Рішення № 55696198, 09.02.2016, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

РІШЕННЯ

Іменем України

від 09 лютого 2016 року у справі №927/46/16

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т.Г., розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/46/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»,

вул.Радгоспна, 76, смт. Ювілейне, Дніпропетровський район,

Дніпропетровська область, 52005

до відповідачів: 1. Управління Державної казначейської служби України у місті

Чернігові Чернігівської області, вул. Київська, 9, м. Чернігів, 14005

2. Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області,

пр-т. Миру, 49-а, м. Чернігів, 14005

про відшкодування 16723грн.98коп. шкоди

за участю представників сторін:

від позивача: Єрємєєвої В.В. (довір.пост. від 26.01.2016)

від відповідача-1: Регуш Н.В. - головного спеціаліста-юрисконсульта (довір.пост.№1 від 04.01.2016)

від відповідача-2: не з'явився.

В судовому засіданні 09.02.2016 на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з Державного бюджету України 16723грн.98коп. шкоди, заподіяної позивачу незаконним рішенням органу державної влади.

Позовні вимоги обґрунтовані прийняттям відповідачем-2 постанови №0133 від 05.06.2014 про накладення на позивача штрафу у розмірі 16723грн.98коп., яку було скасовано постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2014 у справі №804/8806/14, залишеною за наслідками апеляційного перегляду ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 без змін.

За повідомленням позивача для уникнення негативних наслідків у вигляді арешту рухомого та нерухомого майна, арешту рахунків позивача, у разі пред'явлення відповідачем-2 постанови про накладення стягнень №0133 від 05.06.2014 до виконавчої служби, позивач був змушений здійснити оплату штрафних санкцій у розмірі 16723грн.98коп. на рахунок, відкритий в органі державної казначейської служби. Сплачені за платіжним дорученням №105390 від 23.06.2014 на підставі постанови відповідача-2 №0133 від 05.06.2014 кошти у зв'язку з її скасуванням адміністративним судом позивач і просить стягнути в межах даного позову.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує та зазначає, що він несе відповідальність виключно за своїми зобов'язаннями; ним не порушено жодних прав і законних інтересів позивача, не заподіяно своїми діями будь-якої шкоди позивачу, оскільки перерахування Управлінням коштів у сумі 16723грн.98коп. до бюджету на підставі платіжного доручення позивача, на думку відповідача-1, не можна вважати заподіянням шкоди. В зв'язку з цим, за твердженням відповідача-1, він не повинен залучатися до справи як відповідач.

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує, та вказує, що він не є розпорядником бюджетних коштів; суб'єкти господарювання, до яких ним застосовані штрафи сплачують їх до державного бюджету України, і відповідач-2 навіть не має можливості побачити зазначену сплату. Окремих розрахункових рахунків відповідач-2 не має. Крім того, відповідач-2 повідомляє, що ним до Вищого адміністративного суду України була направлена касаційна скарга на судові рішення у справі №804/8806/14, яка на даний час знаходиться у провадженні зазначеного суду, у зв'язку з чим відповідач-2 вважає неможливим розгляд господарським судом даної справи до винесення Вищим адміністративним судом України судового рішення у справі №804/8806/14. Також відповідач-2 стверджує, що незаконними діяннями органів державної влади, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищевказаних органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена. В даному випадку, на думку відповідача-2, незаконність його дій не доведена.

В судовому засіданні, яке відбулось 09.02.2016, прийняли участь представники позивача та відповідача-1.

Представник відповідача-2 в засідання господарського суду не з'явився.

У відзиві на позов, що надійшов до початку судового засідання, відповідачем-2 викладено клопотання, в якому він просить судове засідання провести без участі його представника.

Враховуючи, що явка представника відповідача-2 не визнавалась господарським судом обов'язковою, тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторони, яке вона реалізує на власний розсуд та яким відповідач-2 не скористався. Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що представники позивача та відповідача-1 не заперечували проти клопотання, неявка представника відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи, з метою уникнення затягування вирішення спору, суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду справи за відсутності представника відповідача-2 в засіданні господарського суду за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку із задоволенням клопотань позивача та відповідача-1 про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколах судових засідань.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників позивача та відповідача-1, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

05 червня 2014 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області (відповідач-2 у справі) за результатами перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (позивач у справі) законодавства про захист прав споживачів винесено постанову №0133 про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою на суб'єкт господарювання накладено штраф у розмірі 16723грн.98коп.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суб'єкта владних повноважень позивач оскаржив його до адміністративного суду.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2014 у справі №804/8806/14 за позовом ТОВ «АТБ-маркет» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області про скасування постанови позов задоволено, визнано протиправною та скасовано винесену Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області постанову №0133 від 05.06.2014 про накладення штрафу в сумі 16723грн.98коп.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 апеляційна скарга Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області залишена без задоволення, а постанова суду першої інстанції від 11.09.2014 у справі №804/8806/14 залишена без змін.

