Рішення № 55715500, 05.02.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/9287/15 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/783/667/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 І. В.

Категорія:59

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Бермеса І.В.

суддів: Мусіної Т.Г., Савуляка Р.В.

за участі секретаря: Фейір К.О.

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до кредитної спілки «Львівська» про стягнення суми внеску (вкладу) та відсоткової ставки, про стягнення моральної шкоди, -

встановила:

В серпні 2015 року позивач звернувся з позовом до кредитної спілки «Львівська» про стягнення суми внеску (вкладу) та відсоткової ставки, про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову посилався на те, що 15 листопада 2014 року він заключив договір №2013-1139 з кредитною спілкою «Львівська» «Про внесення внеску члена кредитної спілки». Згідно умов договору спілка прийняла в нього 23 350 грн. строком на 4 місяці і зобовязувалася повернути йому вказану суму грошей та відсотки до неї. 12 грудня 2014 року він уклав ще один договір №2012-0236, згідно умов якого спілка прийняла в нього 49 612 грн. строком на 3 місяці. Спілка видала йому відсотки визначені в умовах від 12 грудня 2014 року лише частково в сумі 10 700 грн. внеску. У звязку з цим просив суд стягнути з кредитної спілки «Львівська» на його користь по договору №2013-1139 від 15 листопада 2014 року в сумі 23 350 грн. внесеної на депозитний рахунок «Прибутковий» та 1953 грн. нарахованих як відсоткова ставка, та стягнути на його користь 36 912 внеску згідно умови №2014-0236 від 12 грудня 2014 року, а також стягнути на його користь 5000 гривень завданої моральної шкоди та судові витрати.

Оскарженим рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з кредитної спілки «Львівська» на користь ОСОБА_2 неповернутий внесок (вкладу) за Умовою № 2013-1139 від 15 листопада 2014 р, про внесення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозит «Літній дощ» в розмірі 23 350 грн.

Стягнуто з кредитної спілки «Львівська» на користь ОСОБА_2 відсоткову ставку за Умовою № 2013-1139 від 15 листопада 2014 р., про внесення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозит «Літній дощ» в розмірі 1727, 31 грн.

Стягнуто з кредитної спілки «Львівська» на користь ОСОБА_2 неповернуту частину внеску (вкладу) за Умовою № 2014-0236 від 12 грудня 2014 р, про внесення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на додатковий пайовий внесок «Прибутковий» в розмірі 36 912 грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 до кредитної спілки «Львівська» - відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Додатковим рішенням від 17 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до кредитної спілки «Львівська» про стягнення 3% річних задоволено.

Стягнуто з кредитної спілки «Львівська» на користь ОСОБА_2 3% річних за умовою №2013-1139 від 15 листопада 2014 року в розмірі 439,21 грн.

Стягнуто з кредитної спілки «Львівська» на користь ОСОБА_2 3% річних за умовою 2014-0236 від 12 грудня 2014 року в розмірі 655,44 грн.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_2 ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення 5000 грн. завданої моральної шкоди ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, є необґрунтованим. Вважає, що може вимагати стягнення моральної шкоди, оскільки позивачу внаслідок неправомірних дій відповідача повязаних з неповерненням суми вкладу та відсоткової ставки було завдано моральних страждань.

Крім того зазначає, що хвилювання та думки про те, як повернути свої заощадження тримають позивача у постійній нервовій напрузі, що негативно відбивається на його здоров'ї, спілкуванні з членами сім'ї.

Також вказує, що в прохальній частині позовної заяви вказана сума 36 912 грн., що не відповідає дійсному розміру заборгованості та волевиявленню ОСОБА_2Г, дійсна сума 38 912 грн. Розмір 36 912 грн. є наслідком технічної помилки, що виникла внаслідок друку та виявилася непомітною для особи похилого віку з вадами здоров'я.

Просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди та стягнення неповернутої частини внеску змінити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_4 на заперечення апеляційної скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та предявлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду в повній мірі не відповідає.

Згідно ст.ст. 525, 526, ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про кредитні спілки», внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності. Кожний член кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до частини сьомої статті десятої цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.

Судом встановлено, що 15.11.2014 року між кредитною спілкою «Львівська» та ОСОБА_2 був укладений договір, згідно умов якого кредитна спілка прийняла грошову суму 23 350 гривень строком на 4 місяці. Початок дії договору 15.11.2014 року. Закінчення строку внеску 15.03.2015 року. Відсоткова ставка за внеском встановлюється у розмірі: 1-й місяць-20% річних; 2-й місяць - 22% річних; 3-й місяць 23% річних; 4-й місяць 25% річних.

12.12.2014 року між кредитною спілкою «Львівська» та ОСОБА_2 були укладені умови №2014-0236, згідно умов яких ОСОБА_2 надав грошові кошти кредитній спілці «Львівська» в сумі 49 612 гривень, строком на 3 місяці. Відсоткова ставка за внеском встановлюється у розмірі: 1-й місяць-23% річних; 2-й місяць-24% річних; 3-й місяць-25% річних.

Районний суд прийшов до висновку, що з відповідача в користь позивача підлягають стягненню нараховані відсотки за Умовою № 2013-1139 від 15 листопада 2014 р в сумі 383,85+422,22+441,42+479,82=1727,31 гривень.

Додатковим рішенням від 17 листопада 2015 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до кредитної спілки «Львівська» про стягнення 3% річних.

Рішення суду в цій частині сторонами не оспорюється, про що вони підтвердили в судовому засіданні.

Тому рішення суду в цій частині та додаткове рішення від 17 листопада 2015 року не є предметом апеляційного розгляду.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість внеску згідно умови №2014-0236від 12.12.2014 року, то суд зазначив, що згідно внеску позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 49 612 гривень на строк користування 3 місяці, тобто до 12.03.2015 року з нарахуванням відсотків за користування внеском.

Так як відповідач виплатив позивачу частину внеску в сумі 10 700 грн., тому суд вказав, що загальна сума заборгованості згідно умов внеску від 12.12.2014 року складає 38 912 гривень.

Однак суд прийшов до висновку, що ця сума більша ніж просив стягнути позивач, а тому відповідно до ст. 11 ЦПК України вирішив стягнути з кредитної спілки «Львівська» в користь ОСОБА_2 36 912 грн.

З такими висновками суду колегія суддів не погоджується з врахуванням наступного.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що сума 36 912 грн., що вказана в прохальній частині позовної заяви не відповідає дійсному розміру заборгованості, є наслідком технічної помилки, що виникла внаслідок друку, оскільки він передав відповідачу грошові кошти в сумі 49612 грн., з них кредитна спілка «Львівська» повернула лише 10 700 грн. Таким чином відповідач повинен повернути позивачу 38 912 грн.

Вказані обставини сторони підтвердили в засіданні судової колегії, а тому рішення суду в цій частині слід змінити та стягнути з кредитної спілки «Львівська» на користь ОСОБА_2 неповернуту частину внеску (вкладу) за Умовою № 2014-0236 від 12 грудня 2014 року в розмірі 38 912 грн.

Також судовою колегією встановлено, що суд першої інстанції прийшов до висновку, що з кредитної спілки «Львівська» в користь ОСОБА_2 слід стягнути неповернутий внесок (вкладу) за Умовою №2013-1139 від 15.11.2014 року про внесення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозит «Літній дощ» в розмірі 23 350 грн.

Однак з пояснень представника відповідача ОСОБА_4 встановлено, що при цьому суд не врахував, що на час ухвалення рішення суду кредитною спілкою «Львівська» вже було повернуто позивачу 4000 грн.

Як вбачається з витягу із даних бухгалтерського обліку по виплатах ОСОБА_2 станом на 15.10.2015 року повернуто позивачу 4000 грн., а тому залишок за Умовою №2013-1139 від 15.11.2014 року становить до виплати 19 350 грн. (23 350 грн.-4000 грн. = 19 350 грн).

Виходячи з вищенаведеного та норми ч.3 ст.303 ЦПК України про те, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення в цій частині слід змінити.

Слід стягнути з кредитної спілки «Львівська» на користь ОСОБА_2 неповернутий внесок (вклад) за Умовою № 2013-1139 від 15 листопада 2014 року в розмірі 19 350 грн.

Щодо стягнення моральної шкоди, то суд зазначив, що оскільки між сторонами мали місце договірні відносини, а укладеними договорами не передбачена можливість відшкодування моральної шкоди, тому вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

З такими висновками суду погоджується судова колегія з врахуванням наступного.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», пунктом5 якої передбачено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Пленум Верховного Суду України в п. 2 вказаної постанови надав роз'яснення, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачене нормами Конституції або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

За п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції до внесення змін Законом від 19 травня 2011 р. № 3390-VI «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції») було розділено підстави відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Так, у разі заподіяння споживачу шкоди (збитків) дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, він мав право лише на відшкодування майнової шкоди (збитків). А в разі заподіяння шкоди небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією споживач мав право на відшкодування як майнової, так і моральної (немайнової) шкоди у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з чинною редакцією п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

У ст. 1 Закону № 3390-VI поняття шкоди визначено як завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Відповідно до ст. 711 ЦК (в редакції Закону № 3390-VI) шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару, що має недоліки, відшкодовується відповідно до положень гл. 82 цього Кодексу.

Підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), передбачені § 3 гл. 82 ЦК .

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо шкода завдана майну споживача або завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

В справі, яка є предметом апеляційного розгляду, ОСОБА_2 вказує на неповернення сум вкладів та відсоткової ставки, однак не посилається на те, що моральна шкода була внаслідок пошкодження його майна або завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а тому немає підстав для відшкодування моральної шкоди.

При цьому судова колегія враховує і те що в Умові № 2013-1139 від 15 листопада 2014 року та Умові № 2014-0236 від 12 грудня 2014 року не передбачено відшкодування моральної шкоди.

Тому не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_2 на те, що він вправі вимагати стягнення моральної шкоди, оскільки внаслідок неправомірних дій відповідача повязаних з неповерненням суми вкладу та відсоткової ставки йому було завдано моральних страждань.

З врахуванням наведеного рішення суду в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди слід залишити без зміни.

Таким чином апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 слід задовольнити частково та змінити рішення суду в частині стягнення сум неповернутих внесків.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.2-4, 313, 314 ч.2, 316, 317 ЦПК України,колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 жовтня 2015 року в частині стягнення неповернутого внеску в сумі 23 350 грн. та в частині стягнення неповернутого внеску в сумі 36 912 грн. - змінити.

Стягнути з кредитної спілки «Львівська» на користь ОСОБА_2 неповернутий внесок (вклад) за Умовою № 2013-1139 від 15 листопада 2014 року в розмірі 19 350 грн.

Стягнути з кредитної спілки «Львівська» на користь ОСОБА_2 неповернуту частину внеску (вкладу) за Умовою № 2014-0236 від 12 грудня 2014 року в розмірі 38 912 грн.

В решті частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвали законної сили.

Головуючий: Бермес І.В.

Судді: Мусіна Т.Г.

ОСОБА_5