Постанова № 55757039, 05.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05 лютого 2016 року 12 год. 00 хв. № 826/19108/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Авіалінії Харкова" до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов публічного акціонерного товариства "Авіалінії Харкова" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - відповідач-2) про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо ненадання до органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 264734,00 грн. за листопад 2014 року та підлягає відшкодуванню на користь позивача;

- стягнення із Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 264734,00 грн. за листопад 2014 року;

- стягнення із Державного бюджету України на користь позивача пені у розмірі 41510,29 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що в результаті протиправної бездіяльності відповідачем-1 не надано у встановленому порядку відповідачу-2 висновку про суму належного позивачу бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року, що призвело до неперерахування на поточний рахунок позивача відповідної суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року, підтвердженої відповідачем-1, чим порушені законні права та інтереси позивача.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах.

Представники відповідачів 1, 2 у відповідні судові засідання не прибули, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідачі 1, 2 повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності їх представників до суду не надійшли.

У подальшому, до суду від представника відповідача-2 надійшли письмові заперечення проти позову разом із доказами на їх обґрунтування.

Представником відповідача-1 письмові заперечення проти позову разом із доказами на їх обґрунтування до суду не подавались.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем 19 грудня 2014 року подано відповідачу-1 податкову декларацію з ПДВ за листопад 2014 року, в якій у рядку 23.1 задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 9779425,00 грн.

Позивач стверджував, що не заперечувалось відповідачами, разом з податковою декларацією позивачем подавалися відповідачу наступні документи: розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року (Д1); довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2); розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ); заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4); розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

Відповідачем-1 у період з 09 по 26 лютого 2015 року проведено документальну позапланову перевірку правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2014 року, за результатами якої складено акт від 05 березня 2015 року №1336/26-51-15-02-07/25469838 (далі - акт перевірки).

Так, згідно висновків акту перевірки, підтверджено задекларовану позивачем суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2014 року у сумі 264734,00 грн.

В той же час, згідно доводів позивача, відповідачем-1 не подано відповідачу-2 висновку щодо відшкодування позивачу угодженої суми ПДВ в розмірі 264734,00 грн., що порушує його права та законні інтереси та стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним адміністративним позовом.

Суд погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Згідно з пп. 14.1.18. п. 14.1. ст. 14, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.7, п. 200.8 ст. 200, Податкового кодексу України (далі - ПК України), бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Як підтверджується матеріалами справи, позивачем виконано вищенаведені умови пунктів 200.7 - 200.8 статті 200 ПК України.

Згідно з п. 200.10 ст. 200 ПК України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

При цьому, згідно п. 200.11. ст. 200 ПК України, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем-1 проведена відносно позивача документальна позапланова перевірка щодо правомірності нарахування ним суми бюджетного відшкодування у податковій декларації з ПДВ за листопад 2014 року, за результатами якої узгоджено (підтверджено) суму бюджетного відшкодування в розмірі 264734,00 грн.

Відповідно до п. 200.12 п. 200.13 ст. 200 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Згідно із п.п. 6, 7, 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №39 від 17 січня 2011 року, у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 ПК України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

На підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

В той же час, судом встановлено, що відповідачем-1, з незрозумілих причин (пояснень з даного питання відповідачем-1 суду не надано), не виконано обов’язку щодо подання відповідачу-2 висновку із зазначенням узгодженої (підтвердженої) суми бюджетного відшкодування в розмірі 264734,00 грн. у встановлені п. 200.12 ст. 200 ПК України строки, що призвело до неперерахування (невідшкодування) відповідачем-2 позивачу відповідної суми бюджетного відшкодування протягом встановленого п. 200.13. ст. 200 ПК України строку.

Наведене свідчить про допущення відповідачем-1 протиправної бездіяльності щодо ненадання до органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 264734,00 грн. за листопад 2014 року та підлягає відшкодуванню на користь позивача.

Згідно позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, представленої в постанові від 03 червня 2014 року по справі за позовом ПАТ "Завод "Південкабель" до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС України, ГУ ДКС України в Харківській області про стягнення суми, у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 ПК України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов’язаний у п’ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п’яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

Як вже зазначалося, позивач виконав умови пунктів 200.7 - 200.8 статті 200 ПК України, а відповідач-1 у встановленому ПК України порядку підтвердив суму бюджетного відшкодування позивачу у розмірі 264734,00 грн., проте відповідного висновку відповідачу-2 не подав, що призвело до неодержання позивачем коштів з бюджету.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України в аналогічних справах (наприклад, ухвала від 20 травня 2015 року №К/800/38989/14), у разі безпідставної відмови платнику податку у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість чи безпідставного невідшкодування бюджетної заборгованості з цього податку, право платника податку фактично порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту такого порушеного права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (бюджетне відшкодування).

Згідно ст. 25 Бюджетного кодексу України, Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до пп. 5 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України №460/2011 від 13 квітня 2011 року, Державна казначейська служба України, відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Пунктом 7 зазначеного Положення визначено, що Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

Виходячи з наведеного в сукупності, у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право позивача порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України на його користь суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 264734,00 грн. за листопад 2014 року є належним способом захисту його порушеного права та, відповідно, підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до п. 200.23 ст. 200 ПК України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Згідно позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, представленої в постанові від 03 червня 2014 року по справі за позовом ПАТ "Завод "Південкабель" до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС України, ГУ ДКС України в Харківській області про стягнення суми, на суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв’язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред’явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, йому не було відшкодовано суму підтвердженого відповідачем-1 бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 264734,00 грн., така сума є заборгованістю бюджету перед позивачем, отже він має право нарахування на неї пені.

Надавши оцінку представленому в адміністративному позові розрахунку пені, суд погоджується з визначеним позивачем її розміром та вважає позовну вимогу про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача пені в сумі 41510,29 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих судом обставин вбачається, що позов публічного акціонерного товариства "Авіалінії Харкова" до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо ненадання до органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 264734,00 грн. за листопад 2014 року та підлягає відшкодуванню на користь публічного акціонерного товариства "Авіалінії Харкова".

3. Стягнути із Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь публічного акціонерного товариства "Авіалінії Харкова" (код ЄДРПОУ 25469838) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 264734,00 грн. (двісті шістдесят чотири тисячі сімсот тридцять чотири гривні) за листопад 2014 року.

4. Стягнути із Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь публічного акціонерного товариства "Авіалінії Харкова" (код ЄДРПОУ 25469838) пеню у розмірі 41510,29 грн. (сорок одна тисяча п’ятсот десять гривень двадцять дев’ять копійок).

5. Присудити на користь публічного акціонерного товариства "Авіалінії Харкова" (код ЄДРПОУ 25469838) здійснений ним судовий збір у розмірі 560,28 грн. (п’ятсот шістдесят гривень двадцять вісім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39479227).

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин