Постанова № 55700022, 10.02.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року Справа № 803/27/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

розглянувши в місті Луцьку в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання відмову протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання бездіяльності щодо ненадання інформації на письмовий запит про доступ до публічної інформації № 1 від 15.12.2015 року протиправною та зобов'язання надати інформацію на письмовий запит про доступ до публічної інформації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.12.2015 року позивач звернувся до відповідача із письмовим запитом № 1 на доступ до інформації, у якому просив: надати заявнику письмово повну, точну та достовірну інформацію щодо результатів проведеної зі сторони Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства спеціальної перевірки відносно ОСОБА_2 при прийнятті його на роботу в управління; надати заявнику належно завірені копію довідки Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства про результати проведеної спеціальної перевірки відносно працівника ОСОБА_2, яка подавалася до Держлісагенства при переведенні його на посаду тимчасово виконуючим обов'язки начальника Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, а також надати копію письмової згоди ОСОБА_2 щодо проведення відносно нього спеціальної перевірки; надати заявнику відомості, зазначені ОСОБА_2 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік. Вказаний запит відповідач отримав 17.12.2015 року.

Проте, станом на 11.01.2016 року відповідач жодної інформації на письмовий запит не надав, чим порушив вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації». Крім того, правових підстав не надати відповідь на зазначений запит у відповідача не було.

Позивач, з урахуванням тієї обставини, що листом від 24.12.2015 року № 07-32/2014 відповідач відмовив в задоволенні запиту на інформацію, про що позивачу стало відомо після відкриття провадження у цій справі, подав також заяву про уточнення позовних вимог (а. с. 64), та просить визнати протиправною відмову в задоволенні запиту на інформацію та зобов'язати відповідача надати достовірну, точну та повну інформацію на письмовий запит позивача на доступ до публічної інформації згідно Закону.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 21.01.2016 року (а. с. 16-20) відповідач адміністративний позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що листом від 24.12.2015 року № 07-32/2014 позивачу було надано вичерпну відповідь на його запит, підстав надавати запитувану інформацію та документи у відповідача не було.

Позивач до судового засідання, призначеного на 16:00 10.02.2016 року, подав заяву про розгляд справи за його відсутності (а. с. 63).

Представник відповідача в судове засідання не прибув повторно з невідомих суду причин, хоча відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 61), у зв'язку із чим на підставі частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) розгляд справи не відкладався.

З урахуванням вимог частини першої статті 41, частини четвертої статті 128 КАС України, судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами, на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 15.12.2015 року позивач звернувся до відповідача із письмовим запитом № 1 на доступ до інформації, у якому просив: надати заявнику письмово повну, точну та достовірну інформацію щодо результатів проведеної зі сторони Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства спеціальної перевірки відносно ОСОБА_2 при прийнятті його на роботу в управління; надати заявнику належно завірені копію довідки Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства про результати проведеної спеціальної перевірки відносно працівника ОСОБА_2, яка подавалася до Держлісагенства при переведенні його на посаду тимчасово виконуючим обов'язки начальника Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, а також надати копію письмової згоди ОСОБА_2 щодо проведення відносно нього спеціальної перевірки; надати заявнику відомості, зазначені ОСОБА_2 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік (а. с. 8). Вказаний запит відповідач отримав 17.12.2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 9).

Листом від 24.12.2015 року № 07-32/2014 Житомирське обласне управління лісового та мисливського господарства повідомило позивача про результати розгляду запиту на доступ до інформації від 15.12.2015 року № 1. Як слідує із цього листа, позивачу відмовлено в задоволенні запиту на інформацію, зокрема, з тих підстав, що інформація про результати спеціальної перевірки та документи щодо її проведення є конфіденційними, тому їх надання не передбачено вимогами чинного законодавства, а декларацію про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік ОСОБА_2 оприлюднено на офіційному інтернет-сайті Держлісагенства України в рубриці «Очищення влади» та на сайті Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства в рубриці «Запобігання проявам корупції» (а. с. 21-22). Вказаний лист було направлено позивачу звичайною кореспонденцією, що підтверджується листом відповідача від 03.02.2016 року № 07-32/158 та витягом з журналу реєстрації вихідних документів (а. с. 40-43).

Відповідно до частин першої - третьої статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VI (з наступними змінами та доповненнями) рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити:

1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;

2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;

3) ненадання відповіді на запит на інформацію;

4) надання недостовірної або неповної інформації;

5) несвоєчасне надання інформації;

6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;

7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із частиною другою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірність відмови в задоволенні запиту на доступ до публічної інформації № 1 від 15.12.2015 року, з огляду на таке.

Згідно із частинами першою - другою статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 2 частини першої статті 5 цього ж Закону визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до частини першої статті 12 вказаного Закону суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Як передбачено пунктом 6 частини першої статті 14 цього ж Закону, розпорядники інформації зобов'язані: надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Реалізація права на доступ до інформації за інформаційним запитом врегульована розділом IV Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Так, частинами першою - третьою статті 19 вказаного Закону передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Згідно із частиною першою статті 20 цього ж Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частини другої статті 22 цього ж Закону розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Як слідує із матеріалів справи, позивач звернувся із запитом на доступ до інформації № 1 від 15.12.2015 року, у якому просив надати інформацію, яка в розумінні статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є публічною інформацію, відтак, відповідач, як розпорядник інформації в розумінні статті 13 цього ж Закону, зобов'язаний був надати відповідь на цей запит не пізніше п'яти робочих днів з дня його отримання (з урахуванням того, що запит було одержано 17.12.2015 року, відповідь на цей запит повинна була бути надана не пізніше 24.12.2015 року).

Листом від 24.12.2015 року № 07-32/2014 Житомирське обласне управління лісового та мисливського господарства повідомило позивача про результати розгляду запиту на доступ до інформації від 15.12.2015 року № 1, тобто, відповідач дотримав строк розгляду запиту на інформацію, передбачений статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Разом з тим, на думку суду, відповідач вказаним листом безпідставно відмовив у наданні запитуваної інформації.

Так, відповідач не надав заявнику відомості, зазначені ОСОБА_2 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік з тих мотивів, що вказану декларацію оприлюднено на офіційному інтернет-сайті Держлісагенства України в рубриці «Очищення влади» та на сайті Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства в рубриці «Запобігання проявам корупції».

Проте, згідно із частиною другою статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Крім того, відповідно до частини шостої статті 6 цього ж Закону не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», крім відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 вказаного Закону (тобто, відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, місця проживання, дати народження фізичних осіб, щодо яких зазначається інформація в декларації, місцезнаходження об'єктів, які наводяться в декларації (крім області, району, населеного пункту, де знаходиться об'єкт).

Відтак, відмова відповідача у наданні позивачу відомостей, зазначених ОСОБА_2 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, з підстав її оприлюднення на веб-сайтах управління та Держлісагенства України, тобто, з підстав можливості її одержання із загальнодоступних джерел, є неправомірною відмовою в наданні інформації.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про те, що декларація про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік ОСОБА_2 відсутня в Житомирському обласному управлінні лісового та мисливського господарства та не може бути надана, оскільки про таку обставину позивача не було повідомлено листом від 24.12.2015 року № 07-32/2014 та суду не надано доказів на підтвердження цієї обставини. Крім того, такі доводи суперечать змісту листа від 24.12.2015 року № 07-32/2014, у якому вказано, що така декларація розміщена на сайті управління.

Суд також звертає увагу, що згідно із частиною третьою статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. Відтак, якщо у відповідача була відсутня декларація про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік ОСОБА_2 і він не мав об'єктивної можливості надати відомості з цієї декларації, то у такому випадку йому слід було направити запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

Суд також не погоджується із мотивами відмови позивачу у наданні запитуваної інформації про результати спеціальної перевірки відносно ОСОБА_2 та документів щодо її проведення з огляду на їх конфіденційність, виходячи з такого.

Як слідує із письмових заперечень відповідача від 21.01.2016 року (а. с. 16-20), 15.07.2014 року Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства було оголошено конкурс на заміщення вакантної посади заступника начальника відділу бухгалтерського обліку, економіки та фінансів, інформацію про що було опубліковано в газеті «Житомирщина» та оприлюднено на офіційному веб-сайті управління. ОСОБА_2 подав до конкурсної комісії заяву про участь у конкурсі та документи, за результатами письмового іспиту та співбесіди його було рекомендовано призначити на посаду заступника начальника відділу бухгалтерського обліку, економіки та фінансів. Крім того, Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства було проведено спецперевірку відомостей при призначенні ОСОБА_2 на посаду заступника начальника відділу бухгалтерського обліку, економіки та фінансів, у зв'язку із чим було складено довідку про результати такої спецперевірки, яку долучено до особової справи державного службовця. При цьому, довідка про результати спеціальної перевірки відносно ОСОБА_2 при переведенні його на посаду т. в. о. начальника Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства не готувалася і не подавалася до Держлісагенства України.

Разом з тим, з листа Держлісагенства України від 27.08.2015 року № 10-08/6235-15 вбачається, що наказом від 21.07.2015 року № 339-к зараховано ОСОБА_2 на стажування на посаду начальника Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства в період з 21.07.2015 року по 30.07.2015 року. При цьому, Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства була надана Держлісагенству копія довідки про результати спеціальної перевірки відносно ОСОБА_2, оскільки така перевірка проводилася щодо нього при призначенні його на посаду заступника начальника відділу бухгалтерського обліку, економіки та фінансів Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства, та згідно із цією довідкою інформації, що перешкоджає зайняттю ОСОБА_2 посади, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування не виявлено. За результатами успішного стажування та спеціальної перевірки наказом Держлісагенства України від 10.08.2015 року № 381-к ОСОБА_2 в порядку переведення 11.08.2015 року звільнений з посади заступника начальника Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства, а наказом Держлісагенства України від 10.08.2015 року № 382-к з 12.08.2015 року призначений в порядку переведення т. в. о. начальника Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства на період до призначення в установленому законодавством порядку керівника цього управління, питання щодо його призначення погоджене з Міністерством аграрної політики та продовольства України (лист від 07.08.2015 року № 37-25-4-7/13459) (а. с. 31-34).

Як передбачено пунктом 2 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 6 вказаного Закону інформацією з обмеженим доступом є:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

Частинами першою, другою статті 7 цього ж Закону визначено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до частин першої - третьої статті 21 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року № 2657-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

Згідно із частиною сьомою статті 11 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 року № 3206-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час проведення спеціальної перевірки відносно ОСОБА_2 у 2014 році в Житомирську обласному управлінні лісового та мисливського господарства) інформація про результати спеціальної перевірки та документи щодо її проведення є конфіденційними, якщо вони не містять відомостей, що становлять державну таємницю. Такі документи зберігаються в порядку, встановленому відповідно до закону.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 58 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року № 1700-VII (з наступними змінами та доповненнями) інформація про результати спеціальної перевірки та документи щодо її проведення є конфіденційними, якщо вони не містять відомостей, що становлять державну таємницю.

Разом з тим, згідно із частиною другою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Суд погоджується із доводами відповідача про те, що інформація про результати поведеної спеціальної перевірки відносно ОСОБА_2 та документи щодо її проведення є конфіденційними.

Проте, суд звертає увагу, що за приписами частини першої статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень.

Крім того, на думку суду, відповідач як розпорядник інформації має право обмежити в доступі та відмовити в задоволенні запиту про надання інформації про результати спеціальної перевірки відносно ОСОБА_2 та документів щодо її проведення з урахуванням вимог, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Суд вважає, що відповідач не довів, що ненадання позивачу інформації про результати проведеної спеціальної перевірки відносно ОСОБА_2 та запитуваних документів щодо її проведення здійснено виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя, а розголошення такої інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам, і шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

На думку суду, оскільки призначення ОСОБА_2 т. в. о. начальника Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства викликало значний суспільний резонанс серед жителів Волинської області через неоднакове сприйняття такого призначення, що є загальновідомою обставиною та не підлягає доказуванню в силу частини другої статті 72 КАС України, запитувана позивачем інформація стосується публічної особи, яка тимчасово обіймає достатньо високу посаду та відіграє значну роль в економічному житті регіону (зокрема, в галузі лісового та мисливського господарства), тому надання інформації про результати проведеної спеціальної перевірки відносно ОСОБА_2 не завдасть шкоди охоронюваним законом інтересам та можлива шкода від оприлюднення такої інформації не переважатиме суспільний інтерес в її отриманні.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених вище норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що відмова відповідача в задоволенні запиту позивача від 15.12.2015 року № 1 на доступ до інформації з підстав, зазначених у листі від 24.12.2015 року № 07-32/2014, є неправомірною, тому уточнені позовні вимоги, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, підлягають до повного задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправною відмову Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства в задоволенні запиту ОСОБА_1 від 15.12.2015 року № 1 на доступ до інформації, оформлену листом від 24.12.2015 року № 07-32/2014, та зобов'язання відповідача повторно розглянути та надати достовірну, точну та повну інформацію на запит позивача від 15.12.2015 року № 1 на доступ до інформації в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача слід присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1102,42 грн., сплачений квитанцією від 11.01.2016 року (а. с. 2), та який згідно із випискою був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України (а. с. 12).

Керуючись статтями 41, 94, 122, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства в задоволенні запиту ОСОБА_1 від 15 грудня 2015 року № 1 на доступ до інформації, оформлену листом від 24 грудня 2015 року № 07-32/2014.

Зобов'язати Житомирське обласне управління лісового та мисливського господарства повторно розглянути та надати достовірну, точну та повну інформацію на запит ОСОБА_1 від 15 грудня 2015 року № 1 на доступ до інформації в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства судовий збір в розмірі 1102 гривні 42 копійки (одна тисяча сто дві гривні сорок дві копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх