Рішення № 55695825, 09.02.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2016р. Справа№ 914/4206/15

За позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Львів,

про зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення.

Суддя Яворський Б.І. при секретарі Кубара А.

Представники:

від позивача: Чернобай С.,

від відповідача: ОСОБА_3

На розгляд господарського суду Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради подано позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення.

Ухвалою суду від 10.12.2015р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 22.12.2015р. У судових засіданнях 22.12.2015 р., 25.01.2016р. оголошувалася перерва.

У судове засідання 09.02.2016р. представник позивача з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив зобов'язати відповідача повернути об'єкт оренди шляхом виселення зі займаного нежитлового приміщення у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди нерухомого майна.

У судовому засіданні 09.02.2016р. відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та поясненнях. Зокрема, на думку відповідача, повідомлення про припинення договірних відносин повинно було бути надісланим з 30.10.2015р. до 30.11.2015р., а не 27.10.2015р. Відповідач не отримував повідомлення від Управління про розірвання договору оренди. Тому в силу вимог ч.2 ст.17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» такий договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Додатково звернув увагу суду на те, що відповідач належно виконує всі умови договору та у повному обсязі сплачує орендну плату. Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позову повністю. Крім того, подав клопотання про призначення колегіального розгляду справи, так як на думку представника відповідача, справа є складною та неоднозначною.

Представник позивача заперечив проти клопотання про призначення колегіального розгляду справи, зазначивши, що це клопотання спрямоване виключно на затягування розгляду справи, наполягав на продовжені розгляду справи за наявними у справі доказами.

Суд, розглянувши подане клопотання представника відповідача, відзначає, що складність справи, яка є підставою для призначення колегіального розгляду справи, може визначатися залежно від складності спірних матеріально-правових відносин; кількості доказів, поданих на підтвердження вимог та заперечень; неясності чи суперечливості правових норм, що підлягають застосуванню у спірних відносинах; неоднаковості судової практики застосування правових норм, що регулюють спірні відносини тощо. У даному випадку справа не є складною, тому суд не вбачає підстав для призначення колегіального розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

25.10.2012р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар, відповідач) укладено договір №Г-8464-12 оренди нерухомого майна. Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що перебуває на балансі середньої загальноосвітньої школи №87. Об'єктом оренди є приміщення, загальною площею 74,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Об'єкт оренди буде використовуватися орендарем для розміщення торговельних об'єктів з продажу книг, газет, журналів, виданих виключно українською мовою (п.2.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору приймання-передачу об'єкта оренди здійснюють орендар та балансоутримувач і оформляється актом приймання-передачі.

Термін договору оренди визначений на 2 р. 364 дні з 25.10.2012р. до 24.10.2015р. включно (п.4.1 договору). Перебіг терміну дії договору оренди та настання обов'язку орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати підписання акту здачі-приймання (п.4.2 договору).

Відповідно до п.4.3 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженими на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Порядок повернення орендодавцю об'єкта оренди сторони погодили у р.9 договору. Зокрема, повернення об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання (п.9.1 договору). Сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди. Об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних у п.9.1 договору. При передачі об'єкта оренди складається акт здачі- приймання (п.9.2- 9.5).

30.10.2012р. підписано Акт приймання-передачі орендованого приміщення.

Листом №2302-вих-2388 від 26.10.2015 р. позивач повідомив відповідача про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням терміну дії договору. Докази надіслання повідомлення (копія списку згрупованих рекомендованих листів від 27.10.2015р., копія поштової квитанції від 27.10.2015р., а також роздруківка з офіційного сайту ДП «Укрпошта» про відстеження поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 7900606585736) знаходяться в матеріалах справи, оригінали оглядалися у судовому засіданні.

02.11.2015р. ФОП ОСОБА_1 звернувся до Управління зі заявою про продовження договору оренди на новий термін.

Листом №2302-3560 від 17.11.2015р. Управління комунальної власності ЛМР повідомило відповідача про те, що договір оренди від 25.10.2012р. №Г-8464-12 продовженню не підлягає, оскільки заява про продовження такого договору не була подана в термін до закінчення даного договору.

Станом на дату прийняття рішення у матеріалах справи відсутні докази повернення орендованого приміщення.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендною є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України). В силу положень ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст.284 ГК України та ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Щодо твердження відповідача про неможливість надіслання позивачем повідомлення про відмову у продовження договору оренди в останні дні дії договору суд зазначає таке.

Зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Аналогічна правова позиція відображена у п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна". Тому такі заперечення відповідача суд не бере до уваги, оскільки орендодавець заперечив проти продовження дії договору і таке повідомлення було надіслано з дотриманням строку, визначеного зазначеними вище нормативно-правовими актами, і у даному випадку немає значення чи договір діяв до 24.10.2015р., чи до 30.10.2015р., адже на момент прийняття рішення знаходження в орендованому приміщенні відповідача є неправомірним.

Заперечення відповідача щодо того, що наданий позивачем список згрупованих поштових відправлень від 27.10.2015р. та фіскальний чек від 27.10.2015р. не є належними доказами надіслання позивачем повідомлення про припинення договірних відносин не приймаються судом до уваги, зважаючи на наступне. У списку рекомендованих згрупованих відправлень від 27.10.2015р. зазначено, що ОСОБА_1 надсилається лист №2302-вих-2388 від 26.10.2015р. (саме це і є дата та номер повідомлення про припинення договірних відносин). Даному відправленню присвоєно штрих кодовий ідентифікатор 7900606585736. На списку згрупованих поштових відправлень міститься печатка та підпис відправника, штамп відділення поштового зв'язку м.Львова №6 (далі - ВПЗ №6) з датою 27.10.2015р. Крім відповідача по даному списку здійснювалися рекомендовані відправлення ще трьом адресатам. Позивачем також подано фіскальний чек про здійснення 27.10.2015р. оплати у ВПЗ №6 за відправку списку з 4 цінних листів.

На офіційному сайті ДП «Укрпошта» у розділі відстеження поштових відправлень (роздруківки є у матеріалах справи) знаходиться інформація, що поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 7900606585736 відправлено з ВПЗ №6 27.10.2015р. та вручено особисто адресату (ОСОБА_1) 29.10.2015р. Таким чином, відповідач, подаючи 02.11.2015р. заяву до УКВ ДЕП ЛМР про продовження терміну дії договору, уже був повідомлений про заперечення позивача щодо продовження дії цього договору та необхідність повернення орендованого приміщення.

Оскільки відповідач не виконав свого обов'язку щодо повернення у встановленому порядку орендованого майна позивачу, вимога про повернення об'єкта оренди шляхом виселення із нежитлового приміщення є правомірною та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Упункті 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. зазначається, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути шляхом виселення орендоване майно - нежитлове приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 74,00 кв.м., Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (адреса: 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ідентифікаційний код 25558625). Стягувач: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (адреса: 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ідентифікаційний код 25558625).

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (адреса: 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ідентифікаційний код 25558625) 1' 218,00 грн. судового збору.

У судовому засіданні 09.02.2016р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 11.02.2016 р.

Суддя Яворський Б.І.