Ухвала суду № 55722759, 08.05.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/503/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Денисюк Т.В. Провадження № 22-ц/773/652/15 Категорія: 27 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Данилюк В.А., Подолюка В.А.,

при секретарі - Вергуну Т.С.,

з участю:

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» про розірвання кредитного договору, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на заочне рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 лютого 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Заочним рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 лютого 2015 року в даній справі в позові ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення через порушення норм матеріального та процесуального права просила його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не доведено ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, зокрема, не надано доказів того, що наявні законні підстави для розірвання кредитного договору, а тому суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору.

Дослідивши обставини справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 16 вересня 2008 року був укладений кредитний договір, за умовами якого остання отримала в банку кредит в розмірі 63651,64 дол. США. на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,59% на рік на залишок заборгованості, строком до 16 вересня 2028 року (а.с. 5-9).

В забезпечення виконання своїх зобов'язань за даним кредитним договором між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра» 16 вересня 2008 року укладений договір іпотеки квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14-16), а також договір поруки з ОСОБА_2

В своїй позовній заяві про розірвання кредитного договору ОСОБА_1 посилалася на те, що відбулась істотна зміна обставин, які існували на час укладення кредитного договору, а саме: значно зріс курс долара США по відношенні до курсу національної валюти України, що потягло за собою значне здороження кредитного курсу.

Частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.

До того ж, вимагаючи розірвання договору на підставі статті 652 ЦК України, на позивача покладається у відповідності до статті 60 ЦПК України обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Крім того, відповідно до статті 36 Закону України «Про Національний банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.

Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, відповідно до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Позивачем ОСОБА_1 також не доведено, що сторони при укладенні кредитного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане.

Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежать саме на позичальнику.

Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Отже, позивач зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

Оскільки ОСОБА_1 не здійснено спроб досудового врегулювання спору, а також не доведено умови для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК України у судовому порядку, то підстав для задоволення її позовних вимог та розірвання кредитного договору не має.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем не доведено наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а тому місцевий суд, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи, застосувавши ті норми права, які підлягали до застосування, прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги є власним тлумаченням позивачем норм чинного законодавства та обставин справи, які були предметом дослідження судом першої інстанції і суд дав їм правильну юридичну оцінку, а тому не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, яке постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 лютого 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: