Рішення № 55720122, 09.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/14/16 Справа № 206/7058/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Кушнірчук Р. О. Доповідач - Прозорова М.Л.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року

09 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді: Прозорової М.Л.,

суддів: Максюти Ж.І., Макарова М.О.,

при секретарі: Самокиша О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ домоволодіння; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на домоволодіння та земельну ділянку в цілому, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, в подальшому уточнивши його, в обґрунтування якого посилалася на те, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 25.06.1994 року по 21.05.2013 року. Під час перебування у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 року ними було придбане домоволодіння АДРЕСА_1, що розташоване на приватизованій земельній ділянці площею 728 кв.м. Після розірвання шлюбу відповідач почав чинити перешкоди в користуванні спільною сумісною власністю, оскільки вважає придбаний за час шлюбу об'єкт нерухомості своєю особистою приватною власністю, а її до будинку не впускає. Позивач вважає, що майно, яке було придбано ними за час шлюбу, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 має бути поділено між ними у рівних частках. Вказані обставини стали причиною звернення до суду з вказаним позовом, в якому позивач просить суд розділити майно, що є їх спільною сумісною власністю та визнати право власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1 за нею та на ? частину цього ж домоволодіння за відповідачем ОСОБА_2 (а.с.191-194, т.1).

У грудні 2013 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, який обґрунтував тим, що 17.07.2007 року він продав свій будинок АДРЕСА_2 за 275 000 гривень, який йому належав в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 року він придбав на своє ім'я будинок АДРЕСА_3 за 250000 гривень. За різницю між продажем та купівлею він перекрив дах будинку, а у подальшому всі поліпшення в будинку робив за власний рахунок, власними зусиллями та без участі відповідача. За вказаних обставин просить суд визнати за ним право особистої приватної власності на домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 728 кв.м. по АДРЕСА_1 а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити повністю (а.с.79-84, т.1).

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11.11.2014 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ домоволодіння.

Суд поділив домоволодіння АДРЕСА_1, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Суд визнав за ОСОБА_3 право власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ. А-2 загальною площею 118,7 кв.м., житловою площею 46,1 кв.м., Б - літня кухня, В - гараж, Г - сарай, Е - гараж, Ж - навіс, Д - убиральня, Н - теплиця, Л - сарай, №1-7,І,ІІ - споруди.

Суд визнав за ОСОБА_2 право власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1 яке складається з житлового будинку літ. А-2 загальною площею 118,7 кв.м., житловою площею 46,1 кв.м., Б - літня кухня, В - гараж, Г - сарай, Е - гараж, Ж - навіс, Д - убиральня, Н - теплиця, Л - сарай, №1-7,І,ІІ - споруди.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на домоволодіння та земельну ділянку в цілому суд відмовив.

Також суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати, а саме: за проведення будівельно-технічної експертизи у розмірі 2361,60 грн. та зі сплати судового збору в розмірі 1700,41 грн., а також витрати з оплати правової допомоги (юридичні послуги) у розмірі 2000 грн. (а.с.231-242, т.1).

З таким рішенням не погодився ОСОБА_2 та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог та задовольнити його зустрічні позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального законодавства (а.с.80-84, т.1).

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду скасувати в частині задоволення первісних позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи належне ОСОБА_2 на праві власності домоволодіння АДРЕСА_1, спільним майном подружжя, суд першої інстанції виходив з того, що його вартість за час шлюбу збільшилася у 6,10 разів.

Проте повністю погодитися з таким висновком не можна.

Відповідно до ч.1 ст. 10, ч.1 ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до п.п.1,3 ч.1 ст. 57 Сімейного кодексу України особистою власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу та майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно з ч.1 ст. 62 цього ж Кодексу, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат, або затрат другого з подружжя, воно в разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом зазначеної норми особисте майно дружини, чоловіка може бути визнане об'єктом права спільної сумісної власності подружжя за наявності сукупності таких умов як: істотність збільшення вартості майна, збільшення такої вартості саме за час шлюбу, а також за наявності спільних трудових чи грошових затрат обох з подружжя або затрат другого з подружжя.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач та відповідач з 25.06.1994 року по 21.05.2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.8-9, т.1).

Під час перебування у шлюбі, сторонами було придбано відповідно до договору купівлі-продажу від 18.07.2007 року серії ВЕР №995861 - домоволодіння АДРЕСА_1 за 108 403 грн.

Покупцем цього домоволодіння виступив ОСОБА_2, який зареєстрував право власності за собою у КП "ДМБТІ" (а.с.53-55, т.1).

Також, 18.07.2007 року за договором купівлі продажу, покупцем за яким виступив ОСОБА_2, було придбано земельну ділянку площею 728 кв.м. на території Самарського району АДРЕСА_1, на якій розташований вказаний будинок (а.с.51-52, т.1).

Спірне домоволодіння було придбане за кошти, які ОСОБА_2 отримав від продажу домоволодіння АДРЕСА_2, яке належало йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від ОСОБА_4 (а.с.49, т.1).

Також сторонами не заперечувався той факт, що вони з 1998 року проживали у домоволодінні АДРЕСА_2, були в ньому зареєстровані, вели спільне господарство, здійснювали догляд за будинком.

Після продажу будинку АДРЕСА_2, сторони за рахунок отриманих коштів придбали домоволодіння АДРЕСА_1, в якому всі разом стали проживати та зареєстрували своє постійне місце проживання (а.с.6-7, т.1).

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснив, що після розлучення з ним залишився син. Проти даних обставин ОСОБА_3 не заперечувала.

Оскільки предметом судового спору є майно, яке належало на праві особистої приватної власності ОСОБА_2 відповідно до правил ст. 62 СК України предметом доказування є розмір збільшення вартості домоволодіння внаслідок спільних трудових чи грошових затрат подружжя, або затрат позивача.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції посилався на висновки будівельно-технічної експертизи №1193/1194/1195-14, виконаної 04.09.2014 року Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, згідно якої вартість спірного домоволодіння за час шлюбу збільшилася у відсотковому відношенні на 610,37% (в 6,10 рази).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що в період зареєстрованого шлюбу, внаслідок спільних трудових і грошових затрат сторін, спірний будинок істотно збільшився у своїй вартості, а тому відповідно до вимог ст. 62 СК України, повинен був визнаний об'єктом права спільної сумісної власності сторін. Враховуючи положення ч.1 ст. 70 СК України щодо рівності часток подружжя у спільному майні, суд дійшов висновку про поділ спільної сумісної власності та визнання за кожним із колишнього подружжя права власності на будинок по ? частині.

Між тим, вищевказаною експертизою встановлена тільки різниця між вартістю домоволодіння АДРЕСА_1, яка зазначена у договорі купівлі-продажу від 18.07.2007 року та ринковою вартістю цього ж домоволодіння на час проведення експертизи у відсотковому відношенні (а.с.165-174, т.1).

Для застосування правил, передбачених ч.1 ст. 62 СК України, збільшення вартості майна повинно відбуватися внаслідок затрат подружжя, незалежно від інших факторів, (зокрема, тенденцій до загального подорожчання чи здешевлення конкретного майна) і наявним повинно бути істотне збільшення вартості майна як об'єкту нерухомості, його якісних характеристик, зокрема, як житлового будинку.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшенняпідлягає з'ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкту в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також і визначена на час розгляду справи ринкова вартість будинку не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкту.

За клопотанням ОСОБА_3 у суді апеляційної інстанції була призначена додаткова судова будівельно-технічна експертиза для визначення істотності збільшення за час шлюбу вартості спірного майна (а.с.60, т.2).

Згідно висновку №626/627 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 21.10.2015 року вартість домоволодіння у зв'язку із здійсненням невід'ємних поліпшень збільшилась на 24,1% (а.с.89 об., т.2).

Таким чином, позивачем не доведено, що будинок істотно збільшився у своїй вартості саме внаслідок здійснених за період шлюбу поліпшень, проведення переобладнання та ремонтних робіт у будинку, а не тенденцій до загального подорожчання об'єктів нерухомості.

За відсутності доказів такої суттєвої ознаки як істотність збільшення вартості будинку, відсутні і підстави для визнання такого майна спільною сумісною власністю, а зрештою, і для задоволення позову.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11.11.2014 року підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ домоволодіння та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

Що стосується рішення у частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на домоволодіння та земельну ділянку в цілому, то суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_2 не довів та не підтвердив належними доказами того факту, що він особисто поліпшував будинок та робив всі будівельні роботи в ньому.

Керуючись ст.ст. 303,307,309,316,319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2014 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ домоволодіння та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ домоволодіння.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: