Постанова № 55765593, 11.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2016 р. Справа№ 910/17706/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Корсакової Г.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі

судового засідання: Колеснік М.П.

за участі представників сторін:

позивач Гончар О.А. - дов. №509/1 від 21.11.14;

Голубко А.В. - дов.№561 від 30.11.15;

відповідача Воробйов О.В. - дов. №1038 від 21.12.15.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги

КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту

та утриманню автошляхів та споруд на них

на Рішення Господарського суду міста Києва від

07.09.2015 № 910/17706/15

у справі № 910/17706/15 (суддя Марченко О.В.)

за позовом ТОВ "Вастон", м. Вінниця

до відповідача КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту

та утриманню автошляхів та споруд на них

Голосіївського району" м.Києва

про стягнення заборгованості у сумі 631 515,91грн. за

Договорами від 26.10.2012 про закупівлю товарів за

державні кошти № 23/10-17, № 23/10-18, № 23/10-19, з

якої 260 815,99 грн. основного богу, 197 187,20 грн.

втрати від інфляції, 19 234,54 грн. 3% річних та

154 278,18 грн. пені

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ "Вастон" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Голосіївського району" м. Києва про стягнення заборгованості в сумі 631 515,91грн., з якої: 260 815,99 грн. основного богу, який уторився у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договорів від 26.10.2012 про закупівлю товарів за державні кошти №23/10-17, №23/10-18, №23/10-19 (далі відповідно - Договір №1, Договір №2, Договір №3), 197 187,20 грн. втрат від інфляції, 19 234,54 грн. 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України та 154 278,18 грн. пені у відповідності до п. 7.3 Договорів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2015 №910/17706/15 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Голосіївського району" м. Києва на користь позивача ТОВ "Вастон" 260 815,99 грн. основного боргу, 197 187,20 грн. втрати від інфляції, 19 217,67 грн. 3% річних та 154 194,37 грн. пені, в частині позовних вимог щодо стягнення 16,87 грн. 3% річних та 83,81 грн. пені відмовлено, як обрахованих невірно.

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, відповідач КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Голосіївського району" м. Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2015 № 910/17706/15 скасувати частково, а саме в частині стягнення пені, інфляційних втрат, 3 % річних та прийняти в цій частині нове судове рішення, за яким відмовити в задоволені похідних вимог повністю. Скаржник вважає, що заявлені сума пені, інфляційні втрати, 3 % річних обраховані з порушенням ряду законодавчих норм.

Тобто, підставою звернення відповідача до суду апеляційної інстанції стало питання правомірності стягнення на користь позивача 197 187,20 грн. втрат від інфляції, 19 217,67 грн. 3% річних, 154 194,37 грн. пені, які, на думку скаржника, позивачем обраховані невірно, а тому в їх задоволенні слід відмовити повністю, наявність суми основного боргу відповідачем не заперечується.

За своїми Доповненнями до апеляційної скарги від 18.01.2016 № 32 відповідач просить колегію суддів оскаржене рішення по сумі основного боргу скасувати частково, оскільки після прийняття рішення по даній справі ним було часткового погашено борг на суму 5500,00 грн. відповідно до Платіжного доручення від 22.12.2015 №1127.

Позивач у Відзиві, поданому через канцелярію КАГС 26.11.2015, просив колегію суддів залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2015 № 910/17706/15 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України. При цьому, заперечуючи апеляційні вимоги відносно пені, позивач наголошує на тому, що за п. 7.3 Договорів №1,№1,№3 сторони визначили, що замовник сплачує пеню за весь час прострочення зобов'язання, до повного розрахунку за поставлений товар, тобто, за вказаним пунктом Договорів, сторони скористались своїм правом та продовжили строки нарахування пені до повного виконання основного зобов'язання щодо своєчасності розрахунків. Стосовно обрахування 3 % річних та інфляційних втрат позивачем зазначено, що відповідач за своїми розрахунками, проведеними по кожній видатковій накладній, розпочав відлік періоду нарахування похідних вимог значно пізніше строку виникнення боргу, що не відповідає умовам Договорів поставки №1,№1,№3, та, в свою чергу, спричинило виникненню суттєвих помилок, які вплинули на зменшення, нарахованих позивачем, сум інфляційних втрат та 3 % річних.

Ухвалою КАГС від 12.10.2015 № 910/17706/15 порушено апеляційне провадження за скаргою відповідача та призначено судове засідання (колегія суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Куксова В.В., Яковлєва М.Л.).

За Розпорядженням заступника голови КАГС від 01.12.2015, у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у черговій відпустці, склад колегії суддів було змінено, для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Мартюк А.І., Яковлєв М.Л..

За Розпорядженням секретаря судової палати КАГС від 21.01.2016, у зв'язку з переформуванням колегій суддів Київського апеляційного господарського суду, склад колегії суддів було змінено, для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Рудченко С.Г., Яковлєв М.Л..

До останнього судового засідання від 11.02.2016, у зв'язку з перебуванням судді Рудченка С.Г. на лікарняному, який входить до постійного складу колегії суддів і не є суддею - доповідачем, було здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів, за наслідком якої сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Чорногуз М.Г., Яковлєв М.Л.. Проте, суддя Чорногуз М.Г. входить до другої судової палати, що суперечить Засадам використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді, затвердженим Рішенням зборів суддів від 03.02.2016, тому Розпорядженням Голови КАГС від 11.02.2016 для розгляду справи № 910/17706/15 було сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Корсакова Г.В., Яковлєв М.Л..

У зв'язку зі зміною складу колегії суддів розгляд даної справи було розпочато заново. Сторонам було роз'яснено право відводу відповідно до ст. 20 ГПК України, їх права та обов'язки згідно ст. 22 ГПК України. (Зафіксовано Протоколом судового засідання від 11.02.2016)

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу відповідача КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Голосіївського району" м. Києва залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2015 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.10.2012 між позивачем ТОВ "Нафто-Комерц" (правонаступником якого є ТОВ "Вастон", постачальник), яке згідно з повідомленням про акцепт пропозиції конкурсних торгів від 08.10.2012 №694 є переможцем у відкритих торгах за лотами №1, №2, №3, які відбулися 27.09.2012 та відповідачем КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Голосіївського району" м. Києва (замовник), яке є замовником торгів згідно з оголошенням №274930 опублікованого у Інформаційному бюлетені "Вісник державних закупівель" №103 (705) 27.08.2012, було укладено Договори №1, №2, №3, за умовами яких:

- постачальник зобов'язується у жовтні-грудні 2012 року поставити замовнику товар, зазначений у специфікаціях, а замовник - прийняти і оплатити такий товар. Товар постачається окремими партіями згідно з потребами замовника (пункти 1.1 Договорів №1, №2, №3);

- найменування товару:

а) продукти нафтоперероблення рідкі, (дизильне пальне), код згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК016-97 - 23.20.1; кількість ціна, номенклатура, асортимент товару, який постачається визначено у специфікації: найменування нафтопродукту - дизельне пальне; відповідність якості за технічними вимогами - ДСТУ 3868-99; кількість (літр) - 80 000; ціна за 1 літр з ПДВ з доставкою бензовозами - 9,55 грн.; загальна вартість, грн. з ПДВ - 764 000 грн. (пункт 1.2 Договору №1);

б) продукти нафтоперероблення рідкі, (бензин А-76), код згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК016-97 - 23.20.1; кількість ціна, номенклатура, асортимент товару, який постачається визначено у специфікації: найменування нафтопродукту - бензин А-76; відповідність якості за технічними вимогами - ДСТУ 4063-2001; кількість (літр) - 20 000; ціна за 1 літр з ПДВ з доставкою бензовозами - 8,80 грн.; загальна вартість, грн. з ПДВ - 176 000 грн. (пункт 1.2 Договору № 2);

в) продукти нафтоперероблення рідкі, бензин А-95, А92 (талони), дизельне паливо (талони), код згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК016-97 - 23.20.1; кількість ціна, номенклатура, асортимент товару, який постачається визначено у специфікації:

найменування нафтопродукту - бензин А-95; відповідність якості за технічними вимогами - ДСТУ 4063-2001; кількість (літр) - 3 550; ціна за 1 літр разом з ПДВ - 10,90 грн.; загальна вартість, грн. з ПДВ - 38 695 грн.;

найменування нафтопродукту - бензин А-92; відповідність якості за технічними вимогами - ДСТУ 4063-2001; кількість (літр) - 3 200; ціна за 1 літр разом з ПДВ - 10,60 грн.; загальна вартість, грн. з ПДВ - 33 920 грн.;

найменування нафтопродукту - дизельне паливо; відповідність якості за технічними вимогами - ДСТУ 3868-99; кількість (літр) - 10 000; ціна за 1 літр разом з ПДВ - 9,90 грн.; загальна вартість, грн. з ПДВ - 99 000 грн. (пункти 1.2 Договору № 3);

- сума договору становить:

а) 764 000 грн., у тому числі ПДВ 20% - 127 333,33 грн. (пункт 3.1 Договору № 1);

б) 176 000 грн., у тому числі ПДВ 20% - 29 333,33 грн. (пункт 3.1 Договору № 2);

а) 171 615 грн. - оплата поточного рахунку та дорівнює загальній сумі вартостей усіх партій товару, які поставлено постачальником замовнику на умовах Договору №3 (пункт 3.1 Договору № 3).

- розрахунки за поставлений товар замовник здійснює на умовах відстрочки платежу 30 (тридцять) банківських днів. Замовник здійснює оплату за поставлений товар на підставі рахунку-фактури, видаткових накладних (пункти 4.1 Договорів №1, №2, №3);

- постачальник надсилає замовнику рахунок-фактуру протягом 1 (одного) робочого дня з моменту погодження заявки (пункти 4.2 Договору №1, Договору №2, Договору №3);

- до рахунка-фактури додаються: податкова накладна, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (пункти 4.3 Договорів №1, №2, №3);

- строк поставки (передачі) товарів здійснюється постачальником протягом 1 (одного) календарного дня з моменту отримання ним заявки від замовника (пункти 5.1 Договорів №1, №2, №3);

- перехід права власності на товар та ризику його випадкового знищення (псування) відбувається в момент підписання сторонами видаткової накладної (акта приймання-передачі нафтопродуктів) на підставі оформленої належним чином довіреності на отримання матеріальних цінностей. Кількість товару визначається даними у товарно-транспортній накладній, яка обов'язково його супроводжує (пункти 5.4 Договорів №1, №2, №3);

- приймання-передача товару за кількістю проводиться відповідно до товарно-супровідних документів, за якістю - відповідно до документів, які підтверджують його якість. Нафтопродукти вважаються поставленими: за кількістю - відповідно до товарно-транспортної накладної, видаткової накладної (акта приймання-передачі нафтопродуктів); за якістю - відповідно до паспорту та сертифікату якості заводу - виробника (пункти 5.6 Договорів №1, №2, №3);

- замовник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар та приймати поставлений товар (підпункти 6.1.1, 6.1.2 пунктів 6.1 Договорів №1, №2, №3);

- постачальник зобов'язується забезпечити поставку товару у строки, встановлені Договорами №1 №2, №3; забезпечити поставку товару якість якого відповідає умовам, установленим розділом ІІ Договорів №1, №2, №3 (підпункти 6.3.1, 6.3.2 пунктів 6.3 Договорів №1, №2, №3);

- у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договорами №1, №2, №3 сторони несуть відповідальність, передбачену законами та Договорами №1, №2, №3 (пункти 7.1 Договорів №1, №2, №3);

- за несвоєчасну оплату замовник виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ), що діяла у період, за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати, пеня нараховується за весь час до повного розрахунку за поставлений товар (пункти 7.3 Договорів №1, №2, №3);

- Договори №1, №2, №3 набирають чинності з моменту підписання сторонами і діють до 31.12.2012, якщо не припинені достроково. Закінчення строку дії Договорів №1, №2, №3 не звільняє замовника від виконання зобов'язань, які виникли під час дії Договорів №1, №2, №3 (пункти 10.1 Договорів №1, №2, №3).

Виконуючи умови ДОГОВОРУ №1, ТОВ "Нафто-Комерц" було поставлено КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Голосіївського району" м. Києва товар на загальну суму 396 885,20 грн., що підтверджується наступними Видатковими накладними: від 01.11.2012 Рн 121101/009 на суму 24 992,35 грн.; від 13.11.2012 Рн 121113/001 на суму 50 032,90 грн.; від 26.11.2012 Рн 121126/002 на суму 76 865,72 грн.; від 06.12.2012 Рн 121206/001 на суму 12 395,30 грн.; від 06.12.2012 Рн 121206/005 на суму 24 658,07 грн.; від 11.12.2012 Рн 121211/001 на суму 25 123,20 грн.; від 13.12.2012 Рн 121213/001 на суму 54 115,20 грн.; від 17.12.2012 Рн 121217/001 на суму 54 627,10 грн.; від 19.12.2012 Рн 121219/001 на суму 27 021,50 грн.; від 25.12.2012 Рн 121225/001 на суму 37 763,86 грн.; від 04.01.2013 Рн 130104/002 на суму 9 290 грн..

Виконуючи умови ДОГОВОРУ №2, ТОВ "Нафто-Комерц" було поставлено КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Голосіївського району" м. Києва товар на загальну суму 70 873,38 грн., що підтверджується наступними Видатковими накладними: від 01.11.2012 Рн 121101/008 на суму 23 029,60 грн.; від 26.11.2012 Рн 121126/001 на суму 23 134,28 грн.; від 17.12.2012 Рн 121217/002 на суму 24 709,50 грн..

Виконуючи умови ДОГОВОРУ №3, ТОВ "Нафто-Комерц" було поставлено КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Голосіївського району" м. Києва товар на загальну суму 54 150,00 грн., що підтверджується наступними Видатковими накладними: від 01.11.2012 Рн 121101/007 на суму 3 270 грн.; від 01.11.2012 Рн 121101/007 на суму 3 180 грн.; від 01.11.2012 Рн 121101/007 на суму 2 970 грн.; від 15.11.2012 Рн 121115/003 на суму 3 390 грн.; від 15.11.2012 Рн 121115/003 на суму 3 300 грн.; від 26.11.2012 Рн 121126/005 на суму 2 260 грн.; від 26.11.2012 Рн 121126/005 на суму 2 000 грн.; від 11.12.2012 Рн 121211/003 на суму 3 300 грн.; від 11.12.2012 Рн 121211/003 на суму 3 390 грн.; від 11.12.2012 Рн 121211/003 на суму 20 400 грн.; від 19.12.2012 Рн 121219/007 на суму 3 390 грн.; від 19.12.2012 Рн 121219/007 на суму 3 300 грн.

Таким чином, позивачем за період з 01.11.2012 по 25.12.2012 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 521 908,58 грн.. (за розрахунком: 396 885,20 грн. + 70 873,38 грн. + 54 150 грн.).

В свою чергу, відповідач частково оплатив товар, поставлений ТОВ "Нафто-Комерц", а саме:

- за Договором №1 на загальну суму 200 898,31 грн.: 23.11.2012 на суму 48 653,00 грн.; 29.11.2012 на суму 75 500,00 грн.; 11.12.2012 на суму 12 395,30 грн.; 14.12.2012 на суму 50 950,01 грн.; 12.07.2013 на суму 1 000,00 грн.; 30.07.2013 на суму 2 000 грн.; 06.09.2013 на суму 10 400 грн.;

- за Договором №2 на загальну суму 33 134,28 грн.: 04.12.2012 на суму 23 134,28 грн.; 20.12.2012 на суму 10 000,00 грн.;

- за Договором №3 на загальну суму 27 060 грн.: 12.11.2012 на суму 9 420 грн.; 22.11.2012 на суму 6 690 грн.; 06.12.2012 на суму 4 260,00 грн.; 17.12.2012 на суму 6 690,00 грн.

Таким чином, відповідачем було частково сплачено позивачу грошові кошти на загальну суму 261 092,59 грн.. (за розрахунком: 200 898,31 грн. + 33 134,28 грн. + 27 060,00 грн.).

Крім того, вищенаведені розрахунки між ТОВ "Нафто-Комерц" та КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Голосіївського району" м. Києва підтверджуються Актом звірки взаємних рахунків №057/04-6/54/7 станом на 01.11.2013, який є двосторонньо підписаний та скріплений печатками обох сторін підприємств. (а/с 35-37)

За названим Актом звірки було проведено перевірку взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.10.2012 по 01.11.2013, за результатами якої встановлено, що заборгованість відповідача перед ТОВ "Нафто-Комерц" станом на 01.11.2013 становить: за Договором №1 в сумі - 195 986,89 грн.; за Договором №2 в сумі - 37 739,10 грн.; за Договором №3 в сумі - 27 090,00 грн..

05.03.2015 назву ТОВ "Нафто-Комерц" було змінено найменування на нове ТОВ "Вастон", що підтверджується Протоколом № 6 загальних зборів учасників ТОВ "Нафто-Комерц" від 05.03.2014.

ТОВ "Вастон" на адресу відповідача було надіслано Лист від 23.07.2015 № 469 (а/с 52) з вимогою про підписання Акту звірки взаємних розрахунків № 05/4-6/54/22, однак, вказаний Лист було залишено відповідачем поза увагою.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що відповідач умови Договорів №1, №2, №3 належним чином не виконав, за поставлений позивачем товар в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим у відповідача утворився борг за вказаними Договорами у сумі 260 815,99 грн. (521 908,58 грн. - 261 092,59 грн.), який не заперечується відповідачем, а тому судом визнано обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Крім основного боргу позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 154 278,18 грн. пені у відповідності до п. 7.3 Договорів, 197 187,20 грн. втрати від інфляції, 19 234,54 грн. 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Пунктами 4.1 Договорів №1, №2, №3 передбачено, що розрахунки за поставлений товар замовник здійснює на умовах відстрочки платежу 30 (тридцять) банківських днів. Замовник здійснює оплату за поставлений товар на підставі рахунку-фактури, видаткових накладних.

Так, згідно з розрахунком позивача за Договором №1 періодами нарахування 148 080,02 грн. втрат від інфляції та 14 437,92 грн. 3% річних є:

за Видатковою накладною від 01.11.2012 Рн 121101/009 (сума простроченої заборгованості становить 24 992,35 грн., яка мала бути оплачена до 13.12.2012) з 14.12.2012 по 01.07.2015;

за Видатковою накладною від 13.12.2012 Рн 121213/001 (сума простроченої заборгованості становить 54 115,20 грн., яка мала бути оплачена до 29.01.2013) з 30.01.2013 по 01.07.2015;

за Видатковою накладною від 17.12.2012 Рн 121217/001 (сума простроченої заборгованості становить 54 627,10 грн., яка мала бути оплачена до 31.01.2013) з 01.02.2013 по 01.07.2015;

за Видатковою накладною від 19.12.2012 Рн 121219/001 (сума простроченої заборгованості становить 27 021,50 грн., яка мала бути оплачена до 04.02.2013) з 05.02.2013 по 01.07.2015;

за Видатковою накладною від 25.12.2012 Рн 121225/001 (сума простроченої заборгованості становить 35 230,74 грн., яка мала бути оплачена до 08.02.2013) з 09.02.2013 по 01.07.2015;

за Видатковою накладною від 04.01.2013 Рн 130104/002 (сума простроченої заборгованості, що становить 9 290 грн., яка мала бути оплачена до 18.02.2013) з 19.02.2013 по 05.09.2013.

Суд першої інстанції, перевіривши вказані позивачем періоди розрахунків по втратах від інфляції за Договором №1 дійшов висновку, що вони відповідають умовам Договору та не суперечать чинному законодавству. При цьому, судом зауважено, що за перерахунком суду за Договором №1 втрати від інфляції становлять 149 492,10 грн., однак, задоволення цієї суми призведе до виходу судом за межі позовних вимог. Таким чином, у зв'язку з тим, що клопотання сторони в порядку п.2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не було заявлено, то у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення втрат від інфляції, що перевищують заявлену суму, а тому з відповідача їх стягнуто в межах заявлених позивачем вимог в розмірі - 148 080,02 грн..

Поряд з цим, за перерахунком місцевого господарського суду розмір 3% річних за Договором №1, що підлягає до стягнення становить 14 421,05 грн., у задоволені ж 16,87 грн. 3% річних відмовлено, як обрахованих арифметично невірно.

Згідно з розрахунком позивача за Договором №2 періодами нарахування 28 654,23 грн. втрат від інфляції та 2 825,47 грн. 3% річних є:

за Видатковою накладною від 01.11.2012 Рн 121101/008 (сума простроченої заборгованості становить 23 029,60 грн., яка мала бути оплачена до 13.12.2012) з 14.12.2012 по 01.07.2015;

за Видатковою накладною від 17.12.2012 Рн 121217/002 (сума простроченої заборгованості становить 14 709,50 грн., яка мала бути оплачена до 31.01.2013) з 01.02.2013 по 01.07.2015.

Місцевий господарський суд, перевіривши вказані позивачем періоди розрахунків 3% річних та втрати від інфляції, дійшов висновку, що вони відповідають умовам Договору №2, не суперечать чинному законодавству та підлягають задоволенню в межах заявлених позивачем, тобто, втрати від інфляції в сумі 28 654,23 грн. та 2 825,47 грн. 3% річних. (за розрахунком суду втрати від інфляції становлять 28 927,16 грн., однак такий перерахунок суду призведе до виходу судом за межі позовних вимог.).

Згідно з розрахунком позивача за Договором № 3 періодами нарахування 20 452,95 грн. втрат від інфляції та 1 971,15 грн. 3% річних є:

за Видатковою накладною від 11.12.2012 Рн 121211/003 (сума простроченої заборгованості становить 20 400 грн., яка мала бути оплачена до 24.01.2013) з 25.01.2013 по 01.07.2015;

за Видатковою накладною від 19.12.2012 Рн 121219/007 (сума простроченої заборгованості, що становить 3 390 грн., яка мала бути оплачена до 04.02.2013) з 05.02.2013 по 01.07.2015;

за Видатковою накладною від 19.12.2012 Рн 121219/007 (сума простроченої заборгованості, що становить 3 300 грн., яка мала бути оплачена до 04.02.2013) з 05.02.2013 по 01.07.2015.

Суд першої інстанції, перевіривши вказані позивачем періоди розрахунків 3% річних та втрати від інфляції, дійшов висновку, що вони відповідають умовам Договору №3, не суперечать чинному законодавству та підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 20 452,95 грн. втрат від інфляції та 1 971,15 грн. 3% річних. (за розрахунком суду за Договором №3 втрати від інфляції становлять 20 647,94 грн.).

Стосовно позовних вимог в частині стягнення пені місцевий господарський суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктами 7.3 Договорів №1, №2, №3 передбачено, що за несвоєчасну оплату замовник виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати, при цьому, ПЕНЯ НАРАХОВУЄТЬСЯ ЗА ВЕСЬ ЧАС, ДО ПОВНОГО РОЗРАХУНКУ ЗА ПОСТАВЛЕНИЙ ТОВАР.

Тобто, за названим пунктом 7.3 Договорів, сторонами передбачено нарахування пені за весь час прострочення оплати, до повного розрахунку за поставлений товар.

Так, позивач просив суд першої інстанції стягнути пеню у сумі 154 278,18 грн. за такі періоди: з 14.12.2012 по 09.06.2013 на суму 15 128,70 грн. (за розрахунком суду 15 118,446 грн.); з 30.01.2013 по 01.07.2015 на суму 31 723,37 грн. (за розрахунком суду 31 701,13 грн.); з 01.02.2013 по 01.07.2015 на суму 31 978,55 грн. (за розрахунком суду 31 956,11 грн.); з 05.02.2013 по 01.07.2015 на суму 15 773,89 грн. (за розрахунком суду 15 762,79 грн.); з 09.02.2013 по 01.07.2015 на суму 20 508,15 грн. (за розрахунком суду 20 493,67 грн.); з 19.02.2013 по 05.09.2013 на суму 734,55 грн. (за розрахунком суду 731,24 грн.); з 14.12.2012 по 01.07.2015 на суму 13 931,14 грн.; з 01.02.2013 по 01.07.2015 на суму 8 604,86 грн.; з 25.01.2013 по 01.07.2015 на суму 11 992,41 грн.; з 05.02.2013 по 01.07.2015 на суму 1 977,53 грн.; з 05.02.2013 по 01.07.2015 на суму 1 925,03 грн..

За перерахунком суду першої інстанції, заявлений позивачем розрахунок суми пені є арифметично невірним, а тому позовні вимоги в цій частині задоволено частково на суму 154 194,37 грн., у стягнені 83,81 грн. пені відмовлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, перевіривши названі позивачем періоди заборгованості, погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволенні позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача за Договорами №1, №2, №3 основного боргу у розмірі 260 815,99 грн., 197 187,20 грн. втрат від інфляції, 19 217,67 грн. 3% річних та 154 194,37 грн. пені., в частині позовних вимог щодо стягнення 16,87 грн. 3% річних та 83,81 грн. пені відмовлено, як обрахованих невірно.

Як вже зазначалось вище, предметом апеляційного оскарження стало питання правомірності стягнення з відповідача на користь позивача 154 194,37 грн. пені, 197 187,20 грн. втрати від інфляції та 19 217,67 грн. 3% річних. З апеляційної скарги вбачається, що відповідач не заперечує наявність основного боргу, проте оскаржує правомірність нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені.

У доводах апеляційного оскарження відповідач, посилаючись на п. 6 ст. 232 ГК України, наголошує на відсутності правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені за весь період прострочення зобов'язання зі сплати вартості товару. Тобто, скаржник вважає, що, у даному випадку, період часу, за який обраховується пеня за Договорами №1, №2, №3 не повинен перевищувати 6 місяців та до вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу вищенаведенні зауваження відповідача щодо стягнення пені, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно звернув увагу, що згідно з пунктом 7.3 Договорів №1, №2, №3 передбачено, що за несвоєчасну оплату замовник виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати, при цьому, пеня нараховується за весь час, до повного розрахунку за поставлений товар.

Отже, умовами п. 7.3 Договорів сторони передбачили строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, який відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України, та, відповідно нарахування пені здійснюється за весь час прострочення оплати, до повного розрахунку за поставлений товар.

Аналогічна правова позиція, щодо правомірності нарахування пені за весь час прострочення виконання договірного зобов'язання, викладена у Постанові Верховного суду України від 15.04.2015 № 3-53гс15.

Щодо зауваження скаржника з приводу правомірності обрахування похідних вимог на підставі ст. 625 ЦК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (Наведена правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України від 6 червня 2012 у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 у справі № 6-38цс11).

За пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

За пунктом 4.1 Договорів №1, №2, №3 визначено, що розрахунки за поставлений товар замовник здійснює на умовах відстрочки платежу 30 (тридцять) банківських днів. Замовник здійснює оплату за поставлений товар на підставі рахунку-фактури, видаткових накладних.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів, дослідивши надані обома сторонами розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних, вважає за необхідне звернути увагу на те, що за аналізом цих розрахунків позивач і відповідач визначають різні дати початку періоду обрахування. Зокрема, за розрахунком скаржника, початок такого періоду є значно пізнішим - з 01.02.2013 по 30.06.2015, ніж за розрахунком наведеним позивачем по кожній Видатковій накладній окремо за загальний період з 14.12.2015 по 01.07.2015.

Як приклад, взявши до уваги названий п. 4.1 Договорів, з наданого розрахунку позивача, відповідно до Видаткової накладної №РН 121101/009 від 01.11.2012 слідує, що початок періоду прострочення починається з 14.12.2012 по 01.07.2015, що складає 1912,43 грн. 3 % річних та 44 036,52 грн. інфляційних втрат. (а/с 5-6) В той час, як відповідач відповідно до вказаної Видаткової накладної за своїм розрахунком обраховує початок періоду з 01.02.2013 по 30.06.2015, що складає 371,05 грн. 3 % річних та 8 947,25 грн. інфляційних втрат. (а/с 81-83)

Тобто, з наведеного вбачається, що початок відліку періоду обрахування 3 % річних та інфляційних втрат відповідача є значно пізнішим, що складає різницю майже на півтори місяці, чим скорочує період обрахування, порівнюючи з розрахунком позивача, та як наслідок, складає і меншу суму пені та інфляційних втрат. Слід зазначити, що такий відлік початку періоду обрахування не відповідає п. 4.1 Договорів та вищенаведеним нормам чинного законодавства.

При цьому, слід зазначити і про те, що відповідач, як у своїй апеляційній скарзі, так і за Доповненнями до апеляційної скарги, не пояснює та не обґрунтовує, чому свої розрахунки він здійснює саме з дати 01.02.2013.

Колегія суддів, перевіривши названі позивачем періоди обрахування, погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача за Договорами №1, №2, №3 інфляційних втрат у розмірі 197 187,20 грн., 3% річних у сумі 19 217,67 грн..

Серед іншого, за своїми Доповненнями до апеляційної скарги відповідач просить колегію суддів скасувати судове рішення частково в частині основного боргу, оскільки ним після прийняття судового рішення по даній справі сплачено борг у сумі 5 500,00 грн. за Платіжним дорученням від 22.12.2015 №1127.

Однак, така вимога відповідача, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки надане Платіжне доручення №1127 датоване 22.12.2015, тобто вже після прийняття оскарженого Рішення по даній справі (07.09.2015), а тому відсутня можливість надавати йому правову оцінку.

Відповідно до ст. 101 ГПК України визначено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги відповідача КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Голосіївського району" м. Києва є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого Рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Голосіївського району" м. Києва залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2015 № 910/17706/15 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 № 910/17706/15 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 № 910/17706/15 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 910/17706/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді Г.В. Корсакова

М.Л. Яковлєв