Рішення № 55711053, 09.02.2016, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 09.02.2016

Справа № 320/8289/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Урупи І.В.

при секретарі Литвиненко В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Мелітопольської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа орган опіки та піклування Мелітопольської міської ради, про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка просить розірвати шлюб з відповідачем та визначити місце проживання сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з нею. При цьому вона посилається на те, що з 05.11.2011 року вона перебуває в шлюбі з відповідачем, від якого у них 11.03.2012 року народився син, ОСОБА_3. Спільне життя з відповідачем не склалося, тому що вони не зійшлися характерами, у них різні погляди на життя. Крім того, він вживає спиртні напої та у нетверезому стані чіпляється до неї, чинить сварки, ображає, принижує в присутності дітей. Вона також має неповнолітню дочку, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після народження сина, відповідач став погано ставитися до дочки, ображати її. Він не бажає розумітися сутності проблем, які виникають в сімї, між ними відсутнє взаєморозуміння. У липня 2015 року, після чергової сварки, відповідач вигнав її з дочкою з будинку, в якому вони разом всі проживали. З цього часу він перешкоджає у нормальному спілкуванні з дитиною, не віддає їй сина, посилається на те, що дитина повинна проживати з ним, дозволяє бачитися лише в його присутності короткотривалий час. Вважає, що син повинен проживати з нею, і у неї створені всі умови для цього. Вона разом з дочкою проживає на орендованій квартирі за адресою м. Мелітополь, пр. Б.Хмельницького, 51/62, в якій є все необхідне для нормального проживання та розвитку дітей, має постійне місце роботи, працює продавцем продовольчих товарів в ПП «Трида», крім того отримує державну допомогу на старшу дочку. За графіком роботи має можливість відводити сина та забирати з дошкільного закладу. Вона характеризується позитивно, спиртні напої не вживає, може надати синові належне виховання, створити нормальні умови життя, матеріально забезпечити. Крім того, у ОСОБА_3 є старша сестра, за якою він дуже сумує, та розлучати дітей не можна. При цьому позивачка пояснила, що разом з відповідачем вони проживали в будинку його родичів. 23.07.2015 року, коли ОСОБА_2 вигнав її та дочку з будинку, вона також хотіла забрати і сина, але відповідач не дозволив, залишив сина з собою. Вона вважала, що після того, як влаштується та найде собі постійне житло вони з відповідачем знайдуть взаєморозуміння та домовляться щодо місця проживання дитини добровільно. Але відповідач так і не віддав їй сина. На теперішній час відповідач переїхав та проживає в будинку своїх батьків, які допомагають йому, він припинив зловживати спиртними напоями. Але їх сину тільки три роки і він повинен проживати з матірю та сестрою. Вона зустрічається з сином, але відповідач дозволяє це робити тільки в його присутності, вони зустрічаються та разом гуляють. Син дуже сумує за нею та сестрою.

Відповідач проти задоволення позову про розірвання шлюбу не заперечує, предявив зустрічний позов, в якому просить визначити місце проживання сина з ним, при цьому пояснив, що між ним та позивачкою відсутнє взаєморозуміння. 23.07.2015 року, після сварки, позивачка пішла з будинку, в якому вони проживали ІНФОРМАЦІЯ_3, разом зі своєю дочкою. Вона хотіла забрати і сина, але він сказав, що син на квартирах жити не буде та залишив дитину з собою. На даний час він проживає в будинку своїх батьків, які допомагають йому. Він має постійне місце роботи, спиртними напоями не зловживає, характеризується позитивно. Позивачка після припинення шлюбних відносин протягом місяця не дзвонила, а потім прийшла до дитячого садочку к сину. Він не віддає позивачки сина, але вона зустрічається з ним в його присутності. Син сумує за матірю та сестрою. Він неодноразово запропоновував позивачці розпочати проживати разом, але вона не бажає цього. Сину він сказав, що мати на роботі, тому разом з ним не проживає. Він може надати синові належне виховання та створити належні умови проживання, а його батьки в цьому допомагають. Він бажає, щоб син проживав з ним.

Представник органу опіки та піклування Мелітопольської міської ради вважає, що зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 слід задовольнити. При цьому пояснила, що комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Мелітопольської міської ради з урахуванням того, що дитина проживає з батьком протягом шести місяців та ним створені всі умови для виховання малолітньої дитини вирішила, що немає підстав не підтримувати зустрічний позов батька щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком за умови безперешкодного спілкування дитини з матірю та сестрою.

Суд, вислухавши сторони, представника органу опіки та піклування, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю, а в позові ОСОБА_2 відмовити.

05 листопада 2011 року сторони зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Мелітополю Мелітопольського міськрайонного управління юстиції, актовий запис № 1073. /т.1 а.с. 6/

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4. /т. а.с.7/

В липні 2015 року сторони припинили шлюбні відносини у звязку з тим, що вони не зійшлися характерами, мають різні погляди на життя, між ними відсутнє взаєморозуміння, в разі чого виникають сварки. Сторони однією сімєю не проживають, спільне господарство не ведуть.

Відповідно до вимог ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них та інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, суперечить їх інтересам, а тому не вбачає законних підстав для надання строку для примирення сторонам та вважає необхідним розірвати шлюб між сторонами.

Відповідно ч.8 ст.235 ЦПК України у рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається.

Позивачка просить після розірвання шлюбу залишити її прізвище без змін.

Суд вважає необхідним прізвище ОСОБА_1 після розірвання шлюбу залишити без змін.

Син сторін, ОСОБА_3 на час розгляду справи проживає з батьком /т.1 а.с. 24/, який після припинення подружніх відносин з позивачкою, залишив дитину з собою та не заперечує, проти того, що відмовився повернути матері.

ОСОБА_3 має старшу сестру, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає з матірю.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвитку дитини (ч. 2 ст. 161 СК України).

На час розгляду справи і батько і мати дитини мають постійне місце проживання.

Позивачка проживає в орендованій квартирі за адресою м. Мелітополь, пр. Б.Хмельницького 51/62, а відповідач проживає в будинку своїх батьків, за адресою м. Мелітополь, вул. Леніна, 84, що підтверджується довідкою житлово-комунального органу, голови квартального комітету. /т.2 а.с12, т. а.с. 22,28/

Відповідно до актів обстеження умов проживання за місцем проживання сторін створені всі умови для проживання та виховання дитини.

Обидва з батьків мають роботу, отримують заробітну плату, що підтверджується відповідними довідками, копією трудової книжки. /т.1 а.с. 27, т.2 а.с.13-16/

Обидві сторони у справі характеризуються позитивно. /т.1 а.с. 17,24,26,т.2 а.с.17/

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтвердили, що батько дитини створив належні умови для проживання сина, у вихованні дитини йому допомагають батьки.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 підтвердили, що у матері також створені всі належні умови для проживання та виховання дитини, вона сумлінно ставиться до своїх батьківських обовязків, любить сина, сумує за ним та бажає, щоб той проживав з нею, старша дочка позивачки також сумує за братом.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

У п.1 ст.9 Конвенції про права дитини закріплено правило, за яким дитина не повинна розлучатись з батьками всупереч її бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

У даному випадку немає ніякої виняткової ситуації, ніяких виняткових випадків (зловживання матір'ю дитини спиртними напоями або наркотичними засобами, аморальна поведінка останньої, жорстоке поводження матері із дитиною тощо).

Батьки знаходяться майже в однаковому матеріальному становищі.

Той факт, що відповідач проживає на житловій площі своїх батьків, які надають йому допомогу у вихованні сина не надає йому переваги, а тому, немає ніяких підстав для того, щоб забрати проти волі дитини її від матері та визначити її місце проживання з батьком.

Крім того, у малолітнього ОСОБА_3 є рідна сестра, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка виховувалася разом з ним, тому окреме проживання дітей приведе до втрати родинних звязків між ними.

Посилання представника відповідача на те, що позивачка проживає в однокімнатній квартирі, не можуть бути підставою для визначення місця проживання дитини саме із батьком.

Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України", вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Враховуючи вищевикладене, а також і інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення цієї справи, а саме вік дитини, якій виповнилося лише три роки, тобто дитина є малолітньою, та в силу свого віку має особисту прихильність до матері, те що мати має всі необхідні умови для нормального розвитку та виховання сина, сумлінно відноситься до своїх батьківських обовязків, а також наявність у дитини старшої сестри, яка проживає з позивачкою, та відсутність виняткових обставин, які б давали підстави дійти висновку про можливість розлучення дитини з матір'ю, врахувавши при цьому принцип 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, суд вважає, що з метою захисту прав та інтересів малолітньої дитини її місце проживання слід визначити з матірю.

Відповідно до письмового висновку орган опіки та піклування визнав доцільним визначення місця проживання дитини сторін з батьком.

Але, про наявність виняткових обставин, які б давали підстави для можливості розлучення дитини з матірю у висновку не зазначено.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що позивачка умисно неналежним чином виконувала свої обовязки матері по відношенню до малолітньої дитини, оскільки із-за небажання відповідача віддати дитину матері позивачка була обмежена у можливості у повній мірі займатися вихованням дитини.

Той факт, що мати дитини з 23.07.2015 року не приводила, не забирала дитину з дитячого закладу та не відвідувала батьківські збори, свята, про що зазначено в інформації завідувача дитячого дошкільного навчального закладу №14 «Теремок», на яке йде посилання і у висновку органу опіки та піклування, не свідчить про неналежне ставлення позивачки до своїх батьківських обовязків.

З пояснень сторін вбачається, що між ними була досягнута домовленість про зустрічі та спілкування з дитиною в присутності батька, і позивачка, щоб не травмувати психіку дитини, до вирішення питання щодо визначення місця проживання сина, погодилася на умови відповідача.

Проте, з вищевказаної інформації також вбачається, що мати приходила в дошкільний заклад та спілкувалася з завідувачем. Це свідчить про те, що позивачка проявляє турботу та цікавиться долею дитини.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 212,214,215 ЦПК України, ст. 161, 110-114 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Мелітопольської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_4), ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрований 05 листопада 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Мелітополю Мелітопольського міськрайонного управління юстиції, актовий запис № 1073.

Прізвище ОСОБА_1 після розірвання шлюбу залишити без змін.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, разом з матірю, ОСОБА_1, за адресою АДРЕСА_1.

В зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Мелітопольського міськрайонного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: