Рішення № 55765211, 09.02.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2016 р.Справа № 922/6407/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Харківського професійного електротехнічного ліцею, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківвтормет", м. Харків про стягнення 7516,59 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №372 від 11.12.2015 року;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Харківський професійний електротехнічний ліцей (позивач) 15.12.2015 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківвтормет" про стягнення 7516,59 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором поставки брухту №18/06 від 18.06.2015 року, у зв'язку із чим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму основного бору за поставлений товар у розмірі 6314,00 грн., пеню в розмірі 1111,16 грн. та 3 % річних в розмірі 91,33 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 грудня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/6407/15 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 19 січня 2016 року об 11:40.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 19 січня 2016 року розгляд справи № 922/6407/15 відкладено на 02 лютого 2016 р. об 11:00год.; від 02 лютого 2016 р. розгляд справи № 922/6407/15 відкладено на 09 лютого 2016 року о 12:00год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, 27.01.2016 р. на адресу суду повернулась ухвала про порушення провадження у даній справі від 18.12.2015 р., яка була направлена на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві, з довідкою поштового відділення: "повернуто за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Таким чином, за висновками суду, в матеріалах господарської справи № 922/ 6407/15 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, господарським судом встановлено наступне.

18.06.2015 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір постачання брухту № 18/06 (далі-Договір) (т.с. І а.с. 11-12), відповідно до умов п. 1.1. якого, постачальник зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах даного Договору промисловий брухт і відходи металів, іменовані в подальшому "Товар", кількісні та якісні показники якого викладені у специфікаціях до Договору, що є невідємними частинами Договору.

Якість Товару повинна відповідати вимогам ДСТУ 4121 -2002 (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 1.3. постачальник гарантує, що Товар є його власністю, утворився в результаті діяльності постачальника та являє собою амортизаційний брухт, деталі списаного обладнання та механізмів, відходи від технологічної обробки металів і т.п. На кожну партію Товару постачальник зобов'язався надати Акт про походження товару (металобрухту) та посвідчення про вибухо-радіаційну безпечність товару (брухту), а у разі поставки частини списаного обладнання та механізмів постачальника - копію акту на списання основних засобів, або копію акту па списання транспортних засобів.

Відповідно до п. 2.1. Договору, поставка Товару по часткам (партіями) допускається. Постачальник поставляє Товар (партію Товару) на умовах поставки.

Умови поставки Товару можуть бути змінені Сторонами та повинні вказуватися у додаткових угодах або специфікаціях до Договору.

Згідно з п. 2.2. Договору, датою поставки вважається дата підписання Сторонами приймально - здавальних актів, які Сторони зобовязуються підписати протягом 2-х днів з моменту передачі Товару постачальником покупцю.

Відповідно до умов п. 2.3. Договору, постачальник разом з Товаром передає покупцю, крім документів, вказаних у п. 1.3. Договору, приймально - здавальний акт (в 2-х примірниках), підписаний з боку постачальника.

Згідно з п. 2.4. Договору, постачальник передає покупцю товаросупроводжувальні документи з рук в руки.

Відповідно до п. 2.5. Договору, строк поставки Товару (партії Товару) вказується у специфікаціях до Договору.

Умовами пункту 3.2. Договору, сторони погодили та встановили, що покупець здійснює оплату вартості Товару, згідно ціни узгодженої в специфікації до Договору, на банківський рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Сторонами приймально - здавального акту. Розрахунок здійснюється за кількісними показниками, що відображені в Акті приймання-здавання.

Умови, ціна, вказуються у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору, або додаткових угодах (п. 3.3. Договору).

Згідно з п. 3.4. Договору, в разі здійснення покупцем передоплати, постачальник зобов'язується поставити Товар протягом 10 днів з моменту списання грошових коштів з рахунку покупця.

Відповідно до п. 3.5. Договору, у разі нездійснення постачальником поставки Товару згідно умов п.п. 3.4. Договору постачальник зобов'язується повернути грошові кошти протягом 2-х банківських днів після вичерпання 10-денного терміну.

Згідно з умовами п. 8.5. Договору, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2015 року.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошує, що позивач (постачальник за Договором) виконав належним чином свої зобов'язання за вищевказаним Договором постачання брухту № 18/06 від 18.06.2015 року виконав своєчасно та належним чином та на виконання умов п. 1.1. Договору поставив відповідачеві товар (брухт: лом стальний вид 500), у кількості 1,86 тонн, про що між сторонами складено, підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін Акт приймання металів чорних (вторинних) № 18/06 від 18.06.2015 р. на загальну суму 6314,00 грн. (т.с. І а.с. 14).

Однак, в порушення умов п. 3.2. спірного Договору постачання брухту № 18/06 від 18.06.2015 р. відповідач за отриманий товар із позивачем не розрахувався, на підставі чого, у відповідача перед позивачем за вищевказаним Договором наявна заборгованість, яка склала 6314,00 грн.

У зв'язку з наявною заборгованістю, 25.08.2015 року позивач направив відповідачу ОСОБА_2 за вих. № 238 з вимогою у десятиденний термін з моменту отримання вказаної вимоги сплатити наявну заборгованість за Договором постачання брухту № 18/06 від 18.06.2015 р. в розмірі 6314,00 грн. (т.с. І а.с. 15-16).

Проте відповідач відповіді на вищевказану ОСОБА_2 не надав та суму боргу позивачу не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги Харківського професійного електротехнічного ліцею, в частині заявленої до стягнення заборгованості за Договором постачання брухту № 18/06 від 18.06.2015 р. в розмірі 6314,00 грн. підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із обставин справи вбачається, що у даному випадку правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі Договору постачання брухту № 18/06 від 18.06.2015 р., в якому сторони вільно на власний розсуд визначили низку цивільних прав та обов'язків, що підлягають виконанню з боку сторін, оскільки відповідно до наведених вимог законодавства ці умови є обов'язковими для сторін.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд встановив, що даний Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до положень ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм закону, а також враховуючи, що відповідач, в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені суду позивачем не спростував, не надав суду доказів належного виконання умов Договору, тобто доказів сплати позивачу грошових коштів за отриманий товар у розмірі 6314,00 грн., господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині заявленої до стягнення 6314,00 грн. заборгованості, підтверджуються наявними у матеріалах справи № 922/6407/15 доказами та підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині заявленої до стягнення пені в розмірі 1111,26 грн., господарський суд зазначає про наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до умов пункту 5.3. Договору постачання брухту № 18/06 від 18.06.2015 р., сторони передбачили та встановили, що у випадку прострочення оплати Товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0.1% від вартості простроченого платежу, за кожний день прострочення, але не більше 3 % вартості простроченого платежу.

Згідно з розрахунком позивача, останній нараховує пеню по простроченій основній сумі боргу із врахуванням п. 3.2. Договору, за період з 22.06.2015 р. по 15.12.2015 р. та яка відповідно до нарахувань позивача складає 1111,26 грн.

Господарським судом перевірено правильність розрахунку пені та встановлено, що він відповідає умовам спірного Договору та вимогам чинного законодавства.

Вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобовязань своєчасній оплаті отриманого товару в розмірі та у строк, встановлених Договором, дають правові підстави дійти до висновку про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в розмірі 1111,26 грн.

Щодо позовних вимог в частині заявлених до стягнення з відповідача 91,33 грн. 3% річних, господарський суд зазначає про наступне.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування 3 % річних визначений вірно, а саме, період нарахування: з 22.06.2015 р. по 15.12.2015 р., що дає підстави господарському суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 91,33 грн.

Наведені обставини є підставою для повного задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої судові витрати по сплаті судового збору за майновий характер спору в розмірі 1218,00 грн. покладаються в даному разі на відповідача, з вини якого виник даний спір, який доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківвтормет" (61106, м. Харків, вул. Індустріальна, 3, код ЄДРПОУ: 37682226) на користь Харківського професійного електротехнічного ліцею, м. Харків (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 11, код ЄДРПОУ: 02547731) - 6314,00 грн. основного боргу за Договором постачання брухту № 18/06 від 18.06.2015 р.; 1111,26 грн. пені; 91,33 грн. 3 % річних та 1218,00 грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 12.02.2016 р.

Суддя ОСОБА_3