Вирок № 55753846, 15.02.2016, Люботинський міський суд Харківської області

Справа №630/66/16-к Провадження №1-кп/630/29/16

В И Р О К

Іменем України

15 лютого 2016 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області

головуючий суддя Демяненко І.В.,

за участю:

секретаря Тимошенко К.О.,

прокурора Болотнікова В.В.,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Люботин Харківської області кримінальне провадження №12015220430004707 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, росіянки, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючої, раніше не судимої в порядку ст. 89 КК України, яка зареєстрована та фактично мешкає за адресою: Харківська область, м. Люботин, підгосп 2,

у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 здійснила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у сховище, за таких обставин.

ОСОБА_2, 07 грудня 2015 року близько 15.00 години, шляхом вільного доступу пройшла на територію дачного домоволодіння, розташованого за адресою м. Люботин, с. Караван, садове товариство «Шпагатчик», земельна ділянка №51, яке належить потерпілому ОСОБА_1, діючи умисно з корисливих мотивів, маючи намір спрямований на таємне викрадення чужого майна, за допомогою фомки пошкодила замок вхідних дверей в сарай та вчинила крадіжку сокири з довгою рукояткою, колуна, столярної ножівки, сокири, решета виготовленого із оцинкової сталі, які знаходились на підлозі сараю, завдавши потерпілому збитків на суму 419,00 грн., викраденим розпорядилася на свій розсуд.

Органами досудового слідства, дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні вказаного вище злочину, щиро розкаялася. Не заперечувала фактичні обставини справи, викладені вище, та підтвердила вчинення нею вищезазначеного злочину за вказаних вище обставин, надавши відповідні пояснення. Зазначила, що по закінченні досудового розслідування в повному обсязі ознайомилася з матеріалами кримінального провадження і не оспорює висновки експертизи та інші докази, зібрані в ході досудового розслідування. Пояснила, що показання надає добровільно, в ході досудового розслідування будь-яке фізичне або психологічне насильство до неї не застосовувалось. Обвинувачена пояснила, що вчинила злочин через тяжке матеріальне становище, оскільки не мала коштів на продукти харчування та кілька днів до вчинення злочину нічого не їла.

Визнання обвинуваченою ОСОБА_2 своєї вини, неоспорення нею фактичних обставин справи дозволили суду зі згоди всіх учасників судового розгляду не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння ОСОБА_2 вказаного вище кримінального злочину та розглянути справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів, що характеризують її особистість. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз'яснено.

Суд вважає вину ОСОБА_2 доведеною повністю та, розглядаючи кримінальне провадження у відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України,в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, згідно якого ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК України, кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України , як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у сховище.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, що виразилось в таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням в сховище, мало місце. Зазначене діяння містить склад кримінального злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України. Обвинувачена ОСОБА_2 винна у вчиненні цього кримінального злочину, і підлягає покаранню за його вчинення.

При призначенні обвинуваченій покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином тяжким злочином, особу винної та обставини, що пом'якшують покарання.

Як особа, ОСОБА_2 раніше не судима в порядку ст. 89 КК України, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, за місцем мешкання характеризується посередньо.

Повне визнання вини у вчиненні кримінального злочину, щире каяття обвинуваченої, сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину внаслідок збігу тяжкого матеріального стану, є обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої , суд не вбачає.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_2 суд відповідно до вимог ст. ст. 65-68 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу, а також обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченої.

Суд вважає, що з урахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, який в силу ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, для виправлення ОСОБА_2 їй необхідно обрати покарання, повязане з позбавленням волі, в межах санкції статті Кримінального кодексу України, за якою кваліфіковані її дії.

Враховуючи, що ОСОБА_2 раніше не судима порядку ст. 89 КК України, щиро розкаялася у скоєному, сприяла розкриттю злочину, вчинила злочину внаслідок збігу тяжкого матеріального стану, вчинила злочин, який не пов'язаний з загрозою життю і здоров'ю громадян, не представляє інших загроз соціальній безпеці, виправлення ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства. Тому, з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченої ОСОБА_2 слід призначити покарання у межах санкції ч.3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75 КК України.

Тому суд, відповідно до ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити ОСОБА_2. від відбуття призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком, тобто, якщо вона не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї судом обов'язки, передбачені ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи за місцем проживання, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

Суд вважає, що таке покарання буде необхідним та достатнім для її виправлення і попередження вчинення інших злочинів.

Питання щодо судових витрат слід вирішити в порядку ст. 124 КПК України, щодо речових доказів в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100,124,128-129,349, 368-371, 373-375, 394 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання строком 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком в 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання .

Процесуальні витрати в сумі 368,28 (триста шістдесят вісім гривень 28 копійок) гривень за виконання товарознавчої експертизи № 5119 від 28 грудня 2015 року стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, Підгосп 2 на користь Держави (Одержувач УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, Код 24060300, МФО 8511011, Банк ГУДКСУ в Харківській області, р/р 31419544700005, код банку 37999680).

Речові докази по справі, вказані на а.с. 41-42 (сокиру з довгою рукояткою, колун, столярну ножівку), які знаходяться за зберігальною розпискою у потерпілого ОСОБА_1 вважати повернутими потерпілому.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Люботинський міський суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору, потерпілому направити копію вироку не пізніше наступного дня.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку .

Суддя(підпис) ОСОБА_3