Ухвала суду № 55712018, 09.02.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №336/6495/15

Провадження № 22ц/778/505/16

Головуючий у 1-й інстанції Артемова Л.Г

Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької с області у складі:

головуючого: Кримської О.М.

суддів: Подліянової Г.С.

Дашковської А.В.

при секретарі: Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4. про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивує тим, що 30.05.11 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та фізичною особою ОСОБА_4, укладено Кредитний договір №ВLАЖГА00038748 за яким Банк надав ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 5000.00 грн., з встановленням процентної ставки за користування кредитом в розмірі 15,00% річних та з терміном повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 30.05.2014 року згідно графіку який є невід'ємною частиною кредитного договору.

Зобов'язання за кредитним договором відповідачем належним чином не виконано, тому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_4, на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за Кредитним договором №ВLАЖГА00038748 від 30.05.2011 року в розмірі 24021, 32 грн., яка складається із заборгованості: по поверненню кредиту - 2352,89 грн.; по сплаті відсотків - 889,45 грн.; по сплаті комісії- 1755,92 грн.; пені за несвоєчасне виконання зобов'язань - 19022,06 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуту з ОСОБА_4, на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором №ВLAЖГА00038748 від 30.05.2011 року у розмірі 4999,26 грн. та судовий збір у розмірі 1218,00 грн. в дохід держави.

Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені , ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в цій частині скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити стягнути пеню в розмірі 19022 грн. 06 коп.

Сторони, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи до апеляційного суду не з"явилися. Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_6 направили до суду клопотання в якому прохали розглядати справу за їх відсутності. У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає її розглядові.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Предметом розгляду в суді апеляційної інстанції є рішення суду в частині відмови у задоволення позову про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 19022.06 грн.. В решті рішення суду не переглядається, оскільки не є предметом апеляційного оскарження.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення пені, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності із зверненням до суду з цими вимогами.

З таким висновком суду не можна погодитись.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30.05.11 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_4, укладено Кредитний договір №ВLАЖГА00038748 за яким Банк надав ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 5000.00 грн., з встановленням процентної ставки за користування кредитом в розмірі 15,00% річних та з терміном повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 30.05.2014 року . Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_4 не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

На підставі ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Судом установлено, що позичальник здійснював платежі відповідно до умов кредитного договору до лютого 12.12.2012 року включно. Станом на 18.08.2015 року сума простроченої заборгованості по тілу кредиту становила 2353.89 грн., по сплаті відсотків - 889.45 грн.; по сплаті комісії- 17555.92 грн.. по сплаті пені за період з травня 2015 року по серпень 2014 року.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст. ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Відповідачем заявлено про застосування позовної давності (а.с. 87).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами кредитного договору від 30 травня 2011 року погашення кредиту повинно здійснюватись частинами кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором від 30.05.2011 року пеня нарахована банком за період з травня 2015 року по серпень 2015 року на всю суму кредитної заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року № 6-20цс14 та від 18 червня 2014 року № 6-61цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Пунктом 4.3 кредитного договору від 30.05.2011 року також передбачено, що « ..Банк може використати право на застосування пені, починаючи з наступного дня, рахуючи з дати порушення позичальником терміну виконання свого грошового зобов'язання передбаченого договором … та закінчуючи днем, що передує даті повного виконання всіх прострочених зобов"язань».

Оскільки з розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 18.08.2015 року зобов"язання відповідачем не виконане, пеня нарахована за останні чотири місяці за період з травня 2015 року по серпень 2015 року, а не за весь час існування кредитного договору, а позивач звернувся до суду 01 вересня 2015 року, тобто в межах строку позовної давності .

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З розрахунку вбачається, що розмір заборгованості становить 3243.34 грн. (заборгованість за кредитом - 2353.89грн, заборгованість по відсоткам -889.45 грн.).

Урахувуючи вимоги ст. 3 ЦПК України, ч. 4 ст. 10 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе застосувати положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшити суму пені, яка значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту з 19022.06 грн. до 2354 грн.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не можна вважати законним і обгрунтованим, тому воно підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову.

В решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст.303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2015 року у цій справі в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені скасувати. В цій частині ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» пеню за кредитним договором №ВLАЖГА00038748 від 30.05.2011 року в розмірі до 2354 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: