Ухвала суду № 55702232, 10.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 р.Справа № 816/4537/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Яковенка М.М.

Суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року по справі № 816/4537/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Кременчуцької ОДПІ від 02 листопада 2015 року №3442/С про непогодження застосування податкового компромісу; визнати узгодженою та досягнутою процедуру податкового компромісу по заяві фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 15 квітня 2015 року за податковим повідомленням-рішенням №0001071701/62/1603 від 20 січня 2015 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року позов задоволено частково (а.с.70, 71-77).

Визнано протиправним та скасовано рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 02 листопада 2015 року №3442/С про непогодження застосування податкового компромісу.

Зобов'язано Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію повторно розглянути заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про застосування податкового компромісу вх. № 9058 від 15 квітня 2015 року.

В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодившись із рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апелянт наголошує на правомірності рішення щодо непогодження застосування податкового компромісу. Так як, сплачена позивачем сума у необхідному розмірі в якості податкового компромісу, рахувалась як надмірно сплаченою, тому автоматично перейшла на рахунок ФОП в системі електронного адміністрування ПДВ, тому така сума станом на 29.10.2015 року не може вже вважатися сплатою під компроміс. Також зазначають, що станом на дату повторно розгляду заяви про застосування процедури податкового компромісу, норми Закону №63 не діяли і як наслідок не можливо їх застосовувати.

Позивач на адресу суду надіслав письмові заперечення, в яких просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Просив провести розгляд справи у його відсутність. Також і від сторони відповідача надійшли письмова заява про розгляд справи у їх відсутність. З огляду на зазначене, розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з урахуванням приписів ч.1 ст.197 КАС України.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з 10 вересня 2002 року зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с. 26).

Кременчуцькою ОДПІ, у період з 11 грудня 2014 року по 24 грудня 2014 року проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, правильності нарахування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 31 грудня 2014 року №2987/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження податку на додану вартість за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року на загальну суму 49857,00 грн. (а.с. 27-37).

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 20 січня 2015 року сформовано податкове повідомлення-рішення №0001071701/62/1603, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість, 14010100" загалом в розмірі 62 321, 25 грн. (в т.ч., основний платіж - 49 857,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 12 464,25 грн.) (а.с. 25).

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням і оскаржив його до суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року відкрито провадження по справі № 816/1070/15.

15 квітня 2015 року позивачем до Кременчуцької ОДПІ подано заяву про намір досягнення податкового компромісу відповідно до підрозділу 92 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України з податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 62321,25 грн. по податковому повідомленню-рішенню № 0001071701/62/1603 від 20 січня 2015 року (а.с. 21).

Сума податкового компромісу в розмірі 2492,85 грн. сплачена позивачем 16 квітня 2015 року (а.с. 22).

24 квітня 2015 року Кременчуцькою ОДПІ винесено рішення щодо непогодження застосування податкового компромісу № 4880/c/16-03 (а.с. 12-13).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року по справі №816/2794/15, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року, адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 24 квітня 2015 року про непогодження застосування податкового компромісу, та зобов'язано Кременчуцьку ОДПІ повторно розглянути заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про застосування податкового компромісу вх. № 9058 від 15 квітня 2015 року з урахуванням підстав скасування судом рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 24 квітня 2015 року про непогодження застосування податкового компромісу (а.с. 56-58, 62-63).

На виконання вищевказаного рішення суду, Кременчуцькою ОДПІ повторно розглянуто заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, від 15 квітня 2015 року та прийнято рішення від 02 листопада 2015 року №3442/с щодо непогодження застосування податкового компромісу (а.с. 23-24).

Відмовляючи повторно у застосуванні податкового компромісу контролюючий орган виходив з того, що: "ФОП ОСОБА_1 16 квітня 2015 року сплачено згідно платіжного доручення №163 до бюджету суму ПДВ 2492, 85 грн., що складає 5% від податкового зобов'язання в сумі 49 857 грн. Відповідно до пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначена статтею 2001 розділу V Кодексу, автоматично збільшується на суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, що обліковуються в інтегрованих картках платників податку станом на 01 липня 2015 року. Так як сплачена ФОП ОСОБА_1 сума ПДВ 2492, 85 грн. станом на 01 липня 2015 року рахувалася в інтегрованій картці як надміру сплачена, то 08 липня 2015 року ця сума автоматично перейшла на рахунок ФОП ОСОБА_1 в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Відповідно до статті 2001 з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету або на спеціальний рахунок платника - сільськогосподарського підприємства, що обрав спеціальний режим відповідно до статті 209 цього Кодексу, в системі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань. Таким чином станом на 29 жовтня 2015 року сплачена сума 2492, 85 грн. не може вважатися сплатою під компроміс. В той же час, пункт 12 Закону №63 вказує, що "Платники податків з метою застосування податкового компромісу мають право подати уточнюючі розрахунки або заяви відповідно до положень цього підрозділу, протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності цим підрозділом". Отже, вказана норма передбачає, що положення даного нормативно-правового акту діють у визначений законом період, з 17 січня 2015 року по 16 квітня 2015 року включно. З огляду на зазначене, станом на 29 жовтня 2015 року, тобто дату повторного розгляду заяви про застосування процедури податкового компромісу, норми Закону №63 не діють і як наслідок не можливе їх застосування".

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що податковим законодавством не передбачено можливості визнавати податковий компроміс досягнутим в судовому порядку, оскільки відповідно до вищевказаного пункту 8 підрозділу 92 Податкового кодексу України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом, тобто автоматично після настання певних обставин.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно пункту 1 підрозділу 92 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 25 грудня 2015 року №63-VIII) податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Разом з уточнюючим розрахунком подається перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.

Пунктом 2 вказаного підрозділу ПКУ визначено, що сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Відповідно до пунктів 7, 8 підрозділу 92 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Виходячи із правового змісту наведених положень, суд першої інстанції правильно зазначив, що процедура податкового компромісу в своїй основі направлена на встановлення діалогу між державою та платниками податків, звільнення платників податків від фінансової, кримінальної та адміністративної відповідальності за умови сплати не задекларованих та/або неузгоджених платежів з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, зменшення кількості адміністративних скарг до контролюючих органів та адміністративних позовів до суду платників податків на рішення контролюючих органів, а також забезпечення додаткових податкових надходжень до бюджету.

Як вже було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 15 квітня 2015 року подав до Кременчуцької ОДПІ заяву про намір досягнення податкового компромісу відповідно до підрозділу 92 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України з податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 62321,25 грн. по податковому повідомленню-рішенню № 0001071701/62/1603 від 20 січня 2015 року (а.с. 21) та сплачено суму податкового компромісу в розмірі 2492,85 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 16 квітня 2015 року (а.с. 22).

24 квітня 2015 року Кременчуцькою ОДПІ винесено рішення щодо непогодження застосування податкового компромісу № 4880/c/16-03 (а.с. 12-13), яке в подальшому постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року по справі №816/2794/15, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року, визнано протиправним та скасовано, а Кременчуцьку ОДПІ зобов'язано повторно розглянути заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про застосування податкового компромісу вх. № 9058 від 15 квітня 2015 року з урахуванням підстав скасування судом рішення Кременчуцької ОДПІ від 24 квітня 2015 року про непогодження застосування податкового компромісу (а.с. 56-58, 62-63).

Постанова Полтавського окружного адміністративного суду набрала законної сили 08 жовтня 2015 року.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

На виконання вищевказаного рішення суду, Кременчуцькою ОДПІ повторно розглянуто заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, від 15 квітня 2015 року та знову прийняло рішення від 02 листопада 2015 року №3442/с щодо непогодження застосування податкового компромісу (а.с. 23-24).

Задовольняючи частково позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 по справі №816/2794/15 - "суд дійшов до висновків, щодо необґрунтованості відмови в погодженні позивачу податкового компромісу з підстави наявності факту заниження зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з заниженням ПДВ, а не у зв'язку із завищенням податкового кредиту. Інших невідповідностей заяви позивача про намір досягнення податкового компромісу умовам податкового компромісу відповідачем не зазначено, а судом не встановлено".

Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача-апелянта про те, що станом на 29 жовтня 2015 року сплачена сума 2492,85 грн. не може вважатися сплатою під компроміс у зв'язку із автоматичним переходом 08 липня 2015 року на рахунок ФОП ОСОБА_1 в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та рахується як переплата, є безпідставними з огляду на ту обставину, що у зв'язку із скасуванням рішення Кременчуцької ОДПІ від 24 квітня 2015 року про непогодження застосування податкового компромісу по справі №816/2794/15, при цьому скасоване рішення не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого рішення, тобто з 24 квітня 2015 року. Крім того, з огляду на заяву позивача та проведену за цільовим призначенням оплату під застосування податкового компромісу, зазначену суму коштів, не можна вважати як якусь переплату. Сплата коштів була спрямована саме на вирішення питання щодо компромісу, та не пов'язана з будь-якими іншими питаннями. До того ж, відповідачем не доведено, що позивач писав будь-які заяви щодо перерахування коштів сплачених під компроміс, на його рахунок та в рахунок адміністрування ПДВ.

Доводи апелянта щодо того, що станом на дату повторного розгляду заяви про застосування процедури податкового компромісу, норми Закону №63 вже не діють і як наслідок не можливе їх застосування, колегія суддів вважає необґрунтованим і безпідставними, оскільки скасовуючи рішення Кременчуцької ОДПІ від 24 квітня 2015 року про непогодження застосування податкового компромісу та зобов'язуючи Кременчуцьку ОДПІ повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування податкового компромісу вх. №9058 від 15 квітня 2015 року по справі №816/2794/15, судом вже надавалася правова оцінка правовідносинам, що виникли на дату чинності Закону України від 25 грудня 2015 року №63-VIII.

До того ж, як правильно зазначив суд першої інстанції, що повторний розгляд заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування податкового компромісу вх. №9058 від 15 квітня 2015 року відбувся не з вини заявника, а у зв'язку із визнанням адміністративним судом протиправним та скасуванням попереднього рішення про непогодження податкового компромісу. В даному випадку саме з вини податкового органу внаслідок неправомірного вирішення питання щодо застосування податкового компромісу в межах змісту фактичних обставин справи та правовідносин, призвело до протиправного вирішення з цього приводу питання на підставі норм, що регулювали такі правовідносини. Правовідносини, що виникли між сторонами та порушення з боку податкового органу відбулось за часи дії відповідних правових норм. Ніяких перешкод усунути свої недоліки, не зважаючи припинення дій відповідних норм на які посилається відповідач, немає. В даному випадку питання полягає у належному виконанні своїх обов'язків з боку відповідача.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення щодо непогодження застосування податкового компромісу від 02 листопада 2015 року №3442/с є необґрунтованим, і тому визнається протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір", відповідач не є особою, який підлягає звільненню від сплати судового збору, а тому зобов'язаний був при поданні апеляційної скарги сплатити судовий збір у розмірі встановленому законом.

Ухвалою суду від 15.01.2016 року за заявою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги, розмір якого складає 1339,80 грн. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення судового збору з відповідача.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року по справі № 816/4537/15 - залишити без змін.

Стягнути з Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби судовий збір у розмірі 1339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) гривен 80 копійок до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.