Рішення № 55731375, 12.02.2016, Семенівський районний суд Чернігівської області

12.02.16

Справа № 744/76/16-ц

Провадження № 2/744/19/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2016 року Семенівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Гнипа О. І.,

при секретарі Бородіній В. В.,

за участю:

позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

співвідповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представника відповідача ОСОБА_7,

представника органу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб - ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення з приватного будинку тимчасових мешканців без надання іншого житлового приміщення, співвідповідачі: ОСОБА_4; малолітня ОСОБА_5; малолітня ОСОБА_6, орган, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб - орган опіки та піклування Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачами, ОСОБА_1, ОСОБА_2, пред'явлений позов до відповідача, ОСОБА_3, згідно даних якого позивачами заявлено позовні вимоги: виселити ОСОБА_3 та членів його сім'ї з житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1, в місті Семенівка Чернігівської області; зобов'язати відповідача відшкодувати їм судові витрати у справі та сплатити заборгованість за комунальні послуги станом на момент виселення з житлового будинку; стягнути ОСОБА_3 орендну плату та неустойку за час прострочення повернення майна у сумі 7326 (сім тисяч триста двадцять шість) гривень 00 копійок. В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено про те, що позивачеві ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, в місті Семенівка Чернігівської області. У серпні 2014 року відповідачеві ОСОБА_3 на його прохання було дозволено вселитися з сім'єю у складі чотирьох осіб у згаданий житловий будинок з присадибною ділянкою та спорудами строком на один рік, тобто до 01 вересня 2015 року. Про це складено договір оренди будинку № 1 від 01 серпня 2014 року. Відповідно розділу 2 договору орендар ОСОБА_3 мав своєчасно оплачувати рахунки за комунальні послуги, тримати приміщення та територію в порядку та повернути будинок і майно при закінченні строку оренди повністю та у стані, що не гірший, чим при вселенні. Орендна плата не передбачалася. Однак попередньо, на підставі усної домовленості, орендар зобов'язався в рахунок орендної плати проводити поточні ремонтні роботи (зробити паркан навколо городу, підтримувати будинок та присадибну територію у належному стані тощо), які перед їхнім виконанням відповідно договору мали бути обов'язково узгоджені з орендодавцем згідно чинного законодавства. Під час проживання орендар ОСОБА_3 жодних узгоджень на проведення їм будь-яких ремонтних чи інших робіт, що стосуються будинку, не проводив і перелік робіт йому не погоджувався, договори підряду з ОСОБА_3 не укладалися, акти виконаних ним робіт з підтверджуючими документами про здійснені витрати не отримувалися. Крім того, до будинку нікого не пускалося й чи виконувались якісь роботи взагалі не відомо. Отже, за весь строк дії договору орендна плата у будь-якому вигляді не надходила орендодавцю жодного разу. Більш того, орендарем були нанесені орендодавцеві збитки. Так, при обстеженні присадибної ділянки з'ясовано, що паркан навколо городу орендар розпиляв на дрова та використав для опалення будинку. Ним було спалено наявні на момент його вселення дрова в дровнику. Згоди на це також йому не надавалося. Нового паркану замість спаленого не зроблено. Речі, що не надавалися орендарю в користування, було складено в комору у будинку та запропоновано орендареві залишити на зберігання на що він погодився, але згадані речі кудись зникли. За словами орендаря він самовільно, без погодження, виніс їх у підсобне приміщення (сарай), де умови зберігання для них відсутні, наявність усіх речей на цей час установити не можливо, опис винесеного майна орендарем не складався. ОСОБА_3 також було запропоновано в усній формі замінити дві прожилини вартістю по 15 гривень на палісаднику та прибити штахетини, що повідпадали, щоб не переробляти весь палісадник. На це орендар заявив, що він нічого робити не буде. Такі діяння призводять до псування майна у зв'язку з не підтриманням його у належному стані, що є однією з умов розірвання договору та негайного виселення орендаря з будинку. Після закінчення строку дії договору оренди № 1 з 01 вересня 2015 року орендареві було запропоновано укласти новий договір оренди житла на дещо нових умовах: передбачалася щомісячна орендна плата у грошовому еквіваленті. Строк дії нового договору також був запропонований в один рік. Орендар відмовився підписувати новий договір, заявивши, що він буде жити як жив і скільки заманеться. Орендареві було запропоновано винайняти інше житло та звільнити приміщення. Орендар виселятися відмовився й продовжує безоплатно незаконно проживати у будинку, не допускаючи до помешкання ні позивача ОСОБА_1 як власника будинку, ні його сестру, позивача ОСОБА_2, яка у цьому будинку зареєстрована. У зв'язку з не подовженням строку дії договору № 1 та не укладанням нового договору на адресу фактичного місця проживання відповідача (АДРЕСА_1, м. Семенівка Чернігівської області), листом з повідомленням про вручення поштового відправлення було направлено вимогу щодо виселення його до 01 листопада 2015 року з будинку та погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги, які спожиті орендарем за період проживання у будинку до моменту виселення, на що орендар, мабуть з метою залякування, роздрукував відповідні статті з законодавства щодо відповідальності за вторгнення у чуже житлове приміщення й надав для ознайомлення. Зважаючи на наведене, дії відповідача із самовільного зайняття житлового будинку порушують права позивача ОСОБА_1 як власника на самостійне володіння, користування та розпорядження цим будинком. З цього приводу у жовтні 2015 року сторона позивачів зверталася до Семенівського РВМ УМВС України в Чернігівській області. За результатами розгляду заяви листом за підписом начальника районного відділу міліції запропоновано вирішити питання стосовно примусового виселення орендаря та його сім'ї з орендованого приміщення в судовому порядку. Відповідно до законодавства наймач зобов'язаний повернути об'єкт оренди в семиденний строк від дня висування вимоги орендодавцем. Наслідком невиконання цього зобов'язання є застосування до наймача встановленої законодавством майнової відповідальності у виді неустойки. Її розмір дорівнює подвійній платі за користування приміщенням за весь період прострочення. Оскільки договором оренди № 1 між сторонами не передбачалася конкретна сума щомісячної орендної плати, необхідно звернутися до офіційно встановлених розмірів орендної плати у Семенівському районі Чернігівської області, який згідно рішення Семенівської міської ради від 26 серпня 2013 року має становити не менше ніж 3 гривні 70 копійок за 1 квадратний метр загальної площі нерухомого майна фізичних осіб. Здаване в оренду приміщення вказаного вище будинку за даними технічної документації на будівлю має площу 132 квадратних метри (11 м х 12 м). На момент подання позову відповідачем прострочено повернення майна на п'ять місяців, а тому сума орендної плати становить: 3.7 грн х 132 м кв = 488.4 грн. х 5 міс. = 2442.0 грн. Відповідно, сума неустойки становить: 2442.0 грн х 2 = 4884.0 грн. Орендар має сплатити за проживання з 01 вересня 2015 року разом з неустойкою 7326 гривень. Згідно із законодавством у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов'язані звільнити жиле приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення. ОСОБА_3 та члени його сім'ї у зазначеному будинку не зареєстровані, власним житлом забезпечені, адже мають у м. Чернігові нерухомість. Надалі будинок за наведеною вище адресою планується власником будинку використовувати для проживання членів його родини у зв'язку із сімейними обставинами.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю та пояснив про те, що аніяких договорів оренди з відповідачем ОСОБА_3 він не підписував. У договорі оренди № 1 від 01 серпня 2014 року від його імені ставила підпис позивач ОСОБА_2, яка не мала довіреності, але він проти цього на цей час не заперечує. Житло відповідачеві ОСОБА_3 він надавав для проживання строком на 1 рік до 01 вересня 2015 року на підставі усної домовленості за умови підтримання будинку у належному стані. Проведення непотрібних робіт, які начебто зробив відповідач ОСОБА_3, він не замовляв і їх обсяг з ним не узгоджувався.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримала повністю та пояснила про те, що вона при поселенні відповідача ОСОБА_3 та членів його сім'ї діяла з усного дозволу позивача ОСОБА_1. Такий документ як договір оренди № 1 від 01 серпня 2014 року слід розцінювати переважно як акт приймання-передачі відповідачеві ОСОБА_3 майна.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав повністю та пояснив про те, що він проживає у будинку позивача ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_4 й доньками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на тих умовах, що він проводитиме там ремонт. Він вважав, що домовленість про проживання була мінімум на 4 роки. Ним з сім'єю у будинку зроблено багато роботи. Він на праві власності має інше житло у місті Чернігові для забезпечення потреб сім'ї, але туди поки що не може переїхати, оскільки домовився про здачу його в найм.

Співвідповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнала повністю та пояснила про те, що вона як дружина відповідача ОСОБА_3 поведінку позивача ОСОБА_2 із приводу примушування до певної роботи в будинку вважає незаконною.

Співвідповідач малолітня ОСОБА_5 у судовому засіданні позов не визнала повністю та пояснила про те, що вона удвох з сестрою ОСОБА_6 на прохання батьків одного разу ходили відносити документи позивачеві ОСОБА_2, але та повелася не чемно. Вона з сім'єю допомагала прибирати у будинку, де мешкає разом з батьками.

Співвідповідач малолітня ОСОБА_6 у судовому засіданні позов не визнала повністю та пояснила про те, що вона дуже була перелякана, коли з сестрою ОСОБА_5 якось віднесла документи ОСОБА_2.

Представник відповідача, адвокат ОСОБА_7, у судовому засіданні позов не визнав повністю та пояснив про те, що він вважає, що договір оренди № 1 від 01 серпня 2014 року зараз в силу вимог законодавства є чинним, адже подальший договір між сторонами є не укладеним. Заборгованості щодо оплати комунальних послуг не існує, позаяк його довіритель ОСОБА_3 її погасив у межах строків оплати послуг повністю. Орендна плата сторонами при вселенні у житло не обумовлювалася, неустойка є неправомірною, а тому немає аніяких підстав для задоволення позову.

Представник органу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб - органу опіки та піклування Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області, за довіреністю ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила про те, що спір між сторонами слід вирішити на розсуд суду з урахуванням інтересів дітей.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає за потрібне вирішити позов за наступних установлених судом обставин.

У справі з'ясовано, що позивач ОСОБА_1 за правовстановлюючим документом, дублікатом договору дарування від 13 серпня 2004 року, в цілому набув право приватної власності на житловий будинок з господарськими й побутовими будівлями та надвірними спорудами, які розташовані під погосподарським номером АДРЕСА_1 в місті Семенівка Чернігівської області, котре виникло з моменту його реєстрації 16 серпня 2004 року в комунальному підприємстві «Новгород-Сіверське міжміське бюро технічної інвентаризації».

У зазначеному вище будинку з 29 вересня 2015 року також зареєстроване постійне місце проживання позивача ОСОБА_2.

З 01 серпня 2014 року строком не менш ніж на 01 рік, а саме до 01 вересня 2015 року, на підставі усної домовленості з позивачем ОСОБА_1 у вказаний будинок уселився відповідач ОСОБА_3 разом з членами його сім'ї, зокрема дружиною ОСОБА_4 й малолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на умовах догляду за будинком і за відсутності необхідності сплати грошової компенсації за проживання.

27 жовтня 2015 року відповідач ОСОБА_3 одержав від сторони позивачів вимогу про виселення зі згаданого будинку в строк до 01 листопада 2015 року, однак до цього часу разом з переліченими вище членами сім'ї з будинку не виселився.

Місце проживання відповідача ОСОБА_3 та членів його сім'ї в будинку АДРЕСА_1 в місті Семенівка Чернігівської області не зареєстроване й ОСОБА_3 має у володінні інше житло для забезпечення потреб сім'ї у іншому населеному пункті.

Указані обставини підтверджуються:

даними позовної заяви, які наведені вище (а.с. 2-8);

даними копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, складеного комунальним підприємством «Новгород-Сіверське міжміське бюро технічної інвентаризації» щодо будинку АДРЕСА_1 в місті Семенівка Чернігівської області (а.с. 9);

даними копії паспорта ОСОБА_2 із відомостями про зареєстроване місце проживання в будинку номер АДРЕСА_1 в місті Семенівка Чернігівської області (а.с. 11);

даними наведеного вище пояснення у судовому засіданні позивача ОСОБА_1, яким зауважено про обставини вселення ОСОБА_3 у його будинок та про не підписування ним договорів;

даними вказаного вище пояснення позивача ОСОБА_2, згідно якого договір оренди № 1 від 01 серпня 2014 року слід розцінювати переважно як акт приймання-передачі відповідачеві ОСОБА_3 майна;

даними копії претензії - вимоги по необхідність виселення з будинку АДРЕСА_1 в місті Семенівка Чернігівської області, яка вручена відповідачеві ОСОБА_3 27 жовтня 2015 року (а. с. 14, в тому числі на звороті).

Установлюючи такі обставини, суд відкидає наведені вище пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, оскільки ними у судовому засіданні не заперечувалося, що підписів власника будинку ОСОБА_1 у договорах оренди житла немає.

Виходячи з таких наведених обставин, суд вважає за необхідне позов задовольнити з таких підстав.

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які фактично проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1, не є орендарями чи наймачами цього будинку, бо їх відносини з власником цього житла ОСОБА_1 письмовими договорами оренди чи найму не обумовлені, адже за наявних у справі доказів не можна дійти висновку про укладення таких договорів за відсутності очевидних даних про їхні підписання позивачем ОСОБА_1.

З огляду на такі відомості, а також на те, що місце проживання нікого зі сторони відповідачів у наведеному будинку не зареєстроване, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є нікими іншими, аніж тимчасовими мешканцями.

Відповідно до правил ч. ч. 2, 3 ст. 818 Цивільного кодексу України тимчасові мешканці не мають самостійного права користування житлом. Тимчасові мешканці повинні звільнити житло після спливу погодженого з ними строку проживання або не пізніше семи днів від дня пред'явлення до них вимоги про звільнення помешкання.

Таким чином, враховуючи, те, що від дня пред'явлення до тимчасових мешканців вимоги про звільнення помешкання (27 жовтня 2015 року) до цього часу пройшло більш ніж сім днів і строк їх проживання сплинув, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підлягають безумовному виселенню з будинку АДРЕСА_1 в місті Семенівка Чернігівської області без надання іншого житлового приміщення.

Воднораз суд вважає, що оскільки в справі відсутні належні й допустимі дані та докази про те, що житло здавалося стороні відповідачів в оренду згідно закону, суд убачає надмірними заявлені позивачами позовні вимоги про стягнення орендної плати за користування житлом, а також вимоги про присудження неустойки.

Поряд з цим, через недоведеність існування не своєчасно погашеної заборгованості з оплати комунальних послуг, є завищеними вимоги позивачів і про спонукання до сплати заборгованості за комунальні послуги.

Ураховуючи наведене, суд вважає за потрібне позов задовольнити частково, ухваливши рішення лише про виселення осіб зі сторони відповідачів із займаного ними житла, без задоволення позовних вимог про зобов'язання до сплати комунальних послуг, а також без стягнення орендної плати та неустойки за час прострочення повернення майна.

При цьому, суд зауважує, що позов необхідно задовольнити на користь лише одного позивача - власника житла ОСОБА_1, адже позивач ОСОБА_2 в будинку має тільки право на проживання, яке ще й зареєстроване лише з 29 вересня 2015 року.

Позаяк позов задовольняється частково на користь тільки одного позивача, який звільнений від сплати судового збору як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії (копія посвідчення щодо позивача ОСОБА_1 на а.с. 18), суд за приписами ч. 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України переконаний у необхідності стягнення судового збору в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог із покладенням обов'язків його компенсації на дієздатних відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних долях, бо інші відповідачі в справі є малолітніми їх дітьми. Стягненню з кожного з двох відповідачів підлягає по 91 гривні 87 копійок, беручи до уваги те, що задоволенню за позовом підлягає тільки одна з трьох заявлених позовних вимог (551.20 грн (розмір ставки судового збору згідно вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір») : 3 (кількість вимог) : 2 (кількість осіб, з яких призначається стягнення) = 91.87 грн).

Беручи до уваги часткове задоволення позову не на користь позивача ОСОБА_2, суд зазначає, що остання права на компенсацію понесених судових витрат в силу вимог ч. 1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України не має.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 47 Конституції України, ч. 1 ст. 319, ч. ч. 2, 3 ст. 818 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 10, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення з приватного будинку тимчасових мешканців без надання іншого житлового приміщення, співвідповідачі: ОСОБА_4; малолітня ОСОБА_5; малолітня ОСОБА_6, орган, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб - орган опіки та піклування Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області, - задовольнити частково.

Виселити на користь ОСОБА_1 з житлового будинку номер АДРЕСА_1 в місті Семенівка Чернігівської області ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, без надання іншого житлового приміщення.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків відсутні, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області 17 листопада 1999 року) на користь держави судовий збір у розмірі 91 (дев'яносто одна) гривня 87 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 (відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків відсутні, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області 25 листопада 1999 року) на користь держави судовий збір у розмірі 91 (дев'яносто одна) гривня 87 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Семенівський районний суд Чернігівської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О. І. Гнип