Ухвала суду № 55794168, 13.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 року м. Київ К/800/34286/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року у справі № 876/7941/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Галімпекс-Склодзеркальний завод" до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Галімпекс-Склодзеркальний завод" (далі - ТОВ Фірма "Галімпекс-Склодзеркальний завод") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ), в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2013 року №0002651550.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року, адміністративний позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законними, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу податкового органу необґрунтованою, а тому просить залишити її без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача, за результатами якої складено акт від 30 січня 2013 року №180/1550-00293367 (далі - Акт).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статей 2, 5, 6, 7 Закону України "Про плату за землю" від 03 липня 1992 року №2535-ХІІ (далі - Закон №2535-ХІІ) в результаті чого занижено зобов'язання з плати за землю за 2010 рік в сумі 13 118,14 грн. та підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269, підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270, підпункту 271.1.1 пункту 271.1, статті 271, пункту 272.1, статті 272, пункту 274.1 статті 274, пункту 287.3 статті 287 розділу 13 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) в результаті чого позивачем занижено земельний податок зобов'язання з плати за землю за 2011 рік в сумі 13 118,14 грн.

При цьому, контролюючий орган вважає, що в силу Закону України "Про плату за землю" зобов'язання позивача по платі за землю за 2010-2011 роки становлять 13 461,21 грн. за кожний рік, оскільки згідно листа Управління Держкомзему у Пустомитівському районі від 19 грудня 2011 року №01-15/727 нормативна грошова оцінка земельних ділянок ТОВ Фірма "Галімпекс-Склодзеркальний завод", що знаходяться на території Зимноводівської сільської ради, становить: 7,982 га. несільськогосподарські угіддя 1322617,40 грн.; 26,70 га. сільськогосподарські угіддя 235045,44 грн., а відповідно до поданих позивачем розрахунків земельного податку за 2010-2011 роки становлять 343,07 грн. за кожний рік.

На підставі вищенаведеного Акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2013 року №0002651550, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по земельному податку в сумі 31 156,59 грн., з яких за основним платежем 26 236,28грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 920,31грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2535-ХІІ використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Частиною другою статті 2 зазначеного Закону встановлено, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Згідно зі статтею 7 Закону №2535-ХІІ ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій-десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

За приписами статті 13 Закону №2535-ХІІ, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

У відповідності до статті 15 Закону №2535-ХІІ власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

З 1 січня 2011 року введено в дію ПК України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Статтею 269 ПК України встановлено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За змістом пункту 286.1 статті 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПК України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативно - грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативно грошової оцінки землі.

Тобто, у разі зміни нормативно грошової оцінки землі та ставки податку від нормативної грошової оцінки, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відтак, якщо у населеному пункті рішенням ради запроваджена нова нормативна грошова оцінка землі та в установленому порядку вона оприлюднена, платники самостійно повинні звернутися до відповідного органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів для отримання довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, перерахувати суму податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності та подати вказану довідку з податковою звітністю до податкового органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки.

При цьому, судами встановлено, що відповідачем, на якого в силу норми частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, доказів зміни нормативної грошової оцінки землі не надано.

Разом з тим, пунктом 102.1. статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що податковий розрахунок земельного податку за 2010 рік позивачем подано 26 січня 2010 року.

Отже, суди дійшли правильного висновку, що з моменту подання такої звітності, податковий орган протягом 1095 днів, не визначив суму грошових зобов'язань, в зв'язку з чим платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання.

Крім того, судами правильно взято до увагу, що згідно акту перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 12 червня 2012 року №570/22-10/00293367 прийнятого за результатами планової виїзної документальної перевірки ТОВ Фірма "Галімпекс-Склодзеркальний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року, контролюючим органом не виявлено порушень у 2010 та 2011 роках в частині нарахування позивачем плати за землю.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року у справі № 876/7941/13 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній