Рішення № 55751821, 02.02.2016, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/2429/15-ц

Провадження № 2/626/41/2016

РІШЕННЯ

Іменем України

02.02.2016 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Константинова Д.С.

за участю секретаря Краєвої А.Г.,

розглянувши у відкритому, судовому засіданні в місті Краснограді, у відсутності сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про визнання п. 12.1 Договору № 000981 від 21.09.2015 року недійсним та стягнення сплачених коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» в якому просить визнати п. 12.1 Договору № 000981 від 21.09.2015 року недійсним, стягнути 49000,00 грн., які були ним сплачені, а також комісію за переказ готівки в сумі 588,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 21.09.2015 р. між ним та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» був укладений договір Фінансового лізингу №000981, згідно якого предметом Лізингу мав бути транспортний засіб марки МТЗ, модель 82.1, обємом двигуна 4.75 /дизель.

Відповідно до умов Договору лізингодавець (відповідач) взяв на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивачу) на умовах, передбачених договором. В усній формі представник відповідача роз'яснила, що позивач повинен спочатку сплатити передплату за транспортний засіб в сумі 49000,00 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого з ним буде укладено договір лізингу і протягом декількох днів відповідач передасть йому в користування предмет лізингу. 21.09.2015 року позивачем було перераховано вказані суми на розрахунковий рахунок відповідача, після чого він отримав свій примірник Договору № 000981 від 21.09.2015 року з додатками до нього.

Після детального ознайомлення позивача з вказаним договором, він довідався, що при його укладенні представник відповідача свідомо ввів в оману, запевняючи, що сплачені кошти являються частковою оплатою вартості транспортного засобу, тоді, як в договорі було зазначено, що дані кошти являються адміністративним платежем, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, повязані з підготовкою та укладенням договору. Крім того позивач зазначає, що під час попередніх переговорів з представником ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» питання про авансовий платіж у розмірі 50% від вартості трактора не обговорювалося, а вивчивши зміст Договору фінансового лізингу № 000981 позивач зрозумів, що сплачені ним кошти не повернуть, а можливість розірвати договір з ініціативи лізингоодержувача відсутня, що є порушенням його прав. В звязку з цим позивач і вирішив звернутися до суду з позовом про визнання п. 12.1 договору фінансового лізингу № 000981 недійсним та стягнення з відповідача сплачені за договором кошти у розмірі 49000,00 грн., у тому числі комісію за переказ готівки в сумі 588,00 грн.

Від позивача надійшла письмова заява в якій він просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обємі, та просить їх задовольнити.

Від відповідача 02.12.2015 року до суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву згідно яких представник відповідача просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог так як він є безпідставним, необгрунтованим та таким, що не грунтується на належних та допустимих доказах і виключно на припущеннях позивача. Вважають, що позивач своїм підписанням договору , додатків до нього та сплатою ним адміністративного платежу та частини авансових платежів, погодився з умовами фінансового лізингового договору, тому зі сторони відповідача було дотримано всі вимоги чинного законодавства України.

Враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.

Перевіривши письмові докази, дослідивши матеріали справи, письмові заперечення відповідача, суд вважає позов ОСОБА_2 таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

21.09.2015 року між позивачем та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» було укладено договір фінансового лізингу № 000981, відповідно до якого відповідач взяв на себе обовязок придбати предмет лізингу - транспортний засіб марки МТЗ, модель 82.1, обємом двигуна 4.75 /дизель, зазначений у п.1.1.договору та специфікації, що є додатком № 2 до договору, вартістю 21120,69 доларів США у власність та передати предмет лізингу у користування позивача, на строк та на умовах передбачених договором.

Відповідно до ч.5 п.1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий лізинг вважається фінансовою послугою. Умова договору фінансового лізингу від 05 жовтня 2015 року № 000578 про те, що лізингоодержувач зобов'язується сплатити адміністративний платіж - першочерговий одноразовий платіж за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору (комісію за надання лізингового кредиту в відсотковому розмірі від ціни предмета лізингу) є незаконною.

У відповідності до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г)інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу.

Як вбачається зі змісту договору лізингу, укладеного 05 жовтня 2015 року, адміністративний платіж розуміє під собою одноразову плату лізингоодержувача лізингодавцю при укладенні договору.

У відповідності до договору, адміністративний платіж - першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір такої компенсації за організацію становить 49000,00 грн., цей платіж не є витратами лізингодавця, що безпосередньо пов'язаний з виконанням договору лізингу.

Вказаний пункт договору порушує принципи добросовісності і справедливості, оскільки відповідач не обґрунтував співмірність розміру платежу за організацію даного договору виконаній послузі, яка згідно зі ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», не є лізинговим платежем, а фактично полягає у виготовленні стандартної форми договору.

Як вбачається із наведених договірних умов, складова першого лізингового платежу - «адміністративний платіж» виходить за межі переліку платежів, передбачених законом.

Лізинговий кредит - це кредитні відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є специфічною формою майнового, тобто товарного кредиту. Його специфіка полягає у тісному взаємозв'язку і переплетенні кредитних, фінансових та орендних відносин. З точки зору змісту кредитних відносин, лізинг можна розглядати як різновид довгострокового кредиту, який надається в натуральній формі і погашається позичальником у розстрочку.

Згідно з п. 2. ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору кредитодавець зобовязаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобовязаннями споживача; тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, повязаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є наступні умови, що зазначені в договорі фінансового лізингу: про надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірванням або невиконанням ним договору.

Пункт 12.1. договору лізингу від 21.09.2015 року зазначає - лізингоодержувач, який сплатив адміністративний платіж, частково або повністю сплатив авансовий внесок та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та надати реквізити особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 60% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 40% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає.

Тобто, відповідач в договорі надав собі можливість не повертати кошти, сплачені споживачем його послуг у разі розірвання договору останнім. Однак, при розірванні договору лізингодавцем ніяких санкцій не передбачено, що приводить до дисбалансу договірних умов та порушує норми законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.

У ч.1 ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. ст. 806, 807 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду), а до відносин повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Положення кодексу про договір поставки (ст.712ЦК України) у свою чергу посилається на те, що до договору поставки застосовуються положення про купівлю-продаж.

Відповідно до П(С)БУ 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7 МФУ від 20.10.2000 року № 92, основними фондами є засоби праці - будівлі, устаткування, транспорт.

Тобто, відповідач по справі має бути суб'єктом підприємницької діяльності який здійснює діяльність у сфері передачі автомобілів у оренду (оперативний лізинг), тому і зобовязаний надати лізингоодержувачу дані про те, що автомобіль який буде передаватися вже є його власністю і є основними фондами відповідача.

Згідно з ч.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року № 5 у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї в сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203ЦК України цього Кодексу.

Вказані порушення, відповідно до ст. 10, п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 638 ЦК України, ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» є підставою для розірвання договору на надання послуг.

Аналізуючи умови оскаржуваного договору, суд робить висновок, що п.12.1 оскаржуваного договору є несправедливим відносно споживача та суперечить загальним принципам, зазначеним в ч.1ст.808 ЦК України, а також положенням Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки фактично всю відповідальність та всі ризики покладено на споживача /лізингоодержувача/ та виключення такої для лізингодаця.

Оскільки договором забезпечено захист інтересів лише лізингодавця, вказане свідчить про очевидну диспропорцію між правами та обов'язками сторін, а така диспропорція та порушення принципу добросовісності завдають шкоди позивачу, оскільки за змістом договору, в будь-якому випадку останній в гірших умовах та несе тягар відповідальності за договором без будь-яких гарантій на отримання предмету лізингу та можливості його належної експлуатації.

Такий висновок суду кореспондується із правовою позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловленою у справі №6-13507св15 від 16.12.2015 року.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що п.12.1 договору фінансового лізингу № 000981 від 21.09.2015 року з Додаткамипідлягає визнанню недійсним із стягненням із відповідача на користь позивача коштів у сумі 49000,00 грн. та комісії в сумі 588,00 грн.

Згідно п.9 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони відшкодовуються винною особою у повному обсязі. Споживач має право на відшкодування збитків,завданих йому виробником (виконавцем,продавцем), у звязку з використанням останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній діяльності.

Відповідно, сплачені позивачем відповідачу ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» кошти в сумі 49000,00 грн. та комісії в сумі 588,00 грн., а всього суми 49588,00 грн. підлягають поверненню.

Згідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

В зв"язку з наведеним з відповідача ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1378, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 15,16,ч.1 ст.203, ч.1ст.215, ч.1 ст.638, ст.ст. 806,807 Цивільного кодексу України, та ст. ст. 3, 15, 88, 197 Цивільно-процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати п. 12.1 договору фінансового лізингу № 000981 від 21.09.2015 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО», код ЄДРПОУ 39733392, юридична адреса вул. Шовковична, буд. 42-44, м. Київ, 01601 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, недійсним з моменту вчинення договору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО», код ЄДРПОУ 39733392, юридична адреса вул. Шовковична, буд. 42-44, м. Київ, 01601 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, сплачені ним кошти за Договором фінансового лізингу № 000981 від 21.09.2015 року у розмірі 49000,00 ( сорок девять тисяч) 00 коп., та комісію за переказ готівки в сумі 588,00 ( пятсот вісімдесят вісім) грн.. 00 коп, а всього стягнути 49588,00 ( сорок девять тисяч пятсот вісімдесят вісім грн., 00 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО», код ЄДРПОУ 39733392, юридична адреса вул. Шовковична, буд. 42-44, м. Київ, 01601судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім грн.) 00 коп. на р/р 31214206700300, одержувач: УДКСУ у Красноградському районі 22030001, код одержувача 37886402, банк одержувача ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ суду 02893918.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення в апеляційний суд Харківської області через Красноградський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя