Постанова № 55772985, 10.02.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2016 р. Справа № 920/1430/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І. В.;

при секретарі Марченко В.О.,

позивача - Проскурякова Н.В. (дов.№б/н від 05.01.2016р.),

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (вх.№5776 С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 10 листопада 2015 року у справі №920/1430/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк", м.Київ,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Суми,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національний банк України,

про стягнення 377234,06 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №9СМБ/2008-АПЗ від 24.06.2008р., яка складається з суми заборгованості за кредитом та відсотками у розмірі 16054,19 євро (374129,96 в гривневому еквіваленті), а також, суми пені у розмірі 3104,10 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 10 листопада 2015 року (суддя Зражевський Ю.О.) позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 14917,11 євро (347631,23 грн.) заборгованості по кредиту, 1137,08 євро (26498,73 грн.) заборгованості по процентам та 3104,10 грн. пені. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в доход Держбюджету України 5658,51 грн. судового збору.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 10 листопада 2015 року у справі №920/1430/15 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Дельта Банк" у задоволенні позовних вимог. Стягнути з ПАТ "Дельта банк" на користь ФОП ОСОБА_2 судові витрати.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що 25.10.2012р. між ПАТ «Дельта Банк» та ФОП ОСОБА_2 укладено додатковий договір №1 до кредитного договору №9СМБ/2208-ЛПЗ від 24.06.2008р. Апелянт продовжив сплачувати кошти за користування кредитом позивачу. Остання проплата за кредитом здійснена відповідачем 09.01.2015р. Апелянт вважає, що, оскільки ні ТОВ «Укрпромбанк», ні ПАТ «Дельта Банк» не надавав ОСОБА_2 доказів переходу до ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за зазначеним кредитним договором, у ОСОБА_2 не виникло зобов'язань щодо виконання умов кредитного договору №9СМБ/2008-АПЗ перед ПАТ «Дельта Банк».

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, її розгляд призначено на 25 січня 2016 року о 10.30 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2016р. розгляд справи відкладено на 10.02.2016р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2016р. задоволено клопотання представника відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про його участь у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду з розгляду справи №920/1430/15, яке відбудеться 10.02.2016 року об 11 год. 00 хв., у залі судового засідання №131, в режимі відеоконференції. Доручено господарському суду Сумської області забезпечити проведення відеоконференції у справі №920/1430/15.

08.02.2016р. від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національного банку України, до суду надійшов відзив (вх.№1506) на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити рішення господарського суду Сумської області без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

10.02.2016р. від позивача до суду надійшли пояснення (вх.№1602) по справі.

До вказаних пояснень надано належним чином засвідчені копії запиту до НБУ за вих.№18.2-100 від 03.02.3016р., докази надіслання зазначеного запиту (оригінал чеку «Укрпошти» №5832 від 03.02.3016р.), копію довіреності від 01.12.2015р., копію заяви про отримання кредиту, копію заяви про надання траншу відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) в розмірі 45000,00 євро згідно з кредитним договором №9СМБ/2008-АПЗ від 24.06.2008р., копію розпорядження бухгалтерії від 26.06.2008р., копію інформації щодо шахрайства з фінансовими ресурсами, копію договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь дельта Банку від 30.06.2010р., копія витягу з додатку №2 до договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010р.

Представник апелянта у судове засідання 10.02.2016р. до господарського суду Сумської області не з'явився, яке призначено до слухання ухвалою суду від 27.01.2016р. за клопотанням апелянта в режимі відеоконференції.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, зазначених у відзиві (вх.№329 від 14.01.2016р.) на апеляційну скаргу, просив суд залишити рішення господарського суду Сумської області по справі №920/1430/15 без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

У судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національний банк України, не з'явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, у межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

24.06.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 9СМБ/2008-АПЗ, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування 60000,00 Євро. Строк кредитної лінії встановлено з 24.06.2008р. по 23.06.2023р. включно (а.с.11-а.с.14).

Додатковим договором №1 від 25.10.2012р. до даного кредитного договору внесені зміни, зокрема, пункт 10.6 договору викладено у новій редакції, а саме: сторони погодились внести до цього договору застереження, яке є третейською угодою в розумінні ст.12 Закону України "Про третейські угоди" про те, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв'язку з цим договором та розгляд і вирішення всіх невирішених сторонами шляхом переговорів спорів, які виникають або можуть виникнути між сторонами з питань виконання, зміни, розірвання ними цього договору, чи у зв'язку з цим договором або випливають з нього (включаючи, але не обмежуючись - визнання цього договору недійсним и або дійсними, укладеними або неукладеними, припинення (розірвання) цього договору, стягнення неустойки штрафних санкцій та пені, зміна умов цього договору, відшкодування завданих порушенням цього договору збитків, недійсність цього договору, неукладеність цього договору, відновлення становища, яке існувало до порушення цього договору тощо) вирішуються Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків (а.с.17-а.с.19).

30.06.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010р., за умовами якого Укрпромбанк передає (відступає) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними Договорами, внаслідок чого Дельта Банк змінює Укрпромбанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях (а.с.22-а.с.27).

Відповідно до положень ст. 516 Цивільного кодексу України відступлення Укрпромбанком прав вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами до Дельта Банку не вимагає отримання згоди від боржників.

Права вимоги, які було передано ПАТ "Дельта Банк", зазначені у додатку № 2 до договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010р., до складу яких включено і право вимоги виконання фізичною-особою-підприємцем ОСОБА_2 за кредитним договором № 9СМБ/2008-АПЗ від 24.06.2008р., витяг з вказаного додатку міститься у матеріалах справи.

Внаслідок укладення зазначеного договору відступлення прав вимоги та за правилами, передбаченими ст.ст. 512, 513, 514, 516 та 517 Цивільного кодексу України, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" набув статусу нового кредитора та позичальника за кредитним договором №9СМБ/2008-АПЗ від 24.06.2008р., укладеним з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2. Отже, другою стороною по кредитному договору № 9СМБ/2008-АПЗ від 24.06.2008р., укладеним з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 стало Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк".

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015р. №150 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 прийнято рішення №51 про запровадження з 03.03.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №51 від 02.03.2015 у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" запроваджено Тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015р. №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.10.2015 року прийнято рішення № 181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації АТ "Дельта Банк" та призначено Уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ "Дельта Банк", строком на 2 роки з " 05" жовтня 2015 року по " 04" жовтня 2017 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні (ч.ч.1, 2 ст. З Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

Згідно з п. 15 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду (ч.ч. 1, 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Таким чином, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до господарського суду Сумської області в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта банк", що, відповідно, до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, є юридичною особою публічного права і здійснює тимчасову адміністрацію та ліквідацію ПАТ "Дельта банк" через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу.

У зв'язку з заміною кредитора у зобов'язанні, внаслідок укладення договору відступлення права вимоги, за наявності прострочення оплати за кредитним договором, новий кредитор має право на звернення до суду за вирішенням спору.

Господарський суд Сумської області, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №9СМБ/2008-АПЗ від 24.06.2008р., виходив з наступного.

Між Публічним акціонерним товариством "Дельта банк", який відповідно до договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010р. набув статусу позичальника (позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач) укладений кредитний договір №9СМБ/2008-АПЗ від 24.06.2008р.

Матеріали справи свідчать, що за заявою ФОП ОСОБА_2 від 24.06.2008р. та відповідно до умов договору, банк надав відповідачу транш відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) в розмірі 45000,00 євро під 14% річних, що підтверджується розпорядженням бухгалтерії від 26.06.2008р. та випискою про рух коштів на рахунку останнього.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок до графіку зменшення ліміту кредитування, зазначеного в додатку №1 до кредитного договору.

Нарахування процентів здійснюється банком щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно. Сплата процентів здійснюється щомісячно в строк з 28 числа по останній робочий день поточного місяця (п.п. 4.3 - 4.4 кредитного договору).

Після змін до кредитного договору, внесених додатковим договором №1 від 25.10.2012р., позичальник повинен сплачувати щомісячно не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з графіком зменшення кредитного ліміту, відповідно до якого позичальник зобов'язувався щомісячно до 10 числа місяця сплачувати по 336 євро з останнім платежем 10.06.2013р.

Відповідно до п.4.6 кредитного договору у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує у строки, передбачені п.4.4 цього договору, проценти з розрахунку 22% річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідач порушив умови користування кредитом, у зв'язку з чим у останнього станом на 11.08.2015р. утворилась заборгованість у сумі 16054,19 євро (374129,96 в гривневому еквіваленті) за кредитним договором №9СМБ/2008-АПЗ від 24.06.2008р., яка складається з 14917,11 євро (347631,23 грн.) боргу за кредитом та 1137,08 євро (26498,73 грн.) нарахованих процентів за несвоєчасне повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-1У (зі змінами та доповненнями) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст.345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно зі ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктом 1 ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу у письмовій формі.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором невстановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ст.1048 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що у описовій частині додаткового договору до договору про передачу активів та кредитних зобов'язань «Укпромбанку» на користь «Дельта банку» від 30.06.2010р. зазначено, що ПАТ «Дельта Банк» прийняло від ТОВ «Укрпромбанк» право вимоги за кредитним договором №14/КВ-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 27 березня 2008р.», а тому, на думку апелянта, відсутні докази переходу до ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитним договором №9СМБ/2008-АПЗ від 24.06.2008р., а відтак, у ОСОБА_2 не виникло зобов'язань щодо виконання умов кредитного договору №9СМБ/2008-АПЗ перед ПАТ «Дельта Банк».

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, оскільки факт надання кредиту ПАТ «Укрпромбанк» ФОП ОСОБА_2 підтверджується матеріалами справи, а саме: заявою на видачу кредиту, заявою про видачу траншу відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) в розмірі 45000,00 євро, розпорядженням бухгалтерії від 26.06.2008р. про надання траншу кредиту згідно з договором №9СМБ/2008-АПЗ, а також витягом з додатку №2 до договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010р.

У судовому засіданні 10.02.2016р. колегією суддів оглянуті оригінали зазначених доказів та оригінал кредитної справи за кредитним договором №9СМБ/2008-АПЗ від 30.06.2008р.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, ФОП ОСОБА_2 здійснювались платежі за кредитним договором №9СМБ/2008-АПЗ від 30.06.2008р. до 09.01.2015р.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що борг відповідача по даному договору підтверджується наявними у справі доказами, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимогу позивача про стягнення основного боргу в розмірі 14917,11 євро (347631,23 грн.) заборгованості по кредиту та 1137,08 євро (26498,73грн.) заборгованості по процентам.

Відповідно до ст.8.1 кредитного договору у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Банк має право зупинити подальше кредитування позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій, що передбачені даним договором, у разі порушення позичальником умов Кредитного договору (п.9.2 Кредитного договору).

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено штрафні санкції за неналежне виконання господарських зобов'язань у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Згідно з ч.4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Щодо заявлених позивачем до стягнення 3104,10 грн. пені, колегія суддів, перевіривши розрахунок пені у сумі 3104,10 грн. погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки розрахунок здійснений вірно, а відповідач не спростував факту наявності основного боргу внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання.

Стосовно позиції відповідача про припинення провадження у справі на підставі п.5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та подальшого вирішення спору у третейському суді, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний спір не може бути розглянутий третейським судом, виходячи з наступного.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди", третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають з цивільних та господарських правовідносин, за винятком спорів, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство

Відповідно до постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин" договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суд у випадках, передбачених законом, не є відмовою від права на звернення до суду за захистом а одним із способів реалізації права на захист своїх прав та інтересів.

Таким чином, право на звернення чи передання спору на розгляд до третейського суду на підставі третейського застереження у договорі є лише одним із способів захисту своїх прав, а зазначене застереження не позбавляє банк на судовий захист у загальному порядку.

Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження в ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає. Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, - колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 10 листопада 2015 року у справі №920/1430/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 15.02.2016 року.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя Я.О.Білоусова

Суддя І.В.Тарасова