Постанова № 55696370, 08.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2016 р. Справа№ 910/11702/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Власова Ю.Л.

Корсакової Г.В.

при секретарі судового засідання - Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГНІ"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.12.2015

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГНІ"

на дії посадової особи Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві та Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві та про скасування постанов про доручення проведення виконавчих дій від 12.08.2015

у справі № 910/11702/13 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Центральне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГНІ"

про стягнення заборгованості та задоволення вимог кредитора

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГНІ"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про визнання договору іпотеки припиненим

за участю представників:

від позивача: не з'явилися,

від відповідача: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 змінено резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2014 та стягнуто з ТОВ "АГНІ" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами в розмірі 1 491 372,72 грн.; пеню в розмірі 124 419,34 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 32 315,84 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Крім того присуджено до стягнення з ТОВ "АГНІ" на користь позивача 7 456,86 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

03.02.2015 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду № 910/11702/13 від 21.01.2015 було видано відповідні накази.

07.10.2015 ТОВ "АГНІ" звернулось до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця, у якій просить суд:

- визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Хечибабян С.А. щодо стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та доручення проведення виконавчих дій шляхом винесення постанов ВП № 46797348 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 01.04.2015, про доручення проведення виконавчих дій від 12.08.2015, оскільки вони винесені з порушенням чинного законодавства;

- зобов'язати державного виконавця скасувати постанову ВП № 46797348 від 01.04.2015 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та постанову ВП № 46797348 про доручення проведення виконавчих дій від 12.08.2015;

- визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Тущенко П.Л. під час проведення опису та арешту майна та рішення складені ним про опис та арешт майна третьої особи під час вчинення виконавчих дій, а акт опису та арешту майна ВП № 46797348 від 31.08.2015 таким, що вчинений з порушенням чинного законодавства;

- зобов'язати державного виконавця скасувати акт опису та арешту майна ВП № 46797348 від 31.08.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2015 (Стасюк С.В.) в задоволенні скарги ТОВ "АГНІ" відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2015, ТОВ "АГНІ" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким

- визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Хечибабян С.А. щодо стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та доручення проведення виконавчих дій шляхом винесення постанов ВП № 46797348 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 01.04.2015, про доручення проведення виконавчих дій від 12.08.2015, оскільки вони винесені з порушенням чинного законодавства;

- зобов'язати державного виконавця скасувати постанову ВП № 46797348 від 01.04.2015 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та постанову ВП № 46797348 про доручення проведення виконавчих дій від 12.08.2015;

- визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Тущенко П.Л. під час проведення опису та арешту майна та рішення складені ним про опис та арешт майна третьої особи під час вчинення виконавчих дій, а акт опису та арешту майна ВП № 46797348 від 31.08.2015 таким, що вчинений з порушенням чинного законодавства;

- зобов'язати державного виконавця скасувати акт опису та арешту майна ВП № 46797348 від 31.08.2015.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та, як наслідок, невідповідністю висновків суду обставинам справи і неправильним застосуванням норм матеріального права. За твердженням скаржника господарським судом залишено поза увагою вимогу скаржника про зобов'язання державного виконавця скасувати постанови від 01.04.2015 та від 12.08.2015. Скаржник зауважує, що обґрунтовував неправомірність постанови від 12.08.2015 порушенням вимог ст. 50 та ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", а суд обґрунтував відмову у скарзі лише наявністю права виконавчої служби доручати перевіряти інформацію іншим відділам державної виконавчої служби (ст. 20 Закону). На думку скаржника, суд не дав оцінки обставинам, викладеним у скарзі, з якою боржник звернувся до суду, а саме щодо неповідомлення боржника про вчинення виконавчих дій, проникнення в приміщення зі зламом дверей та опис майна третьої особи (орендаря); необґрунтованості витрат на проведення виконавчих дій; перешкоджанню реалізації боржником встановлених ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" права брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2016 порушено апеляційне провадження у справі № 910/11702/13, розгляд справи призначено на 08.02.2016.

В судове засідання 08.02.2016 представники сторін та відділів державної виконавчої служби не з'явились, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Беручи до уваги суть спору та матеріали справи, а також встановлені ст. 102 ГПК України строки розгляду апеляційних скарг на ухвалу суду, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представників.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

10.03.2015 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби шевченківського районного управління юстиції м. Києві Хечибабян С.А. за заявою стягувача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 46797348 з виконання наказу господарського суду міста Києва № 910/11702/13 від 03.02.2015 про стягнення з з ТОВ "АГНІ" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами в розмірі 1 491 372,72 грн.; пеню в розмірі 124 419,34 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 32 315,84 грн. У вказаній постанові відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" боржнику було надано семиденний строк для самостійного виконання рішення суду та повідомлено ідентифікатор для доступу до матеріалів виконавчого провадження, унесеними до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Зазначена постанова про відкриття виконавчого провадження була отримана боржником 16.03.2015, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Частиною 5 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Згідно із ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

01.04.2015 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києві Хечибабян С.А. в межах виконавчого провадження ВП № 46797348 винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 164 810,79 грн. та витрати на проведення виконавчих дій у сумі 400,00 грн. Постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій затверджена начальником відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ 01.04.2015.

Згідно із ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції чинній на момент винесення спірної постанови, про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Чинна на 01.04.2015 редакція ч. 5 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" не містила застереження щодо моменту винесення постанови про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Відповідні зміни були внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)" та набрали чинності з 05.04.2015.

Таким чином, обґрунтування скаржником своїх вимог щодо незаконності дій старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Хечибабян С.А. щодо стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 46797348 та скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 01.04.2015 посиланням на норму ч. 5 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження", яка набрала чинності з 05.04.2015, є безпідставним з огляду на положення дії закону в часі.

Скаржником також належними та допустимими доказами не спростовано визначеної постановою від 01.04.2015 суми витрат на проведення виконавчих дій.

Посилання скаржника на те, що державний виконавець повинен був спочатку виконати рішення суду (стягнути кошти), а потім вчиняти дії по стягненню витрат на проведення виконавчих дій судом не приймається, оскільки чинна на час прийняття спірної постанови ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" не пов'язувала момент винесення постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій з вчиненням заходів примусового виконання рішення.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", яким встановлено, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір відповідно до статей 45, 46 Закону України "Про виконавче провадження" стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній по-перше, не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк, а по-друге, рішення було виконано примусово.

У постанові від 28.01.2015 № 3-217гс14 Верховний Суд України вказав, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Оскільки рішення суду не було виконано боржником у встановлений для добровільного виконання строк, а також оскільки державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду, внаслідок яких рішення суду і було виконано, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що державним виконавцем не було порушено норм законодавства про виконавче провадження та прав скаржника при винесенні постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 01.04.2015.

01.04.2015 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві винесено також постанову про арешт коштів боржника на рахунках у банківських установах. А 08.04.2014 за заявою стягувача згідно із ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві накладено арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення - 1 648 269,27 грн.

Відповідно до ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем зокрема шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Докази, які б свідчили про направлення боржнику постанови від 08.04.2015 про накладення арешту на все майно боржника, як і постанови від 12.08.2015 в матеріалах справи відсутні. Проте, встановлене порушення не можна вважати достатньою підставою для визнання незаконними саме тих дій, які оскаржує боржник.

12.08.2015 стягувач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві із мотивованою заявою про наявність у боржника заставленого за іпотечним договором із стягувачем нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Героїв Оборони, буд. 3, літера А.

Частиною 4 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено у разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець може своєю мотивованою постановою, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби. Державний виконавець відділу державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки зазначеної інформації, у разі виявлення майна боржника повинен здійснити його опис та арешт. Виконавчі дії за дорученням проводяться у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту надходження до відділу державної виконавчої служби відповідної постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, у якому винесено цю постанову. За результатами проведених дій складається акт, що направляється державному виконавцю, який виніс постанову.

Постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Хечибабян С.А. від 12.08.2015, Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві доручено провести виконавчі дії щодо опису та арешту майна боржника, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Г. Оборони, 3.

Як уже зазначалось вище, відповідно до ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, в тому числі шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Як свідчать матеріали справи, 31.08.2015 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Голосіївського РУЮ Тущенко П.Л. в присутності понятих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також за присутності представників стягувача та інспекторів патрульної служби було проведено опис та арешт майна в нежитловому приміщенні № 56 (в літ. А), що належить боржнику, за адресою: м. Київ, вул. Г. Оборони, 3. Опис розпочато о 16 год. 20 хвилин, про що свідчить акт опису та арешту майна. Державним виконавцем також складений акт від 31.08.2015 про відкриття за допомогою викрутки дверей між приміщеннями у присутності працівників поліції, понятих та представників стягувача. Проте з рапорту інспекторів патрульної служби вбачається, що двері у їх присутності о 16:46 були вибиті та описано майно згідно із актом опису та арешту майна ВП № 46/9/348, після опису, дане приміщення було опечатано. Вищезаначене підтверджується також наданими скаржником поясненнями, складеними від імені ФОП ОСОБА_5

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право зокрема безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища (п. 4); накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (п.5).

Згідно із ч. 1 ст. 29 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем у робочі дні не раніше шостої і не пізніше двадцять другої години, якщо інше не передбачено цією статтею.

Отже, незважаючи на окремі неточності в оформленні документів, дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського РУЮ Тущенко П.Л. не суперечать вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Скаржник не надав доказів на підтвердження своїх вимог, не обґрунтував підставності своїх доводів щодо незаконності дій старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Хечибабян С.А. щодо стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та доручення проведення виконавчих дій шляхом винесення постанов ВП № 46797348 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 01.04.2015 та про доручення проведення виконавчих дій від 12.08.2015, а також щодо незаконності дій старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Тущенко П.Л. під час проведення опису та арешту майна, як і щодо незаконності акту опису та арешту майна ВП № 46797348 від 31.08.2015. Скаржник належними та допустимими доказами не довів свого права представляти інтереси третьої особи, про опис та арешт майна якої під час вчинення виконавчих дій зазначає у своїй скарзі.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів не вбачає правових підстав для зобов'язання державного виконавця скасувати постанову ВП № 46797348 від 01.04.2015 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та постанову ВП № 46797348 про доручення проведення виконавчих дій від 12.08.2015 та про зобов'язання державного виконавця скасувати акт опису та арешту майна ВП № 46797348 від 31.08.2015.

З огляду на недотримання боржником передбачених ч. 7 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" обов'язків, доводи апеляційної скарги щодо порушення права боржника брати участь у провадженні виконавчих дій, правильності висновків, яких дійшов суд першої інстанції, не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Колегія суддів також вказує на безпідставність посилання скаржника на порушення державними виконавцями під час провадження оскаржуваних боржником виконавчих дій вимог ст. 50 та ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", адже ст. 50 наведеного Закону врегульовано наслідки завершення виконавчого провадження, а згідно із ст. 56 не допускається звернення стягнення на майно, зазначене в переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернуто стягнення за виконавчими документами, згідно з додатком до цього Закону. Додаток до Закону містить перелік видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, а боржник є юридичною особою.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія приходить до висновку про те, що ухвала суду відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГНІ" на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі № 910/11702/13 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі № 910/11702/13 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Ю.Л. Власов

Г.В. Корсакова