Ухвала суду № 55747712, 27.01.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/517/16

Головуючий у першій інстанції Шепітко І. Г.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Парапана В.Ф., Панасенкова В.О.,

при секретарі - Томашевській К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 липня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановила:

Позивач звернувся 10.06.2014 року до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №11358947000 від 11.06.2008 року, згідно якого банк надав йому кредит в сумі 26000,00 доларів США, при цьому відповідач зобов'язався повернути ці грошові кошти у строк до 11.06.2018 року, здійснюючи погашення заборгованості та сплачуючи проценти за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту по процентній ставці 14,5 % річних згідно встановлених договором умов та розміру. В результаті невиконання умов кредитного договору, згідно наданих позивачем розрахунків, станом на 26.05.2014 року заборгованість становить 264173 (двісті шістдесят чотири тисячі сто сімдесят три) гривні 08 копійок, з яких: сума заборгованості за кредитом - 203720,36 грн., сума заборгованості по процентам - 50928,89 грн., сума пені за прострочення сплати відсотків - 4311,41 грн., та пеня за прострочення сплати кредиту - 5212,42 грн., які позивач вимагає стягнути з відповідачів у солідарному порядку, оскільки ОСОБА_4 є поручителем за даним кредитним договором. Також позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що між банком та ОСОБА_5 (майновий поручитель) і ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір від 11.06.2008 року, встановивши спосіб реалізації вказаного нерухомого майна, що їм належить на праві власності, - у межах процедури виконавчого справдження, стягнувши з відповідачів понесені судові витрати.

У судове засідання представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Згідно ч.2 ст.158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, може заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачі у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином за місцем їх реєстрації, з клопотаннями про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за їх відсутності не звертались.

Заочним рішенням суду позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено частково.

Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІІН НОМЕР_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІІН НОМЕР_2, на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", (61050, м.Харків, проспект Московський, 60, МФО 351005, ЄДРПОУ 09807750), заборгованість за кредитним договором №11358947000 від 11.06.2008 року станом на 26.05.2014 року у загальному розмірі 264173 (двісті шістдесят чотири тисячі сто сімдесят три) гривні 08 копійок, з яких: сума заборгованості за кредитом - 203720,36 грн., сума заборгованості по процентам - 50928,89 грн., сума пені за прострочення сплати відсотків - 4311,41 грн., та пеня за прострочення сплати кредиту - 5212,42 грн., а також судові витрати в рівних частках у загальному розмірі 2641,73 грн.

В частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та встановлення способу реалізації майна - відмовлено.

Ухвалою суду від 04.02.2015р. заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про перегляд вказаного заочного рішення було залишено без задоволення.

На вказане заочне рішення суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане заочне рішення в частині задоволення вимог ПАТ «УкрСиббанк» та встановити порядок та строки повернення грошових коштів за кредитним договором №11358947000 від 11.06.2008 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального закону.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та застосував необхідні норми матеріального права.

Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

Між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №11358947000 від 11.06.2008 року, згідно якого банк надав йому кредит в сумі 26000,00 доларів США, при цьому відповідач зобов'язався повернути ці грошові кошти у строк до 11.06.2018 року, здійснюючи погашення заборгованості та сплачуючи проценти за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту по процентній ставці 14,5 % річних згідно встановлених договором умов та розміру.

Положеннями зазначеного кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за даним договором, банк має право визнати термін дострокового повернення кредиту таким, що настав.

У результаті невиконання умов кредитного договору, згідно наданих позивачем розрахунків, станом на 26.05.2014 року заборгованість за вказаним кредитним договором становить 2254,71 доларів США, що за курсом НБУ станом на 26.05.2014 року становить 264173 (двісті шістдесят чотири тисячі сто сімдесят три) гривні 08 копійок, з яких: сума заборгованості за кредитом - 203720,36 грн. (17389,49 доларів США), сума заборгованості по процентам - 50928,89 грн. (4347,27 доларів США), сума пені за прострочення сплати відсотків - 4311,41 грн. (368,02 доларів США), та пеня за прострочення сплати кредиту - 5212,42 грн. (444,93 доларів США).

Наданий розрахунок заборгованості відповідачами не оспорювався.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності зі ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно Договору поруки №210652 від 11.06.2008 року по кредитному договору №11358947000 від 11.06.2008 року, ОСОБА_4 виступила поручителем, при цьому умови договору поруки передбачають солідарну відповідальність поручителя і боржника перед кредитором.

Згідно зі ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручителем може бути одна або кілька осіб.

Згідно вимог ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. При цьому поручителі, виходячи із зазначених норм закону, несуть солідарну відповідальність з боржником кожен за своїм договором поруки.

Згідно ст.192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Курс НБУ при здійсненні розрахунків, наданий позивачем, був нижчий від курсу НБУ на момент розгляду справи, тому вимоги дійсно підлягають задоволенню повністю виходячи з передбаченого ч.1 ст.11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства.

З урахуванням наведеного, суд правильно вважав, що вимоги позивача в частині стягнення суми боргу з отримувача кредиту та поручителя законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та встановлення способу реалізації майна, суд виходив з наступного.

11.06.2008 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_5 (майновий поручитель) і ОСОБА_2 (іпотекодавці) був укладений договір іпотеки, посвідчений Ситніковою Ю.Д., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, для задоволення грошових вимог позивача за кредитним договором №11358947000 від 11.06.2008 року.

Предметом іпотеки є однокімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 34,7 кв.м., що належить ОСОБА_5 і ОСОБА_2 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 27.01.1998 року УЖКГ виконкому Одеської міської ради.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У відповідності до п.42 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року, резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

Разом з тим, у відповідності до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 року №1304-VII, що набрав чинності 07.06.2014 року, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/ майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

З урахуванням отримання кредиту в іноземній валюті, реєстрації і проживання майнового поручителя у вказаній квартирі, загальна площа якої становить 34,7 кв.м., та відсутності доказів наявності іншого нерухомого житлового майна у позичальника або майнового поручителя, дія мораторію поширюється до встановлених правовідносин.

Ч.1 ст.11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів. При цьому, з урахуванням вимог ст.10 ЦПК України щодо змагальності сторін, суд позбавлений можливості з власної ініціативи витребовувати будь-які докази.

Відповідно до ст.ст.79, 88 ЦПК України, з відповідачів дійсно підлягають стягненню у рівних частках сплачені позивачем і документально підтвердженні судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 2641,73 гривень.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та дійшов до правильного висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, свій розрахунок не надав, клопотання про призначення економічної експертизи не заявляв, будучи неодноразово сповіщеними про час та місце розгляду апеляційної скарги, ні він, ні його представник до апеляційного суду не з'явились.

Вимоги щодо встановлення порядку та строків повернення грошових коштів за кредитним договором, які не були предметом розгляду суду першої інстанції, не можуть бути предметом розгляду суду апеляційної інстанції, так як не основані на діючому законодавстві і суперечать ч.1 ст. 303 ЦПК України.

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи і докази не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити, заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді В.Ф. Парапан

В.О. Панасенков