Ухвала суду № 55741223, 09.02.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/169/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Іванова Л. А.

Доповідач Дуковський О. Л.

УХВАЛА

Іменем України

09.02.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Дуковського О.Л.

суддів: Єгорової С.М., Письменного О.А.

за участю секретаря: Лазаренко-Шаповалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про встановлення нікчемності правочину,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про встановлення нікчемності правочину.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що в березні 2014 року звернулася до ФОП ОСОБА_3 із замовленням на виготовлення та встановлення металопластикових вікон за адресою її місця проживання: АДРЕСА_1. Але до теперішнього часу металопластикові вікна не були виготовлені та не доставлені.

Крім того, 16 березня 2014 року при оформленні замовлення на встановлення металопластикових вікон, їй надали підписати багато паперів, серед яких був також кредитний договір з Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк».

Наступного дня позивачка звернулася до Кіровоградського відділення Банку, де їй повідомили, що її паспорт був недійсним, оскільки не була вклеєна фотографія, що відповідала її 45- річному віку, у зв'язку з чим в оформленні кредиту було відмовлено. Після чого, ОСОБА_2 звернулася до ФОП ОСОБА_4 із заявою про відмову в задоволенні з виготовлення металопластикових вікон, але ОСОБА_3 відмовилася приймати її заяву, оскільки офіційну відповідь ПАТ «Альфа-Банк» про відмову у видачі кредиту вона не отримала.

Позивачка зазначає те, що 25 квітня 2014 року звернулася до відділення Банку у м. Кіровограді із заявою про розірвання кредитного договору у зв'язку з невиконанням ФОП ОСОБА_5 умов договору з виготовлення та встановлення металопластикових вікон.

Так як, вікна в її будинку були в аварійному стані, тому ОСОБА_2 змушена була звернутися до іншої організації для оформлення замовлення на встановлення металопластикових вікон.

18 квітня 2014 року нові металопластикові вікна були встановленні підприємцем - ОСОБА_6, що підтверджується договором та товарним чеком.

30 квітня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до відділення Банку про надання їй кредитного договору з графіком платежів.

Зазначає, що кредитний договір № 401594940 від 16 березня 2014 року - є нікчемним, оскільки на час укладання вищевказаного договору в неї був недійсний паспорт, а тому була обмежена цивільна дієздатність.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 серпня 2015 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, представника позивача - ОСОБА_7, представника відповідача - ОСОБА_8, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши рішення суду у межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 березня 2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 401594940, згідно якого Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 5 976 грн. 67 коп. з процентною ставкою 0, 01 % річних, з датою остаточного повернення кредиту, а саме 17 березня 2016 року. ( а.с. 45-48).

Відповідно до п. 5 Договору підписання цього Договору Позичальник ОСОБА_2 підтвердила, що попередньо ознайомлена у письмові формі з умовами надання кредит, в тому числі з вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значенням абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також будь-якою іншою інформацією, надання якої вимагає чинне в Україні законодавство, в тому числі інформацією надання якої передбачене нормами Закону України «Про захист прав споживачів» та отримала свій примірник цього договору, що складається з першого та другого розділів та додатків до нього в дату його складання.

З матеріалів справи вбачається, що на Анкеті-Заяві на отримання кредиту від 16 березня 2014 року також міститься підпис ОСОБА_2.(а.с. 55)

Крім того, згідно п. 6 Договору вищевказаний договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту підписання сторонами Розділу І цього договору та скріплений печаткою Банку і діє до моменту повного і належного виконання сторонами свої зобов'язань та реалізації прав за цим договором.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що кредит надається Позичальнику для сплати часткової оплати товарів (надалі Товар) згідно з переліком,що вказаний у специфікації № 401594940 від 16 березня 2014 року в загальній сумі 5 379 грн. 00 коп. шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ФОП ОСОБА_9 (надалі Продавець), у ПАТ КБ «ПриватБанк», сплати страхового платежу та комісійної винагороди банк за надання кредиту.

Відповідно до п. 2.7 Договору сукупна вартість кредиту з урахуванням вартості усіх супутніх послуг, а також повернення кредиту, сплати процентів за його користування та інших платежів за цим договором, визначено в Додатку №1 до цього договору, який є невід'ємною частиною. (а.с. 57).

Як вбачається з специфікації товару № 401594940 від 16 березня 2014 року ФОП ОСОБА_9. згідно з рахунком-фактурою № 68 від 16 березня 2014 року на суму 5 379 грн. 00 коп., типом товару є вікна, вартістю 5 379 грн. 00 коп., а тому зазначена вартість товару відповідає сумі платежу з рахунком кредиту 5 379 грн. 00 коп.

ОСОБА_2 під підпис ознайомлена з вищевказаною специфікацією.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним».

Судам відповідно до ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом та оспорюванні - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

На момент укладення кредитного договору сторонами дотримано всіх вимог закону, а саме: сторони за договорам мали необхідний обсяг цивільної дієздатності їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі, договір укладено у формі, встановленій законом і був спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Банком виконано зобов'язання за вищевказаним договором в повному обсязі, перераховано грошові кошти на рахунок ФОП ОСОБА_9, що підтверджується випискою по рахунку.

Сама по собі відсутність фотокартки у паспорті позивачки при досягнені нею 45-річного віку не може бути підставою для визнання договору нікчемним, оскільки не впливає на правовий статус сторін обсяг їх взаємних прав і обов'язків та не змінює змісту умов угоди.

А тому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що рішення суду ухвалене з порушенням норм права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч. 1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 304, ст. 307, ст. 312, ст. 313, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя

Судді: