Постанова № 55714889, 30.10.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2015 року м. Київ№810/3666/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Макаренко К.Ю., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Підприємства споживчої кооперації «Кооператор» Київської обласної спілки споживчих товариств до Бородянського відділення Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Підприємство споживчої кооперації "Кооператор" Київської обласної спілки споживчих товариств з позовом до Бородянського відділення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005431005 від 22.05.2015.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що при складанні та поданні позивачем декларації платника єдиного податку юридичної особи від 09.02.2014 №9090138239 було допущено помилку та замість вірної суми єдиного податку за 2013рік - 284,00 грн. помилково зазначено 9746,12 грн.

Позивач зазначає, що ним в подальшому було подано уточнюючу декларацію платника єдиного податку юридичної особи, якою виправлено вищевказані помилки та відповідні суми раніше задекларованих ним податкових зобовязань були зменшені податковим органом відповідно до даних облікової картки позивача.

А тому позивач стверджує, що відповідачем при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення відносно поданої податкової декларації від 06.02.2015 №9080154406 помилково зазначено, що переплата позивача складає 14871,55 грн., замість вірної суми 24333,55 грн., з огляду на це таке податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, позивач зазначає, що на його адресу направлено лише спірне податкове повідомлення-рішення, а акт перевірки, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення, на адресу позивача не направлявся, тому відповідачем порушено порядок проведення перевірки позивача.

Відповідач позов не визнав з підстав, відображених в письмових запереченнях проти позову, згідно яких, зокрема, зазначає, що відповідно до акту камеральної перевірки позивач порушив терміни сплати самостійно визначених грошових зобовязань з єдиного податку юридичних осіб протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

Відповідач зазначає, що згідно з податковою декларацією платника єдиного податку юридичної особи від 09.02.2014 №9090138239, нараховано платником самостійно основного платежу у сумі 9380,00 грн., а фактично сплачено 284,00 грн. платіжним доручення №9 від 10.02.2014. Таким чином, сума боргу по податковій декларації платника єдиного податку юридичної особи від 09.02.2014 № НОМЕР_1 становить 9096,72 грн.

Відповідач стверджує, що згідно з податковою декларацією платника єдиного податку юридичної особи від 06.02.2015 №9080154406 нараховано самостійно основного платежу 42688,44 грн., граничний термін сплати до 19.02.2015, проте позивач фактично сплатив 13.05.2015, чим на 83 дні прострочив термін сплати. Відповідальність за порушення строків сплати податкових зобовязань передбачена ст. 126 Податкового кодексу України.

Відповідно до картки особового рахунку платника передплата станом на 01.01.2015 становила 14871,55 грн., 29.01.2015 сплачено податку 18070,77 грн., платіжним дорученням №7 від 29.01.2015. Таким чином, сума боргу по податковій декларації платника єдиного податку - юридичної особи від 06.02.2015 №9080154406 становить 9746,12 грн.

З огляду на це, відповідач стверджує, що прийняте податкове повідомлення-рішення №0005430005 від 22.05.2015 є правомірним, а в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

В судовому засіданні 27.10.2015 представником позивача подана заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження, яка представником відповідача підтримана.

Згідно з частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що обидві сторони не заперечували проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Підприємство споживчої кооперації «Кооператор» Київської обласної спілки споживчих товариств (ідентифікаційний код 38304515, місцезнаходження 07800, Київська область, Бородянський район, селище міського типу Бородянка, вулиця Вокзальна, будинок 4) зареєстровано в якості юридичної особи 03.01.2013, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21116922 від 03.09.2015 (а.с.23-25).

Судом встановлено, що 16.04.2015 відповідачем проведено камеральну перевірку платника єдиного податку Підприємства споживчої кооперації "Кооператор" Київської обласної спілки споживчих товариств, за результатами якої складено акт камеральної перевірки податкової звітності платників єдиного податку №60/10-05/38304515 щодо несвоєчасної сплати (далі - акт перевірки) (а.с.49-51).

В пункті 3 акту перевірки зазначено, що платник порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з єдиного податку протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

В акті перевірки зазначено, що згідно з податковою декларацією платника єдиного податку - юридичної особи від 09.02.2014 №9090138239 нараховано платником самостійно основного платежу 9380,00 грн., фактично сплачено 284,00 грн. платіжним дорученням №9 від 10.02.2014. Таким чином сума боргу по податковій декларації платника єдиного податку юридичної особи від 09.02.2015 №9090138239 становить 9096,72 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що згідно з податковою декларацією платника єдиного податку юридичної особи від 06.02.2015 №9080154406 нараховано самостійно основного платежу 42688,44 грн. Відповідно до картки особового рахунку платника переплата станом на 01.01.2015 становила 14871,55 грн., 29.01.2015 сплачено податку 18070,77 грн., платіжним дорученням №7 від 29.01.2015, а тому сума боргу з єдиного податку - юридичної особи згідно податкової декларації від 06.02.2015 №9080154406 становить 9746,12 грн.

Відповідачем на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0005431005 від 22.05.2015, згідно якого за затримку на 166, 166, 134, 118, 106, 83 календарних днів сплати грошового зобовязання в розмірі 18457,90 грн. зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 3691,58 грн. (а.с.47).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомлення-рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Згідно зі статтею 16 ПК України платник податків зобов'язаний, у тому числі, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України).

Приписами статті 49.2 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податків господарську діяльність у звітному періоді.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України встановлено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. (п. 54.1 ст. 54 ПК України).

Відповідно до пункту 291.4 статті 294 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень;

4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з абз.2 п. 294.1 ст. 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивачем подано до податкового органу наступні податкові декларації платника єдиного податку-юридичної особи:

№9048981075 від 09.08.2013 за півріччя 2013 року, згідно якої позивачем самостійно визначено суму єдиного податку до сплати за податковий (звітний) квартал 9096,73 грн. (р.9 декларації) (а.с.61-62).

№9090138239 від 09.02.2014 за 2013 рік, згідно якої самостійно визначено суму єдиного податку до сплати за податковий (звітний) квартал 9380,85 грн. (р. 9 декларації) (а.с.64-65);

№9080154406 від 06.02.2014 за 2014 рік, згідно якої визначено суму єдиного податку до сплати за податковий (звітний) період квартал 42688,44 грн. (р.9 декларації) (а.с.94-96).

Вказані декларації були прийняті відповідачем, що підтверджується квитанціями №2 про прийняття декларацій (а.с.63, 66, 97).

Разом з тим судом встановлено, що позивачем при заповненні податкової декларації платника єдиного податку за 2013 рік допущено технічну помилку, а саме позивачем до рядку 8 декларації за 2013 рік не перенесено показники рядку 7.2 декларації платника єдиного податку за І півріччя 2013 року, що призвело до помилки при визначенні суми єдиного податку до сплати за 2013 рік, а саме позивачем в рядку 9 декларації за 2013 рік зазначено 9380,85 грн., в той час як правильною сумою єдиного податку є 284,13 грн. (9380,85 грн. - 9096,72 грн. = 284,13 грн.).

Позивачем було сплачено самостійно визначені грошової зобовязання за 2013 рік, що підтверджується платіжними дорученнями №40 від 19.08.2013 на суму 9096,72 грн., №9 від 10.02.2014 на суму 284,13 грн. (а.с.106); за 2014 рік - №7 від 29.01.2015 на суму 18070,77 грн., № 17 від 04.09.2014 на суму 1143,27 грн., №37 від 02.10.2014 на суму 3640,00 грн., №43 від 31.10.2014 на суму 1041,84 грн., №32 від 02.10.2014 на суму 1041,84 грн., №71 від 30.12.2014 на суму 1041,83 грн., №62 від 24.12.2014 на суму 79,09 грн., №59 від 08.12.2014 на суму 2585,50 грн., №54 від 03.12.2014 на суму 1041,84 грн., №6 від 04.08.2014 на суму 50,96 грн., №3 від 04.08.2014 на суму 1160,50 грн., №53 від 02.07.2014 на суму 1169,26 грн., №8 від 04.08.2014 на суму 3722,10 грн., №38 від 05.06.2014 на суму 3733,36 грн., №38 від 16.06.2014 на суму 2882,16 грн. (а.с.98-105).

Крім того, з метою виправлення помилок у раніше поданій податковій декларації за 2013 рік позивачем 11.06.2015 нарочно було подано уточнюючу декларацію платника єдиного податку за 2013 рік, в якій в рядку 9 (сума єдиного податку до сплати за податковий (звітний) квартал) зазначено правильну суму 284,13 грн., а до рядку 8 (сума єдиного податку за минулий податковий (звітний) квартал) перенесено показник р. 7.2 податкової декларації за І півріччя 2013 року 9096,72 грн. (а.с.67-69). Прийняття уточнюючого розрахунку підтверджується штампом Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 11.06.2015.

Судом встановлено, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став акт камеральної перевірки №60/10-05/38304515 від 16.04.2015, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій) (пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Статтею 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення; камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Пунктом 76.2 статті 76 ПК України встановлено, що порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Суд зазначає, що предметом дослідження камеральної перевірки може бути лише правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків, у той же час предметом спірної камеральної перевірки відповідно до акту перевірки було дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податкових зобовязань, що не відповідає предмету камеральної перевірки податкової звітності платника податку.

При цьому перевіркою не встановлено порушень відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або порушень методології проведення цих розрахунків, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Суд зауважує, що питання своєчасності сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, є предметом виключно документальної перевірки.

З урахування зазначених норм судом зроблений висновок про те, що Податковий кодекс України визначає камеральну перевірку, як таку, що повинна проводитися виключно на підставі даних, відображених у податковій звітності.

Суд зазначає, що окремого нормативно-правового акту, що визначає порядок оформлення результатів камеральних перевірок, не існує, однак 21.06.2011 ДПА України виданий лист N17197/7/15-0617 «Щодо оформлення Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних та місцевих податків і зборів», згідно якого Державна податкова адміністрація України на виконання норм Податкового кодексу України в частині оформлення результатів камеральних перевірок податкової звітності щодо окремих загальнодержавних та місцевих податків і зборів надала примірну форму Акта камеральної перевірки.

Крім того, у цьому листі ДПА України зазначено, що у разі якщо за результатами перевірки встановлено порушення - робиться відповідний запис у відповідному розділі декларації (розрахунку) та складається Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності щодо окремих загальнодержавних та місцевих податків і зборів.

Також в листі ДПА України від 21.06.2011 р. N17197/7/15-0617 вказано, що акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності щодо окремих загальнодержавних та місцевих податків і зборів, складається у двох примірниках і підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, та після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 розділу II Кодексу.

Листом ДПА України від 21.06.2011 р. N17197/7/15-0617 передбачено випадки, коли акт про результати камеральної перевірки податкових декларацій (розрахунків) не складається, зокрема:

- за відсутності арифметичної або методологічної помилки в поданій платником податків податковій декларації (розрахунку);

- якщо до початку проведення камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) платником податку подано нову звітну або уточнюючу декларацію (розрахунок) з виправленими показниками.

В той же час, як вбачається з акту камеральної перевірки, перевірка податкової звітності позивача, з незрозумілих суду причин, проводилась вибірково лише за 2013 та 2014 роки, що ставить під сумнів законність її висновків.

При цьому суд зазначає, що до уваги податкового органу не прийнято до уваги показники податкової декларації платника єдиного податку позивача за І півріччя 2013 року, зокрема, значення рядка 7.2 «Сума єдиного податку за податковий звітний період» у розмірі 9096,72 грн., яке повинно переноситися до рядку 8 податкової декларації платника єдиного податку за 2013 рік «Сума єдиного податку за минулий податковий звітний період», однак такий рядок містить прочерк.

Вибірковість взяття до уваги відповідачем при проведенні спірної камеральної перевірки лише показників податкових декларацій платника єдиного податку за 2013 та 2014 роки без врахування показників податкової декларації платника єдиного податку за І півріччя 2013 року призвела до помилкових висновків про порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з єдиного податку протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

Аналіз викладених норм податкового законодавства дають підстави вважати, що завданням камеральної перевірки є перевірка правильності складання податкових декларацій і розрахунків, перевірка обґрунтованості застосування ставок податку і податкових пільг, правильності відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування (виявлення арифметичних або методологічних помилок).

Отже, податковий орган має право визначати суму податкового зобов'язання шляхом камеральної перевірки і, у разі його заниження, застосовувати фінансові санкції, тільки у випадку виявлення у поданій платником податків податковій декларації арифметичних або методологічних помилок.

В той же час, актом камеральної перевірки позивача не зафіксовано допущення позивачем арифметичної або методологічної помилок.

Відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 № 06-10/167 під терміном «арифметична помилка» слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема, при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесено підсумок з додатка тощо.).

Поняття «методологічна помилка» визначено у листі ДПА України від 06.07.2001 №9018/7/26-3317, а саме: під «методологічною помилкою» слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Статтею 14 Податкового кодексу передбачено визначення понять, які вживаються у Кодексі. У даній статті поняття арифметичні або методологічні помилки відсутні.

При цьому суд звертає увагу, що при прийнятті рішень за допущені арифметичні та методологічні помилки, які призвели до нарахування штрафних санкцій, у кожному конкретному випадку слід об'єктивно враховувати причини та обставини, що призвели до виникнення таких помилок, і застосовувати штрафні санкції за наявності достатніх підстав щодо намірів навмисного ухилення від сплати податкових зобов'язань із врахуванням розмірів заниження об'єкта оподаткування.

Отже виходячи зі змісту понять «арифметична помилка» та «методологічна помилка», а також з системного аналізу приписів ст.ст.14, 75 Податкового кодексу та його глави ХІ, Кодекс не містить норм, які б встановлювали відповідальність у вигляді нарахування штрафних санкцій за допущення платником податку технічної помилки при заповненні податкової декларації, яка не вплинула на розрахунки з бюджетом.

Відповідальність за порушення ведення податкового обліку передбачена статтею 163 Кодексу України про адміністративні правопорушенні, яка передбачає застосування до порушника штрафу у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в той час, як оскаржуваним рішенням відповідача позивачу неправомірно нараховані штрафні санкції за порушення термінів сплати податкових зобовязань.

Згідно з пунктом 42.1 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові (п. 42.2 ст. 42 ПК України).

Пунктом 86.7 статті 86 ПК України встановлено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду (абз.2 п. 86.7 ст. 86 ПК України).

Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки (абз.3 п. 86.7 ст. 86 ПК України).

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення (абз.4 п. 86.7 ст. 86 ПК України).

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Дані норми кореспондуються з нормами п.п.17.1.16 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України, де визначено, що платник податків має право, зокрема, на подання контролюючому органу у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) письмових заперечень в порядку, встановленому цим Кодексом.

Більш того суд зазначає, що направлення/вручення акту перевірки та надання платнику податків терміну для реалізації його права на подання заперечень та їх розгляду, безумовно передує прийняттю контролюючим органом податкового повідомлення-рішення.

Відповідач зазначає, що акт перевірки та спірне податкове повідомлення-рішення були направлені на адресу відповідача одночасно в одному конверті, в підтвердження чого до суду надав копію фіскального чеку про оплату поштового відправлення та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.85-86).

В той же час позивач зазначає, що на його адресу надійшло лише податкове повідомлення-рішення №0005431005 від 22.05.2015, а в подальшому позивач звернувся до відповідача для отримання акту перевірки.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту відправлення спірного податкового повідомлення-рішення та акту перевірки в одному конверті на адресу позивача, а саме не надано супровідного листа чи опису вкладення у цінний лист.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачем не було направлено акт камеральної перевірки на адресу позивача, а було направлено лише податкове повідомлення-рішення, докази направлення якого й надано до суду.

З огляду на це суд зазначає, що позивач був позбавлений можливості надати заперечення на акт перевірки та докази на підтвердження правомірності формування податкових зобовязань, а також пояснити причини технічної помилки та подати відповідний уточнюючий розрахунок.

Таким чином відповідач позбавив позивача законного права на оскарження висновків, викладених в акті перевірки до прийняття податкового повідомлення-рішення.

Крім того, суд зазначає, що в спірному податковому повідомленні рішенні №0005431005 від 22.05.2015 зазначено, що останнє прийняте на підставі акту перевірки №60/15-00/38304515 від 16.04.2015, в той же час як фактично підставою для прийняття такого податкового повідомлення-рішення є акт камеральної перевірки №60/10-05/38304515 від 16.04.2015 (а.с.47)

Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що відповідачем порушено порядок проведення та оформлення результатів камеральної перевірки, а саме останнім не враховано показники податкової декларації позивача з єдиного податку за 1 півріччя 2013 року, порушено порядок проведення камеральної перевірки, зокрема, не встановлено наявності арифметичної чи методологічної помилки, наявність яких є єдиною підставою для складання акту перевірки До того ж акт перевірки не було направлено на адресу позивача, чим порушено право останнього на надання заперечень на акт перевірки та надання уточнюючого розрахунку, а тому висновки акту перевірки №60/10-05/38304515 від 16.04.2015 є помилковими, а прийняте на підставі даного акту перевірки податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 73,08 грн. згідно платіжного доручення № 97 від 24.07.2015 (а.с.2).

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 73,08 грн. підлягають стягненню з Бородянського відділення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, відповідно до положень статті 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бородянського відділення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області №0005431005 від 22.05.2015.

3. Стягнути судовий збір у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три грн. 08 коп.) на користь Підприємства споживчої кооперації «Кооператор» Київської обласної спілки споживчих товариств (ідентифікаційний код 38304515, місцезнаходження 07800, Київська область, Бородянський район, селище міського типу Бородянка, вулиця Вокзальна, будинок 4) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39473843, місцезнаходження 08200, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Шевченка, будинок 2-А).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.