Рішення № 55695832, 08.02.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2016р. Справа№ 914/4212/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод", м.Миколаїв

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БТЛК-ГРУПП Україна", м. Новий Розділ, Львівська область

про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних збитків, в сумі 277 032,87 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Куць М.Я.

Представники:

Від позивача: Кришнева В.М. - представник за довіреністю від 17.06.2015р. №776/101-05-117-05;

Від відповідача: Данилко Р.Б. - представник за довіреністю від 25.02.2015р.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "БТЛК-ГРУПП Україна" про стягнення заборгованості за Договором № 377-У від 16.10.2013р. з врахуванням інфляційних втрат та 3% річних в сумі 277 032,87 грн.

Ухвалою суду від 09.12.2015 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 24.12.2015р., про що сторони були повідомлені належним чином під розписку, що підтверджуються повідомленнями про вручення поштового відправлення (оригінали поштівок - в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 24.12.2015р. розгляд справи відкладено на 25.01.2016р.

В судовому засіданні 25.01.2016р. з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин справи оголошено перерву до 08.02.2016р.

05.02.2016р. представником відповідача подано клопотання (вх. № 4819/16), в якому погоджується і не заперечує проти обрахунків штрафних санкцій та інфляційних втрат, які позивач виклав в позовній заяві.

08.02.2016р. позивачем подано заяву (вх. № 5050/16) про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить стягнути 178 258,40 грн. основного боргу, 313,11 інфляційних втрат та 1 768,83 грн. 3% річних. На підтвердження подав супровідний лист (вх. № 4966/16 від 08.02.2016р.) з Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2013р. по 31.01.2016р. та Акт заліку взаємних вимог № 26660 від 24.12.2016р., що підписані та скріплені печатками сторін.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач у порушення умов договору 377-У про передачу рухомого складу в тимчасове користування від 16.10.2013р. не оплатив вартість наданих послуг в сумі 178 258,40 грн. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог вх. № 5050/16 від 08.02.2016р.) В наслідок цього, на підставі ст. 625 Цивільного Кодексу України позивачем нараховано відповідачу 313,11 грн. інфляційних втрат та 1 768,83 грн. 3% річних.

В судовому засіданні 08.02.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві, з врахуванням заяви про уточнення (зменшення )позовних вимог. Просить стягнути 178 258,40 грн. основного боргу, 313,11 інфляційних втрат та 1 768,83 грн. 3% річних.

В судовому засіданні 08.02.2016р. представник відповідача не заперечує існування заборгованості за договором в сумі 178 258,40 грн. з врахуванням акту заліку взаємних вимог № 266660 від 24.12.2016р. Не заперечує, щодо нарахованих 313,11 інфляційних втрат та 1 768,83 грн. 3% річних ( клопотання від 05.02.2016р. вх. № 4819/16).

Справа розглядається у відповідності до поданої позивачем 08.02.2016р. заяви про зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

16 жовтня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (власник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БТЛК-ГРУПП Україна" (замовник, відповідач у справі) було укладено договір № 377-У про передачу рухомого складу в тимчасове користування (надалі - Договір), за умовами якого власник зобов'язався передати, а замовник прийняти в платне тимчасове користування рухомий склад строком до 15.10.2014р. - хопер-цементовози, які належать на праві власності ТзОВ Миколаївський глиноземний завод".

Відповідно до п. 1.5 Договору, кількість переданих у тимчасове користування, які підлягають оплаті визначається в актах наданих послуг із зазначенням номерів вагонів, дат прибуття кожного вагону на станцію погрузки та дат відправки на станцію повернення.

Згідно із п. 4.2 Договору сторони погодили, що загальний час перебування вагона в тимчасовому користуванні, що підлягає оплаті визначається згідно умов п.п. 2.1, 2.2, та 4.1 Договору.

Відповідно до п.п. 2.1-2.2 Договору, рухомий склад вважається переданим в користування власником та прийнятим замовником з дати прибуття вагона на станцію завантаження, згідно з календарним штемпелем в залізничній транспортній накладній, а повернутим з дати відправлення порожнього вагона на станцію повернення згідно з календарним штемпелем в залізничній транспортній накладній; день відправки вагона на станцію повернення враховується як добове користування вагоном.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що для вагонів, які передані у тимчасове користування, під час проведення ремонту, загальний час користування вагоном зменшується на кількість діб перебування такого вагону в ремонті.

29 вересня 2014р. сторони підписали додаткову угоду №5 до Договору якою встановили, що на період з 01.10.2014р. по 31.12.2015р. розмір плати за користування одним вагоном в добу становить 125,00 грн.

На виконання умов Договору позивач в період червень - жовтень 2015р. передавав відповідачу в користування хопер-цементовози, що підтверджується відповідними Актами наданих послуг та виставленими рахунками, які надісланні відповідачу, що підтверджується реєстраційними записами в Журналі реєстрації вихідної кореспонденції, а також повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачем, що не заперечується відповідачем. (копії долучено до матеріалів справи).

Згідно Актів наданих послуг, що підписані та скріплені печатками сторін без жодних застережень, позивачем протягом червень - жовтень 2015р. надано послуги на загальну суму 274 95,93 грн., зокрема:

- у червні 2015р. на суму 192 875,00 грн., що підтверджується Актом наданих послуг від 09.07.2015р. та рахунком №1281284316 від 09.07.2015р.;

- у липні 2015р. на суму 8 684,11 грн., що підтверджується Актом наданих послуг від 10.08.2015р. та рахунком №1281298977 від 10.08.2015р.;

- у серпні 2015р. на суму 34 891,82 грн., що підтверджується Актом наданих послуг від 04.09.2015р. та рахунком №1281310997 від 04.09.2015р.;

- у вересні 2015р. на суму 32 125,00 грн., що підтверджується Актом наданих послуг від 09.10.2015р. та рахунком №1281328814 від 09.10.2015р.;

- у жовтні 2015р. на суму 6 375,00 грн., що підтверджується Актом наданих послуг від 10.11.2015р. та рахунком №1281342815 від 10.11.2015р.

Відповідно до п.4.9 Договору, розрахунки за надані згідно договору послуги здійснюються на підставі рахунку власника не пізніше 10 банківських днів від дати підписання акта наданих послуг; Акт наданих послуг підписується Сторонами не пізніше 10-го числа місяця, що слідує за звітним місяцем.

Згідно додаткової угоди від 29 вересня 2014р. №5 до Договору було внесено зміни в частині здійснення розрахунків за надані послуги. Зокрема сторони погодили, що в період з 01.11.2014р. по 31.01.2015р. розрахунок за надані згідно Договору послуги здійснюється на підставі рахунку власника не пізніше 25 календарних днів від дати підписання акта наданих послуг.

З врахуванням заяви про зменшення позовних вимог та врахуванням акту заліку взаємних вимог № 266660 від 24.12.2016р. вбачається, що відповідачем 14.12.2015р. оплачено заборгованість в сумі 96 692,53 грн. по Акту наданих послуг від 10.08.2015р. на суму 8 684,11 грн., по Акту наданих послуг від 04.09.2015р. на суму 34 891,82 грн., по Акту наданих послуг від 09.10.2015р. на суму 32 125,00 грн. та по Акту наданих послуг від 10.11.2015р. на суму 6 375,00 грн., що підтримується позивачем та не заперечується відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своєчасно покладені на нього зобов'язання щодо оплати наданих послуг за Договором в сумі 178 258,40 грн. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) не виконав, у зв'язку з чим у нього заборгованість за надані послуги, що підтримується позивачем та не заперечується відповідачем.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором Сторони несуть відповідальність у відповідності до договору та діючому законодавству України.

Належних та допустимих доказів повної оплати наданих послуг відповідачем не надано.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути 313,11 грн. інфляційних втрат та 1 768,83 грн. 3% річних, що визнаються відповідачем.

Доказів повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

Крім цього, судом встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 17.03.2015р. у справі №914/179/15 стягнуто за даним Договором основний борг відповідача перед позивачем за період з липня 2014р. по грудень 2014р. включно та рішенням господарського суду Львівської області від 17.09.2015р. у справі №914/2154/15 за даним Договором стягнуто основний борг відповідача перед позивачем за період з червня 2015р. по травень 2015р. включно.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором. Факт проведення відповідачем повної оплати вартості наданих позивачем послуг підтверджений не був. Відповідач не заперечив надання послуг позивачем згідно Договору, визнав існування заборгованості перед позивачем в сумі 178 258,40.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за Договором в сумі 178 258,40 грн. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог), оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення 3% річних в сумі 1 768,83 грн. та інфляційні втрати в сумі 313,11 грн. нараховані правомірно та підлягають стягненню.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи зі змісту наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати в розмірі 2 705,11 грн. покладаються на відповідача.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БТЛК-ГРУПП Україна" (81652, Львівська область, м.Новий Розділ, вул. Ходоровська,4, код ЄДРПОУ 38246511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (54051, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 471, код ЄДРПОУ 33133003) 178 258,40 грн. - основного боргу, 1 768,83 грн. -3% річних, 313,11 грн. інфляційних втрат та 2 705,11 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.02.2016 року.

Суддя Коссак С.М.