За повідомленням відповідача-2, ним до Вищого адміністративного суду України була направлена касаційна скарга на судові рішення у справі №804/8806/14, яка на даний час знаходиться у провадженні зазначеного суду, у зв'язку з чим відповідач-2 вважає неможливим розгляд господарським судом даної справи до винесення Вищим адміністративним судом України судового рішення у справі №804/8806/14.

Дане твердження відповідача-2 не приймається судом до уваги з огляду на таке:

На підтвердження вказаної обставини відповідачем-2 надано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016.

Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 касаційна скарга Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 у справі за позовом ТОВ «АТБ-маркет» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області про скасування постанови залишена без руху у зв'язку з тим, що касаційна скарга була подана після закінчення строку на її подання і скаржником не було порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження та не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку, а також не надано доказів сплати судового збору.

В зв'язку з цим надано скаржнику строк для усунення вказаних недоліків шляхом подання документу про сплату судового збору, заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та доказів на підтвердження поважності пропуску такого строку.

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Отже за змістом вищенаведеної норми господарського процесу підставою зупинення провадження у справі є розгляд іншим судом справи, пов'язаною з даною справою.

Касаційний розгляд справи визначається періодом у часі з дня прийняття касаційної скарги судом касаційної інстанції і відкриттям касаційного провадження до винесення цим судом остаточного судового рішення.

З наданої відповідачем-2 ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 вбачається, що касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області не відкрито. Доказів усунення недоліків, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, та відкриття касаційного провадження відповідачем-2 господарському суду не надано. В силу норм адміністративного судочинства не усунення скаржником недоліків, допущених при поданні касаційної скарги, у встановлений судом строк є підставою для повернення скарги скаржнику.

Оскільки на момент вирішення даного спору касаційне провадження не відкрито, розгляд касаційної скарги не відбувається, а тому твердження відповідача-2 щодо неможливості розгляду даної справи до винесення Вищим адміністративним судом України судового рішення у справі №804/8806/14 залишається поза увагою суду.

Інших судових рішень, які б приймались в межах розгляду спору про скасування постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №0133 від 05.06.2014 сторонами в ході розгляду даної справи не надано.

Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

З огляду на наведені норми адміністративного процесу постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2014 у справі №804/8806/14 набрала законної сили 15 вересня 2015 року.

Платіжним дорученням №105390 від 23.06.2014 позивачем сплачено накладений на нього постановою №0133 від 05.06.2014 штраф у розмірі 16723грн.98коп. на рахунок, відкритий в органі державної казначейської служби, який був зазначений у постанові.

Однак враховуючи, що адміністративним судом встановлено незаконність постанови №0133 від 05.06.2014 та скасовано її, позивач просить стягнути сплачені ним на рахунок, відкритий в органі державної казначейської служби, грошові кошти в сумі 16723грн.98коп., як шкоду, заподіяну йому незаконним рішенням органу державної влади.

Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, в тому числі, внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, які відносяться до позадоговірних зобов'язань.

В силу ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Сторонами не заперечується факт відсутності між ними договірних зобов'язань, тобто правовідносини, які між ними виникли, є позадоговірними.

Правовідносини, що виникають з позадоговірних зобов'язань, регулюються главою 82 Цивільного кодексу України.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначаються загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, відповідно до якої шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачаються особливості відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до приписів даної статті така шкода відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Але при цьому діють загальні правила обставин, з якими матеріальний закон пов'язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння майнової шкоди. Такими обставинами є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача шкоди. Приймаючи до уваги спеціальну норму, викладену у ст.1173 Цивільного кодексу України щодо наявності чи відсутності вини, наявність вини заподіювача шкоди презумується.

Неправомірність дій відповідача-2 внаслідок прийняття постанови №0133 від 05.06.2014 про накладення на позивача штрафу у розмірі 16723грн.98коп. встановлена постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2014 у справі №804/8806/14.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави, за яких учасники судового процесу звільняються від обов'язку доказування. Зокрема, відповідно до частини 3 вищеназваної статті Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що у адміністративній справі №804/8806/14 та у даній справі беруть участь ті самі особи, обставини, які встановлені постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2014 у справі №804/8806/14 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знов в межах даної справи.

