Ухвала суду № 55702231, 10.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 р.Справа № 552/5112/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Полтави від 19.11.2015р. по справі № 552/5112/15-а за позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Київського районного суду м.Полтави з адміністративним позовом до Полтавської митниці Державної Фіскальної Служби (далі по тексту - Полтавська митниця ДФС, відповідач) про скасування постанови № 0060/80600/15 від 20 серпня 2015 року по справі про порушення митних правил .

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач на апеляційну скаргу позивача надіслав письмові заперечення.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, 20.08.2015 року заступником начальника Полтавської митниці ДФС України Запорізьким С.В. винесено постанову № 0060/80600/15, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного Кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів - в розмірі 4604 грн.85 коп.

Згідно постанови, 20 листопада 2013 року в Полтавській митниці ДФС згідно МД № 806020000/2013/011910 ПВКП «Агродеталь» було проведено митне оформлення в режимі «імпорт» вантажу згідно зовнішньоекономічного договору, при цьому до вказаної митної декларації не надано довідку про транспортні витрати. Декларування вантажу проведено позивачем.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не подав до митного органу під час митного оформлення вантажу довідку про вартість транспортних витрат.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно митної декларації № S06020000/2013/011910 ПВКП «Агродеталь» (м. Полтава, вул. Луценка буд. 23, код ЄДРПОУ 32142111) було проведено митне оформлення в режимі «імпорт» товару - сільськогосподарської техніки, яка надійшла від AG Unlimited LLC (Сполучені Штати, 216 Sauk Ridge Drive, South Beloit, IL 61080) згідно зовнішньоекономічного договору №14-12/12 від 14.12.12.

Поставка зазначеного товару відбувалась на підставі договору на транспортно-експедиційний послуги від 06.09.12 № 06/09/12. який надавався до митного оформлення (копія договору є в матеріалах справи) між ТОВ «ЛІМКО ЛОГІСТИКС» (далі Експедитор) та ПВКП «АГРОДЕТАЛЬ» (далі Клієнт або замовник).

Згідно даного договору встановлено:

- у відповідності до п.5.3.2. Клієнт відшкодовує усі документально підтверджені витрати фактично понесені експедитором по виконанню його доручення...;

- у відповідності до п.2.1.2. представляє інтереси Клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, портами, аеропортами, державними органами та ін. установами в зв'язку з перевезенням, перевалкою транспортно-експедиторським обслуговуванням вантажів Клієнта;

- у відповідності до п.4.3.3 Експедитор сплачує перевезення та інші послуги третіх осіб на користь, з засобів, за рахунок і за дорученням клієнта (вантажоодержувачів, вантажовідправників та ін. осіб). Кошти, які надійшли на рахунок Експедитора від Клієнта не переходять у його власність і не є виручкою, а вважаються транзитними для наступної оплати перевозки та інших послуг третіх осіб (портів, перевізників, брокерів, експедиторських установ та ін.).

За змістом частини І статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 Кодексу. У відповідності до п.2 ч.2 ст. 52 Кодексу, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно ч. 4 ст. 58 Кодексу, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Відповідно до п. 5,6 ч. 10 ст. 58 Кодексу при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Позивачем до зазначеної митної декларації не подано довідку про транспортні витрати та довідку перевізника TOB «Лімко Логістікс», тоді як зазначене перевезення товару здійснювалось у відповідності до умов поставки «СРТ -Одеса» і згідно правил «ІНКОТЕРМС 2000» даними умовами поставки передбачено, врахування усіх витрат, які не ввійшли до фрахту, а саме навантажен ня товару і будь-які збори по розвантаженню в місці призначення. Декларування даного товару здійснив позивач, який на момент вчинення правопорушення працював на посаді ди ректора ПВКП «Агродеталь» (а.с.37-40).

На запит відповідача про підтвердження витрат на транспортування при митному оформленні митних декла рацій директором TOB «Агродеталь», Одеською митницею ДФС за супровідним листом від 17.03.2015 № 2070/7/15-70-26-03 з додатками надано завірені належним чином копій первинних документів: акти надання послуг, податкові накладні, рахунки на оплату, виписки банку коносаменти та CMR, які було отримано від TOB «Лімко JIoгістікс» (м. Одеса, вул. Буніна, оф.3), згідно до яких транспортні витрати становлять:

- згідно акту надання послуг від 26.11.2013 № 157 всього із ПДВ 16400 грн. ( сума ПДВ 2733,33 грн.) в т.ч. комплекс послуг з обробки контейнерів, портові витрати, авто послуги, транспортно-експедиторські послуги;

- згідно податкової накладної від 26.11.2013 № 37 загальна сума з ПДВ 16400 грн. (ПДВ 2733,33 грн.).

Різниця між сумою задекларованою згідно МД від 20.11.13 № 806020000/2013/011910 та обчисленою за новими даними і є сумою недоборів митних платежів, яка в даному випадку складає 1534.95 грн. (в тому числі податок на додану вартість на суму 1533,77 грн., мито 1,18грн.).

Суми недоборів митних платежів по МД від 20.11.13 № 806020000/2013/011910 і були підставою згідно ст.491 Митного кодексу України для порушення справи про порушення митних правил № 0060/80600/15 за ст.. 485 Митного кодексу України а тому доводи апеляційної скарги про порушення відповідачем ст. 345-354 Митного кодексу України не можуть бути прийняті до уваги.

За змістом статті 491 Митного кодексу України підставами для порушення справи про порушення митних правил є:

1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил;

2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу;

3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

Згідно з ст. 485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів..

Колегія суддів зазначає, що декларування даного товару безпосередньо здійснив директор ПВКП «Агродеталь» - позивач по справі, про що свідчить графа 54 МД № 806020000/2013/011910. За змістом частини 8 ст.264 Митного кодексу України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Згідно ч.1 ст. 266 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

У відповідності до вимог п.6(в) ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України - митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати: суми митних платежів.

Відповідно ч.1 ст. 293 Митного кодексу України - особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, с декларант. У відповідності до ч.1 ст. 295 Митного кодексу України, митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов'язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов'язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на органи доходів і зборів.

У відповідності до ч.1 ст. 257, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Пунктом 3.8 Розділу 3 Додатку II Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Закон України від 05.10.2006р. № 221-V) встановлено, що декларант несе відповідальність перед митною службою за достовірність даних, представлених у декларації, а також за сплату мит та податків. У відповідності до ч.4 ст.266 МК України, у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

Згідно ч. 1 ст.269 Митного кодексу України, за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У відповідності до ч.4 ст.269 Митного кодексу України, внесення до митної декларації змін, які впливають на застосування до товарів заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснюється за умови дотримання таких заходів.

Згідно ч.10 ст.269 Митного кодексу України, не порушується провадження у справах про порушення митних правил у випадках, якщо декларант або уповноважена ним особа самостійно звернулися до органу доходів і зборів з проханням про внесення змін до митної декларації відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.

Позивач, який на момент вчинення правопорушення працював на посаді директора ПВКП «Агродеталь», мав можливість самостійно звернутися до відповідача щодо внесення змін до митної декларації від 20.11.13 №806020000/2013/011910, однак своїм правом передбаченим вищезазначеною нормою Кодексу не скористувався.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1, оскільки постанова заступника начальника Полтавської митниці Запорізького С.В. в справі про порушення митних правил № 0060/80600/15 від 19 листопада 2015 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України винесена на підставі та в межах повноважень, наданих уповноваженій особі, у спосіб, що передбачені Конституцію України та чинним законодавством України.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 19.11.2015р. по справі № 552/5112/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Лях О.П.Судді(підпис) (підпис) Яковенко М.М. Старосуд М.І.