Ухвала суду № 55700023, 08.02.2016, Волинський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог

08 лютого 2016 року Справа № 803/18/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Пивовара В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про зобов'язання нарахувати та виплатити кошти,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Нововолинська ОДПІ) про зобов'язання нарахувати та виплатити наступні кошти: недонараховану суму індексації заробітної плати за період з 01 січня 2009 року по 31 червня 2012 року в сумі 10454,07 грн.; суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 8616,85 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 29 грудня 2012 року по 01 грудня 2015 року в розмірі 85883,61 грн.

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 29 грудня 2012 року по 01 грудня 2015 року у зв'язку з пропущенням строку зверненням до суду.

Позивач та представник позивача в судовому засідання заперечили щодо заявленого клопотання та просили відмовити у його задоволенні, оскільки вважають, що строки звернення до суду про стягнення заробітної плати, в тому числі і середнього заробітку за час затримки розрахунку, встановлені без обмеження будь-яким строком.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що клопотання про залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду підлягає до задоволення з врахуванням наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 цієї статті Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи наказу від 28 вересня 2012 року №94-0 "Про звільнення ОСОБА_1" позивач була звільнена з посади начальника відділу податкового контролю в порядку переведення на роботу у Володимир-Волинську ОДПІ Волинської ДПС з 28 вересня 2012 року.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

На підставі статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Рішенням від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 Конституційного Суду України у справі №1-5/2012 було визначено, що положення ч.1 ст. 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

13 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Нововолинської ОДПІ із заявою від 13.10.2014 року про здійснення перерахунку та виплати індексації заробітної плати з 01.01.2008 року по 01.08.2012 року. Отже, про порушення своїх прав щодо неповної виплати заробітної плати позивач вже знала на час написання згаданої заяви, тобто до 13 жовтня 2014 року, з пояснень позивача - у 2012 році.

При цьому, даний адміністративний позов ОСОБА_1 від 05.01.2016 року надійшов до суду лише 11.01.2016 року, тобто з порушенням строку, який встановлений частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України, тобто тримісячного строку.

Суд не бере до уваги посилання позивача та його представника на те, що строки звернення до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку встановлені без обмеження будь-яким строком, оскільки дана норма стосується заробітної плати, а не середнього заробітку, які за своєю правовою природою різняться (заробітна плата - винагорода за виконану роботу; середній заробіток - гарантія передбачена законом за незаконне звільнення, в даному випадку).

Положення пункту 9 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Оскільки, в силу закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджується належними доказами, суд вважає, що позивачем не наведено таких обставин та пропущено строк звернення до суду.

На підставі вищевикладених обставин адміністративний позов в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 29 грудня 2012 року по 01 грудня 2015 року в розмірі 85883,61 грн. слід залишити без розгляду.

Керуючись статтями 99, 155, 165, частиною третьою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статті 233 Кодексу законів про працю України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про зобов'язання нарахувати та виплатити кошти в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 29 грудня 2012 року по 01 грудня 2015 року в розмірі 85883,61 грн. залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, повний текст якої буде виготовлений 10 лютого 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Д. Ковальчук