Таким чином, незаконність дій відповідача-2 внаслідок прийняття постанови №0133 від 05.06.2014 про накладення на позивача штрафу у сумі 16723грн.98коп. не підлягає доведенню в межах даної справи.

У зв'язку з цим твердження відповідача-2 про недоведеність незаконності його дій судом не приймається до уваги.

Розмір заподіяної шкоди у вигляді вимушеної сплати штрафу в доход державного бюджету підтверджується платіжним дорученням №105390 від 23.06.2014, згідно з яким позивачем на рахунок, відкритий в територіальному органі державної казначейської служби та зазначений в постанові №0133 від 05.06.2014, перераховано 16723грн.98коп. штрафу, та перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку із прийняттям відповідачем-2, як органом державної влади при здійснені ним своїх повноважень, незаконного рішення, а тому згідно з приписами чинного законодавства вона підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Заперечення відповідача-1, що він не має відповідати за даним позовом, оскільки ним не порушено жодних прав і законних інтересів позивача, не заподіяно своїми діями будь-якої шкоди позивачу, судом до уваги не приймається з огляду на таке:

За змістом приписів чинного законодавства відшкодування шкоди, заподіяної юридичній особі органом державної влади внаслідок прийняття цим органом незаконного рішення, оскільки останній фінансується з державного бюджету України, здійснюється з відповідного бюджету.

Відповідно до ст.43, 47, 49 Бюджетного кодексу України, Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15.04.2015, територіальні органи Казначейства відповідно до покладених на них завдань здійснюють розрахункове касове-обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та здійснюють контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету.

Матеріалами справи не підтверджується наявність між позивачем та відповідачем-1 правових відносин в частині заподіяння позивачу шкоди. А відтак, суд приходить до висновку, що відповідач-1 не може відповідати за заподіяну позивачу шкоду.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

За змістом положень Порядку виконання рішень про стягнення коштів державних та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011, саме територіальні органи Казначейства здійснюють юридично значимі дії, пов'язані із виконанням судових рішень про стягнення з державного бюджету коштів на відшкодування шкоди, заподіяної фізичним і юридичним особам, зокрема, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Виходячи із змісту п.36 вищевказаного Порядку, саме відповідач-1 є територіальним органом Казначейства, що знаходиться за місцем знаходження відповідача-2, внаслідок незаконно прийнятого рішення якого позивачу заподіяно шкоду, і до якого стягувачем мають подаватися документи про списання відповідних сум.

Враховуючи вищевикладене, Управління Державної казначейської служби України у місті Чернігові Чернігівської області є належним відповідачем у даній справі, оскільки, з огляду на правову природу даних правовідносин при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади слід залучати до участі у справі як іншого відповідача відповідний територіальний орган Казначейства як особу, уповноважену здійснювати розпорядження бюджетними коштами. При цьому, з огляду на покладені на нього чинним законодавством функції, не вимагається наявність порушення вказаним органом прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги належить задовольнити в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приймає до уваги таке.

Позивачем при зверненні до суду з даною позовною заявою сплачено до державного бюджету 1378грн. судового збору, що підтверджується наявним у справі платіжним дорученням №72612 від 11.01.2016.

Проте, відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, судовий збір не справляється.

Водночас, в силу приписів ч.3 ст.49 Господарського процесуального кодексу України у разі звільнення позивача в установленому порядку від сплати судового збору, судовий збір стягується в доход державного бюджету з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Оскільки згідно із Законом України «Про судовий збір» відповідач-2 не включений до переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, а сплачений позивачем судовий збір надйшов до державного бюджету, тому суд приходить до висновку про відшкодуванння позивачу судового збору в повному обсязі за рахунок саме відповідача-2, як органу, внаслідок незаконного рішення якого позивачу завдано матеріальну шкоду.

Керуючись ст.174 Господарського кодексу України, ст.11,22,1166,1173 Цивільного кодексу України, ст.22,33,35,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України (орган, внаслідок прийняття рішення якого заподіяно шкоду - Інспекція з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області (ідентифікаційний код 38053829, м.Чернігів, пр.Миру, 49-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет», Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, 76 (ідентифікаційний код 30487219, р/р 26001438044 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) 16723грн.98коп. шкоди.

Стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області, м.Чернігів, пр.Миру, 49-А (ідентифікаційний код 38053829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет», Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, 76 (ідентифікаційний код 30487219, р/р 26001438044 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) 1378грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 11 лютого 2016 року.

Суддя Т.Г. Оленич