Постанова № 55749643, 04.02.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/263/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

у складі головуючого судді: Харечко С.П., при секретарі Левчук Д.О.

з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсйного фонду України в м. Рівне Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачем протиправно відмовлено йому у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Зазначає, що набув право на перерахунок, яке не може бути обмежено.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подані на позов заперечення, пояснив, що Управління Пенсійного фонду України діяло у відповідності до вимог чинного законодавства та у спосіб, який передбачено законом. Просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що підллягає до задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 працював суддею Апеляційного суду Рівненської області та був звільнений у відставку 02.12.2010р. згідно постанови Верховної Ради України №2766-VI.

У відповідності до частини четвертої статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992р. №2862-ХІІ ОСОБА_3 було призначено довічне грошове утримання.

У зв`язку із збільшенням з 01.01.2012 року розміру заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді, ОСОБА_3 звернувся до Пенсійного фонду про проведення перерахунку довічного грошового утримання. Однак Управлінням ПФУ в м.Рівне йому у проведенні перерахунку відмовлено.

У серпні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до УПФУ в м.Рівне про визнання протиправною відмови у перерахунку отримуваного довічного грошового утримання.

21 травня 2015 року постановою Вищого адміністративного суду України Управління ПФУ було зобов`язано здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання.

Вищий адміністративний суд України виходив із того, щозвуження прав, встановлених законом, не допускається. Відповідно, за ним було визнано право на проведення перерахунку довічного грошового утримання, незалежно від змісту законодавчих актів, що приймалися після його відставки. При цьому право на одержання ним довічного грошового утримання не обмежується будь-яким граничним розміром.

З огляду на те, що починаючи з 01 вересня 2015 року змінився в сторону збільшення розмір матеріального забезпечення суддів апеляційного суду, виникла необхідність у проведенні перерахунку сум, які він отримує у вигляді довічного грошового утримання судді у відставці.

З цієї причини ОСОБА_3 звернувся до Управління пенсійного фонду України в місті Рівне із заявою про проведення перерахунку отримуваного довічного грошового утримання судді у відставці.

Однак, Управління пенсійного фонду України в місті Рівне листом №447/10 від 17.12.2015р. відмовило у проведенні перерахунку, посилаючись на положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а також Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".

Позивач вважає, що така позиція Управління пенсійного фонду України в м.Рівне суперечить вимогам чинного законодавства.

Доводи відповідача зводяться до того, що перерахуок довічного грошового утримання проводиться тільки суддям Конституційного Суду України.

Крім того, відповідач посилається на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення". За твердженням Відповідача з 1 червня 2015 року цим Законом скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким щомісячне довічне грошове утримання призначається відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідач вважає, що з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеним законом, не призначаються, а раніше призначені пенсії - не перераховуються.

Вказані доводи є помилковими з огляду на наступне.

ОСОБА_3 працював суддею на різних посадах, а 02.12.2010 року був звільнений у відставку з посади заступника голови Апеляційного суду Рівненської області.

Починаючи з 01 січня 2012 року мали місце зміни в оплаті праці працюючих суддів.

В зв"язку з відмовою Пенсійного фонду провести перерахунок, позивач звернувся до суду з позовом.

Вищий адміністративний суд України вирішуючи спір і задовольняючи вимоги позивача (постанова від 21.05.2015 року) зробив висновки, за якими на відносини із нарахування та виплати ОСОБА_3 довічного грошового утримання поширюються вимоги як Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992р. №2863-ХІІ, що був чинний на час призначення йому щомісячного довічного грошового утримання, так і Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VI, однак лише в тій частині, в якій ним не звужуються його права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.

Мотивуючи своє рішення Вищий адміністративний суд виходив з того, що відповідно до частини першої статті 126 Конституції України, Конституція і закони України повинні гарантувати незалежність і недоторканність суддів. До таких конституційних гарантій віднесено обов`язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів (частина перша статті 130 Конституції України).

За змістом положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" належне матеріальне та соціальне забезпечення судді, в тому числі і щомісячне довічне грошове утримання, є елементами статусу судді та однією з основоположних гарантій незалежності судді.

У абзаці п`ятому пункту 2.2. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03.06.2013р. зазначено, що конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

У абзаці четвертому пункту 2.2. мотивувальної частини вищевказаного рішення Конституційного Суду України вказано, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Таку ж правову позицію наведено Верховним Судом України в Конституційному поданні, затвердженому Постановою Пленуму ВСУ №14 від 3 липня 2015 року. Зокрема. Конституційне подання містить твердження, що в абзаці третьому пункту 4, абзацах другому, третьому пункту 7 мотивувальної частини свого Рішення від 11 жовтня 2005 року №8-рп Конституційний Суд України зазначив, що "... конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене".

У цьому ж Конституційному поданні Пленум Верховного Суду України наводить правову позицію про необхідність врахування прецедентної практики ЄСПЛ, яка стосується обов`язковості дотримання державою принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу (справи "ОСОБА_4 Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії", "Федоренко проти України").

На підставі зазначеного можна зробити висновок, що право позивача на перерахунок довічного грошового утримання (яке підтверджено постановою Вищого адміністративного суду України) не підлягає перегляду, і не може бути обмежене будь-якими законодавчими актами, які прийняті чи можуть бути прийняті пізніше.

Враховучи викладене, суд вважає, що у позивача наявні всі правові підстави для нарахування та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 01 вересня 2015 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3, як суддя у відставці, має право на проведення перерахунку, незалежно від змісту законодавчих актів, що прийняті після призначення довічного грошового утримання, якщо вони звужують зміст та обсяг конституційних гарантій судді у відставці, а тому відмова відповідача у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання є незаконною.

Суд вважає, що для перерахунку необхідно врахувати розмір заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, яка вказана у довідці, виданій Апеляційним судом Рівненської області станом на 01 вересня 2015 року 29558, 10 грн.. (довідка №1446/05-19/15 від 17.11.15р.)

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 487,20 грн. підлягає компенсації за користь бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 10,11, 57-61, 71, 158-163, 167, 183-2, 186 КАС України, п.2.2., п.8 Рішення КСУ №3-рп/2013 від 03.06.2013р., ст. 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992р. №2863-ХІІ (в редакції чинній на момент призначення ОСОБА_3Є довічного грошового утримання), суд;

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання дій протиправними та зобов"язання здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області провести перерахунок, отримуваного ОСОБА_3 довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01 вересня 2015 року.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 - судді у відставці - з 01 вересня 2015 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від розміру заробітної плати судді, що працює на відповідній посаді (29558, 10 грн.), без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Стягнути з Пенсійного фоду м. Рівне Рівненської області на користь ОСОБА_3 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. втрат по сплаті судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд протягом 10-днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Харечко С.П.