Рішення № 55762521, 09.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2016Справа №910/33014/15

За позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради простягнення 966 476,86 грн. Суддя Ярмак О.М.

За участю представників:

від позивачаБережко С.І. (представник за довіреністю від 18.04.2014) від відповідачане з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради заборгованості за договором від 28.12.2012 № 13/3028-БО-40 купівлі-продажу природного газу у розмірі 966 476,86 грн., з яких 29 997,97 грн пені, 55 125,05 грн 3% річних та 881 353,84 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/33014/15 та призначено розгляд справи на 09.02.2016.

В судове засідання 09.02.2016 з'явився представник позивача.

Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та інші документи на підтвердження своєї правової позиції не подав, позовні вимоги не спростував.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням юридичної особи відповідача - Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради є адреса: 99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, буд. 2.

З метою належного та своєчасного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи № 910/33014/15, на сторінці Господарського суду міста Києва на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет в розділі "Новини та події" 11.01.2015 було розміщено повідомлення про порушення провадження у справі № 910/33014/15, там же зазначено, що електронний варіант відповідної ухвали знаходиться в мережі Інтернет за адресою: http://www.reyestr.court.gov.uа/.

Оскільки судом вчинено всі можливі та залежні від нього заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи № 910/33014/15, а матеріали справи містять достатні докази для всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України з відсутності представника відповідача, неявка якого не перешкоджає вирішенню спору.

Представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив позов задовольнити з підстав несвоєчасного здійснення відповідачем розрахунків з позивачем за договором від 28.12.2012 № 13/3028-БО-40 купівлі-продажу природного газу.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради (відповідач) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3028-БО-40 (далі - договір), за умовам якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00,або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

У пункті 6.1 договору сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

За твердженнями позивача, відповідачем порушено умови договору у зв'язку з неповною та несвоєчасною оплатою поставленого газу, що стало підставою для звернення до суду про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення договірних зобов'язань.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи, а саме, актами приймання-передачі природного газу від 21.10.2013, 31.07.2013, 31.08.2013, 30.09.2013, 31.10.2013, 30.111.2013, 31.12.2013 р., підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками, підтверджується здійснення продавцем поставки газу загальною вартістю 77 720 638,70 грн.

Відповідач належним чином зобов'язання з оплати поставленого в період липень-грудень 2013 року природного газу не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилася відповідна заборгованість за договором в сумі 1 226 120,89 грн, яка була предметом спору у справі Господарського суду міста Києва № 910/14452/14 за позовом Публічного акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (відповідач) про стягнення суми в розмірі 74429481,35 грн., до складу якої ввійшли 1 226 120,89 грн основного боргу, 828 663,74 грн пені, 181 559,95 грн 3% річних та 241 215,36 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 у справі № 910/14452/14 позовні вимоги Публічного акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради задоволено повністю, стягнуто з останнього на користь Публічного акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суми основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат у вищезазначених розмірах.

Частиною 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, факти прострочення Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради, встановлені в описаному рішенні Господарського суду міста Києва мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню при розгляді даної справи.

Оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 у справі № 910/14452/14 в частині стягнення основного боргу за природний газ не виконано, позивач звернувся з вимогами про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за природний газ у розмірі 1 226 120,89 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати поставленого позивачем природного газу, тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування позивачем до відповідача встановленої законом та договором відповідальності.

Отже, за відсутності доказів виконання відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 у справі № 910/14452/14 в частині стягнення основного боргу за природний газ, здійснивши перевірку нарахування позивачем заявлених до стягнення пені та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу у період з 28.05.2014 по 25.11.2015, та інфляційних втрат за травень-вересень 2015, судом встановлено, що здійснені нарахування відповідають вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та договору і є арифметично вірними, періоди прострочення боржника визначені правильно, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 29 997,97 грн пені, 55 125,05 грн 3% річних та 881 353,84 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

За приписами ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, б. 2, ідентифікаційний код 03358357) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, б. 6, ідентифікаційний код: 20077720) 29 997 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) грн 97 коп. пені, 55 125 (п'ятдесят п'ять тисяч сто двадцять п'ять) грн 05 коп. 3% річних, 881 353 (вісімсот вісімдесят одну тисячу триста п'ятдесят три) грн 84 коп. інфляційних втрат та 14 497 (чотирнадцять тисяч чотириста дев'яносто сім) грн 15 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.М. Ярмак