Постанова № 55696361, 09.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2016 р. Справа№ 910/20550/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхорс" на рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2015 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхорс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдагро Плюс"

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2015 по справі №910/20550/15 відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрхорс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 01.12.2015. Зобов'язано відповідача надати суду оригінал Договору купівлі-продажу №16/01/2015 тз УХ-ТП від 16 січня 2015 року.

01 грудня 2015 року, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про витребування доказів, які долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхорс" на рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2015 відкладено до 22.12.2015.

16 грудня 2015 року, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхорс" надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому він просить доручити проведення судового засідання Господарському суду Тернопільської області.

22 грудня 2015 року, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, представником позивача подано клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів, клопотання про витребування доказів та клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхорс" на рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2015 відкладено до 12.01.2016.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2016, в зв'язку з перебуванням судді Баранця О.М. у відпустці, та керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, п.п. 2.2, 2.6 засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформувати для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/20550/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2016, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до свого провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016, в режимі відео конференції, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхорс" на рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2015 відкладено до 26.01.2016.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016, в зв'язку з виходом судді Баранця О.М. з відпустки, а також формуванням постійно діючого складу колегії суддів та керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, п.п. 2.2 засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформувати для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/20550/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до свого провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016, в режимі відео конференції, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхорс" на рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2015 відкладено до 09.02.2016.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 09.02.2016 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представники позивача та відповідача про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрхорс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдагро Плюс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 16/01/2015тзУХ-ТП від 16.01.2015 .

Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що на момент укладення спірного договору у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна внесено запис 2 про публічне обтяження, арешт рухомого майна та заборону на відчуження, на підставі Постанови Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.11.2014, у рамках виконавчого провадження № 45469408.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не надано оригінал спірного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позовної заяви додано копію договору купівлі-продажу № 16/01/2015тзУХ-ТП від 16.01.2015. В той же час, наявна в матеріалах справи копія спірного договору не підписана представниками сторін та не скріплена печатками підприємств.

Так, 22.12.2015 апелянтом надано копію спірного договору, додатку №1 до договору купівлі-продажу № 16/01/2015тзУХ-ТП від 16.01.2015 та акту приймання передачі до договору купівлі-продажу № 16/01/2015тзУХ-ТП від 16.01.2015, які містять печатки та підписи сторін.

В той же час, зазначені вище документи не засвідчені представником позивача.

Крім того, зображення печатки та підпису відповідача на зазначених вище документах мають візуальні дефекти, в зв'язку з чим необхідним є вирішення питання щодо їх дійсності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що для вирішення спору в даній справі необхідний оригінал Договору купівлі-продажу № 16/01/2015тзУХ-ПП від 16.01.2015.

Ухвалою місцевого господарського суду від 12.08.2015 витребувано від відповідача оригінал Договору купівлі-продажу № 16/01/2015тзУХ-ПП від 16.01.2015 та оригінал Акту приймання-передачі до даного договору. Однак, ні позивачем ні відповідачем не надано оригіналів вищезазначених документів.

Також, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2015 витребувано від відповідача оригінал Договору купівлі-продажу №16/01/2015тзУХ-ПП від 16.01.2015. Однак, відповідач в жодне судове засідання під час розгляду справи в апеляційному порядку не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.11.2015 не виконав, оригінал спірного договору не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є наявність чи відсутність передбачених законодавством підстав для визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання недійсними правочинів та настання відповідних наслідків: відповідність змісту правочину вимогам закону, додержання встановленої форми правочину, правоздатність сторін, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Вказані обставини належить з'ясувати на момент укладення правочину, проаналізувавши норми відповідних нормативних актів та статутних документів позивача.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 4 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, однак недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 218 Цивільного кодексу України сторонам правочину надано право заперечувати факт вчинення правочину у разі недодержання його письмової форми, що може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Таким чином, наявні матеріали справи оцінюються судом на предмет їх належності та допустимості як доказів, що підтверджують наведені сторонами обставини справи, відповідно до приписів статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду, в обґрунтування її вимог або заперечень, належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

У разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги загальні положення про купівлю-продаж, передбачені главою 54 Цивільного кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що за відсутності оригіналів документів, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги, останнім не доведено дійсне проведення між сторонами, господарських операцій.

Також, позивачем не надано доказів виконання спірного договору, зокрема, доказів передачі товару за актом приймання-передачі (п.1.5. Договору) та оплати товару відповідачем (п.п.3.1-3.3. Договору).

Посилання позивача на видаткову накладну №1 від 16.01.2015, як на підставу укладання спірного договору, колегію суддів визнано безпідставними, оскільки наявність зазначеної накладної не свідчить про укладання між сторонами Договору купівлі продажу в порядку, передбаченому чинним Законодавством України.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшла до висновку, що спірний правочин не укладався та не виконувався.

Таким чином, правочин який не існує, не може порушувати права та інтереси, що підлягають захисту в судовому порядку.

За статтею 15 Цивільного кодексу України, статтями 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначає у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхорс" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2015.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхорс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2015 по справі №910/20550/15 без змін.

Матеріали справи №910/20550/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна