Постанова № 55697923, 09.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8687/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячі та спортивні майданчики" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячі та спортивні майданчики" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення камеральної перевірки, результати якої оформлено актом №1294/26-54-15-01-11 від 16.12.2015 року та прийняття податкових повідомлень рішень; визнання протиправними дії відповідача щодо неналежного прийняття податкових повідомлень-рішень №0021011501 від 26.03.2015 року та №0021001501 від 16.12.2014 року(з урахуванням уточнених вимог).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явилися в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячі та спортивні майданчики" перебуває як платник податків на обліку в Державній податковій інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

12.01.2015 року. позивач отримав від податкового органу акт перевірки правил сплати (перерахування) податку на додану вартість №1294/26-54-15-01-11 від 16.12.2014 року за період з 29.10.13 року. по 13.11.2014 року, згідно якого встановлено, що в порушення абз. 1 п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України платник податку не сплатив суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, протягом строків, передбачених цим Кодексом (податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0005962202 від 24.07.2013 року, податкові декларації з податку на додану вартість за квітень, травень, липень, серпень, вересень 2014 року.

На підставі вказаного акту Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 16.12.14 року №0021001501, яким за порушення строків сплати податку на додану вартість у розмірі 457 104, 8 грн. до товариства застосовано штраф у розмірі 20% - 91 420, 96 грн., та №0021011501, яким за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість у розмірі 5 388 грн. до товариства застосовано штраф у розмірі 10% - 538, 8 грн.

За результатами розгляду первинної скарги позивача рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20.03.15 р. №4574/10/26-15-10-06 скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.12.14 року №0021011501 в частині застосованих санкцій у сумі 4,8 грн., в іншій частині рішення залишене без змін, податкове повідомлення-рішення від 16.12.14 оку №0021001501 залишене без змін.

За результатами розгляду другої скарги позивача рішенням Державної фіскальної служби України від 09.04.15 року №7486/6/99-99-10-01-02-25 податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Листами від 16.01.15 року. та 26.03.15 року товариство зверталося до податкового органу з запитом щодо виду проведеної перевірки, за результатами якої складено акт перевірки правил сплати (перерахування) податку на додану вартість №1294/26-54-15-01-11 від 16.12.14 року.

Проте, листом від 02.04.15 року №2911/26-54-15-01-10 податковий орган повідомив товариство про те, що в даному випадку мала місце камеральна перевірка згідно ст. 76 Податкового кодексу України.

Вважаючи дії податкового органу щодо проведення перевірки протиправними, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячі та спортивні майданчики" звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Згідно вимог пункту 76.1 статті 76 Кодексу камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Під час камеральних перевірок аналізуються розбіжності, виявлені за результатами електронної обробки (звірки) податкової звітності з податку на додану вартість та обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Як вбачається із акта перевірки, камеральна перевірка проводилась на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, п. 75.1 ст. 75 ПК України в порядку ст.. 76 розділу ІІ ПК України.

Камеральна перевірка стосувалась перевірки своєчасності сплати (перерахування) суми податкового зобов»язання з ПДВ,

Предметом перевірки були податкові декларації з ПДВ за квітень, травень, липень, серпень, вересень 2014 року, а також податкове повідомлення-рішення форма «Р» №0005962202.

З системного аналізу викладеного вбачається, що під час проведення камеральної перевірки звірці (електронній обробці) підлягає виключно податкова звітність з податку на додану вартість та обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за наслідками камеральної перевірки формуються висновки на підставі проведеного поглибленого аналізу звітних даних платника, даних інформаційних ресурсів податкового органу, у разі якщо працівниками підрозділів оподаткування юридичних осіб виявлені податкові ризики платників податку на додану вартість.

Таким чином, працівники підрозділів оподаткування юридичних осіб проводять камеральні перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, та за їх результатами направляють до структурних підрозділів відповідні висновки для проведення документальних перевірок та їх оперативного супроводження.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Отже, податковий орган мав правові підстави для проведення камеральної перевірки позивача та як наслідок оформив проведену перевірку шляхом складання відповідного акта перевірки

Відповідно до п.200.10 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Як встановлено судом першої інстанції та дана обставина підтверджується матеріалами справи, акт перевірки правил сплати (перерахування) ПДВ від 16.12.2014 року позивачу разом з податковими повідомленнями-рішеннями від 16.12.2014 року направлено 30.12.2014 рок та отримано останнім 12.01.2015 року.

Проведення перевірки та складення за результатами відповідного акту не несе для платника жодних правових наслідків, а тому не може бути оскаржено до суду.

Крім того, колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 126.1 ст.126 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємства протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Платник податків відповідно до ст. 56 ПК України має право з урахуванням строків давності, встановлених ст.102 цього Кодексу оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення податкового органу про нарахування грошового зобов»язання у будь-який момент після прийняття такого рішення.

До дня набрання рішенням суду законної суду, прийнятого за результатами оскарження рішення податкового органу, грошове зобов»язання вважається неузгодженим.

Водночас, платник податків має право відповідно до вимог п.56.19 ст.56 ПК України оскаржити ППР у порядку адміністративного оскарження.

Як зазначено представником податкового органу погашення грошових зобов'язань позивачем здійснювалось наступним чином:

- згідно ППР від 24.07.2013 року №0005962202 нараховано 29.10.2013 року 440 673 грн., погашено 14.11.2013 року у розмірі 48 грн. у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за вересень 2013 року, а 21.11.2013 року суму 440 673 грн. виключено з обліку у зв'язку з надходженням скарги;

- згідно ППР від 24.07.2013 року №0005962202 нараховано 21.05.2014 року 440 673 грн., погашено 21.05.2014 року розмірі 2331,18 грн. за рахунок переплати 24.06.2014 року у с умі 5099 грн. платіжним дорученням від 24.06.2014 року №303, 30.07.2014 року у сумі 3 грн. платіжним дорученням від 30.07.2014 року №376, 08.08.2014 року у сумі 433 239,82 грн. у зв'язку з поданням податкової декларації з ПДВ за червень 2014 року в якій заявлено про нарахування від'ємного значення різниці поточного (звітного) податкового періоду у зменшення суми податкового боргу з ПДВ;

- згідно податкової декларації з ПДВ за квітень 2014 року нараховано 30.05.2014 року суму 5566 грн., яку погашено 08.08.2014 року у розмірі 5566 грн. у зв'язку з поданням податкової декларації з ПДВ за червень 2014 року;

- згідно податкової декларації з ПДВ за травень 2014 року від 19.06.2014 року нараховано 30.06.2014 року суму 5099 грн. яку погашено 08.08.2014 року у сумі 5099 грн. у зв'язку з поданням податкової декларації з ПДВ за червень 2014 року;

- згідно податкової декларації з ПДВ за липень 2014 року нараховано 30.08.2014 року в сумі 4014 грн., яку погашено 28.10.2014 року у розмірі 3186,28 грн. платіжним дорученням від 28.10.2014 року №643, 13.11.2014 року у сумі 827,72 грн. платіжним дорученням від 13.11.2014 року №702;

- згідно податкової декларації з ПДВ за серпень 2014 року нараховано 30.09.2014 року суму 4084 грн., яку погашено 13.11.2014 року в сумі 172,28 грн. платіжним дорученням від 13.11.2014 року №702, суму 3911,72 грн. платіжним дорученням від 13.11.2014 року;

- згідно податкової декларації з ПДВ за в вересень 2014 року нараховано 30.10.2014 року суму 5340 грн, яку погашено 13.11.2014 року у розмірі 5340 грн платіжним дорученням від 13.11.2014 року №700.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі від 24.07.2013 року №0005962202 щодо збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 440 673 грн. та штрафних санкцій у розмірі 110 168,25 грн. позивачем було оскаржено в адміністративному порядку. Відповідно до рішень ГУ Міндоходів у м. Києві від 30.09.2013 року та Міністерства доходів і зборів України від 04.11.2013 року ППР залишено без змін.

За результатами оскарження ППР від 24.07.2013 року №0005962202 у суді, відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2014 року позов товариства залишено без задоволення. Дана постанова суду залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 року.

Судом встановлено, що грошове зобов'язання згідно ППР від 24.07.2013 року №0005962202 стало узгодженим після набрання чинності ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 року. Податковим органом 29.10.2014 року здійснено нарахування неузгоджених податкових зобов'язань у розмірі 440 673 грн з яких 04.11.2013 року погашено 48 грн.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що податковим органом не було порушено терміни проведення камеральної перевірки.

Отже, колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо визнання протиправними дій ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у. Києві щодо проведення камеральної перевірки, результатам якої оформлено актом від 16.12.2014 року є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції щодо безпідставності заявлених позивачем вимог про визнання протиправними дій ДПІ ГУ ДФС у Оболонському районі м. Києва щодо неналежного прийняття податкових повідомлень-рішень №0021011501 від 26.03.2015 року та №0021001501 від 16.12.2014 року.

У разі, якщо позивач не погоджується із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, він має право на їх оскарження в судовому порядку у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Як вбачається із заяви про уточнення позовних вимог від 12 серпня 2015 року (а.с.57) позивач податкові повідомлення-рішення, які є фактично рішеннями суб'єкта владних повноважень, у даному позові не оскаржив.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про визнання протиправними дій ДПІ щодо проведення камеральної перевірки, результати якої оформлені актом від 16.12.2014 року в частині термінів проведення перевірки та скерування ТОВ «Дитячі та спортивні майданчики» акту перевірки, оскільки саме таких позовних вимог позивач у позовній заяві не заявляв. Позивач фактично у поданій позовній заяві зазначав як одну із підстав для визнання протиправним дії ДПІ щодо проведення камеральної перевірки, результати якої оформлено актом, порушення строку проведення такої перевірки. Проте, під час винесення постанови суд першої інстанції ч.2 ст.11 КАС України, відповідно до якої суд може вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, не застосовував.

Відповідно до статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду всім обставинам справи призвели до помилкового висновку, у зв'язку з чим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нову постанову наступного змісту.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячі та спортивні майданчики» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій щодо проведення камеральної перевірки відмовити.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст рішення виготовлено: 10 лютого 2016 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.