Рішення № 55721472, 11.02.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/6536/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Труханова Л. М.Номер провадження 22-ц/788/349/16 Суддя-доповідач - Кононенко О. Ю. Категорія - 23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Семеній Л. І. , Шевченка В. А.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 грудня 2015 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування витрат,

в с т а н о в и л а :

13 липня 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі ордеру на жиле приміщення №1609 від 27 червня 2013 року та договору найму на користування службовим жилим приміщенням №4 від 27 червня 2013 року, він вселився в квартиру АДРЕСА_3. Зазначав, що з метою приведення об'єкту в стан, що дозволить використовувати його в якості жилого приміщення, за власні кошти здійснив капітальний ремонт квартири. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 15 жовтня 2014 року, визнано недійсним ордер на жиле приміщення, квартиру АДРЕСА_1 та виселено його з квартири. Вважаючи себе добросовісним набувачем квартири, просив стягнути з власника майна - ОСОБА_4 170100 грн. на відшкодування здійснених витрат на ремонт квартири.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповноту дослідження наявних у справі доказів, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.

При цьому зазначає, що судом не встановлено, яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Вважає, що має право на отримання від відповідача грошової компенсації вартості невід'ємних поліпшень квартири, які зроблені ним як добросовісним користувачем квартири. Вказує, що суд не навів мотивів відхилення наданих ним доказів. Вважає, що звіт про оцінку майна є належним та допустимим доказом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_5, які підтримали доводи апеляційної скарги, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6, який заперечував проти її задоволення, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення виконкому Сумської міської ради № 287 від 18 червня 2013 року, 27 червня 2013 року ОСОБА_3 надано службовий ордер № 1609 на жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 5).

27 червня 2013 року між Сумським МВ УМВС України, в особі начальника Рапути В.І., та ОСОБА_3 був укладений договір № 4 найму службового жилого приміщення, згідно з яким останньому надано у безкоштовне користування квартиру АДРЕСА_1

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 березня 2014 року визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 15 жовтня 2014 року, визнано недійсним ордер на жиле приміщення, виданий ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 та виселено його з квартири (а.с. 12-14).

Відповідно до звіту про оцінку майна від 26 березня 2015 року, виконаного ТОВ «Оціночна фірма ЮНІТ», станом на дату оцінки - 10 березня 2015 року, ринкова вартість квартири з поліпшеннями складає 436200 грн., ринкова вартість невід'ємних поліпшень складає 171100 грн., ринкова вартість орендованого майна без поліпшень - 266100 грн. (а.с. 31-43).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Обгрунтовуючи свій висновок, суд навів такі мотиви, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. ст. 22 та 1166 ЦК України. Висновок ТОВ «Оціночна фірма ЮНІТ» та копії чеків, не є належними та допустимими доказами.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як зазначалося вище, на підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 287 від 18 червня 2013 року, 27 червня 2013 року ОСОБА_3 було видано службовий ордер № 1609 на жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5).

27 червня 2013 року Сумським МВ УМВС України, в особі начальника Рапути В.І., з ним, як з працівником Сумського міського відділу УМВС України в Сумській області, був укладений договір № 4 найму службового жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до якого, Сумський МВ УМВС України надав ОСОБА_3 квартиру у зв'язку з особливим характером трудових відносин, на період роботи в органах внутрішніх справ України.

У пункті 1.2 договору найму передбачено, що майно надається у безкоштовне користування наймачу для використання його як службового жилого приміщення (а.с. 6-7).

За таких обставин, спірні правовідносини регулюються главою 3 розділу 3 Житлового кодексу Української РСР, Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. N 37 та умовами укладеного договору найму службового жилого приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЖК Української РСР, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно зі ст. ст. 61, 121, 122 ЖК Української РСР, службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення.

Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Пунктом 2.1 договору найму, укладеного між Сумським МВ УМВС України (наймодавцем) і ОСОБА_3 (наймачем), передбачено обов'язок останнього проводити на умовах і в порядку, що визначаються законодавством України за свій рахунок поточний ремонт займаного приміщення. Такі самі положення містяться в п. 31 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР та ч. 1 ст. 819 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 819 ЦК України, капітальний ремонт житла, переданого у найм, зобов'язаний здійснювати наймодавець, якщо інше не встановлено договором.

Якщо майно в силу обставин, за які наймач не відповідає, знаходиться в стані непридатному для використання, наймач має право достроково розірвати договір (п. 2.2 договору найму).

Якщо наймач за рахунок власних коштів здійснив поліпшення майна, які неможливо відокремити від майна інакше як із завданням йому шкоди, то у разі припинення договору ці поліпшення залишаються у власності наймодавця (п. 4.2 договору найму).

Крім того, за правилами ч. 5 ст. 778 ЦК України, якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та підтверджується звітом про оцінку майна, показаннями свідка ОСОБА_8, позивач здійснив не капітальний ремонт, а невід'ємні поліпшення орендованого майна, які відповідно до умов договору найму, залишаються у власності наймодавця.

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що він має право на отримання від відповідача грошової компенсації вартості невід'ємних поліпшень квартири, які зроблені ним як добросовісним набувачем квартири, є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на законі і суперечать умовам договору оренди.

Положення ч. 4 ст. 390 ЦК України, на яку позивач посилається в позові, як на підставу своїх вимог, не може застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки вказана норма стосується захисту права власності.

Таким чином, ОСОБА_3 не має права на отримання від відповідача грошової компенсації вартості невід'ємних поліпшень квартири. Доводи апеляційної скарги про протилежне є безпідставними і висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3 не спростовують.

Поряд із цим, позивач взагалі не перебував саме з відповідачем у договірних правовідносинах щодо належного їй майна, що є самостійною підставою для відхилення обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Однак, відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову, суд дійшов помилкового висновку, що на спірні правовідносини поширюються положення ст. ст. 22 та 1166 ЦК України, а висновок ТОВ «Оціночна фірма ЮНІТ» та копії чеків, не є належними та допустимими доказами.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з виключенням з його мотивувальної частини таких висновків суду. В іншій частині рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Змінити рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 грудня 2015 року, виключивши з його мотивувальної частини висновки суду про те, що на спірні правовідносини поширюються положення ст. ст. 22 та 1166 ЦК України, а висновок ТОВ «Оціночна фірма ЮНІТ» та копії чеків, не є належними та допустимими доказами.

В іншій частині це рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 11 гривень судового збору, недоплаченого при поданні апеляційної скарги.

Рішення набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді -