Ухвала суду № 55732313, 11.02.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Копія

Справа № 126/2871/15-ц Провадження № 22-ц/772/671/2016Головуючий в суді першої інстанції Хмель Р. В.Категорія 27Доповідач Медяний В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого Медяного В.М.,

суддів : Пащенко Л.В., Жданкіна В.В.,

при секретарі : Агеєвій Г.В.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 13 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

Позов обгрунтовує тим, 04.05.2013 року він надав ОСОБА_4 в якості позики грошові кошти в сумі 10 000 доларів США на придбання квартири. За кілька місяців подружжя ОСОБА_4 підшукало та придбало собі трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

На даний час повернути свої кошти у нього не має можливості, оскільки подружжям ОСОБА_4 розірвано шлюб, а право власності на квартиру, на яку видавалася позика стала предметом судового розгляду по іншій цивільній справі. В добровільному порядку ОСОБА_4 борг віддавати йому відмовляється, мотивуючи це обставинами, що склалися між подружжям.

Позивач вважає, що 04.05.2013 року між ним та відповідачем ОСОБА_4 фактично було укладено договір позики грошових коштів, оскільки між ними було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору (суму позики, валюту позики, час її повернення та інші), передано боржнику грошові кошти, складено угоду у вигляді боргової розписки підписаної боржником.

Оскільки позика на придбання квартири була отримана одним із подружжя в інтересах сім'ї та за згодою другого з подружжя, а тому він вважає, що зазначена позика є спільним борговим зобов'язанням подружжя перед ним, як позикодавцем. За таких обставин, позивач вважає, що на ОСОБА_3 покладається боргове зобов'язання солідарно з ОСОБА_4, а тому просив стягнути з відповідачів на його користь 210137,3 грн.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 13 січня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 210137,3 грн. в якості виконання договору позики на придбання трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, укладеного між сторонами 04.05.2013 року.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1050 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Також стягнуто з ОСОБА_2 недоплачений судовий збір у розмірі 1,37 грн. на користь УДКСУ у Бершадському районі (а.с.87-91).

В апеляційній скарзі відповідач у справі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції від 13 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити повністю та стягнути 210 137 грн. позики у рівних частках з нього та ОСОБА_3 Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (а.с.95-100).

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник скаржника - відповідача у справі ОСОБА_4 - ОСОБА_5 апеляційну скаргу повністю підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 апеляційну скаргу не визнав та заперечив проти її задоволення, посилаючись на її безпідставністю та необґрунтованість, просив рішення залишити без змін.

Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 до суду апеляційної інстанції не з'явилися, тому згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України дана справа розглянута у їх відсутність. Крім цього, від ОСОБА_7 надійшла за вх. № ЕП-234 від 08.02.2016 року заява про розгляд справи без участі його та позивача, якою він також підтримав апеляційну скаргу відповідача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення сторін у справі, що з'явилися до суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що згідно боргової розписки від 4 травня 2013 року ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_2 за безвідсотковим договором позики грошові кошти в сумі 10 тис. дол. США з кінцевим строком повернення до 15.02.2015 року. В тексті розписки зазначено, що при передачі грошових коштів були присутні ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Факт написання даної розписки в судовому засіданні підтвердив ОСОБА_4, який вказав, що особисто її написав в присутності вказаних осіб.

Згідно договору купівлі - продажу від 09.08.2013 року ОСОБА_4 за письмовою згодою ОСОБА_3 придбав житлову квартиру АДРЕСА_1 за 145 216 грн.

Спроможність ОСОБА_2 надати в борг грошові кошти в сумі 10 тис. дол. США підтверджена відомостями про його доходи за 2011- 2013 роки та копією договору купівлі - продажу від 01.03.2006 року, з якого вбачається, що ним було отримано грошові кошти в сумі 2 475 000 грн. за продаж нерухомості в м. Харків.

Таким чином, суд першої інстанції враховуючи вимоги ст.ст.526, 1049 ЦК України, а також те, що відповідач ОСОБА_4 свої зобов'язання по поверненню суми боргу у вказаний в договорі строк не виконав, прийшов до висновку, що сума боргу за договором позики підлягає стягненню.

Також судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_11 перебували у шлюбі до 24.03.2015 року. За договором купівлі-продажу від 09.08.2013 року ОСОБА_4 за письмовою згодою ОСОБА_3 придбав житлову квартиру АДРЕСА_1 за 145 216 грн.

Суд критично оцінив покази представника позивача, відповідача ОСОБА_4 та його представника, свідків в частині того, що ОСОБА_3 знала про те, що її чоловік ОСОБА_4 уклав договір позики з ОСОБА_2, оскільки вони є родичами та близькими особами між собою і можуть свідчити в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Крім того, всі однозначно вказали на те, що ОСОБА_3 не була присутньою при написанні розписки та передачі коштів.

Крім того, суд вважав неоднозначними покази свідків, які вказують на те, що отримані ОСОБА_4 в борг грошові кошти пішли на придбання квартири, оскільки ОСОБА_4 вказує, що у нього та ОСОБА_3 були кошти на придбання однокімнатної квартири, а також вказує, що ці кошти в сумі близько 8 тис. дол. США отримані від подарунків на весілля. Його мати ОСОБА_10 вказувала, що цю суму зібрав її син ще до весілля купуючи долари за кошти, які дарували йому особисто, а його батько - ОСОБА_9 вказував, що власних коштів у його сина та невістки взагалі не було, і він разом з дружиною надав їм 8 тис. дол. США, мати ОСОБА_12 3 тис. дол. США, ще 10 тис. дол. США вони позичили у ОСОБА_2 та планували допомогти синові їх повернути. Мати ж ОСОБА_4 - ОСОБА_10 в протиріччя вказаному зазначила, що мати її невістки ніяких коштів на купівлю квартири не надавала та вона з чоловіком також ніяких коштів синові не позичали.

Таким чином суд дійшов висновку, що покази свідків є нелогічними та непослідовними, а тому не можуть бути розцінені судом як такі, що підтверджують те, що ОСОБА_3 знала про укладення договору позики та отримані ОСОБА_4 кошти були спрямовані на купівлю квартири та потрачені в інтересах сім'ї. Навпаки, відповідно до показів свідка ОСОБА_9 дійсно молодому подружжю надавала матеріальну допомогу також мати ОСОБА_3

Також судом прийнято до уваги покази свідків у тій частині, що подружжя відповідачів після укладення шлюбу проживало у будинку ОСОБА_3, тобто нагальної та однозначної потреби у купівлі квартири у них не було.

Судом було прийнято до уваги те, що в провадженні Бершадського районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа № 126/1723/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частку квартири, усунення перешкод в користуванні квартирою. Строк дії договору позики закінчився у лютому 2015 року, про що вказано у письмовій розписці, однак позивач не звертався до суду з позовом про повернення боргу, хоча про складність його повернення дізнався вже тоді, коли відповідачі мали намір розлучитись, що вказано у його позові. Те, що ОСОБА_2 є родичем ОСОБА_4 та звернувся до суду з позовом про стягнення боргу лише після того, як ОСОБА_3 звернулась до суду з наміром визнати право власності на 1/2 частину спірної квартири, наводить суд на думку про те, що ОСОБА_2 звертаючись з даним позовом має намір посприяти ОСОБА_4 в отриманні матеріальної вигоди від колишньої дружини - ОСОБА_3

Таким чином, суд першої інстанції, керуючись вимогами ст.ст. 65, 73 СК України, прийшов до висновку, що відповідними доказами не підтверджено, що отримані ОСОБА_4 грошові кошті були витрачені в інтересах сім'ї, також відсутня у письмовій формі згода ОСОБА_3 на укладення договору позики, а тому вона не може нести солідарну відповідальність за зобов'язанням по поверненню боргу, у зв'язку з чим відповідно до ст.ст. 526, 1049 ЦК України суд частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об'єктивний склад, права та обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а основні доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

Частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно положень ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що взяте на себе зобов'язання по поверненню позики ОСОБА_4 не виконав, грошові кошти, отримані в позику, ОСОБА_2 не повернув.

Районний суд, встановивши на основі повного та об'єктивного аналізу зібраних у справі доказів факт передачі ОСОБА_2 за договором позики коштів ОСОБА_4, дійшов обґрунтованого висновку, що до змісту ст.65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Згідно ч.2 ст.73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом установлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і одержане за договором майно використано на її потреби.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 є недоведеними, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_3 надавала згоду на укладення договору позики, а також те, що позичені кошти використані в інтересах сім'ї. Позивач свою чергу не довів того, що відповідач ОСОБА_3 повинна відповідати перед ним за грошовим зобов'язанням ОСОБА_4 за договором позики.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-163цс12 від 20 лютого 2013 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для врахування іншими судами при застосуванні таких норм права.

Колегія суддів переконана, що в доводах апеляційної скарги не наведено достатніх відповідних мотивів за яких суд має право для відступу від даної правової позиції.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

ОСОБА_2 порушено вимоги ст.526 ЦК України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст.1049 ЦК України, згідно якої позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому з одних лише формальних міркувань не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги, що наведені на її обґрунтування, які фактично зводяться до незгоди з ухваленим по справі рішенням та його суб'єктивної переоцінки, в даному випадку є несуттєвими, зазначене рішення суду є правильне по суті та справедливе, оскільки прийняте по суті розглянутого цивільно-правового спору, а тому викладені доводи скарги його не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 13 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : підпис. В.М. Медяний

Судді : підписи. Л.В. Пащенко

В.В. Жданкін

Згідно з оригіналом.

Суддя : В.М. Медяний