Постанова № 55765571, 04.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2016 р. справа№ 910/21810/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі Ковальчуку Р.Ю.

за участю

представників: позивача - Лихопьок Д.П.

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр «Енергомаш»

на рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.2015 р.

у справі № 910/21810/13 (судді - Ярмак О.М., Грєхова О.А., Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Сучасні Технології»

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр «Енергомаш»

про стягнення 506 041,24 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-Сучасні Технології» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр «Енергомаш» про стягнення з відповідача 293 636,12 грн основного боргу за договором № 261112 від 26.11.2012 р., 206 226,69 грн пені та 6 178,43 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.01.2014 р. у справі № 910/21810/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 р., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Сучасні Технології» задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2014 р. рішення Господарського суду м. Києва від 28.01.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 р. у справі № 910/21810/13 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розмір позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Сучасні Технології» при новому розгляді справи неодноразово змінювався.

Згідно останньої поданої до суду першої інстанції позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-Сучасні Технології» просило стягнути з відповідача 293 636,12 грн основного боргу за договором № 261112 від 26.11.2012 р., 206 070,84 грн пені, 18583,55 грн 3% річних та 104 428,10 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.09.2014 р. на виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 17.06.2014 р., у справі № 910/21810/13, призначено судову експертизу та, у зв`язку з цим, зупинено провадження. Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

13.11.2014 р. на адресу суду першої інстанції від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення щодо неможливості проведення експертного дослідження у зв`язку з тим, що поставлені на вирішення експерта питання виходять за межі компетенції експертів інституту.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою від 16.12.2014 р. у даній справі призначено судову експертизу із переліком питань, зазначених вище, а її проведення доручено Харківському науково-дослідному інституту судових екпертиз ім. Засл. професора М.С.Бокаріуса.

Разом з тим, на адресу місцевого господарського суду від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса надійшов лист з повідомленням, що експертиза знімається з провадження експерта без виконання у зв'язку з неоплатою вартості робіт по її проведенню.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.04.2015 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Сучасні Технології», з урахуванням останньої заяви про їх збільшення, задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 293 636,12 грн основного боргу, 103 327,64 грн пені, 18 583,55 грн 3% річних та 104 428,10 грн інфляційних втрат; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Інженерний центр «Енергомаш» подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про повну відмову позивачу в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що місцевим судом не було належним чином повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю Інженерний центр «Енергомаш» про дату та час розгяду справи, оскільки відповідачем не було отримано ухвалу Господарського суду м. Києва від 06.04.2015 р. про поновлення провадження у справі, що є підставою для скасування рішення місцевого суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.09.2015 р.

25.08.2015 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господаського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр «Енергомаш» надійшло клопотання про призначення у даній справі судової експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2015 р. було призначено у справі № 910/21810/13 судову експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.

10.09.2015 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відшкодування додаткових судових витрат, які складаються із оплати послуг правової допомоги у розмірі 2 500,00 грн.

30.11.2015 р. від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшло повідомлення про зняття з виконання комплексної судової інженерно-технічної експертизи та експертизи з дослідження лакофарбових матеріалів і покриттів, призначеної ухвалою від 10.09.2015 р., у зв`язку з несплатою вартості проведення експертного дослідження.

07.12.2015 р. до Київського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/21810/13 із супровідним листом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса № 2/3374 від 27.11.2015 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 р. було поновлено провадження у справі № 910/21810/13 та призначено розгляд справи № 910/21810/13 на 14.01.2016 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 р. розгляд справи відкладено до 04.02.2016 р.

14.01.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відшкодування додаткових судових витрат, які складаються із оплати послуг правової допомоги у розмірі 5 800,00 грн.

22.01.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява з проханням розглядати справу у його відсутність за наявними матеріалами.

04.02.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відшкодування додаткових судових витрат, які складаються із оплати послуг правової допомоги у розмірі 7 300,00 грн.

В засідання суду, призначене на 04.02.2016 р., представник відповідача не з`явився, був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення. При цьому, як було зазначено вище, відповідачем подано заяву з проханням розглядати справу у його відсутність.

Неявка в судове засідання зазначеного представника не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

26.11.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта -Сучасні Технології» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інженерний центр «Енергомаш» (далі - покупець) було укладено договір № 261112 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язався виконати поставку металообробного обладнання, зазначеного у специфікації (додатках) до договору, провести його пусконалагоджувальні роботи, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити обладнання та роботи у відповідності з умовами даного договору.

Пунктом 2.3 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.02.2013 р. встановлено, що ціна обладнання, вказаного у специфікації до договору, в гривнах складає 1 422 118,66 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 237 019,78 грн.

Згідно з п. 2.4 договору оплата за обладнання здійснюється покупцем в повному об'ємі в гривнях та вказана в п. 2.3 договору. Оплата за обладнання проводиться покупцем п'ятьма частинами шляхом банківського переводу грошових коштів по вказаним в договорі реквізитам, на підставі виставлених рахунків продавця в наступному порядку:

а) перша частина оплати складає 500 000,00 грн та сплачується покупцем на розрахунковий рахунок продавця у вигляді попередньої оплати за обладнання. Оплата проводиться покупцем протягом трьох днів після підписання договору, але не пізніше 29.11.2012 р.;

б) друга частина оплати складає 475 213,21 грн та сплачується покупцем на розрахунковий рахунок продавця у вигляді попередньої оплати за обладнання. Оплата проводиться покупцем не пізніше 31.01.2013 р.;

в) третя частина оплати складає 153 269,33 грн та сплачується покупцем на розрахунковий рахунок продавця у вигляді попередньої оплати за обладнання. Оплата проводиться покупцем протягом трьох днів з дати надходження обладнання на митний термінал по місцю знаходження продавця;

г) четверта частина оплати складає 146 818,06 грн та сплачується покупцем на розрахунковий рахунок продавця у вигляді попередньої оплати за поставлене продавцем обладнання. Оплата проводиться покупцем протягом тридцяти днів з дати відвантаження обладнання продавцем на адресу покупця, яка зазначена в документах на відвантаження обладнання;

д) п'ята частина оплати складає 146 818,06 грн та оплачується покупцем на розрахунковий рахунок продавця у вигляді доплати за поставлене продавцем обладнання та виконання шеф-монтажних і пусконалагоджувальних робіт. Оплата проводиться покупцем протягом десяти днів з дати виконання продавцем робіт по договору та підписання сторонами акта виконаних робіт.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до його повного виконання (п. 9.1 договору).

Листом № 65 від 25.02.2013 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою провести доплату за обладнання в сумі 146 818,06 грн та направив рахунок № 100 від 18.02.2013 р. на вказану суму.

Листом № 82 від 11.03.2013 р. позивач направив відповідачу рахунки для оплати боргу за договором № 146 від 11.03.2013 р. та № 100 від 18.02.2013 р.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, свої зобов'язання за укладеним договором виконав лише частково, зокрема, не здійснив оплату за четверту та п'яту частину отриманого обладнання, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у сумі 293 636,12 грн.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов укладеного договору відповідач перерахував позивачу в якості передоплати грошові кошти на загальну суму 1 128 482,54 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

- 03.12.2012 р. у розмірі 500 000,00 грн на підставі рахунку № 622 від 28.11.2012 р.;

- 21.01.2013 р. у розмірі 475 213,21 грн на підставі рахунку № 652 від 14.12.2012 р.;

- 31.01.2013 р. у розмірі 153 269,33 грн на підставі рахунку № 46 від 23.02.2012 р.

У Специфікації № 1 від 26.11.2012 р. в редакції додаткової угоди № 1 від 01.02.2013 р. встановлено, що обладнанням мав виступити стрічкопиляльний верстат моделі МЕВА steel 1250 DG.

Позивач на виконання умов укладеного договору за накладною № 21 від 01.02.2013 р. поставив відповідачу стрічкопиляльний верстат моделі МЕВА steel 1250 DG у комплекті на суму 1 422 118,66 грн.

04.09.2013 р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі обладнання.

09.02.2013 р. між сторонами було підписано акт виконаних робіт до договору про проведення пусконалагоджувальні робіт вказаного обладнання, з приміткою зауважень про те, що в мережі низький тиск повітря, у зв'язку з чим потрібно встановити окремий компресор, який забезпечить необхідний тиск.

Листом № 65 від 25.02.2013 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою провести доплату за обладнання в сумі 146 818,06 грн та направив рахунок № 100 від 18.02.2013 р. на вказану суму.

Листом № 82 від 11.03.2013 р. позивач направив відповідачу рахунки для оплати боргу за договором № 146 від 11.03.2013 р. та № 100 від 18.02.2013 р.

Однак відповідач відповіді на вказаний лист не надав, заборгованість за укладеним договором не сплатив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2015 р. на виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 17.06.2014 р., у справі № 910/21810/13, було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. У зв`язку з цим, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи і до отримання висновку експерта. На вирішення експертів поставлено наступні питання:

- чи відповідає поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта-Сучасні Технології» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр «Енергомаш» за накладною № 2 від 01.02.2013 р. стрічкопиляльний верстат моделі МЕВА steel 1250 DG у комплекті, замовленому Товариством з обмеженою відповідальністю Інженерний центр «Енергомаш» обладнанню за договором № 261112 від 26.11.2012 р., з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.02.2013 р. до договору № 261112 від 26.11.2012 р.?;

- чи відповідає поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта-Сучасні Технології» стрічкопиляльний верстат моделі МЕВА steel 1250 DG у комплекті технічним вимогам (стандартам) заводу-виготовлювача обладнання і умовам договору № 261112 від 26.11.2012 р., з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.02.2013 р. до договору № 261112 ?;

- чи проводилось фарбування стрічкопиляльного верстату МЕВА steel 1250 DG в промислових умовах заводу-виробника?

30.11.2015 р. від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшло повідомлення про зняття з виконання комплексної судової інженерно-технічної експертизи та експертизи з дослідження лакофарбових матеріалів і покриттів, призначеної ухвалою від 10.09.2015 р., у зв`язку з несплатою вартості проведення експертного дослідження.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору субпідряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як передбачено ч. 5 ст. 268 ГК України, у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Актом приймання-передачі від 04.02.2013 р. підписаним сторонами, відповідач підтвердив, що прийняв обладнання, при цьому не має претензій по зовнішньому вигляду до обладнання, що поставляється згідно з договором № 261112 від 26.12.2012 р., а також до його комплектації та кількості.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 293 636,12 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк сплати, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 293 636,12 грн.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 206 070,84 грн пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2 договору сторони визначили, що за порушення строків оплат по договору (за виключенням оплати по п. а) п. 2.4.) більше 10 днів, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від ціни обладнання за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статті 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж правову позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з перерахунком, здійсненим місцевим судом, відповідно до якого задоволенню підлягає пеня за період з 04.03.2013 р. по 04.09.2013 р. в сумі 103 327,64 грн, яка відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору.

Також за неналежне виконання умов договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 18 583,55 грн 3 % річних за період з 04.03.2013 р. по 07.04.2015 р. та 104 428,10 грн інфляційних втрат за період з січня 2014 р. по лютий 2015 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010 р.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 18 583,55 грн 3 % річних за період з 04.03.2013 р. по 07.04.2015 р. та 104 428,10 грн інфляційних втрат за період з січня 2014 р. по лютий 2015 р. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, розмір їх перевірений судом, є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства.

Стосовно заяви позивача про відшкодування витрат на послуги адвоката в апеляційній інстанції у розмірі 7 300,00 грн та 31 500,00 грн у Господарському суді м. Києва, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як передбачено п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються: з судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до п. п. 6.3 вищезазначеної постанови Пленуму витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В якості доказів понесення вказаних витрат позивач надав копії договору про надання правової допомоги № 11-1/23 від 25.10.2013 р., укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Лихопьок Д.П.», Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 0954 від 14.09.2000 р., Калькуляції винагороди, Акти про надання послуг, платіжні доручення про оплату послуг по договору № 11-1/23 від 25.10.2013 р. за період представлення інтересів позивача в апеляційній інстанції, що підтверджує фактичну оплату витрат у розмірі 7 300,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 300,00 грн витрат на оплату послуг адвоката в Київському апеляційному господарському суді та 31 500,00 грн в Господарському суді м. Києва з урахуванням ціни позову, категорії спору, рівня його складності, тривалості розгляду справи, є співрозмірними та підлягають задоволенню повністю.

При цьому судом першої інстанції було враховано вказівки касаційної інстанції під час нового розгляду справи та вирішено спір на підставі належних доказів.

Доводи скаржника про те, що місцевим судом не було належним чином повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю Інженерний центр «Енергомаш» про дату та час розгяду справи, оскільки відповідачем не було отримано ухвалу Господарського суду м. Києва від 06.04.2015 р. про поновлення провадження у справі, що є підставою для скасування рішення місцевого суду, колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду (пункт 2 частини другої статті 111 10 ГПК).

Встановлено, що копія ухвали Господарського суду м. Києва від 06.04.2015 р. про поновлення провадження у даній справі була надіслана місцевим судом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу обох сторін.

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали Господарського суду м. Києва від 06.04.2015 р. про поновлення провадження у справі була отримана представником відповідача 18.04.2015 р. за адресою: 02002, м. Київ, вул. Луначарського,4.

Крім того, згідно з п. 3.9.2 зазначеної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України, у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що місцевим судом було належним чином повідомлено відповідача про час і місце розгляду справи.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.2015 р. у справі № 910/21810/13 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр «Енергомаш» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр «Енергомаш» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.2015 р. у справі № 910/21810/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/21810/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр «Енергомаш» (02002, м. Київ, вул. Луначарського, 4, код ЄДРПОУ 24288388) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Сучасні Технології» (49027, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 12, код ЄДРПОУ 36276130) 7 300 (сім тисяч триста),00 грн витрат на оплату послуг адвоката в Київському апеляційному господарському суді.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови суду.

5. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран