Постанова № 55708831, 09.02.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року Справа № 803/44/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Відділу Держгеокадастру у Старовижівському районі Волинської області про визнання відмови протиправною та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся з позовом до Відділу Держгеокадастру у Старовижівському районі Волинської області, в якому просив визнати протиправною відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області, та зобовязати погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач листом від 21.12.2015 року №П-15/0-180/0/6-15 відмовив позивачу у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області, мотивуючи тим, що землі, з яких планується відвести останньому для ведення особистого селянського господарства, віднесені до земель лісогосподарського призначення на перспективу. Однак, згідно довідки Відділу Держгеокадастру у Старовижівському районі Волинської області від 06.11.2015 року №111/0/6-15 вищезазначена земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності, зокрема, до земель запасу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги із підстав, наведених у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у письмових запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні позовних вимог не визнав, зазначивши, що згідно частини шостої статті 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Відповідно до схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області, затвердженої розпорядженням Старовижівської районної державної адміністрації від 17.12.2013 року №304, землі, з яких планується відвести громадянину ОСОБА_3 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, віднесені до земель лісогосподарського призначення на перспективу. Вважає, що рішення про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 31.08.2015 року ОСОБА_4 звернувся до Відділу Держгеокадастру у Старовижівському районі Волинської області з листом, в якому просив погодити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області, розроблений ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» відповідно до договору від 11.06.2015 року №356.

11.09.2015 року Відділ Держгеокадастру у Старовижівському районі Волинської області листом №32-315-99.1-31/15-15 відмовив позивачу у погодженні даного проекту землеустрою, посилаючись на те, зокрема, що відповідно до схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області, затвердженої розпорядженням Старовижівської районної державної адміністрації від 17.12.2013 року №304, землі з яких планується відвести громадянину ОСОБА_3 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства віднесені до земель лісогосподарського призначення на перспективу (а.с.49-50).

10.12.2015 року до відповідача повторно надійшов лист ОСОБА_3 щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області, з виправленими недоліками відповідно до листа від 11.09.2015 року №32-315-99.1-31/15-15.

Листом від 21.12.2015 року №П-15/0-180/0/6-15 відповідачем відповідно до частини восьмої статті 186-1 Земельного кодексу України відмовлено позивачу у погодженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області, оскільки останнім не усунено усіх недоліків, на яких було наголошено у листі від 11.09.2015 року №32-315-99.1-31/15-15, зокрема, щодо невідповідності відведення даної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства схемі землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області, затвердженої розпорядженням Старовижівської районної державної адміністрації від 17.12.2013 року №304 (землі, з яких планується відвести громадянину ОСОБА_3А2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, віднесені до земель лісогосподарського призначення на перспективу) (а.с.51-52).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються статтею 186-1 Земельного кодексу України.

Так, частиною першою статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обовязковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Відповідно до частин пятої, шостої статті 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобовязані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обовязковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частиною восьмою статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Як зазначалось вище, підставою відмови відповідача у погодженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області, стало те, що відповідно до схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області, затвердженої розпорядженням Старовижівської районної державної адміністрації від 17.12.2013 року №304, землі, з яких планується відвести громадянину ОСОБА_3 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, віднесені до земель лісогосподарського призначення на перспективу.

Водночас з довідки Відділу Держгеокадастру у Старовижівському районі Волинської області від 06.11.2015 року №111/0/6-15 вбачається, що земельна ділянка площею 2,0000 га, яка планується для відведення у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, розташована за межами населених пунктів Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області, відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності, зокрема, до земель запасу (а.с.7).

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі КВЦПЗ), яка застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів та визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних обєктів.

Як встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, зокрема, із проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області (а.с.18-45), цільове призначення вищезазначеної земельної ділянки згідно КВЦПЗ - землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства із земель запасу, код КВЦПЗ 01.03. Вказана обставина не заперечувалась в судовому засіданні представником відповідача.

Відтак, відповідно до даних державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки, яка планується для відведення у власність ОСОБА_3, є землі сільськогосподарського призначення. Докази, які підтверджували б факт зміни цільового призначення вищезазначеної земельної ділянки, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом 12 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 03.03.2015 року №11, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах визначених Земельним кодексом України, на території Волинської області.

Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування обєкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, суд зазначає, що розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у Волинській області є Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, до повноважень якого при наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки входить саме перевірка відповідності місця розташування обєкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що 14.04.2015 року начальником Головного управління Держземагентства у Волинській області видано наказ №3-410/15-15-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», згідно якого надано дозвіл громадянину ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0000 га (землі державної власності сільськогосподарського призначення (пасовища)) у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області (а.с.5).

Отже, Головне управління Держземагентства у Волинській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, надаючи дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_3, перевірило відповідність місця розташування вищезазначеної земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області.

Разом з тим суд враховує, що факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення на перспективу (на майбутнє) згідно техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель не змінює цільового призначення останньої. Цільове призначення земельної ді лянки визначає той спосіб її використання, який встановлено для цієї ділян ки, отже проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки відповідає способу її використання.

Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно відмовив ОСОБА_3 у погодженні проекту землеустрою.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_4 є учасником бойових дій, залучений до участі в антитерористичній операції, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій, наявної в матеріалах справи, та довідкою про відрядження для участі в АТО (а.с.4, 56).

Законодавством України передбачено систему пільг для учасників бойових дій, та осіб, прирівняних до них, зокрема, це стосується і надання земельних ділянок.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються такі пільги, зокрема, першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Згідно із частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеному відповідач як субєкт владних повноважень не довів суду правомірність відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області, з огляду на що адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Відділу Держгеокадастру у Старовижівському районі Волинської області від 21 грудня 2015 року за №П-15/0-180/0/6-15 у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області.

Зобовязати Відділ Держгеокадастру у Старовижівському районі Волинської області погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

ОСОБА_5Плахтій

Постанова в повному обсязі складена 12 лютого 2016 року.