Рішення № 55765041, 09.02.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2016 р.Справа №917/2548/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бул-Спред" (АДРЕСА_1, 18002; адреса для листування: вул. Артема, буд.13, м. Полтава, 36014)

до Публічного акціонерного товариства "Агротехніка-Кобеляки" (вул. Дружби, буд. 1, м. Кобеляки, Кобеляцький район, Полтавська область, 39200)

про стягнення 6716,25 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не зявився

Розглядається позовна заява про стягнення 6716,25грн., з них: 3250,00 грн. основного боргу згідно договору про відкриття рахунків у цінних паперах власникам іменних цінних паперів від 08.01.2014р. № Н-4, 500,00 грн. штрафу, 2966,25 грн. пені.

Відповідач надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника, в якій також зазначив, що він проти позову заперечує в повному обсязі. Підстав заперечень відповідач в заяві не навів (а.с.71,72).

Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 08.12.2015р., 22.12.2015., розпискою від 26.01.2016р. (а.с.42, 57, 70).

В судовому засіданні 09.02.2016р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Згідно ліцензії від 08.10.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бул-Спред" має право проводити професійну діяльність на фондовому ринку - депозитарну діяльність депозитарної установи (а.с.35).

08.11.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бул-Спред" (позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Агротехніка-Кобеляки" (відповідачем) був укладений договір № Н-4 про відкриття рахунків у цінних паперах власникам іменних цінних паперів Публічного акціонерного товариства "Агротехніка-Кобеляки" з невід'ємним додатком №1 до Договору (далі - Договір; а.с.22-25).

Відповідно до 1.1 Договору позивач (як емітент) доручає, а відповідач (депозитарна установа) зобов'язується надавати власника послуги щодо відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, зарахування простих іменних акцій, випущених емітентом (далі- цінні папери) на рахунки у цінних паперах власників, зберігання належних власникам цінних паперів на рахунках у цінних паперах до моменту укладання договору про відкриття рахунку у цінних паперах між власником цінних паперів та Депозитарною установою, на викладених нижче умовах відповідно до діючого Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 №735,) Положення про порядок переведення випуску іменних акцій, випущених у документарній формі, у бездокументарну форму, затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.06.2000 №98, внутрішніх документів Депозитарної установи та чинного законодавства України.

Згідно п.4.1. Договору відкриття та ведення рахунків у цінних паперах власників, зберігання цінних паперів на цих рахунках здійснюється за рахунок емітента до моменту укладання договору про відкриття рахунку в цінних паперах власникам цінних паперів та Депозитарною установою.

За п. 9.1 Договору він укладений на невизначений строк.

Доказів припинення дії договору чи доказів його розірвання сторони суду не надали. Отже, договір є діючим.

Згідно п.4.2. Договору емітент оплачує послуги депозитарної установи згідно з цим Договором та відповідно до затверджених тарифів депозитарної установи (Додаток 1), які є невід'ємною частиною цього договору.

В додатку № 1 до Договору сторони узгодили тарифи, згідно п. 3.1 яких відповідач мав сплачувати абонентську плату за ведення рахунків у цінних паперах власників цінних паперів у розмірі 250,00 грн. щомісячно (а.с.25).

Згідно п.4.3. Договору оплата послуг Депозитарної установи здійснюється емітентом протягом 10 календарних днів на підставі виставлених депозитарною установою актів виконаних операцій або рахунків-фактур.

Згідно умов Договору та п. 3.1 Додатку №1 до нього за період вересень 2014р. - вересень 2015 року відповідач мав сплатити абонентську плату на загальну суму 3250,00 грн. (а.с.26).

На оплату вказаних послуг відповідачу направлялися відповідні рахунки та акти здачі-приймання робіт (надання послуг). Зазначене підтверджується реєстром вихідних документів за період з 01.08.2014 по 21.12.2015р. (а.с.77-113, 44-53).

Дані акти не були підписані відповідачем. Проте, доказів повернення цих актів позивачу чи направлення позивачу зауважень щодо послуг відповідач суду не надав.

Факт надання послуг відповідач під час судового розгляду не заперечував.

За п. 4.5 Договору емітент має підписати та повернути депозитарній установі один оригінал акту. У разі неповернення акту послуги вважаються наданими без заперечень.

Крім того, суд враховує, що в п. 3.1 додатку № 1 до Договору встановлений строк внесення абонентської плати щомісячно. Тобто, даний платіж повинен був вноситися відповідачем щомісячно незалежно від отримання ним рахунків чи актів.

Відповідач вказану вартість послуг не оплатив.

На претензію позивача від 05.10.2015р. за № 276 з вимогою сплатити 3250,00 грн. боргу з абонентської плати, відповідач відповіді не надав. Факт направлення претензії відповідачу підтверджується описом вкладення до цінного листа, фіскальним чеком від 05.10.2015р. (а.с.27-28).

За ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно із приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Виходячи зі змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому права і обовязки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно приписів ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати послуг не виконав; розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується документально.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано суду жодних документальних доказів які б спростовували доводи позивача.

З огляду на викладене, вимога про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті послуг в сумі 3250,00 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.7.6. Договору за порушення термінів оплати, передбачених п.4.3. цього Договору, емітент виплачує депозитарній установі пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

На підставі вказаного позивачем заявлено вимоги про стягнення 2966,25 грн. пені, нарахованої за період з 30.09.2014р. по 30.10.2015р. (а.с.26).

При цьому позивачем не враховано наступні положення діючого законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом також враховується правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 р. у справі № 3-114гс11, постанові Верховного Суду України від 7 листопада 2011 р. у справі № 3-121гс11 про те що за змістом Закону від 22 листопада 1996 р. № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» визначений у договорі розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Також, відповідно до ч.5 ст. 257 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи вказані положення, після проведення перевірки розрахунку судом визначено, що сума пені становить 658,99 грн. (розрахунок суду залучено до справи). Позов в цій частині підлягає задоволенню.

В іншій частині вимоги про стягнення пені судом відхиляються за їх безпідставністю.

Згідно п.7.7. Договору прострочення платежу більш як на 90 днів вважається відмовою від виконання умов Договору, у зв'язку з чим емітент, крім пені, повинен сплатити депозитарній установі також і штраф у розмірі 500,00 грн.

Суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить законодавству України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 № 42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08, у п.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань».

Отже, в звязку з порушенням відповідачем умов договору позивач правомірно нарахував 500,00 грн. штрафу. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивач також наполягає на відшкодуванні за рахунок відповідача витрат зі сплати судового збору та 3000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Сплата позивачем судового збору в сумі 1380,00 грн. за даною справою підтверджується платіжним дорученням № 303 від 10.11.2015р. (а.с.9).

Матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат в сумі 3000 грн. на послуги адвоката ОСОБА_1 Зазначене підтверджується ордером адвоката на надання правової допомоги Пт №059453 від 06.11.2015р., свідоцтвом на право заняття адвокатською діяльністю №1236 15.06.2012р., договором про надання правової допомоги від 06.11.2015р., укладеним позивачем з вказаним адвокатом, довіреністю на імя вказаного адвоката на представлення інтересів позивача в суді від 06.11.2015р., квитанцією від 06.11.2015р., якою підтверджено отримання адвокатом гонорару в сумі 3000,00 грн. (а.с.29-34, 76).

Відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого позивачем за даним позовом, покладаються на відповідача в розмірі 1218,00 грн. (мінімальною ставкою судового збору, встановленою на дату подачі позову).

Витрати позивача на оплату послуг адвоката відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Агротехніка-Кобеляки" (вул. Дружби, буд. 1, м. Кобеляки, Кобеляцький район, Полтавська область, 39200; ідентифікаційний код 03757198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бул-Спред" (АДРЕСА_2, 18002; ідентифікаційний код 30070412) 3250 грн. 00 коп. основного боргу, 658грн. 99 коп. пені, 500грн. 00 коп. штрафу, 1218грн. 00 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору, 1359грн. 00 коп. відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано 12.02.2016 р.

Суддя Безрук Т. М.