Рішення № 55771766, 28.01.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2016 р. Справа № 911/3866/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона 2», м.Київ

до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк», м.Київ

Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», м.Київ

За участю третіх осіб: Національного банку України та Міністерства фінансів України

про визнання недійсним Договорів про передачу майна від 19.06.2015 року; витребування майна з чужого незаконного володіння; зобовязання повернути майно

Колегія суддів у складі: головуючого судді А.Ю.Кошика, суддів В.М.Бабкіної, О.В.Щоткіна

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача 1: ОСОБА_2

Від відповідача 2: не зявився

Від третьої особи1: ОСОБА_3

Від третьої особи2: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона 2» (далі позивач) до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (далі відповідач 1), Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (далі відповідач 2) за участю третьої особи: Національного банку України про визнання недійсними Договорів про передачу майна від 19.06.2015 року; витребування майна з чужого незаконного володіння; зобовязання повернути майно.

Провадження у справі №911/3866/15 порушено відповідно до ухвали суду від 01.09.2015 року та призначено справу до розгляду на 22.09.2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні 22.09.2015 року заявив клопотання про витребування у відповідача1 копії договорів про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможному банку від 19.06.2015 року. Представник відповідача1 у судовому засіданні 22.09.2015 року подав клопотання про необхідність дослідження в судовому засіданні плану врегулювання виведення ПАТ «АКБ «Київ» з ринку. Від відповідача2 до господарського суду надійшов відзив, в якому відповідач2 просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Представник третьої особи у судовому засіданні 22.09.2015 року подав заперечення на позовну заяву. Розгляд справи відкладався на 06.10.2015 року.

23.09.2015 року до господарського суду надійшло клопотання Міністерства фінансів України про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів. 25.09.2015 року до господарського суду від позивача надійшли пояснення щодо заперечень третьої особи.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 06.10.2015 року не зявився, про причини неявки суд не повідомив. 06.10.2015 року до господарського суду від відповідача1 надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів фіксації та відкладення розгляду справи, а також клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Міністерство фінансів України.

Ухвалою суду від 06.10.2015 року до участі у справі залучено третю особу на стороні відповідачів - Міністерства фінансів України та відкладено розгляд справи на 22.10.2015 року.

Відповідач2 та треті особи, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 22.10.2015 року без поважних причин не зявились, про причини неявки суд не повідомили. Витребувані ухвалою суду від 06.10.2015 року документи від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до суду не надходили. Представник позивача та відповідача1 заявили усні клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, представником відповідача1 у судовому засіданні 22.10.2015 року подано клопотання про продовження процесуальних строків розгляду справи №911/3866/15 у відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України, яке задоволено судом та продовжено строк розгляду справи. Розгляд справи відкладався до 05.11.2015 року та витребувано в порядку ст. 38 ГПК України у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб план врегулювання виведення ПАТ «АКБ «Київ» з ринку.

04.11.2015 року до господарського суду від позивача у справі надійшли письмові пояснення та заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач фактично уточнив п. 4 прохальної частини позову і просить зобовязати Публічне акціонерне товариство «Київська пересувна механізована колона-2» повернути Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний банк «Київ» майнові права на наведені квартири. Решту позовних вимог залишено без змін.

Відповідач2 та третя особа - Національний банк України, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 05.11.2015 року не зявились. Представником відповідача1 у судовому засіданні 05.11.2015 року подано відзив на позовну заяву. Крім того, представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у судовому засіданні 05.11.2015 року надано витребувані судом документи, а саме план врегулювання виведення ПАТ «АКБ «Київ» з ринку та заявлено клопотання про здійснення судового розгляду в закритому засіданні відповідно до ст. 4-4 ГПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, з метою повного, всебічного та обєктивного розгляду справи та у звязку складністю спору, в нарадчій кімнаті дійшов висновку про необхідність призначення колегіального розгляду справи у складі трьох суддів за власною ініціативою.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.11.2015 року призначено колегіальний розгляд справи №911/3866/15 та передано справу для визначення складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 10.11.2015 року визначено колегію суддів для розгляду справи №911/3866/15 у складі трьох суддів: А.Ю.Кошик головуючий, судді О.В.Щоткін, О.В.Конюх.

Ухвалою суду від 10.11.2015 року справу №911/3866/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя А.Ю.Кошик, судді О.В.Щоткін, О.В.Конюх та призначено судове засідання на 22.12.2015 року.

У звязку із перебуванням судді О.В.Щоткіна у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів, що розглядає справу та відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.12.2015 року, суддю В.М.Бабкіну визначено для розгляду справи №911/3866/15 замість судді О.В.Щоткіна.

Ухвалою суду від 23.12.2015 року справу №911/3866/15 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя А.Ю.Кошик, судді В.М.Бабкіна, О.В.Конюх та призначено розгляд справи на 14.01.2016 року.

Представник позивача у судовому засіданні 14.01.2016 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке розглянуто у судовому засіданні та задоволено судом. Розгляд справи відкладався до 28.01.2016 року.

У звязку із перебуванням судді О.В.Конюх у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів, що розглядає справу та відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.01.2016 року, суддю О.В.Щоткіна. визначено для розгляду справи №911/3866/15 замість судді О.В.Конюх.

В судовому засіданні 28.01.2016 року позивачем надано письмові пояснення у справі. Також, 25.01.2016 року від третьої особи Міністерства фінансів України надійшли письмові пояснення у справі. Представники відповідача1 та третьої особи1 проти позову заперечували.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Публічним акціонерним товариством «Київська пересувна механізована колона 2» подано позов до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (відповідач 1) та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (відповідач 2), в якому позивач просить визнати недійсними Договори про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможному банку від 19.06.2015 року (зареєстровані за №№ 3934, 3936), за якими Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» передано Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «Укргазбанк» майно: квартиру, що знаходиться в будинку № 140 по вул. Старокиївській в смт. Козин Обухівського району Київської області № 3 житловою площею -119,3 кв.м, загальною площею - 644,2 кв.м та квартиру, що знаходиться в будинку № 140 по вул. Старокиївській в смт. Козин Обухівського району Київської області № 4 житловою площею - 119,2 кв.м, загальною площею - 645 кв.м. (надалі - ОСОБА_4), у звязку з відсутністю у відчужувача Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» права власності на відповідне майно і таке майно належить позивачу.

Як наслідок, позивач також просить в позові витребувати з чужого незаконного володіння Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» на користь Публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона - 2» спірне майно: квартиру, що знаходиться в будинку під номером 140 по вул. Старокиївській в смт. Козин Обухівського району Київської області № 3 житловою площею -119,3 кв.м, загальною площею - 644,2 кв.м та квартиру, що знаходиться в будинку під номером 140 по вул. Старокиївській в смт. Козин Обухівського району Київської області № 4 житловою площею - 119,2 кв.м, загальною площею - 645 кв.м. (ОСОБА_4).

Також, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить в порядку реституції зобовязати Публічне акціонерне товариство «Київська пересувна механізована колона-2» повернути Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний банк «Київ» майнові права на: трикімнатну квартиру № 152 загальною площею 141,91 кв.м на четвертому поверсі секції В в будинку, що будується за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 2-20, ділянка 14; трикімнатну квартиру № 87 загальною площею 134,42 кв.м на двадцять четвертому поверсі секції А в будинку, що будується за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 2-20, ділянка 14; трикімнатну квартиру № 19 загальною площею 134,42 кв. м на сьомому поверсі в будинку 14-а, що будується за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька; трикімнатну квартиру № 167 загальною площею 141,91 кв.м на дев'ятому поверсі секції Б в будинку, що будується за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 2-20, ділянка 14; чотирикімнатну квартиру № 14 загальною площею 197,97 кв.м на сьомому поверсі секції Г в будинку 14-а, що будується за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька; трикімнатну квартиру № 20 загальною площею 197,91 кв.м на дев'ятому поверсі секції Г в будинку, що будується за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 14А (надалі - ОСОБА_5 права).

Як вбачається з викладених у позові обставин, 13.08.2009 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» (сторона1, відповідач2) та Акціонерним товариством «Київська пересувна механізована колона-2» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Київська пересувна механізована колона - 2») (сторона2, позивач) було укладено Договір міни, посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 2304 (надалі - Договір міни).

Відповідно до п. 1.1 Договору міни сторона1 передає стороні2 у власність належні їй майнові права на нерухоме майно в обмін на належні стороні2 квартири, а сторона2 передає стороні1 у власність належні їй квартири в обмін на належні стороні1 майнові права на нерухоме майно. Міна проводиться з грошовою доплатою.

За умовами п. 1.2 Договору міни у власність Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (відповідача2) переходить нерухоме майно - квартири, що знаходяться в будинку № 140 по вул. Старокиївській в смт. Козин, Обухівського району, Київської області: № 3 житловою площею 119,3 кв.м, загальною площею 644,2 кв.м та № 4 житловою площею 119,2 кв.м, загальною площею 645 кв.м (ОСОБА_4).

У п. 1.3 Договору міни погоджено, що у власність Акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона-2» (позивача) переходять майнові права на наступне нерухоме майно (з урахуванням здійснених виправлень): трикімнатну квартиру № 152 загальною площею 141,91 кв.м на четвертому поверсі секції В в будинку, що будується за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 2-20, ділянка 14; трикімнатну квартиру № 87 загальною площею 134,42 кв.м на двадцять четвертому поверсі секції А в будинку, що будується за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 2-20, ділянка 14; трикімнатну квартиру № 19 загальною площею 134,42 кв. м на сьомому поверсі в будинку 14-а, що будується за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька; трикімнатну квартиру № 167 загальною площею 141,91 кв.м на дев'ятому поверсі секції Б в будинку, що будується за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 2-20, ділянка 14; чотирикімнатну квартиру № 14 загальною площею 197,97 кв.м на сьомому поверсі секції Г в будинку 14-а, що будується за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька; трикімнатну квартиру № 20 загальною площею 197,91 кв.м на дев'ятому поверсі секції Г в будинку, що будується за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 14А (ОСОБА_5 права).

На підтвердження факту виконання Договору міни зобовязань із передачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прав АТ «КПМК - 2» та ПАТ АКБ «Київ» склали Акти приймання-передачі: Акт №1 приймання-передачі до Договору міни від 13.08.2009 року на квартиру №4, що знаходиться в будинку № 140 по вулиці Старокиївській в смт. Козин Обухівського району Київської області; Акт №2 приймання-передачі до Договору міни від 13.08.2009 року на квартиру №3, що знаходиться в будинку № 140 по вулиці Старокиївській в смт. Козин Обухівського району Київської області; Акт №3 приймання-передачі до договору міни від 13.08.2009 року на квартиру №152 на четвертому поверсі секції В в будинку, що будується за адресою м. Київ, вул. Старонаводницька, 2-20 ділянка 14; Акт №4 приймання-передачі до договору міни від 13.08.2009 року на квартиру №87 на двадцять четвертому поверсі секції А в будинку, що будується за адресою м. Київ, вул. Старонаводницька, 2-20 ділянка 14; Акт №5 приймання-передачі до договору міни від 13.08.2009 року на квартиру №19 на сьомому поверсі в будинку, 14-А, що будується за адресою м. Київ, вул. Старонаводницька; Акт №6 приймання-передачі до договору міни від 13.08.2009 року на квартиру №167, на девятому поверсі секції Б в будинку, що будується за адресою м. Київ, вул. Старонаводницька, 2-20 ділянка 14; Акт №7 приймання-передачі до договору міни від 13.08.2009 року на квартиру №14 на сьомому поверсі секції Г в будинку, 14-А, що будується за адресою м. Київ, вул. Старонаводницька; Акт №8 приймання-передачі до договору міни від 13.08.2009 року на квартиру №20 на девятому поверсі секції Г в будинку, що будується за адресою м. Київ, вул. Старонаводницька, 14-А.

За умовами п. 1.4 Договору міни сторонами погоджено, що оскільки загальна вартість майна, яке передається стороною2 (позивачем) у власність сторони1 (відповідача2) складає 32 459 429,28 грн., а загальна вартість майнових прав, що передаються стороною1 (відповідачем2) у власність сторони2 (позивача) складає 12 658 263,88 грн., сторона1 (відповідача2) зобов'язується доплатити стороні2 (позивачу) в строк до 14.08.2009 року грошові кошти в сумі 19 801 165,40 грн. (з ПДВ).

Однак, як зазначає позивач, ПАТ АКБ «Київ» (відповідач2) не здійснив доплати за Договором міни. Після укладення Договору міни ПАТ АКБ «Київ» (відповідач2) уклав із Національним банком України Іпотечний договір, посвідчений 26.02.2010 року ОСОБА_7, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 381 (надалі - Договір іпотеки), за умовами якого, ПАТ АКБ «Київ» передало ОСОБА_4, отримані у власність від позивача на підставі Договору міни, в іпотеку Національному банку України.

Згідно з п.п. 5.3 та 5.5 Договору іпотеки право власності іпотекодавця на предмети іпотеки - ОСОБА_4, підтверджується Договором міни.

Після чого, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона - 2» про визнання недійсним Договору міни. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2012 року у справі №5011-62/7737- 2012 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року у справі № 5011-62/7737-2012 рішення Господарського суду м. Києва від 19.09.2012 року у справі № 5011- 62/7737-2012 залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.02.2013 року у справі № 5011-62/7737- 2012 касаційну скаргу ПАТ «КПМК - 2» було повернуто скаржнику.

В ході розгляду спору відпоаідач1 заявляв клопотання про зупинення провадження у справі № 911/3866/15 у звязку з поновленням Вищим господарським судом України ухвалою від 23.11.2015 року строку на касаційне оскарження рішення у справі № 5011-62/7737-2012 (та постанови апеляції), яким визнано недійсним Договір міни. Відповідне клопотання було відхилено судом, оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 11.01.2016 року касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року у справі №5011-62/7737-2012 припинено.

Таким чином, 26.11.2012 року набрало законної сили рішення Господарського суду м. Києва від 19.09.2012 року у справі № 5011-62/7737-2012 про визнання Договору міни недійсним.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 року № 11 правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

Таким чином, з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва від 19.09.2012 року у справі № 5011-62/7737-2012, тобто з 26.11.2012 року встановлено недійсність Договору міни, який вважається недійсним з моменту його укладення.

Недійсність Договору міни з моменту його укладення спростовує факт набуття та наявності у ПАТ АКБ «Київ» права власності на ОСОБА_4.

При вирішенні господарської справи № 5011-62/7737-2012 за позовом ПАТ АКБ «Київ» про визнання недійсним Договору міни правові наслідки недійсності договору судом застосовані не були.

Позивач зазначає, що неодноразово звертався до ПАТ АКБ «Київ» із вимогою провести в позасудовому порядку повернення отриманого за Договором міни майна в порядку ст. 216 Цивільного кодексу України майна, які залишені ПАТ АКБ «Київ» без задоволення.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2015 року № 16 «ОСОБА_2 питання участі держави у виведенні Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Київ», згідно з якою держава в особі ПАТ АБ «Укргазбанк» бере участь у виведенні банку ПАТ АКБ «Київ» з ринку шляхом відчуження активів і зобовязань ПАТ АКБ «Київ» на користь ПАТ АБ «Укргазбанк».

На підставі постанови Правління Національного банку України від 24.02.2015 року № 128 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення від 24.02.2015 року № 39 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АКБ «Київ», згідно з яким запроваджено строком на 3 місяці з 25.02.2015 року по 25.05.2015 року тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ АКБ «Київ».

У звязку із вищезазначеними обставинами позивач звертався до ПАТ АКБ «Київ» із листом від 06.03.2015 року № 035 з вимогами та пропозиціями провести двосторонню реституцію щодо повернення ОСОБА_4 та передачі ОСОБА_5 прав за недійсним Договором міни, які залишені без задоволення.

Крім того, позивач звертався до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) із листом від 19.05.2015 року № 050, яким повідомив Фонд про визнання недійсним Договору міни, а також про ухилення ПАТ АКБ «Київ» від виконання обовязку повернути позивачу ОСОБА_4, просив Фонд повідомити позивача чи включені ОСОБА_4 до переліку майна, яке відповідно до Рішення КМ України від 11.02.2015 року № 61 підлягає відчуженню на користь ПАТ АБ «Укргазбанк».

13.06.2015 року позивач листом № 048 повідомив ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання недійсним Договору міни, а також про обовязок ПАТ АКБ «Київ» повернути отримані на виконання Договору міни ОСОБА_4 власнику - позивачу в порядку ст. 216 Цивільного кодексу України. Також позивач просив надати інформацію, чи включені до переліку майна, яке відповідно до рішення Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 61 підлягає відчуженню на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» ОСОБА_4. До листа були додані копії рішення Господарського суду м. Києва від 19.09.2015 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року та ухвали Вищого господарського суду України від 12.02.2013 року у справі № 5011-62/7737-2012, Договір міни.

ПАТ АБ «Укргазбанк» листом від 17.06.2015 року № 1172/5393/2015 повідомив позивача про те, що станом на 17.06.2015 року договорів про передачу активів та зобовязань між відповідачами та Фондом не було укладено, а тому ПАТ АБ «Укргазбанк» не має можливості повідомити про включення чи не включення майна, яке зазначене у листі № 48, до переліку активів та зобовязань, що підлягають відчуженню на користь ПАТ АБ «Укргазбанк».

03.07.2015 року Фонд повідомив позивача, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 61 «ОСОБА_2 питання участі держави у виведенні з ринку публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», 19.06.2015 року було здійснено передачу активів та зобовязань ПАТ АКБ «Київ» на користь ПАТ АБ «Укргазбанк».

24.06.2015 року Правління Національного банку України прийняло постанову № 411 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ». Наступного дня, 25.06.2015 року виконавча дирекція Фонду прийняла рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ АКБ «Київ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.

У звязку з чим, позивач звернувся до ПАТ АКБ «Київ» із заявою про задоволення вимог кредитора від 24.07.2015 року № 072, і просив прийняти та розглянути майнові вимоги про повернення належного позивачу нерухомого майна - ОСОБА_4.

Листом від 27.07.2015 року ПАТ АКБ «Київ» повідомив про те, що з 19.06.2015 року ПАТ АБ «Укргазбанк» набув всіх прав та обовязків ПАТ АКБ «Київ» за Договором міни.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна від 30.07.2015 року № 41507322 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване 20.06.2015 року за Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк» на підставі Договору про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможного банку від 19.06.2015 року, посвідченого ОСОБА_8, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 3936, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 22252507 від 20.06.2015 року.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна від 30.07.2015 року № 41507576 право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстроване 20.06.2015 року за Публічним акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» на підставі Договору про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможного банку від 19.06.2015 року, посвідченого ОСОБА_8, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 3934, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 22252418 від 20.06.2015 року.

Відповідач1 у відзиві на позов посилався на наявність у осіб, які укладали спірні Договори про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможного банку відповідного обсягу повноважень. Також, відповідач1 стверджує про наявність у Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» станом на момент передачі активів та зобовязань на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» (19.06.2015 року) зареєстрованого права власності на спірні ОСОБА_4.

Також, відповідач1 наголошував, що позивач не є стороною спірних Договорів про передачу майна, тому його право не підлягає захисту шляхом визнання відповідних договорів недійсними.

Відповідач2 у відзиві на позов зазначив, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 61 «ОСОБА_8 питання участі держави у виведенні з ринку Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» 19.06.2015 було здійснено передачу активів та зобовязань ПАТ АКБ «Київ» на користь ПАТ АБ «Укргазбанк». Відповідач2 стверджує, що на момент передачі станом на 19.06.2015 ПАТ АКБ «Київ» був власником квартир №№ 3, 4 в будинку за адресою: Обухівський район, смт. Козин, вул. Старокиївська, 140.

Національним банком подано заперечення проти позову, посилаючись на наявність у відповідача2 права власності на ОСОБА_4 на момент укладення спірних Договорів, вважає відповідача1 добросовісним набувачем, наголошував, що позивач не є стороною спірних Договорів.

Щодо посилання третьої особи1 на ст. 27 Закону України «Про заставу», суд зазначає, що у відповідній нормі мова йде про зміну власника заставленого майна, в той час, на спірне майно власник не змінювався, а було встановлено відсутність підстав набуття особою, яка передала спірне майно в іпотеку, права власності на таке майно і відповідно, права на передання майна в іпотеку.

Щодо посилань відповідачів на дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо належності спірного майна на праві власності ПАТ АКБ «Київ», суд зазначає, що реєстраційні дані лише засвідчують відповідний факт офіційно і вносяться на підставі відповідних первинних правовстановчих документів (зокрема, Договору міни) і в разі спростування факту набуття права власності (визнання недійсним Договору міни) відповідні реєстраційні дані підлягають коригуванню і не вважаються беззаперечними.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розмішене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, в тому числі право власності на нерухоме майно.

Пунктом 2.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» встановлено, що судове рішення про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи про витребування майна з чужого незаконного володіння особи, за якою зареєстровано право власності на майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає такій реєстрації, за позивачем (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про те, що спірне майно - ОСОБА_4 19.06.2015 року були передані у власність ПАТ АБ «Укргазбанк» за спірними Договорами про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможного банку ПАТ АКБ «Київ», у якого було відсутнє право власності на відповідне майно у звязку з визнанням недійсним в судовому порядку Договору міни (на підставі якого у ПАТ АКБ «Київ» в свій час виникло право власності на ОСОБА_4).

Зокрема, з 26.11.2012 року (набрання законної сили судовим рішенням про визнання недійсним Договору міни) в силу приписів ст.ст. 216 та 236 Цивільного кодексу України встановлено відсутність у ПАТ АКБ «Київ» права власності на ОСОБА_4, відтак 19.06.2015 року у ПАТ АКБ «Київ» було відсутнє право розпорядження майном, яке йому не належить, а саме, на передачу ПАТ АБ «Укргазбанк» належних позивачу ОСОБА_4.

Відповідно, внаслідок укладення Договорів про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможного банку, ПАТ АБ «Укргазбанк» набув право власності на ОСОБА_4 від особи, яка не була власником майна та не мала інших правомочностей щодо такого майна.

Крім того, ПАТ АБ «Укргазбанк» був обізнаний з відсутністю у ПАТ АКБ «Київ» права власності на ОСОБА_4, від так і відсутністю права розпорядження майном та передачу його у власність за спірними Договорами, зокрема, з листа позивача від 13.06.2015 року № 048, до якого було додано копії рішення Господарського суду м. Києва від 19.09.2015 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року та ухвали Вищого господарського суду України від 12.02.2013 року у справі № 5011-62/7737-2012 і про отримання та обізнаність з таким листом відповідачем1 свідчить його відповідь у листі від 17.06.2015 року № 1172/5393/2015.

Тобто, принаймні станом на 17.06.2015 року, тобто за два дні до укладення спірних Договорів про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможного банку (19.06.2015 року) відповідач1 був обізнаний з відсутністю у ПАТ АКБ «Київ» права власності на ОСОБА_4, від так і права розпорядження майном та передачу його у власність іншим особам. В той же час, ПАТ АКБ «Київ» вважається обізнаним з відсутністю у нього права власності та права розпорядження майном Квартирами з моменту набрання 26.11.2012 року законної сили судовим рішенням у справі № 1172/5393/2015 про визнання недійсним Договору міни за позовом самого ж ПАТ АКБ «Київ».

Таким чином, Договори про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможного банку від 19.06.2015 року №№ 3934 та 3936, на підставі яких у власність ПАТ АБ «Укргазбанк» передано ОСОБА_4 суперечать приписам ст.ст. 203, 216, 236, 317 та 319 Цивільного кодексу України.

Однак, як визначено в п. 2.15 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується.

Якщо судом буде встановлено, що набувач знав або повинен був знати про наявність перешкод до вчинення правочину, зокрема те, що продавець майна не мав права його відчужувати, це може свідчити про недобросовісність набувача й бути підставою для задоволення позову про витребування у нього цього майна.

Продаж майна на торгах (аукціоні), проведених з порушенням порядку, встановленого чинним законодавством, виключає можливість визнання особи, яка придбала товар на таких торгах (аукціоні), добросовісним набувачем відповідного майна.

Таким чином, враховуючи, що Договір міни, за яким ПАТ АКБ «Київ» набув права власності на ОСОБА_4, визнано недійсним в судовому порядку, спірні Договори про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможного банку від 19.06.2015 року є наступними правочинами щодо належного позивачу майна і позивач не є стороною таких правочинів, позовні вимоги про визнання недійсними Договору про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможному банку від 19.06.2015 року, посвідченого ОСОБА_8, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 3934 та Договору про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможному банку від 19.06.2015 року, посвідченого ОСОБА_8, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 3936, задоволенню не підлягають.

В той же час, судом встановлено, що внаслідок укладення ПАТ АКБ «Київ» та ПАТ АБ «Укргазбанк» Договорів про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможного банку від 19.06.2015 року №№ 3934 та 3936, належне позивачу майно ОСОБА_4 неправомірно вибуло з його власності на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» у звязку з відсутністю у ПАТ АКБ «Київ» права розпорядження майном.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання належним їм майном.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частина 1 ст. 321 Цивільного кодексу України визначає непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 330 Цивільного кодексу України визначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

З огляду на п. 2.15 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», відповідні обставини підпадають під кваліфікацію статей 387 - 390 або глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 386 Цивільного кодексу України визначає засади захисту права власності. Так, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно вимог ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як передбачено ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Надані позивачем листи від 06.03.2015 року № 035, від 13.05.2015 року № 048 та від 19.05.2015 № 050 доводять, що відповідачі та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб були належним чином повідомлені про визнання недійсним Договору міни, тобто відсутність у ПАТ «АКБ «Київ» права власності на спірне майно та обовязок повернути ОСОБА_4 позивачу.

Таким чином, враховуючи, що наявними в матеріалах справи доказами, встановлено відсутність в особи відповідача2, яка передала майно позивача у власність іншої особи відповідач1 відповідних повноважень, майно вважається таким, що вибуло з володіння власника (позивача) не з його волі, а шляхом неправомірних дій особи (відповідача2), яка безпідставно перебрала на себе повноваження власника майна.

Враховуючи встановлені судом обставини, власником спірного майна є позивач і таке право власності порушено відповідачем2 шляхом передачі спірного майна у володіння іншій особі відповідачу1 без відома позивача, тобто відповідач2 самовільно без відповідних правових підстав розпорядився належним позивачу майном, що призвело до безпідставного вибуття майна з власності позивача. Таким чином, вимога позивача про зобовязання відповідача1 повернути позивачу спірне майно з чужого незаконного володіння підлягає задоволенню.

Згідно з п.2.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і, з урахуванням припису частини першої статті 58 ГПК, бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе). В разі заявлення вимоги про повернення одержаного за правочином відповідач має право подати зустрічний позов (стаття 60 ГПК) про витребування належного йому майна або відшкодування вартості останнього. Якщо такий позов не подано, господарський суд з огляду на припис частини п'ятої статті 216 ЦК України та з урахуванням конкретних обставин справи може з власної ініціативи застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину також і щодо позивача.

У разі задоволення позову господарський суд у резолютивній частині рішення зазначає про визнання правочину недійсним (у тому числі й на майбутнє) і одночасно може зазначити про застосування передбачених законом наслідків, вказавши, зокрема, розмір сум, що підлягають стягненню, та/або найменування майна, що піддягає передачі, і місце його знаходження (пункт 4 частини першої статті 84 ГПК), а за необхідності й строк виконання певних дій (абзац другий частини другої цієї статті ГПК).

У вирішенні питання про застосування передбачених законом наслідків недійсності правочину, який є оспорюваним (а не нікчемним), господарському суду слід виходити зі змісту позовних вимог. Якщо спір з приводу таких наслідків між сторонами відсутній, у господарського суду немає правових підстав зобов'язувати їх вчиняти дії, прямо передбачені законом, зокрема частиною першою статті 216 ЦК України, частиною другою статті 208 ГК України.

Враховуючи, що ухилення ПАТ АКБ «Київ» від проведення двосторонньої реституції в порядку ст. 216 Цивільного кодексу України позбавило позивача можливості здійснення повноважень власника ОСОБА_4, в тому числі здійснення державної реєстрації права власності на ОСОБА_4 та унеможливило у добровільному порядку здійснити передачу позивачем ОСОБА_5 прав, отриманих на виконання Договору міни, визнаного недійсним в судовому порядку, враховуючи задоволення судом вимоги про витребування майна, яка ґрунтується на попередньому зобовязанні ПАТ АКБ «Київ» повернути позивачу майно ОСОБА_4 за недійсним Договором міни, суд дійшов висновку про доцільність вирішення питання про повернення позивачем на користь ПАТ АКБ «Київ» отриманих від нього за недійсним Договором міни ОСОБА_5 прав з метою відновлення попереднього становища сторін, яке існувало до укладення недійсного Договору міни.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору з вимог про визнання недійсними договорів (2436 грн.) не підлягають відшкодуванню позивачу у звязку з відмовою в позові у відповідній частині. Понесені позивачем витрати по сплаті судового збору за вимоги майнового характеру (73080 грн.) підлягають відшкодуванню відповідачами в рівних частках, оскільки в діях обох відповідачів виявлено порушення прав позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Витребувати з чужого незаконного володіння Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, код 23697280) на користь Публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона-2» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67б, код 00858473) квартиру, що знаходиться в будинку № 140 по вул. Старокиївській в смт. Козин Обухівського району Київської області № 3 житловою площею 119,3 кв.м, загальною площею 644,2 кв.м; квартиру, що знаходиться в будинку № 140 по вул. Старокиївській в смт. Козин Обухівського району Київської області № 4 житловою площею 119,2 кв.м, загальною площею 645 кв.м.

3.Зобовязати Публічне акціонерне товариство «Київська пересувна механізована колона-2» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67б, код 00858473) повернути Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний банк «Київ» (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, код 14371869) майнові права на: трикімнатну квартиру № 152 загальною площею 141,91 кв.м на четвертому поверсі секції В в будинку, що будується за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 2-20, ділянка 14; трикімнатну квартиру № 87 загальною площею 134,42 кв. м на двадцять четвертому поверсі секції А в будинку, що будується за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 2-20, ділянка 14; трикімнатну квартиру № 19 загальною площею 134,42 кв. м на сьомому поверсі в будинку 14-а, що будується за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька; трикімнатну квартиру № 167 загальною площею 141,91 кв. м на дев'ятому поверсі секції Б в будинку, що будується за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 2-20, ділянка 14; чотирикімнатну квартиру № 14 загальною площею 197,97 кв. м на сьомому поверсі секції Г в будинку 14-а, що будується за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька; трикімнатну квартиру № 20 загальною площею 197,91 кв. м на дев'ятому поверсі секції Г в будинку, що будується за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 14А.

4.Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, код 23697280) на користь Публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона-2» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67б, код 00858473) 36540 грн. витрат по сплаті судового збору.

5.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, код 14371869) на користь Публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона - 2» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67б, код 00858473) 36540 грн. витрат по сплаті судового збору.

6.В задоволенні решти позову відмовити.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя А.Ю. Кошик

Суддя В.М.Бабкіна

Суддя О.В.Щоткін