі № 810/6954/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній