Постанова № 55700082, 08.02.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2016 року 810/5626/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 28.10.2015 №000027/10-04-21/НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що податковим органом було порушено порядок проведення фактичної перевірки, оскільки не був пред`явлений наказ про проведення перевірки. Зазначила, що рішення про застосування фінансових санкцій, прийняте за результатами такої перевірки, винесене з порушенням десятиденного терміну від дня написання акту перевірки. Просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях. Вказав, що перевірка була проведена відповідно до вимог чинного законодавства, а рішення про застосування фінансових санкцій є правомірним та прийняте з урахуванням статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництв і обігу спирту етилового коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представники сторін у судове засідання 08.02.2016 не прибули. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Представник відповідача у письмових запереченнях просив суд здійснювати розгляд справи без його участі.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 09.10.2015 посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області було проведено фактичну перевірку позивача з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями або тютюновими виробами.

Перевірка здійснювалась в павільйоні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами фактичної перевірки складено Акт від 09.10.2015 №1583/10-36-21/НОМЕР_1, яким встановлено порушення вимоги статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року №481/95-ВР.

З Акту перевірки слідує, що в ході проведення перевірки встановлено факт зберігання 2 пакетів вина ординарного крепленого крепкого спеціального типу красного "Портвейн Приморський", 1,0 л., 17% оборотів виробництва ТОВ "Котовський винзавод" без марок акцизного податку встановленого зразка.

За результатами вищевикладеного, відповідачем було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 28.10.2015 №000027/10-04-21/НОМЕР_1 у розмірі 17000,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно із пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

В силу вимог п. 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України.

Статтею 81 Податкового кодексу України передбачені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Так, відповідно до пункту 81.1. статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Судом встановлено, що позивач у своїй позовній заяві зазначає, що податковим органом було порушено порядок проведення фактичної перевірки, оскільки не був пред`явлений наказ про проведення перевірки, а тому й рішення про застосування фінансових санкцій, як наслідок перевірки, є неправомірним.

Проте, суд не погоджується з таким твердженням позивача у зв`язку з наступним.

Так, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

З матеріалів справи убачається, що фактично допуск посадових осіб до перевірки відбувся, а тому, на думку суду, непред`явлення наказу на перевірку не є підставою для скасування рішення про застосування фінансових санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 24.12.2015 в адміністративній справі №21-25а10, в рішеннях Вищого адміністративного суду України від 29.05.2014 №К/800/32767/13, від 13.03.2014 №К/800/31609/13.

Крім того, суд критично оцінює твердження позивачки стосовно того, що рішення про застосування фінансових санкцій, прийняте за результатами фактичної перевірки, винесене з порушенням десятиденного терміну від дня написання акту перевірки, з огляду на таке.

Так, статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачена відповідальність за порушення норм цього закону.

Також, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень;

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Відповідно до пункту 9 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" рішення про застосування фінансових санкцій складається у трьох примірниках, один з яких залишається в органі, посадова особа якого прийняла це рішення; другий - надсилається у триденний строк після його прийняття суб'єкту господарювання або видається його уповноваженому представникові; третій - надсилається до територіального органу ДФС за місцем реєстрації суб'єкта господарювання для здійснення контролю за надходженням до державного бюджету суми сплаченого штрафу у разі порушення законодавства у сфері виробництва та обігу спирту або за місцем вчинення порушення для здійснення контролю за надходженням до місцевих бюджетів суми сплаченого штрафу в разі порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів.

Тобто, суд звертає увагу позивачки, що вищевказаним порядком не передбачено десятиденного терміну, протягом якого має бути прийняте рішення про застосування фінансових санкцій.

Судом встановлено, що виявлене податковим органом порушення під час проведення фактичної перевірки, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: Актом перевірки від 09.10.2015, фотознімками, Актом відмови від отримання акта перевірки від 09.10.2015, Висновком щодо попередніх розрахункових сум фінансових санкцій по акту перевірки від 09.10.2015 по ФОП ОСОБА_1

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що рішення про застосування штрафних санкцій від 28.10.2015 №000027/10-04-21/НОМЕР_1, прийняте у відповідності до чинного законодавства, а відтак підстав для його скасування немає.

За таких обставин, позовні вимоги є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.