Постанова № 55749963, 10.02.2016, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/41/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 року м. Кузнецовськ

11 год. 25 хв.

Кузнецовський міський суд Рівненської області-

під головуванням судді Ковтуновича М.І.

при секретарі судового засідання Ломазі С.О.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кузнецовського міського суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного Фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області про зобовязання призначити пільгову пенсію,

в с т а н о в и в :

До суду звернувся ОСОБА_3 із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області (далі - УПФ) про зобов'язання відповідача призначити для нього пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на шість років відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796 - ХІІ), як особі, яка проживала та працювала у зоні гарантованого добровільного відселення і станом на 01.01.1993р. прожила в цій зоні не менше трьох років.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що ОСОБА_3, 23.10.1961р.н., є потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3, має загальний трудовий стаж більше 25 років. Починаючи з 06.06.1986р. по теперішній час позивач зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, проте в період з 06.06.1986р. по 28.10.2002р. разом із своєю сімєю проживав в ІНФОРМАЦІЯ_2, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. В період з 1986р. по 2003р. позивач працював на посаді машиніста екскаватора в управлінні механізації ЗАТ «УБ РАЕС» та у вказаний період виконував роботи у с. Берестівка Володимирецького району Рівненської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. 03.12.2015р. ОСОБА_3 звернувся до УПФ щодо призначення та виплати пенсії із зниженням пенсійного віку, однак відповідач відмовив у такому призначенні та виплаті пенсії із зниженням пенсійного віку, мотивуючи тим, що відсутні документи, підтверджуючі проживання ОСОБА_3 в зоні гарантованого добровільного відселення. Позивач не згідний із рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії, тому звернувся до суду із цим позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 повністю підтримав свої вимоги. З його пояснень слідує, що після одруження із 1983р. і до дня смерті свого тестя ОСОБА_4 у 2002р., позивач проживав у ІНФОРМАЦІЯ_3 в будинковолодінні ОСОБА_4 ОСОБА_5 квартиру в м.Кузнецовськ отримав у 1990р., але там ніхто не проживав. В період із 1990р. до 2003р. він працював у с.Березино Володимирецького району Рівненської області на будівництві ставків та щодня їздив на роботу.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала повністю, давала суду пояснення, близькі за змістом до письмових заперечень проти позову. Суть заперечень зводиться до того, що 03.12.2015р. позивач звернувся із заявою про призначення пенсії до УПФ, однак він не подав довідки про період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення. Відповідно до довідки ЗАТ «УБ РАЕС» від 04.04.2006р. №108 період роботи ОСОБА_3 в с. Березино зазначено з 1990р. до 2003р. Такий запис у довідці не підтверджує точного періоду роботи позивача в с.Березино, оскільки не зазначено число та місяць відповідних років, указаних в довідці. Тому, вважають, що позивачем документально не підтверджено обставину проживання чи роботи позивача протягом не менше трьох років станом на 01.01.1993р. у зоні гарантованого добровільного відселення. Також посилалися, що ОСОБА_3 не було належно підтверджено необхідний період страхового стажу, так як до УПФ надано тільки копію першої сторінки трудової книжки. ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, показання свідків, дослідивши та оцінивши інші докази у справі в їх сукупності, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Статтею 26 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Нормою ст.55 Закону № 796 - ХІІ визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, - зменшення віку передбачено - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Судом встановлено, що позивач звернувся до УПФ із заявою від 03.12.2015р. (з додатками) про призначення для нього пенсії на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку на шість років.

У своєму листі від 11.12.2015р. УПФ відмовив позивачу в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку по ст. 55 Закону № 796 - ХІІ, посилаючись на те, що ОСОБА_3 не має права на зниження пенсійного віку, оскільки не були надані документи, що підтверджують проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, а копія паспорта підтверджує період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю із 06.06.1986р. по даний час. В цьому ж листі посилалися на те, що відповідно до копії трудової книжки страховий стаж позивача становить менше 15 років.

Під час судового розгляду представник відповідача, покликаючись на копії документів, що були подані до суду, не оспорювала наявності у ОСОБА_3 страхового стажу понад 15 років, необхідного для призначення пенсії.

Відповідно до пп. "ґ" п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(далі -Порядок) серед документів, які засвідчують особливий статус особи передбачена подача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідки про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Позивач має посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).

З копії паспорта серії СР 750081 вбачається, що місце проживання ОСОБА_3 зареєстроване з 06.06.1986р. у м. Кузнецовськ Рівненської області.

Згідно із довідкою управління механізації ЗАТ «Управління будівництва «Рівненської АЕС» від 04.04.2006р. №108 ОСОБА_3 працював у с. Березино (3-я зона) з 1990р. по 2003р. Дана довідка не містить відомостей про число та місяць початку і закінчення періоду роботи позивача в с. Березино Володимирецького району Рівненської області.

Суд не може покласти в основу доведення обставини постійного проживання позивача ОСОБА_3 у відшукуваний у позові період на території зони гарантованого добровільного відселення показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, оскільки ці показання мають узагальнений характер, не підтверджені іншими достовірними доказами, суперечать даним у паспорті про зареєстроване місце проживання позивача. Показання цих свідків є не переконливими, оскільки з їхніх показань не мають логічного пояснення деталі постійного проживання позивача у с.Підцаревичі, так як, зокрема, не було пояснено обставини відвідування дітьми освітнього закладу в м.Кузнецовськ у той період, коли, за твердженням позивача, його сімя проживала у вказаному селі. При цьому суд не виключає, що ОСОБА_3 міг час від часу проживати у с.Підцаревичі чи допомагати по господарству ОСОБА_4, однак для висновку про його постійне проживання у зоні гарантованого добровільного відселення наданих доказів не достатньо, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які працювали із позивачем у с.Березино, не здобуто детальних даних, що давали б можливість суду прийти до достовірного висновку, що станом на 01.01.1993р. позивач працював у зоні гарантованого добровільного відселення трирічний строк.

Таким чином, суд приходить до висновку, що УПФ, на підставі тих документів, що були надані позивачем відповідачу, правомірно відмовило ОСОБА_3 у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на шість років, оскільки належними та достовірними доказами не підтверджено обовязкової умови призначення пенсії на пільгових умовах - проживання позивача на території гарантованого добровільного відселення, за станом на 1 січня 1993 року (або роботи, на ту ж дату) у цій зоні не менше 3 років. Подальша, після 01.01.1993р., трудова діяльність позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, на які ОСОБА_3 посилається в позові, не має значення для вирішення справи по суті, оскільки період роботи позивача та проживання на території зони гарантованого добровільного відселення стосується часу після 01.01.1993р. і не впливає на набуття права на зниження пенсійного віку за спірною підставою, а може тільки мати значення для встановлення додаткового зниження пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання (роботи), при тому, коли особа мала б право на зниження пенсійного віку.

Отже, в задоволенні вимог позовної заяви ОСОБА_3 слід відмовити.

Керуючись ст.ст.11, 138, 160-163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області про зобовязання здійснити призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 6 років, через безпідставність позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кузнецовський міський суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

С у д д я :