Постанова № 55772999, 10.02.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року Справа № 918/1294/15

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Демянчук Ю.Г. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Михальчук В.К.

за участю представників сторін:

позивача: представник ОСОБА_2

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 державного гуманітарного університету на рішення господарського суду Рівненської області від 09.12.15р. у справі № 918/1294/15 (суддя Андрійчук О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача ОСОБА_1 державного гуманітарного університету

про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов'язання

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області у справі №918/1294/15 від 09.12.15р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 державного гуманітарного університету на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 834,74 грн. 3% річних, 21297,61грн. інфляційних та 1076,83грн. судового збору. У задоволенні позову про стягнення 219,52 грн. 3% річних та 2 680,50 грн. інфляційних відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що зважаючи, що основний борг відповідачем своєчасно, після набрання законної сили рішення господарського суду Рівненської області у справі №918/1437/14 від 18.12.2014 року (постанова ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року) погашений не був, позивач здійснив нарахування 3% річних в розмірі 1054,26 грн. та інфляційних в розмірі 23978,11 грн. Разом з тим провівши перерахунок зазначених сум, суд першої інстанції встановив, що за вказаний період вірними є нарахування: 834,74 грн. - 3% річних, 21297,61грн. - інфляційних, які і підлягають до задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 державний гуманітарний університет звернувся до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 09.12.15р. у справі 918/1294/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що позивач всіляко намагався зловживати своїми правами, пред'явивши наказ про примусове виконання рішення, лише 28 травня 2015 року, оскільки нормами господарського судочинства України, закріплено, що рішення суду виконується на підставі наказу, а наказ видається не боржникові, а стягувачу.

Таким чином, ОСОБА_1 державний гуманітарний університет, як боржник, а також як розпорядник бюджетних коштів, був позбавлений можливості на добровільне виконання рішення суду.

Апелянт вважає, що позивач мав право для звернення з наказом про виконання рішення з моменту коли господарським судом Рівненської області було видано наказ, а саме 05.01.2015 року, але він своїм правом не скористався, а тому він не має права на відшкодування інфляційних втрат та 3% річних.

Відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі позивачем не подано. В усному поясненні представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, оскільки вони є безпідставні та необґрунтовані, просить суд рішення господарського суду Рівненської області від 09.12.15р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому представник позивача у судовому засіданні погодився із рішенням господарського суду Рівненської області від 09.12.15р. у даній справі.

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 09.12.15р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

За змістом частини 2 статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу (ЦК) України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

14.02.2013 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір про закупівлю природного газу №13/3903-ТЕ-28.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

За змістом ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобовязується передати у власність покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України), далі газ, а покупець зобовязується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2. цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору продавець передає покупцю в період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року природний газ в обсязі до 37,000тис.куб.м., у тому числі по місяцях (тис. куб. м): січень 6; лютий 6; березень 6; квітень 3,5; жовтень 3,5; листопад 6; грудень 6. За розрахункову одиницю газу приймається один кубічний метр (куб. м), приведений до стандартних умов.

Пунктом 3.1. договору визначено, що ціна за 1000куб.м газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, становить 1091,00грн. з урахування у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000куб.м. природного газу 1091,00 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 1309,20 грн. Загальна вартість цього договору на дату його укладання становить 40367,00 грн., крім того ПДВ 8073,40 грн., разом з ПДВ 48440,40 грн.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1 договору).

Відповідно до п.п. 4.3., 4.4. договору у платіжних дорученнях покупець повинен обовязково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Згідно з п. 5.1. договору строк поставки газу з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року включно.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п. 9.3. договору).

Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (пять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 39 ОСОБА_3 України Про здійснення державних закупівель») з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі у одного учасника, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013 року, і діє в частині поставки газу до 31.12.2013 року включно, а у частині розрахунків до їх повного здійснення.

Також, 14.02.2013 року між позивачем та відповідачем укладено додаток №1 до договору про закупівлю природного газу №13/3903-ТЕ-28 від 14.02.2013 року (надалі додаток №1).

Відповідно до п. 2.1. додатку № 1 обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки визначається шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу в пункті приймання-передачі газу.

Згідно з п. 2.2 додатку № 1 обсяг газу, визначений згідно з п. 2.1 цього додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі.

Приймання-передача газу, поставленого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки газу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 37896,09грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2013 року на суму 7986,12 грн., від 28.02.2013 року на суму 6654,66 грн., від 31.03.2013 року на суму 7369,48 грн., від 30.04.2013 року на суму 2768,95 грн., від 31.10.2013 року на суму 3324,06 грн., від 30.11.2013 року на суму 4214,32 грн., від 31.12.2013 року на суму 5578,50 грн.

У зв'язку з неналежними виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся до господарського суду Рівненської області, судовим рішенням якого у справі № 918/1437/14 від 18.12.2014 року, залишеним без змін постановою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року, позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 державного гуманітарного університету на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 37896,09грн. основного боргу, 2753,17грн. - пені, 1355,85грн. - 3% річних, 4707,32грн. - інфляційних втрат та 1827,00грн. - витрат по сплаті судового збору.

Зважаючи, що основний борг відповідачем своєчасно погашений не був, позивач здійснив нарахування 3% річних в розмірі 1054,26 грн. та інфляційних в розмірі 23978,11 грн.

За змістом ч. 1. ст. 12 ОСОБА_3 України «Про засади функціонування ринку природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За умовами п. 2 ч. 2 ст. 19 ОСОБА_3 України «Про засади функціонування ринку природного газу» відповідач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції зроблено перерахунок 3% річних та інфляційних, застосувавши інтегрований калькулятор в правовій системі "Ліга: ОСОБА_3" і встановлено, що розмір перших становить 834,74грн. (при заявленому - 1054,26грн.), других - 21297,61грн. (при заявленому - 23 978,11 грн.). Суд апеляційної інстанції погоджується із таким розрахунком. Отже, заявлені позовні вимоги про стягнення інфляційних та 3 % річних підлягають частковому задоволенню.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 державного гуманітарного університету від 11.01.16р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 09 грудня 2015 року у справі №918/1294/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №918/1294/15 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Крейбух О.Г.