Постанова № 55710341, 02.02.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 лютого 2016 рокум. Ужгород№ 807/2321/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Стенавській А.М .,

за участю сторін:

позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" - представник ОСОБА_1,

відповідача 1: Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області - представник ОСОБА_2,

відповідача 2: ДПІ у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області - представники ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, Державної податкової інспекція у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання незаконними і скасування рішення та податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 02 лютого 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 08 лютого 2016 року.

03 листопада 2015 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, Державної податкової інспекція у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання незаконними і скасування рішення та податкового повідомлення-рішення.

Позов мотивований тим, що ДПІ у м. Ужгороді ГУ ДФС у Закарпатській області проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р. За результатами перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення від 07.08.2015 р. № НОМЕР_1 за яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» на підставі Акта перевірки № 1239/07-01-22-01/33064160 від 10.07.2015р. встановлено порушення пп. «б» п. 176.2 ст.176 п. 164.2.17 «б» «г» пп 164.2 ст.164 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-У1 зі змінами та доповненнями, у зв'язку із чим ТОВ «Західна нафтогазова компанія» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платник податку у вигляді заробітної плати.

Позивач вважає, що відсутність персоніфікації отримувачів харчування, Рішення про результати розгляду скарги та порушення визначені в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні порушення не відповідають положенням Податкового кодексу України, а саме пп. 14.1.47 статті 14 , п.23.1 статті 23, абз.2 п.164.1 статті 164, пп. 164.1.1. п.164.1. статті 164, пп. 164.2.17 п. 164.3 статті 164 Податкового кодексу є безпідставними та протиправними, а отже підлягають скасуванню

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів наведених у адміністративному позові.

Представники Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області та Державної податкової інспекція у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області в судовому засіданні заперечили проти задоволення адміністративного позову з мотивів викладених в письмових запереченнях. Зокрема зазначив, що прийняте за результатами розгляду скарги Позивача рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 16.10.2015 №2088/10/07-16-10-04-44, є документом, який не породжує правових наслідків для платника податку щодо обов'язку зі сплати податкового зобов'язання. Офіційним письмовим документом, який породжує для платника податків обов'язок сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених законодавством, є податкове повідомлення-рішення. Відповідач зазначає, що податковим агентом ТОВ «Західна нафтогазова компанія» до податкових розрахунків за формою 1ДФ не включались відомості щодо вартості безоплатного харчування, наданого працівникам підприємства за період з III квартал 2012 по IV кв. 2013 за ознакою доходу « 126» (додаткове благо). Таким чином, на думку відповідачів, податкове повідомлення - рішення ДШ у м. Ужгороді ГУ ДФС у Закарпатській області від 22.10.2015 №0026011703 є правомірним та таким, що прийняте відповідно до норм чинного законодавства. У зв'язку з наведеним, просять відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з таких підстав.

ОСОБА_4 з ЄДРПОУ ТОВ «Західна нафтогазова компанія» зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, 88008, ідентифікаційний код 33064160, ( а.с. 13).

З грудня 2015 року Товариство змінило місцезнаходження на м. Київ, вул. Тургенєвська, 15 офіс № 52, ( а.с.172). У період, що перевірявся ТЗОВ "ЗНГК" було платником податків і зборів: податку на прибуток, податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб".

На підставі направлень виданих ДПІ у м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області від 04.03.2014 року № 159/07-16-22-04 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» (далі ТОВ «ЗНГК») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р.

За результатами даної перевірки посадовими особами ДПІ у м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області було складено Акт від 10 липня 2015 року № 1239/07-01-22/33064160 Про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» (код -33064160), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р.

На підставі вищевказаного акту та на підставі рішення про результати розгляду скарги від 16 жовтня 2015 року винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2015 року ( а.с. 28-38, 26 ).

Рішення від 16 жовтня 2015 року та податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2015 року, є предметом оскарженні у даній справі.

ОСОБА_4 оскаржуваного податкового повідомлення-рішення встановлено порушення пп."б" п.176.2 статті 176, пп.164.217 "б" пп.164.2 статті 164 Податкового кодексу України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання позивачу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку вигляді заробітної плати в розмірі 45574, 59 коп., де 26 456,66 грн. основне зобов'язання, 19117, 93 за штрафними фінансовими санкціями.

При цьому, первинне податкове повідомлення-рішення від 07 серпня 2015 року (а.с.24) позивач оскаржував в адміністративному порядку.

16 жовтня 2015 року, за результатами розгляду скарги Позивача контролюючим органом було прийнято рішення №2088/10/07-16-10-04-44 про перегляд оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.08.2015 року № НОМЕР_1 в частині 3 339,89 грн. податку на доходи, фізичних, осіб та. 2373,71 грн. штрафних санкцій та залишено без задоволення скаргу Позивача в частині оскарження 26 456,66 грн. податку на доходи фізичних осіб та 19 117,93 грн. штрафних санкцій ( а.с. 91-97).

Судом встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки Позивача встановлено, що за період з липня 2012 по грудень 2013 року згідно договорів про надання послуг та актів виконаних робіт з ФОП ОСОБА_5, ТОВ «ПХ КЕЙТЕРИНГ», ТОВ «ФІШКА», ТОВ «ФОРУМ КРАСИ» надавалися послуги з обслуговування комплексними обідами працівників Позивача на загальну суму 147 586,0 грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб, ( а.с. 101-111).

ОСОБА_4 з пп. «б» п. 176.2 ст.І76 розділ IV Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 IV особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Кодексу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.

Відповідно до пп. «б», пп. «г» пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств

ОСОБА_4 з пп. 14.1.47 ст. 14 ПКУ додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV ПКУ).

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

Відповідно до п.164.5 ст.164 Податкового кодексу України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт.

При цьому, місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до п.164.3 ст.164 Податкового кодексу України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.

Відповідно до пп. 168.1.1 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України (із змінами і доповненнями, чинними в періоді, який перевірявся) ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 -167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключна у формі заробітної плати, іншихзаохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Як стверджував позивач в судовому засіданні, його витрати по організації та обслуговуванню харчування працівників та відвідувачів підприємства не віднесені на витрати з метою оподаткування податком на прибуток підприємства, а здійснені за рахунок прибутку підприємства.

Харчування працівників організовувалося відповідно до Наказів ТОВ "Західна нафтогазова компанія" комплексно у порядку "шведського столу", тобто у спосіб який унеможливлював ідентифікацію отримувачів послуг. Замовлення харчування здійснювалося без попередніх заявок працівників, обсяг замовлення визначався приблизно - "на око". Комплексі обіди доставлялися без поділу на окремі порції, харчування отримували не всі працівники, а за бажанням, обсяг спожитого окремими працівниками не фіксувався.

На перевірку вказаних доводів, судом встановлено, що згідно наказу від 03 січня 2013 року керуючись ст. 66 КЗпП, з метою організації добровільного харчування всіх працівників підприємства в обідній час наказано, здійснити виділення коштів для закупівлі продуктів харчування за рахунок підприємства, укласти договір з підприємством громадського харчування за принципом "шведського столу", здійснювати щоденну закупівлю продуктами харчування та подекадно подавати авансові звіти з відповідними підтверджуючим документами, ( а.с.100).

Як вже зазначалося, судом встановлено, що за період з липня 2012 по грудень 2013 року згідно договорів про надання послуг та актів виконаних робіт з ФОП ОСОБА_5, ТОВ «ПХ КЕЙТЕРИНГ», ТОВ «ФІШКА», ТОВ «ФОРУМ КРАСИ» надавалися послуги з обслуговування комплексними обідами працівників Позивача на загальну суму 147 586,0 грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб, (а.с. 101-111). З Товариством з обмеженою відповідальністю "Фішка" взаємовідносини базувалися на актах здачі-прийняття робіт ( надання послуг) за переліком блюд, які увійшли до комплексних обідів), з липня - жовтень 2012 року , лютий-березень 2013 року, ( а.с.112-117). До цих актів складався додаток № 1 , який не надавався під час перевірки.

З аналізу змісту всіх договорів з надання послуг харчування предметом послуг були (комплексні обіди) працівників, місцем надання послуг м. Київ, вул. Тургенєвська, дом № 15 оф. 52. Вказані обставини, на переконання суду, а саме надання послуг у вигляді комплексних обідів виключають цілі визначені наказом, а саме за принципом "шведського столу".

ОСОБА_4 додатку № 1 до Договору № 8 від 22 березня 2013 року визначено ціну обіду: бізнес-меню ( 1-2012) - 29,00 грн.; бізнес-меню (2-2012)-26,00 грн.

Крім того, надання послуг за вказаними Договорами, здійснювалося на підставі Заявок Замовника на поточний день (а.с.101,108) або потижнево шляхом поділу тижневого замовлення на п'ять окремих замовлень, що визначено договором із ТзОВ "ПХ Кейтеринг", (а.с. 103).

Вартість обідів (харчування персоналу) оплачена в безготівковому порядку відповідно до наданих постачальником рахунків на оплату (актів виконаних робіт) згідно з умовами укладеного Договору, ( а.с. 118-122)

Представник позивача пояснив в суді, що заявки замовника за вказаними договорами не збереглися. Представником відповідача підтвердилося, що на вимогу контролюючого органу такі заявки не були надані під час перевірки .

Стаття 85 частина друга Податкового кодексу України, визначає, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Отже, із встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що оскільки забезпечення працівників харчуванням не передбачалася угодою чи трудовим договором, то його вартість повинна була включається до загального місячного оподатковуваного доходу працівника як додаткове благо і оподатковуватися за ставками, встановленими п. 167.1 ст. 167 ПК України 15 (17) %, із застосуванням підвищуючого коефіцієнта згідно з п. 164.5 ст. 164 ПК України.

Щодо персоніфікації отримувачів харчування, то вданому випадку слід зазначити, що суд виходячи із укладених договорів про надання послуг харчування (комплексні обіди), актів виконаних робіт, приходить до висновку, що такі додаткові блага могли і повинні бути персоніфіковані роботодавцем та вартість такого харчування мала розглядатися як об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Щодо посилання позивачем на роз'яснення ( а.с.181), то слід зазначити що в даному випадку мова йде про обов'язок роботодавця відповідно до статті 7 Закону "Про охорону праці" із визначенням, що при наданні працедавцем безоплатного харчування працівникам за умов, які не відповідають вказаним нормам у цій статті, вартість такого харчування включається до загального місячного оподаткованого доходу платника податку як додаткове благо і оподатковується за ставками встановленими статтями п.167.1 статті 167 Податкового кодексу України, то вданому випадку таке роз'яснення підтверджує обов'язок позивача дотримання п. 167.1 статті 167 ПК України.

ОСОБА_4 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неотримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентам, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє, та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягають нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

В порушення вищенаведеного, податковим агентом ТОВ "ЗНГК" до податкових розрахунків за формою 1ДФ не включались відомості щодо вартості безоплатного харчування, наданого працівникам підприємства за період з III кв. 2012р. по IV кв. 2013р. за ознакою доходу « 126» (додаткове благо).

ОСОБА_4 з п. 119.2 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням установлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, і суми утриманого з них податку тягнуть за собою відповідальність.

Розрахунок та підстави застосування штрафних санкцій визначені додатком до повідомлення- рішення ( а.с. 27) та узгоджуються із вищевказаними приписами.

Щодо оскарження рішення про результати розгляду скарги від 16 жовтня 2015 року ( а.с. 91):

Стаття 56 Податкового кодексу України, регулює порядок оскарження рішення контролюючих органів, зокрема п. 56.1. визначає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пункт 56.10. даної норми визначає, що рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

В даному випадку рішення, яке оскаржується було прийнято Головним управління ДФС у Закарпатській області.

Крім того, суд зауважує, що таке рішення не створює для позивача юридичних наслідків, позаяк прийняте за результатами вирішення податкового спору в порядку адміністративного оскарження та в даному випадку таким актом реалізації контролюючими органами повноважень у сфері управлінської діяльності є податкове повідомлення -рішення. При цьому, в процесі судового розгляду позивачем не доведено, а судом не встановлено факту вчинення відповідачем дій чи прийняття податкового повідомлення-рішення, які б змінювали стан суб'єктивних прав позивача чи створювали для нього якісь додаткові обов'язки.

Оскільки оскаржуване податкове-повідомлення рішення податкового органу відповідає положенням Податкового кодексу України, а тому його прийняття відповідає вимогам правової поведінки субєкта владних повноважень, передбачених ч.2 ст.19 Конституції України, статті 2 КАС України та є підставою для відмови у задоволенні позовних відмови у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 160,163,165 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання незаконними і скасування рішення та податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяОСОБА_6