Ухвала суду № 55736703, 10.02.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/6569/15-ц Номер провадження 22-ц/775/92/2016

Єдиний унікальний номер 234/6569/15-ц Головуючий у 1 інстанції Заборський В.О.

Номер провадження 22-ц/775/92/2016 Доповідач Дундар І.О.

Категорія 47

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Дундар І.О.

суддів: Корчистої О.І., Тимченко О.О.

за участю секретаря Чуряєва В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Артемівську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Біленьківської селищної ради, Виконавчого комітету Краматорської міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою, скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, витягу про державну реєстрацію прав, технічного паспорту на житловий будинок, технічної документації із землеустрою на земельну ділянку та права власності на земельну ділянку

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 11 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 11 листопада 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Біленьківської селищної ради, виконавчого комітету Краматорської міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою, скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, скасування витягу про державну реєстрацію прав, скасування технічного паспорту на житловий будинок, скасування технічної документації із землеустрою на земельну ділянку та скасування права власності на земельну ділянку відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки суд не розглянув позов по суті, не дав належної правової оцінки доводам та доказам позивача, суд не дав належної оцінки договору купівлі-продажу від 14 жовтня 1994 року, з якого виходять права відповідача та технічному паспорту на будинок відповідача та на земельну ділянку, які суперечать один одному, не звернув уваги на порушення Додатку 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно при видачі оспорюваного свідоцтва про право власності на нерухоме майно та про державну реєстрацію прав, на те, що відсутні докази розміру земельної ділянки, на яку ОСОБА_2 оформила технічну документацію - 0,453 га, відсутні документи на припинення права спільної власності відповідача, земельна ділянка, до цього часу земельна ділянка не розподілена між сторонами в натурі, суд не звернув уваги на порушення ст.377 ЦК України, ст.108 ЗК України, п.3.14, 3.25, 5.27 ДБН, на те, що у відповідача відсутній державний акт на земельну ділянку.

В судове засідання сторони не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином - телефонограмами, які передані 27 січня 2016 року та зареєстровані в Журналі телефонограм за №410, 411, 412.

Позивач ОСОБА_1, його представник ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_2, представник відповідача Біленьківської селищної ради надали суду заяви з проханням розглянути справу без їх участі (т.2 арк..спр.127, 143-145, 209-210, 222).

Заслухавши доповідь судді, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом при розгляді справи було встановлено, що 14 жовтня 1994 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбала 1/2 частку буд.АДРЕСА_1, за договором дарування від 23 жовтня 2003 року ОСОБА_1 належить 1/2 частка буд.АДРЕСА_3, рішенням Краматорського міського суду від 13 квітня 2011 року ОСОБА_1 виділено в натурі 1/2 частка буд.АДРЕСА_3, 30 травня 2011 року Краматорським БТІ виготовлено технічний паспорт буд.АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2, в якому частка зазначена 1/1, 17 серпня 2011 року Виконавчим комітетом Краматорської міської ради прийнято рішення № 726, на підставі якого 29 серпня 2011 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_2, яке 29 вересня 2011 року зареєстроване в БТІ, 10 березня 2015 року виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено межі земельної ділянки площею 0,0435 га, яка затверджена рішенням Біленьківської селищної ради №47/YI-5 від 07 травня 2015 року та передано дану земельну ділянку безоплатно у власність ОСОБА_2, 04 червня 2015 року зареєстровано право власності на земельну ділянку та видано свідоцтво про право власності.

Суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не доведено порушення його прав видачею та складанням свідоцтва про право власності, витягу та технічного паспорту ОСОБА_2, оскільки дані документи отримано після припинення права спільної часткової власності ОСОБА_1; до теперішнього часу право користування земельною ділянкою позивачем не оформлено, рішення про передачу земельної ділянки у користування або у власність не виносилось, тобто він не є ані землевласником, ані землекористувачем, рішення Біленьківської селищної ради від 07 травня 2015 року не скасоване, тому не можна визнати порушеним права ОСОБА_1 виготовленням технічної документації із землеустрою та оформленням права власності відповідача на земельну ділянку, підстави для встановлення порядку користування земельною ділянкою між сторонами по ? ідеальній частки згідно варіанту №1 висновку експертного будівельно-технічного дослідження відсутні, оскільки земельна ділянка належить відповідачу на праві власності, яке є непорушним.

Такі висновки суду відповідають нормам матеріального права та обставинам справи.

Обгрунтовуючи позовні вимоги про встановлення порядку користування земельними ділянками, ОСОБА_1 посилався на те, що земельна ділянка перебуває в спільному користування на підставі договору дарування та договору купівлі-продажу (т.1 арк..спр.2, 103-105).

Дійсно, в матеріалах справи містяться договір купівлі-продажу 1/2 частини домоволодіння, яке складається з двох жилих будинків від 14 жовтня 1994 року (т.1 арк..спр.19), за яким ОСОБА_2 придбала 1/2 частину домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, в тексті договору відсутнє будь-яке посилання на земельну ділянку взагалі та на її розмір, в тому числі; за договором дарування 1/2 частини домоволодіння від 23 жовтня 2003 року (т.1 арк.спр.20) ОСОБА_1 є власником 1/2 частини домоволодіння жилого будинку «Б», розташованого в АДРЕСА_3 на земельній ділянці Краматорської міської ради, при цьому розмір земельної ділянки не вказаний.

Як виходить з листа Управління Держгеокадастру у м.Краматорську Донецької області від 08 лютого 2016 року №8.28.06.171/2.16 (т.2 арк.спр.221) земельна ділянка, яка знаходиться в АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2, земельна ділянка, яка знаходиться в АДРЕСА_2 у власність не передавалась, винос в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки відсутній.

На підставі п.17 «г» Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" ґ) при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 р. в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 р. N 997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. При переході права власності на будинок або його частину за договором довічного утримання до набувача переходило право на земельну ділянку, де вони розташовані, на умовах, на яких ця ділянка належала відчужувачу. В разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх, а при переході права власності на будівлі та споруди до фізичних або юридичних осіб, які не могли мати у власності земельні ділянки, до них переходило право користування земельною ділянкою. З 1 січня 2010 р. до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК і статті 120 ЗК в редакції Закону України від 5 листопада 2009 р. N 1702-VI.

Отже, на час придбання жилого будинку до позивача не перейшло ані право власності, ані право користування земельною ділянкою, її розмір також не встановлений.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушень прав позивача.

Так само є вірними висновки суду щодо не порушення прав позивача видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно відповідачу, витягу про реєстрацію прав власності та технічного паспорту на жилий будинок.

Відповідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З позовної заяви ОСОБА_1 (т1 арк..спр.2) вбачається, що предметом позову є земельна ділянка, відносно якої позивач просив встановити порядок користування. В обґрунтування позову він посилався на те, що ОСОБА_2 порушує розмір ідеальних часток земельної ділянки, яка перебуває в загальному користуванні.

З уточненої позовної заяви (т.1 арк.спр.103-105) виходить, що позивач, в тому числі, не згоден з рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради «про оформлення права приватної власності фізичним особам» від 17 серпня 2011 року №725 в частині оформлення права приватної власності ОСОБА_2 на жилий будинок, виданим на підставі нього свідоцтвом про реєстрацію прав та технічним паспортом на жилий будинок. Обгрунтовуючи даний уточнений позов ОСОБА_1 також вказує на порушення його прав як землекористувача.

В той же час позивач не вказує, яким чином порушуються його права внаслідок оформлення відповідачем права власності на жилий будинок.

Доводи апеляційної скарги про порушення Додатку №2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно безпідставні.

Так, Додаток 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджений Наказом Мінюста від 07 лютого 2002 року № 7/5 містить Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, в якому за п.6 вказане свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування.

З витягу про державну реєстрацію прав Краматорського міського бюро технічної інвентаризації від 29 вересня 2011 року виходить, що підстава виникнення права власності ОСОБА_2 - свідоцтво про право власності, видане виконавчим комітетом Краматорської міської ради (т.1 арк.спр.84), тобто відсутнє порушення, на яке вказує позивач.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що у відповідача відсутні документи про виділ в натурі її частки зі спільної власності не обґрунтоване.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 13 квітня 2011 року (т.1 арк.спр.21) виділено ОСОБА_1 в натурі 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_3 із майна, що є у спільній частковій власності, а саме жилий будинок Б та споруди; суд виходив із положень ст..358, 364 ЦК України.

На підставі ч.3 ст.364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється.

Якщо з учасників спільної часткової власності після здійснення виділу залишився тільки один суб'єкт, природно, що право спільної власності припиняється взагалі.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не прийняв до уваги та не дав належної оцінки відомостям, викладеним в технічному паспорту на будинок ОСОБА_2 щодо розміру земельної ділянки, на якій він розташований безпідставні.

Виходячи зі змісту Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України від 24 травня 2001 року № 127 технічний паспорт складається на підставі матеріалів технічної інвентаризації, яка проводиться з метою визначення фактичної площі та об'єму (щодо проектних) збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд, обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів; установлення вартості об'єктів.

Отже, розмір земельної ділянки зазначається в технічному паспорті з точки зору розташованих на неї об'єктів нерухомості.

Крім того, в подальшому відповідач отримала правовстановлюючі документи на земельну ділянку розміром іншим, ніж зазначено в технічному паспорті (т.1 арк.спр.81, 54).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 обґрунтовував порушення його прав видачею технічного паспорту відповідачу тим, що порушено межі земельних ділянок, в той час як встановлення меж земельних ділянок не було предметом судового розгляду.

В той же час апеляційний суд враховує, що статтею 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно ч.1 ст.107 ЗК основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Виходячи зі змісту ст.ст.183, 184 ЗК України встановлення на місцевості меж землекористувачів є завданням і змістом землеустрою.

Згідно з чч. 2, 3, 5 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються: земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз'яснено, що згідно зі ст. 158 ЗК суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.

В матеріалах справи міститься рішення Біленьківської селищної ради від 26 грудня 2012 року №23/YI-8, яким надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд без погодження меж з користувачем суміжної земельної ділянки АДРЕСА_1; п.2 - установлено межу між суміжними земельними ділянками по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 за фактичним використанням земельної ділянки по АДРЕСА_2 (т.1 арк.спр.46). Рішенням Біленьківської селищної ради від 27 лютого 2015 року №45/YI-5 скасовано п.2 вищевказаного рішення (т.1 арк.спр.50).

Отже, порушення прав ОСОБА_1, який неє ані власником, ані користувачем земельної ділянки під час розгляду справи не встановлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги, що розмір загальної земельної ділянки складає 0,804 га з посиланням на висновок експерта.

Дійсно, з висновку №181/1 експертного будівельно-технічного дослідження від 17 квітня 2015 року (т.1 арк.спр.3-29) виходить, що площа земельної ділянки по АДРЕСА_3, яка перебуває в користуванні співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 складає 804 кв.м., але даний розмір встановлений не на підставі правовстановлюючих документів, а внаслідок проведення фактичного вимірювання земельної ділянки лазерним даль номером, тобто дана обставина, встановлена спеціалістом, не може бути доказом того, що розмір земельної ділянки, на яку позивач має право, складає саме 402 кв.м.

Поряд з цим ОСОБА_1 в позовній заяві просив скасувати технічну документацію на земельну ділянку відповідача, а в апеляційній скарзі посилався на необґрунтовану відмову суду в задоволенні даної позовної вимоги.

В той же час він не оспорював рішення Біленьківської селищної ради від 07 травня 2015 року №47/ YI-5, яким затверджено технічну документацію із землеустрою (т.2 арк.спр.20-21).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з адресою м.Краматорськ АДРЕСА_1 на території Біленьківської селищної ради (т.1 арк.спр.151-187) розроблена на підставі вимог Закону України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року № 858-IV. Порушень діючого законодавства не встановлено.

В іншій частині доводи апеляційної скарги стосуються оцінки доказів.

Згідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

За своєю формою рішення суду відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України.

Згідно ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.

За вказаних обставин доводи позивача про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для задоволенні позовних вимог, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, позивачем не надано.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд на підставі ст.308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 11 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: