Ухвала суду № 55747806, 11.02.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/350/16

Головуючий у першій інстанції Маломуж А. І.

Доповідач Гончаренко В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі головуючого Гончаренко В.М.

суддів Комаровської Н.В., Короткова В.Д.,

з участю секретаря Ярохмедова Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Берізка» до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління-1», Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання угоди недійсною, визнання свідоцтв про право власності незаконними за апеляційною скаргою Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Берізка» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2015 року,-

встановила:

19.01.2015 року представник Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Берізка» звернувся до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_3, ТОВ «Будівельно- монтажне управління- 1», Виконавчого комітету Одеської міської ради та уточнивши його, посилається на те, що балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 є ОСББ «Берізка» з червня 2007 року.

Будівництво зазначеного будинку здійснено генеральним підрядником - ТОВ «Будівельно-монтажне управління-1».

Після прийому в експлуатацію будинку за вищезазначеною адресою 13.10.2005 року Одеський міськвиконком 14.06.2006 року безкоштовно виділив чотирьох кімнатну квартиру НОМЕР_2 в зазначеному будинку сім'ї ОСОБА_3, як гостро потребуючій житла.

Свідоцтво про право власності на квартиру ОСОБА_3 отримала 14.06.2006 року, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» І7.О3.20О9^р., та вже 08.12.2006 року продала цю квартиру громадянину Вьєтнаму.

08 листопада 2006 року ОСОБА_3 отримала у власність нежитлове приміщення технічного поверху АДРЕСА_2

Свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення за вищезазначеною адресою від 08.11.2006 року видане виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі договору про співробітництво по інвестуванню і будівництву нежилого приміщення у житловому будинку від 22.09.2005 року № 22-9-60/10, акту прийому-передачі нежилого приміщення від 01 листопада 2006 р. № б/н.

Однак, робочим проектом житлового будинку на технічному поверсі нежитлове приміщення НОМЕР_1 не запроектоване та в технічній документації від 12.05.2005 року не значиться, державною приймальною комісією 13.10.2005 року в експлуатацію не приймалось.

Тобто, свідоцтво про право власності від 08.11.2006 року на нежитлове приміщення ОСОБА_3 отримала, яке взагалі не існувало.

Будівельні роботи на технічному поверсі ОСОБА_3 розпочала в 2007 році при підтримці ОСОБА_5, яка на той час була головою ОСББ «Берізка».

Вважає, що передача у власність ОСОБА_3 приміщення технічного поверху, а також його переоформлення в житлове приміщення /квартиру НОМЕР_1/ загальною площею 132,6 кв.м. порушує законні права інших співвласників будинку.

Свідоцтво про право власності на квартиру НОМЕР_1 ОСОБА_3 отримала 12.03.2009

року.

Згідно листа ТОВ «Будівельно-монтажне управління-1» №188 від 22.07.2008 року ОСОБА_3 в списку інвесторів нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 не значиться.

Представник відповідача, відповідач ОСОБА_3, представник ТОВ «Будівельно- монтажного управління-1», представник ВК ОМР проти задоволення позову заперечували.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Берізка», вважаючи рішення незаконним та таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, надав до суду апеляційну скаргу про скасування рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне їх відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13 жовтня 2005 року прийнято в експлуатацію житловий будинок ОСОБА_3

В лютому 2006 року будинок передано на баланс КП ДЕЗ «Вузівський».

24 лютого 2006 року зареєстровано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Берізка».

08 листопада 2006 року ОСОБА_3 отримала у власність нежитлове приміщення технічного поверху АДРЕСА_2

08.11.2006 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі договору про співробітництво по інвестуванню і будівництву нежилого приміщення у житловому будинку від 22.09.2005 року № 22-9-60/10 видано ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення АДРЕСА_2

12.03.2009 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстроване в КП «ОМБТІ та РОН» 17.03.2009 р., в книзі під № 677пр-181, номер запису 3012.

30 травня 2007 року КП ДЕЗ «Вузівський» за актом приймання передачі передало будинок на баланс ОСББ «Берізка».

На час завершення будівництва будинку та на час передачі його на баланс ОСББ «Берізка» на технічному поверсі будинку квартир, або інших нежитлових приміщень, які б належали будь кому на праві власності, розташовано не було, та вони не були запроектовані (а.с.29-37).

Відповідач ОСОБА_3 подала до суду заяву про застосування строку позовної давності та просила суд відмовити в задоволенні позову з цієї підстави.

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 267ЦК України, позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Пунктом 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Представник позивача у своїх поясненнях щодо застосування строків позовної давності зазначає, що відповідно до п.3 ч. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право.

Як вірно звернув увагу суд першої інстанції, вказаний закон набрав чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування, а саме опублікування відбулось в офіційному виданні «Голос України» від 14.01.2012 року.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин та перевірених судом доказів наданих позивачем в підтвердження пред'явлених до відповідача вимог, правової позиції суду вищої інстанції та міжнародної практики яка є джерелом права, а також факту пред'явлення позову позивачем тільки 19.01.2015 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про застосування строку позовної давності відповідно до ст. 256 ЦК України, ч..1, 5 ст. 261 ЦК України, ч. 4 ст. 267 ЦК України, та для відмови у задоволенні позову.

Виходячи з викладеного, висновок суду відповідає обставинам справи та узгоджується з нормами матеріального і процесуального права, які ним правильно застосовані.

При цьому, доводи скарги та матеріали справи не дають підстав вважати, що судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 309 ЦПК України, як підстави для скасування рішення.

Скаржникне надав жодних доказів, які б обґрунтовували та підтверджували ті обставини, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Таким чином, приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення скаржниками норм права.

Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1.ч.1 ст.314 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Берізка» відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М.Гончаренко

Судді Н.В.Комаровська

В.Д.Коротков