Ухвала суду № 55698558, 10.02.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - Білак С. В.

Головуючий у 1 інстанції - Турова О.М.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 лютого 2016 рокусправа № 804/16683/14 Приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпропетровськ, пр.імені Газети "Правда", 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , секретар судового засідання - Фірсік Д.Ю., з участю представника відповідача - Резнікова Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 р. у справі №804/16683/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський механічний завод" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольський механічний завод" (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.09.2014р. №0003712201 та №0003722201.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що правомірно сформував податковий кредит на підставі належним чином оформлених первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами ПП "Хімпотребсоюз", ТОВ "Аратта" та ТОВ "Вайт Груп" і твердження контролюючого органу про те, що товарно-матеріальні цінності отримані не від вказаних контрагентів, а від невстановлених осіб, через що є безоплатно отриманими товарами та їх вартість має бути віднесена позивачем до складу оподатковуваного доходу, є безпідставними. В ході перевірки було встановлено факт здійснення позивачем оплати за поставлену продукцію. Угоди з ПП "Хімпотребсоюз", ТОВ "Аратта" та ТОВ "Вайт Груп" недійсними в судовому порядку не визнавалися та є реальними, що посвідчується відповідними первинними документами, які були надані до перевірки, водночас, акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цими первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами даних правочинів.

Відносно висновків відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 89557,05грн. через реалізацію останнім власної виробленої готової продукції та товарів за цінами, нижче від собівартості, що, на думку, контролюючого органу, свідчить про відсутність ділової мети в таких господарських операціях та не пов'язаність їх з господарською діяльністю позивача, а, отже, про відсутність підстав формування податкового кредиту за такими операціями, позивач зазначав, що ці висновки є помилковими та безпідставними, оскільки, по-перше, контролюючим органом не доведено, що в даному випадку мала місце невідповідність цін вказаних правочинів рівню звичайних цін, а по-друге, навіть якщо і була збитковість певних операцій це не свідчить про збитковість всієї діяльності взагалі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.09.2014 р. №0003722201.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.09.2014 р. №0003712201 в частині щодо збільшення грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Нікопольський механічний завод" з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 214 153,58 грн. та за штрафними санкціями у сумі 107 076,79 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський механічний завод" судовий збір пропорційно частини задоволених позовних вимог у розмірі 341, 04грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 р. в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що позивач неправомірно завищив податковий кредит та показник собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), а також неправомірно занизив дохід, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам з ПП "Хімпотребсоюз", ТОВ "Аратта" та ТОВ "Вайт Групп", оскільки перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача з наведеними контрагентами, їх вид, обсяг, якість, встановлено відсутність об'єктів оподаткування.

Отримані товарно-матеріальні цінності по ланцюгу від ПП "Хімпотребсоюз", ТОВ "Аратта" та ТОВ "Вайт Групп" не підтверджені плавильно оформленими первинними документами та не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що позивач порушив п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України у зв'язку з не підтвердженням належним чином складеними первинними бухгалтерськими та іншими документами, якими повинні супроводжуватись операції з продажу ТМЦ, у зв'язку з чим неможливо підтвердити факт здійснення господарських операцій позивача з ПП "Хімпотребсоюз", ТОВ "Аратта" та ТОВ "Вайт Групп", собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) виявилася завищеною на 2013 рік на загальну суму 520 273,68 грн.

В судовому засіданні представником Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було заявлено усне клопотання про заміну відповідача - Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області її правонаступником - Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у зв'язку з реорганізацією.

Розглянувши дане клопотання та додані до суду документи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність здійснення процесуального правонаступництва відповідно до ст.55 КАС України та замінити відповідача - Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області її правонаступником - Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській.

Позивач у судове засідання не прибув, належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольський механічний завод" (далі - ТОВ "НМЗ") (код ЄДРПОУ 31384605) перебуває на обліку в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Нікопольська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), як платник податків та, зокрема, є платником податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2014 року працівниками Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "НМЗ" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт перевірки №2170/221.31384605 від 21.07.2014 р.

У висновках акту перевірки контролюючий орган прийшов до висновків про порушення позивачем приписів:

- п.135.1, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8, ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у періоді з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. на загальну суму 223805,84 грн.;

- порушення п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.189.1 ст.189, ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013р. на загальну суму 176133,77грн., в тому числі: січень 2013р. - 12824,20грн., лютий 2013р. - 26218,89грн., квітень 2013р. - 8817,10грн., травень 2013р. - 5994,00грн., червень 2013р. - 19285,50грн., липень 2013р. - 57802,19грн., серпень 2013р. - 10588,33грн., вересень 2013р. - 24999,99грн., жовтень 2013 р. - 9603,57грн. (т.1 а.с.26-79).

