Ухвала суду № 55741246, 09.02.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/38/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Петрова О. Ф.

Доповідач Письменний О. А.

УХВАЛА

Іменем України

09.02.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів -Єгорової С.М., Дуковського О.Л.,

за участю секретаря - Маніцької В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.07.2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення процентів та інфляційних витрат, -

Встановила:

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2, яким просив стягнути з нього три проценти річних у розмірі 140712,32грн. та 1175368 грн. інфляційних витрат.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 31.12.2014 року рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з ОСОБА_2 на його користь стягнуто 4000000 грн. безпідставно набутих грошових коштів та відмовлено у стягнені з відповідача процентів, оскільки договір позики та зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереження майна без достатньої правової підстави, є різними за своєю правовою природою.

Вказує, що вищезазначеним рішенням суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 4000000 грн., згідно розписки, в якій не зазначено дату її написання і не зазначено строк виконання зобов'язання. Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 1212 та 1213 ЦК України у зв'язку з чим з ОСОБА_2В на користь ОСОБА_3 підлягають стягнення 4000000 грн. безпідставно набутих коштів.

Зазначає, що з урахуванням обставин встановлених судом, порядок стягнення відсотків та інших збитків за користування безпідставно набутими коштами визначений ст.ст. 536, 625, 1214 ЦК України у зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню інфляційні витрати та три відсотки річних від 4000000 грн., оскільки ОСОБА_2 прострочив виконання грошового зобов'язання.

Вказує, що відповідач прострочив виконання зобов'язання за період з 05.12.2013 року по 05.02.2015 року у зв'язку з чим матеріальні втрати ОСОБА_3 від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів складають 1175368 грн., 3% річних - 140712,32 грн.

У травні 2015 року позивачем уточнено позовні вимоги, відповідно до яких ОСОБА_3 просив стягнути на його користь з ОСОБА_2 три проценти річних у розмірі 171945,21 грн. та 2883579,51 грн. інфляційних витрат.

У червні 2015 року позивачем уточнено позовні вимоги, відповідно до яких ОСОБА_3 просив стягнути на його користь з ОСОБА_2 три проценти річних у розмірі 182136,25 грн. та 3035018,26 грн. інфляційних витрат.

У липні 2015 року позивачем уточнено позовні вимоги, відповідно до яких ОСОБА_3 просив стягнути на його користь з ОСОБА_2 три проценти річних у розмірі 194958,90 грн. та 3063158,33 грн. інфляційних витрат.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.07.2015 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення процентів та інфляційних витрат задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 три проценти річних на суму 21698,63 грн., інфляційні на суму 648000 грн. та вирішено питання про судові витрати.

Представник позивача подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким стягнути на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_2 інфляційні втрати у розмірі 3063158,33 грн. та 198246,58 грн. трьох процентів річних з простроченої суми боргу. Зазначає, що у зв'язку з неправильним застосування судом першої інстанції норм матеріального права, помилково визначено момент пред'явлення вимоги до виконання та неправильно обчисленні суми стягнення.

Відповідач подав апеляційну скаргу, якою просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_3 залишити без розгляду. Вказує, що судом першої інстанції розглянуто справу без участі позивача та відповідача.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах встановлених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення процентів та інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання відповідачем рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 грудня 2014 р., яким з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, стягнуто 4000 000 грн., є підставою для відповідальності, встановленої законом (ст. 14 ЦПК України). Зокрема, суд застосував ч.2 ст.625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносинами, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ч.2 ст.625 ЦК України).

Встановлено, що рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 грудня 2014 р. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто 4000 000 грн. як безпідставно набутих грошових коштів. На момент вирішення справи в суді дане рішення відповідачем не виконано.

За таких обставин суд правильно застосував передбачену законом відповідальність за прострочення грошового зобов'язання, а саме відшкодування матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В апеляційній скарзі позивач висловив незгоду з рішенням суду в частині обчислення строків, які підлягають врахуванню до терміну прострочення виконання зобов'язання, і вважає, що термін прострочення повинен починатись з дня подання ним позову про стягнення 4000 000 грн., а саме - 05 грудня 2013 року.

На думку колегії суддів суд першої інстанції правильно визначив початок перебігу прострочення виконання зобов'язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_3, і пов'язав його з набранням чинності судовим рішенням від 31 грудня 2014 р., оскільки саме це судове рішення є підставою для виникнення грошового зобов'язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 в сумі 4000000 грн., невиконання якого призвело до інфляційних втрат позивача.

Аргументи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 проти рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.07.2015 року полягають у порушенні судом порядку виклику сторін, що на думку скаржника призвело до неправильного вирішення спору.

Колегія суддів вважає такі аргументи безпідставними.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Проте, згідно ч.3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі не вказав в чому саме полягає неправильність вирішення спору судом, і яким чином вказані ним процесуальні порушення на це вплинули.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Відповідно ч.1 ст. 303 ЦПУ України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З огляду на вказане, колегія суддів не може брати до уваги обставини, що стосуються даного спору, які виникли після ухвалення оскарженого судового рішення.

Зокрема, той факт, що колегією цивільної палати Апеляційного суду Кіровоградської області рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 грудня 2014 р., яким з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, стягнуто 4000 000 грн., скасовано і ухвалено нове рішення від 04.11.2015 року, не може бути враховано апеляційним судом при перевірці законності і обґрунтованості рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.07.2015 року.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду на момент його ухвалення відповідало фактичним обставинам справи та вимогам закону, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, тому вони не підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

Ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.07.2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: