Рішення № 55738897, 09.02.2016, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2760/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2016 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді Палюх Н.М.

при секретарі Петришин Г.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 комунального автотранспортного підприємства №1, ОСОБА_4 та Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія «Ютіко» про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

в с т а н о в и в:

Позивачка у травні 2015 року звернулася в суд з позовом про стягнення з відповідачів по 9801,61 грн. майнової та 200000 грн. моральної шкоди з кожного. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 27.01.2014р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю. 04.02.2014р. ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки „ОСОБА_4 А-09202 р.н. НОМЕР_1 та рухаючись по вул.Науковій, 7-А у м.Львові в напрямку вул.Стрийської на пішохідному переході порушив вимоги п.п.1.5, 2.3 (б, д), 18.4 ПДР України , а саме проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, створив загрозу безпеці руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки автобуса, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 на пішохідному переході. В результаті наїзду потерпіла ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоровя і вимушена була лікуватися. Вироком Франківського районного суду м.Львова від 07.07.2014р. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та речовий доказ по справі - автобус марки „ОСОБА_4 А-09202 р.н. НОМЕР_1 повернуто власнику ОСОБА_2 Позивачка протягом 2014-2015рр. перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, проходила курс реабілітації після отриманих множинних переломів та забоїв. В результаті ДТП позивачці заподіяно матеріальну шкоду, розмір якої складає 9801,61 грн., з яких 2472 грн. витрат на придбання ліків за час госпіталізації, 3179,61грн. на придбання ліків в процесі лікування після ДТП, 1150 грн. вартість втраченої в результаті ДТП жіночої сумки та 3000 грн. вартість пошкодженого жіночого пальта. Також ОСОБА_1 заподіяно і моральну шкоду, яка полягає у нестерпному фізичному болі та перенесених душевних стражданнях. Через отримані травми, а саме перелом 4,5,6 ребер справа, перелом правої плечової кістки із зміщенням фрагментів, які з огляду на їх інтенсивність та тривалість, перешкоджали та перешкоджають активному соціальному функціонуванні позивачки, як особистості, переважно у таких сферах життєдіяльності, як психофізіологічному функціонуванні, реалізації власних амбіцій, відчуття захищеності себе та родини, безпеки руху, безпеки реалізації своїх прав як учасника дорожнього руху, реалізації прав і обовязків голови сімї. Крім того, у ОСОБА_1 зявилися регулярні головні болі. Моральну шкоду оцінює у розмірі 200000 грн. На час ДТП ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, а правомірним володільцем автобуса „ОСОБА_4 А-09202 р.н. НОМЕР_1 було Львівське комунальне автотранспортне підприємства №1, яке орендувало цей автобус з екіпажем у ОСОБА_2 На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність власника автобуса „ОСОБА_4 А-09202 р.н. НОМЕР_1 була застрахована ПАТ «Українська транспортна страхова компанія «Ютіко». Відтак, позивачка просить стягнути з кожного з відповідачів по 9801,61 грн. майнової та 200000 грн. моральної шкоди, а також 10000 грн. витрат на правову допомогу, 1000 грн. витрат представника, повязаних з явкою до суду, 90,80 коп. витрат на поштове надсилання адвокатських запитів, 2500 грн. витрат на проведення дослідження фахівця з визначення розміру моральної шкоди.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали, покликаючись на мотиви такого, та уточнили позовні вимоги, просять стягнути з кожного з відповідачів по 9801,61 грн майнової шкоди, 967,94 грн. витрат на реабілітацію (з яких 820 грн. вартість процедур та 147,94 грн. витрат, повязаних з доїздом до місця оздоровлення), 200000 грн. моральної шкоди, 1000 грн. витрат представника, повязаних з явкою до суду, 90,80 коп. витрат на поштове надсилання адвокатських запитів, 2500 грн. витрат на проведення дослідження фахівця з визначення розміру моральної шкоди. Зазначили, що позивачка зверталася до ПАТ «Українська транспортна страхова компанія «Ютіко» із заявою про виплату страхового відшкодування і надала страховику оригінали ряду документів і квитанцій, проте страхове відшкодування їй не виплачено по даний час. В результаті ДТП позивачка зазнала сильний фізичний біль та отримала моральну травму, так як перенесла нервовий стрес, довгий час лікувалася, проходила тривалий курс реабілітації, втратила соціальні звязки з рідними і подругами. По теперішній час у позивачки порушена функція правої руки, постійно болить голова і рука, вона стала замкнута і неспокійна, зявилося почуття страху при переході дороги. Просять позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти заявлених до ОСОБА_2 позовних вимог заперечив та зазначив, що дійсно ОСОБА_5 є власником автобуса „ОСОБА_4 А-09202 р.н.НОМЕР_1, який він, на підставі договору оренди транспортних засобів від 12.08.2013 р., передав в оренду ЛК АТП №1 разом з екіпажем водієм ОСОБА_4 30.10.2013р. між ЛК АТП №1 та ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів, за яким забезпеченим транспортним засобом є автобус „ОСОБА_4 А-09202 р.н. НОМЕР_1. Оскільки цивільно-правова відповідальність належного ОСОБА_2 автобуса, який на момент настання ДТП перебував у користуванні ЛК АТП №1, була застрахована і про настання даної ДТП було повідомлено страховика, ОСОБА_2 заперечує проти стягнення з нього шкоди, завданої з вини його працівника ОСОБА_4 під час виконання трудових обовязків. Просить в позовних вимогах до ОСОБА_2 відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3 комунального автотранспортного підприємства №1 проти заявлених до ЛК АТП №1 позовних вимог заперечив та зазначив, що на підставі договору оренди транспортних засобів від 12.08.2013 р., ОСОБА_2 передав ЛК АТП №1 в оренду автобус марки „ОСОБА_4 А-09202 р.н. НОМЕР_1 разом з екіпажем водієм ОСОБА_4 Згідно умов договору, управління та технічна експлуатація орендованого транспортного засобу здійснюється екіпажами орендодавця, екіпажі не припиняють трудових відносин з орендодавцем та всі витрати на утримання екіпажу несе орендодавець. Згідно трудового договору від 27.01.2014р, ОСОБА_4 на час настання ДТП перебував у трудових відносинах з орендодавцем транспортного засобу ОСОБА_2 Вважає, що відсутність вини ЛК АТП №1 в даному ДТП та не перебування водія ОСОБА_4 в трудових відносинах з ЛК АТП №1, виключає можливість застосування до ЛК АТП №1 вимог ст.1172 ЦК України, а тому просить в позовних вимогах до ЛК АТП №1 відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_4 проти заявлених до ОСОБА_4 позовних вимог заперечив та зазначив, що ОСОБА_4 працював водієм у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 і за ним був закріплений автобус марки „ОСОБА_4 А-09202 р.н. НОМЕР_1, яким він здійснював перевезення пасажирів. ОСОБА_4 04.02.2014р., керуючи вказаним автобусом, порушив Правила дорожнього руху, в наслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1, в результаті чого потерпіла отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоровя. Вироком Франківського районного суду м.Львова від 07.07.2014р. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автобуса була застрахована у ПАТ «Українська транспортна страхова компанія «Ютіко», а тому відповідно до Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик зобовязаний відшкодувати позивачці майнову шкоду, заподіяну життю і здоровю, а також моральну шкоду у розмірі 5 % від суми страхової виплати за шкоду, заподіяну здоровю. Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, то вважає, що заявлена позивачкою сума у розмірі 200000 грн. є неспівмірною із завданою шкодою. Так як шкода, завдана позивачці внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія ОСОБА_4, який на відповідній правовій підставі керував автобусом, що належить роботодавцю ОСОБА_2, вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_4 майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Просить в позовних вимогах до ОСОБА_4 відмовити.

Відповідач - ПАТ «Українська транспортна страхова компанія «Ютіко», будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, не направило в суд свого представника і суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності такого.

Заслухавши пояснення позивачки та представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що близько 18.25 год. 04.02.2014р. ОСОБА_4, керуючи автобусом марки „ОСОБА_4 А-09202 р.н. НОМЕР_1 та рухаючись по вул.Науковій, 7-А у м.Львові в напрямку вул.Стрийської при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу порушив вимоги п.п.1.5, 2.3 (б, д), 18.4 ПДР України, а саме проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, створив загрозу безпеці руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки автобуса, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1, котра в цей час переходила проїзну частину дороги в межах нерегульованого пішохідного переходу. В результаті наїзду потерпіла ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоровя і вимушена була лікуватися.

Дані обставини стверджуються вироком Франківського районного суду м.Львова від 07.07.2014р., яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та обрано покарання у виді одного року обмеження волі, на підставіст.75 КК Українийого звільненено від відбування покарання з іспитовим строком на один рік. Вирок суду набрав законної сили.

Згідно договору оренди транспортних засобів від 12.08.2013р. /а.с.61-63/, ОСОБА_2 передав, а Львівське комунальне автотранспортне підприємство №1 прийняло в платне тимчасове володіння та користування транспортний засіб - автобус марки „ОСОБА_4 А-09202 р.н. НОМЕР_1 з екіпажем водієм ОСОБА_4 для здійснення перевезень пасажирів. Згідно п.1.2 даного договору, управління та технічна експлуатація орендованих транспортних засобів по договору здійснюється екіпажами орендодавця. Екіпажі не припиняють трудових відносин з орендодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе орендодавець. П.10.1. визначено термін дії договору з 12.08.2013р. до 11.08.2014р.

Також встановлено, що на момент настання ДТП водій ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ОСОБА_2, що підтверджується трудовим договором між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 27.01.2014р./а.с.64/, та виконував трудові обовязки з перевезення пасажирів автобусом марки „ОСОБА_4 А-09202 р.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 /а.с.10-11/.

Згідно листа Комунальної 8-ї міської клінічної лікарні м.Львова, ОСОБА_1 знаходилася на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні з 04.02.2014р. по 24.02.2014р. Медикаменти за лікарняні кошти не використовувалися. Загальна сума затрачених коштів на лікування ОСОБА_1 становить 2472 грн.

Згідно виписки із картки стаціонарного хворого №1098 /а.с.44-45/, ОСОБА_1 знаходилася на стаціонарному лікуванні з 04.02.2014р. по 24.02.2014р. з діагнозом: закритий перелом 4-5-6-го ребер справа, багато відламковий чотирьох фрагментарний перелом головки правової плечової кістки зі зміщенням відламків. ОСОБА_6 призначено антибіотико терапію, нестероїдну протизапальну терапію, протикашльові препарати, знеболюючі при потребі. При виписці рекомендовано продовжити лікування амбулаторно.

Згідно медичних документів /а.с.34-43, 125-126, 135-139, 175-181/, ОСОБА_1 в період 2014-2015рр. неодноразово зверталася до лікарів з скаргами на погіршення стану здоровя, що повязано з перенесеною травмою руки та ребер в ДТП. Періодично перебувала на амбулаторному та стаціонарному лікуванні з діагнозом: з/консолідований багатоуламковий перелом правої плечової кісті зі зміщенням, післятравматичний адгезивний капсуліт, пошкодження звязкового апарату правого плечового суглобу, стійка післятравматична комбінована контрактура правого плеча з больовим синдромом, порушена функція руки, післятравматичний неврит. Їй рекомендовано санаторно-курортне лікування. З 04.07.2015р. по 11.07.2015р. ОСОБА_1 пройшла оздоровчий курс лікування в ТзОВ „Сільгосппромрекреація „Теплі води.

Згідно копій фіскальних чеків та квитанції /а.с.46, 47, 48, 123,124 174/, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, ОСОБА_1 понесла витрати на лікування і на доїзд до місця оздоровлення в загальній сумі 4147 грн. 55 коп.

Разом з тим, суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачкою понесено витрати на придбання ліків за час госпіталізації з 04.02.2014р. по 24.02.2014р. в сумі 2472 грн., а також доказів вартості пошкодженого пальта та втрати жіночої сумки вартістю 1150 грн., а тому суд не вбачає підстав для стягнення в користь позивачки 6622 грн. майнової шкоди.

Згідно ст. 979 ЦК України та ст. 22.1 ЗУ „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум відшкодовує оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Згідно ст.ст. 23, 26-1 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та ст. 23 ЦК України, потерпілому відшкодовується моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів. Страховиком відшкодовується потерпілому, який зазнав ушкодження здоровя під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоровю.

Встановлено, що 30.10.2013р. між ОСОБА_3 комунальним автотранспортним підприємством №1 та ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що стверджується Полісом № АС 8338412, відповідно до якого страховик забезпечує відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоровю потерпілого з лімітом відповідальності 100000 грн., розмір франшизи нуль, забезпечений транспортний засіб - автобус марки „ОСОБА_4 А-09202 р.н. НОМЕР_1, строк дії договору з 31.10.2013р до 30.04.2014р. Про настання страхового випадку АТП №1 у встановлений строк повідомило страховика. Позивачка подала заяву про виплату страхового відшкодування, надавши страховій компанії всі необхідні медичні документи, оригінали фіскальних чеків і квитанцій, проте страхове відшкодування їй не виплачено по даний час.

Згідно висновку фахівця про результати психологічного обстеження ОСОБА_1 від 22.05.2015р. /а.с.82-90/, за результатами обстеження експерт дійшов наступних висновків: наявність психотравмуючих факторів обґрунтовують виникнення моральної шкоди у ОСОБА_1 внаслідок: нервового (психічного) стресу; сильного психологічного та фізичного дискомфорту при зіткненні із будь-якими натяками, що символізують чи нагадують про обставини травматичної подій; погіршення психофізіологічного й психоемоційного стану; вплив цих порушень у соціально-побутовій сфері. Матеріальний еквівалент моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 склав 112830 грн., включаючи компенсацію за перенесені нею страждання та вартість коригувальних заходів, спрямованих на нормалізацію її психічного стану.

Судом достовірно встановлено, що в результаті наїзду ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоровя, вона зазнала сильний біль і перенесла нервовий стрес, довгий час лікувалася, в неї порушена функція правої руки, зявилися постійні головні болі, вона втратився сон, стала замкнута і неспокійна, зявилося почуття страху перед дорогою, в цілому порушився звичний ритм її життя.

При визначенні грошової суми у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної у звязку з ушкодженням здоровя внаслідок ДТП, суд враховує ступінь тяжкості отриманих нею тілесних ушкоджень, глибину перенесених фізичних і душевних страждань, їх довготривалий характер, тяжкість вимушених змін у житті, та виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості, приходить до висновку про необхідність стягнення в користь позивачки моральної шкоди у розмірі 50000 грн.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

У ч. 1 ст. 1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.

Тобто, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди і серед інших, наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

У ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачає підстави відшкодування моральної шкоди незалежно від вини заподіювача, проте не змінює відповідальну за відшкодування моральної шкоди особу, якою за змістом ст. 1167 ЦК України залишається особа, яка безпосередньо завдала моральну шкоду, а саме винний водій.

Аналіз положень ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними субєктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у ст. 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у ст. 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості субєктного складу відповідальних осіб (коли обовязок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого субєкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки .

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким субєктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким субєктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у звязку з виконанням своїх трудових (службових) обовязків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначене узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Положення ч. 1 ст. 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

В такому випадку обовязок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автобусом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначена вище позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013р. №6-108цс13, яка відповідно до положень частини першої статті3607ЦПК України, є обов'язкової для всіх судів України.

Оскільки, у відповідності до договору, шкода, яка заподіяна життю, здоровю, майну третьої особи під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу - автобуса марки „ОСОБА_4 А-09202 р.н. НОМЕР_1 і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, підлягає стягненню з страховика, суд приходить до висновку, що з ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» слід стягнути в користь позивачки 4147 грн. 55 коп. майнової шкоди, а також моральну шкоду у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоровю, що становить 207 грн. 38 коп.

За наведеного вище, беручи до уваги, що страховик відшкодовує потерпілому моральну шкоду у розмірі 207 грн. 38 коп., суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 як власника автобуса та роботодавця в користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 49792 грн. 62 коп., тобто різниця між сумою відшкодування, визначеною судом у розмірі 50000 грн., та сумою, яка відшкодовується страховиком 207 грн. 38 коп.

Матеріалами справи підтверджено, що правову допомогу позивачці при складанні позовної заяви та розгляді справи в суді надавала адвокат ОСОБА_6 на підставі Договору про надання юридичної (правової допомоги) від 17.12.2014р. За вказаним договором, згідно квитанції до прибуткового касового оредеру, позивачкою сплачено 10000 грн.

Відповідно дост. 79 ЦПК Українивитрати на правову допомогу віднесені досудових витрат, які пов»язані з розглядом справи.

Згідно зст. 84 ЦПК Українивитрати, пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов»язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі / наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів/.

Оскільки суду не надано письмового розрахунку щодо послуг, які надавалися адвокатом на підставі договору про надання юридичної (правової допомоги) від 17.12.2014р., то, враховуючи час затрачений адвокатом на консультацію позивачки, на складання позовної заяви і авдвокатських запитів, а також час затрачений на підготовку та розгляд справи в суді, що складає 6 год. 13 хв., суд приходить до висновку, що в користь позивачки слід стягнути 4000 грн. витрат на правову допомогу, а не 10000 грн.

Щодо вимог про стягнення на користь позивачки 2500 грн. витрат за проведення експериментально-психологічного обстеження та 90 грн. 80 грн. витрат на поштове надсилання адвокатських запитів, то такі не відносяться до судових витрат в розумінні ст.ст. 79, 86 ЦПК України, а тому до задоволення не підлягають.

Також не підлягає задоволенню вимога про стягнення 1000 грн. витрат, повязаних з явкою представника до суду, так як суду не надано належних і допустимих доказів на підтвердження понесення цих витрат.

На підставі 88 ЦПК України, в користь держави підлягає стягненню судовий збір з ОСОБА_2 у розмірі 497 грн. 93 коп., а з ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» у розмірі 43 грн. 56 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 59, 60, 61, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.23, 979, 1167, 1172, 1187, 1188, 1194 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 комунального автотранспортного підприємства №1, ОСОБА_4 та Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія «Ютіко» про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія «Ютіко» в користь ОСОБА_1 4147 грн. 55 коп. майнової та 207 грн. 38 коп. моральної шкоди, а всього 4354 грн. 93 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 49792 грн. 62 коп. моральної шкоди та 4000 грн. витрат на правову допомогу, а всього 53792 грн. 62 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 497 грн. 93 коп. судового збору.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія «Ютіко» на користь держави 43 грн. 56 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні в 10-денний строк з дня отримання копії цього рішенням.

Суддя: