Рішення № 55761728, 09.02.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.02.2016 Справа № 905/300/16

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового ОСОБА_1С

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь

до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк

про відшкодування збитків у розмірі 120 438,76 грн.

за участю представників сторін:

від позивача не зявився.

від відповідача не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь до Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк про відшкодування збитків у розмірі 120 438,76 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» укладено договір №ММД-13.50-14-1291/127 від 31.12.2014р., згідно якого на умовах FCA по залізничній дорозі на підставі накладної №53212387 від 29.07.2015р. у полувагонах №55339006, 56917867, 52970704, 52590452, 60034527, 53567152, 53520029, 60632486, 57413601, 61178646 здійснено поставку коксу доменного. 06.08.2015р. при прибутті вагону на станцію Маріуполь-Сортіровочна проведена перевірка вантажу з представниками залізничної дороги у результаті перевірки вантажу встановлена недостача у полувагонах, у звязку з чим позивач просить відповідача відшкодувати суму збитків у розмірі 120 438,76грн.

Представник позивача у судове засідання не зявлявся.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Про що свідчить оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет http:// www.reyestr.court.gov.ua в розділі "Новини та події".

За приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26 грудня 2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26 грудня 2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

На виконання договору №ММД-13.50-14-1291/127 від 31.12.2014р. укладеним між ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та «Авдіївський коксохімічний завод» на підставі накладної №53212387 від 29.07.2015р. на адресу позивача від відповідача надійшов вантаж кокс доменний.

06.08.2015р. по прибуттю на станцію Маріуполь-Сортировочна здійснено перевірку вантажу у результаті чого встановлена недостача у полувагонах, а саме: у полувагоні №55339006 у розмірі 3300кг та складено комерційний акт БН №724004/808 в якому вказано, що «Завантаження у вагоні вище рівня бортів на 200мм шапкообразна. Поверхня вантажу маркірована однією прокольною полосою, вапном. Над 1-м люком мається поглиблення 1500мм х на ширину вагона х 700мм у глибину, порушена маркіровка»; у полувагоні №56917867 у кількості 2950кг та складено комерційний акт БН №724005/809/808 в якому вказано, що «Завантаження у вагоні вище рівня бортів на 200мм шапкообразна. Поверхня вантажу маркірована однією прокольною полосою, вапном. Над 7-м люком мається поглиблення 1500мм х на ширину вагона х 500мм у глибину, порушена маркіровка»; у полувагоні №52970704 у розмірі 4500кг та складено комерційний акт БН №724006/810 в якому вказано, що «Завантаження у вагоні вище рівня бортів на 200мм шапкообразна. Поверхня вантажу маркірована однією прокольною полосою, вапном. Над 1-м люком мається поглиблення 1500мм х на ширину вагона х 500мм у глибину, порушена маркіровка»; у полувагоні №52590452 у розмірі 2250кг та складено комерційний акт БН №724007/811 в якому вказано, що «Завантаження у вагоні вище рівня бортів на 200мм шапкообразна. Поверхня вантажу маркірована однією прокольною полосою, вапном. Над 1-м люком шапка знята, порушена маркіровка».

Недостача у полувагоні №60632486 у розмірі 3950кг та складено комерційний акт БН №724011/815 в якому вказано, що «Завантаження у вагоні вище рівня бортів на 200мм шапкообразна. Поверхня вантажу маркірована однією прокольною полосою, вапном. Над 7-м люком шапка знята, порушена маркіровка»; у полувагоні №57413601 у розмірі 3100кг та складено комерційний акт БН №724012/816 в якому вказано, що «Завантаження у вагоні вище рівня бортів на 200мм шапкообразна. Поверхня вантажу маркірована однією прокольною полосою, вапном. Над 7-м люком шапка знята, порушена маркіровка»; у полувагоні №61178646 у розмірі 2750кг та складено комерційний акт БН №724013/817 в якому вказано, що «Завантаження у вагоні вище рівня бортів на 200мм шапкообразна. Поверхня вантажу маркірована однією прокольною полосою, вапном. Над 7-м люком мається поглиблення 1500мм х на ширину вагона х 400мм у глибину, порушена маркіровка»; у полувагоні №600345527 у розмірі 3150кг та складено комерційний акт БН №724008/812 в якому вказано, що «Завантаження у вагоні вище рівня бортів на 200мм шапкообразна. Поверхня вантажу маркірована однією прокольною полосою, вапном. Над 1-м та 7-м люком шапка знята, порушена маркіровка»; у полувагоні №53567152 у розмірі 3550кг та складено комерційний акт БН №724009/813 в якому вказано, що «Завантаження у вагоні вище рівня бортів на 200мм шапкообразна. Поверхня вантажу маркірована однією прокольною полосою, вапном. Над 1-м люком шапка знята, порушена маркіровка»; у полувагоні №53520029 у розмірі 2750кг та складено комерційний акт БН №724010/814 в якому вказано, що «Завантаження у вагоні вище рівня бортів на 200мм шапкообразна. Поверхня вантажу маркірована однією прокольною полосою, вапном. Над 7-м люком шапка знята, порушена маркіровка».

Загальна суму недостача складає: 12462,16грн.+ 10786,77грн. + 18474,14грн. + 7656,77грн. + 11664,88грн. + 13728,16грн. + 9740,25грн. + 15631,24грн. + 11389,93грн. + 8904,46грн. =120438,76грн.

Як вбачається з запису у залізничній накладній №53212387 від 29.07.2015р. вантаж прийнято залізною дорогою до перевезення без зауважень.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог передбачених ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Вимогами частей 2, 3, 4 ст.909 ЦК України визначено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Частинами 1, 2, 3 ст.306 ГК України визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Частиною 2 ст.307 ГК України передбачено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Приписами частини 5 ст.307 ГК України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Статтею 3 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів,багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Приписами ст.5 Статуту залізниць України передбачено, що на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: Правила перевезення вантажів (далі - Правила).

Статтею 6 Статуту залізниць України передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Вимогами ст.37 Статуту залізниць України визначено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником.

Приписами ст.52 Статуту залізниць України визначено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Пунктом 12 Привал видачі вантажів Затверджених Наказом Міністерства юстиції №644 від 21.11.2000р. визначено, що відповідно до статті 52 Статуту на станції призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу в разі: прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачено Правилами;

Статтею 105 Статуту залізниць України визначено, що залізниці, вантажовідправники,вантажоодержувачі,пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Вимогами ст.110 Статуту залізниць України визначено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно приписів ст.113 Статуту залізниць України визначено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу,вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 114 Статуту залізниць України визначено, що Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вимогами частини 1ст.224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 1ст.225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:вартість втраченого майна.

Згідно частини 3 ст.225 ГК України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Відповідно до ст.127 Статуту залізниць України залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату,недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Згідно ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності маси зазначеними у транспортних документах. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Статтею 920 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 26 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

За змістом ст.1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Отже з матеріалів справи вбачається наявність збитків у позивача та вини відповідача, оскільки останнім неналежним чином здійснено перевозку грузу.

Відповідно до приписів ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Аналогічна правова позиція щодо стягнення збитків при наявності наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення висловлена Верховним Судом України у постанові від 22.01.2013 у справі № 5011-71/2684-2012.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем не спростовано вимоги, які викладено у позовній заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених статтями 6, 8, 10, 19, 129 Конституції України, ст.ст. 9, 11-16, 202, 526, 908, 909, 920, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 42, 44, 174, 193, 306, 224, 225, 307 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 26 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.ст.2, 5, 6, 37, 52, 105, 110, 113, 114, 129 Статуту залізниць України, п.12 Привал видачі вантажів Затверджених Наказом Міністерства юстиції №644 від 21.11.2000р. та керуючись ст.ст. 1, 2, 2-1, 4-2, 4-3, 4-5, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 81-1, 82-85, 111-28 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь до Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк про відшкодування збитків у розмірі 120 438,76 грн, задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83062, м. Донецьк, вул. Артема, б. 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Левченко, 1; код ЄДРПОУ 00191129) суму збитків у розмірі 120 438,76грн. та 1806,58грн. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10.02.2016р.

Суддя С.В. Тоцький