На підставі висновків акту перевірки Нікопольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 05 вересня 2014 року було винесено:

- податкове повідомлення-рішення форми №0003722201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 264200,66 грн., в тому числі: за основним платежем - на суму 176133,77 грн. та за штрафними санкціями на суму 88066,89 грн.;

- податкове повідомлення рішення форми №0003712201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 335708,76грн., в тому числі: за основним платежем на суму 223 805,84 грн. та за штрафними санкціями на суму 111 902,92 грн. (т.1 а.с.20, 22).

Наведені висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що позивач неправомірно завищив податковий кредит та показник собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), а також неправомірно занизив дохід, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам з ПП "Хімпотребсоюз", ТОВ "Аратта" та ТОВ "Вайт Групп", оскільки правочини, укладені з цими контрагентами, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Наведена правова позиція відповідача спростовується з огляду на фактичні обставини справи, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встанволено, що ТОВ "НМЗ" було укладено договори поставки товару з ПП "Хімпотребсоюз" (договір від 17.05.2013р. №170513/2), з ТОВ "Арата" (договір від 02.02.2011р. №0202-11/1 та додаткові угоди до нього від 31.12.2011р. №1 та №2 щодо продовження дії цього договору) та з ТОВ "Вайт Груп" (договір від 09.09.2013р. №90913), згідно яких позивач придбав у вказаних контрагентів запчастини та металопродукцію (брухт чорних металів, редуктори, корпуса та кришки редукторів, колеса зубчаті, поковку, вал зубчатий тощо) (т.1 а.с.243-247; т.2 а.с.30-31, 70-71).

Реальність вищенаведених господарських операцій документально підтверджена відповідними договорами поставки товару та специфікаціями до них, рахунками на оплату, видатковими та податковим накладними, товарно-транспортними накладними та подорожніми листами зі зведеними відомостями витрат пального, журналами-ордерами та відомостями по рах.203 "Паливо" щодо транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей та списання палива на таке транспортування, а також витягом з журналу реєстрації довіреностей, приймальними актами, актами приймання металів чорних (вторинних), оборотно-сальдовими відомостями по рахункам, картками рахунків, журналами-ордерами, журналами проводок і відомостями по рахункам щодо оприбуткування придбаного товару, лімітно-забірними картками щодо переміщення товару на складі, платіжними дорученнями та банківськими виписками щодо здійснення повної оплати за поставлений товар (т.1 а.с.189-236, 243-251; т.2 а.с.1-72, 109-117, 130-229, 243-250; т.3 а.с.1-82).

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодекс України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання товарів (послуг), а відповідно і правомірність віднесення цих витрат на валові витрати підприємства та декларування суми податкового кредиту.

Судами встановлено, що транспортування товарно-матеріальних цінностей, придбаних ТОВ "НМЗ" у ПП "Хімпотребсоюз", ТОВ "Аратта" та ТОВ "Вайт Групп", здійснювалося транспортними засобами позивача, а саме: вантажним автомобілем КАМАЗ 5511, реєстраційний номер НОМЕР_3 (водій ОСОБА_3), вантажним автомобілем ЗІЛ 4331, реєстраційний номер НОМЕР_1 (водій ОСОБА_4) та вантажним автомобілем КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 (водій ОСОБА_5.), про що вказано у товарно-транспортних накладних та подорожніх листах, при цьому на вищевказаних водіїв, які є штатними працівниками ТОВ "НМЗ", були виписані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП "Хімпотребсоюз", ТОВ "Аратта" та ТОВ "Вайт Групп", що підтверджується відомостями журналу реєстрації довіреностей (т.2 а.с.82-117).

Щодо посилання відповідача відносно того, що надані товарно-транспортні накладні містять не всі відомості, а у видаткових накладних немає посилання на дату та номер довіреності, виписаної на отримання вказаних товарно-матеріальних цінностей, що унеможливлює встановити осіб, відповідальних за проведення цих господарських операцій, суд зазначає наступне.

Зі змісту наведених вище приписів ст.ст.138,139,198 Податкового кодексу України вбачається, що у платника податку виникає право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та на віднесення до складу витрат відповідного звітного періоду вартості отриманого товару та послуг лише за умови підтвердження відповідними первинними документами здійснення господарських операцій, на підставі яких платником податків було сформовано податковий кредит та здійснено такі витрати.

Наявність незначних недоліків первинних документів є обставинами, які самі по собі не позбавляють їх правового значення, що виключає відповідальність платника податків. У разі підтвердження дійсного виконання операції недоліки правореалізуючих документів є порушенням порядку заповнення цих документів, допущених суб'єктом господарювання, а відтак такі недоліки не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на податковий кредит та на віднесення до складу витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, відповідного звітного періоду вартості отриманого товару (робіт, послуг). Тим більше, що податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит, та інші первинні документи за правочинами з означеними вище контрагентами складені з дотримання обов'язкових вимог до первинних документів, встановлених ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що ПП "Хімпотребсоюз", переважним обсягом поставок якого був брухт чорних металів, має відповідну ліцензію Серії АГ №577279, видану Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 11.01.2012р. на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів, термін дії якої до 13.12.2016 р. (т.2 а.с.242).

Придбані позивачем у ПП "Хімпотребсоюз", ТОВ "Аратта" та ТОВ "Вайт Групп" товари використані ТОВ "НМЗ" у власній господарській діяльності, а саме: у виробництві готової продукції, в тому числі ливарної, про що зазначено в акті перевірки з посиланням на відображення у бухгалтерському обліку операцій по списанню товарно-матеріальних цінностей у виробництво, та відповідачем визнається. При цьому операції позивача з придбання цих товарів безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, оскільки, основною діяльністю ТОВ "НМЗ" є виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування.

Судом також встановлено та відповідачем не заперечується, що товар, отриманий від ПП "Хімпотребсоюз", ТОВ "Аратта" та ТОВ "Вайт Групп" був оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи. За таких обставин, твердження контролюючого органу про те, що цей товар є безоплатно отриманим, є безпідставним та необґрунтованим.

Вищенаведені первинні документи повністю відображають зміст та обсяг господарських операцій позивача з ПП "Хімпотребсоюз", з ТОВ "Арата" та з ТОВ "Вайт Груп", а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв'язку із здійсненням оплати за отримані товари.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Так, необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Зміст договорів ТОВ "НМЗ" з ПП "Хімпотребсоюз", з ТОВ "Арата" та з ТОВ "Вайт Груп" не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Як на час укладення угод між позивачем та його означеними вище контрагентами, так і на час їх виконання, останні знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.

Факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно зі ст.ст.138, ст.139 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів витрат та правомірного визначення податку на прибуток, а також відповідно до положень ст.198 Податкового кодексу України - податкового кредиту з податку на додану вартість.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з тим, що висновки контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту та показника собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), а також про заниження доходу, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, по взаємовідносинам з ПП "Хімпотребсоюз", ТОВ "Аратта" та ТОВ "Вайт Групп" є безпідставним, а отже і донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств з таких підстав є протиправним.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірних висновків, що податкове повідомлення-рішення від 05.09.2014 р. №0003722201, яким ТОВ "НМЗ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 264 200,66 грн., підлягає скасуванню в частині донарахувань на загальну суму 129865,09 грн., в тому числі: за основним платежем - на суму 86 576,72грн. та за штрафними санкціями на суму 43 288,36грн., а податкове повідомлення рішення форми "Р" від 05.09.2014 р. №0003712201, яким ТОВ "НМЗ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 335 708,76грн., підлягає скасуванню в частині донарахувань на загальну суму 321 230,37 грн., в тому числі: за основним платежем на суму 214153,58грн. та за штрафними санкціями на суму 107 076,79 грн.

Також колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2014 р. №0003722201, яким ТОВ "НМЗ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, і в частині донарахувань на загальну суму 134 335,58 грн., в тому числі: за основним платежем - на суму 89 557,05 грн. та за штрафними санкціями на суму 44778,53 грн., з огляду на наступне.

Вказане донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість відбулося у зв'язку із висновком контролюючого органу про те, що в лютому, липні та жовтні 2013 року ТОВ "Нікопольський механічний завод" здійснювало операції з реалізації готової продукції, товарів та товарно-матеріальних цінностей за цінами нижче собівартості, про що свідчать зведені дані аналізу рахунків 701 "Дохід від реалізації готової продукції", 712 "Дохід від реалізації інших товарно-матеріальних цінностей" та рахунків 90 "Собівартість реалізованої готової продукції", 943 "Собівартість реалізованих товарно-матеріальних цінностей", в той час, як це суперечить змісту поняття розумної економічної причини (ділової мети), яка передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту, а за відсутності останнього такі операції не можуть вважатися вчиненими в рамках господарської діяльності підприємства, при цьому п. "г" п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платника податку нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, що позивачем зроблено не було.

Підтвердженням того, що за вищезазначеним порушенням були здійсненні донарахування податку на додану вартість у загальній сумі 134 335,58 грн. є детальний розрахунок податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 05.09.2014р. №0003722201, який міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.180).

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Разом з тим, жодною з норм Податкового кодексу України не передбачено залежність права платника податку на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість від наявності чи відсутності у нього прибутку за окремими господарськими операціями.

При цьому збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик неотримання доходу від конкретної господарської операції. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 28.02.2011 р.

Крім того, відповідач до суду не надав жодних доказів, якими була б встановлена вина посадових осіб позивача у вчинені такого злочину, як ухилення від сплати податків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області форми від 05.09.2014 р. №0003722201 підлягає скасуванню у повному обсязі, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 р. в частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2014 р. №0003712201 на суму 14 478,39 грн., в задоволенні яких було відмовлено, не оскаржується, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 р. у справі №804/16683/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський механічний завод" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 10 лютого 2016 року, в повному обсязі ухвала складена 11 лютого 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді В.А.Шальєва

Н.А.Олефіренко