Постанова № 55757182, 05.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05 лютого 2016 року 11 год. 40 хв. № 826/19081/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Роккіт Україна" до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Роккіт Україна" (далі - позивач) до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 31 березня 2015 року №0000831520, №0000841502, №0000851520 та №0000861502 (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 25 лютого по 11 березня 2015 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 17 березня 2015 року складено акт №251/26-54-15-02-13 документальної позапланової виїзної перевірки достовірності нарахування від'ємного значення та декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - акт перевірки №251), відповідно до висновків якого, позивачем порушено вимоги п. 198.4 ст. 198, п. 200.1 - п. 201.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого:

- завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) на рахунок платника у банку за грудень 2014 року на суму 37518,00 грн.;

- завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року на суму 443364,00 грн.;

- підлягає зменшенню залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2014 року на суму 17002,00 грн.

На підставі акту перевірки №251, 31 березня 2015 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення:

- №0000831520, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з ПДВ за грудень 2014 року на суму 37518,00 грн., та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 9379,50 грн.;

- №0000841502, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення ПДВ за грудень 2014 року на суму 443364,00 грн.

Крім того, відповідачем 23 березня 2015 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 23 березня 2015 року складено акт №119/26-54-15-02-12 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з ПДВ за січень 2015 року (далі - акт перевірки №119), відповідно до висновків якого, позивачем порушено вимоги п. 198.4 ст. 198, п. 200.1 - п. 201.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого:

- завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2015 року на суму 141313,00 грн.;

- завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за січень 2015 року на суму 166042,00 грн.;

- підлягає зменшенню залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2015 року на суму 294324,00 грн.

На підставі акту перевірки №119, 31 березня 2015 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення:

- №0000851520, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з ПДВ за січень 2015 року на суму 141313,00 грн., та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 70656,50 грн.;

- №0000861502, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення ПДВ за січень 2015 року на суму 166042,00 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, рішенням головного управління ДФС у місті Києві №9080/10/26-15-10-06 від 08 червня 2015 року залишено без змін оскаржувані рішення №0000831520, №0000841520 та №0000861520, при цьому, скасовано оскаржуване рішення №0000851520 в частині 35328,25 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням Державної фіскальної служби України №17521/6/99-99-10-01-04-25 від 18 серпня 2015 року про результати розгляду скарги оскаржувані рішення, з урахуванням рішення головного управління ДФС у місті Києві №9080/10/26-15-10-06 від 08 червня 2015 року, залишено без змін.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем, оскільки податковий кредит за листопад 2014 року - січень 2015 року сформовано позивачем за рахунок придбання основних засобів (комп’ютерна техніка), отримання послуг з оренди для здійснення господарської діяльності з надання ІТ послуг, при цьому, операції з постачання послуг з розробки та обслуговування програмного забезпечення, відповідно до п. 26 підроз. 2 перехідних положень та п. 199.1, п. 199.2 ст. 199 ПК України, не є об’єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, а отже не дають права на формування податкового кредиту.

У контекст викладеного суд зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.18, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 - п.198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що задекларований спірний податковий кредит за листопад 2014 року - січень 2015 року сформований позивачем у зв’язку з придбанням основних засобів (комп’ютерної техніки), отриманням послуг з оренди для здійснення власної господарської діяльності, на підтвердження чого суду надано відповідні копії видаткових та податкових накладних, актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Суд звертає увагу, що відповідачем не ставиться під сумнів реальність зазначених вище господарських операцій, а також відповідачем не зазначено, а судом не встановлено, що податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано спірний податковий кредит, не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п. 198.4 ст. 198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

При цьому, відповідачем не надано суду належних доказів того, що спірний податковий кредит за листопад 2014 року - січень 2015 року, сформований позивачем за господарськими операціями, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування.

Відповідно до п. 26’ 1 підроз. 2 перехідних положень ПК України, тимчасово, з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання програмної продукції.

Для цілей цього пункту до програмної продукції відносяться: результат комп'ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп'ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів; криптографічні засоби захисту інформації.

При цьому, відповідачем не надано суду належних доказів того, що спірний податковий кредит сформовано позивачем за господарськими операціями з постачання програмної продукції, а також не надано належних доказів в обґрунтування застосування положень п. 199.1 та п. 199.2 ст. 199 ПК України.

Згідно із п. 200.1 - п. 200.4 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, виходячи із меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з’ясовані обставини, суд прийшов до висновку про те, що оскаржувані рішення відповідачем прийнято протиправно, тому вони підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Роккіт Україна" до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 31 березня 2015 року №0000831520, №0000841502, №0000851520 та №0000861502.

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Роккіт Україна" (код ЄДРПОУ 39433125) здійснений ним судовий збір у розмірі 1827,00 грн. (одна вісімсот двадцять сім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39468697).

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин