Рішення № 55695606, 03.02.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2016 р. Справа № 911/5278/15

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Литовці А.С.

розглянувши справу № 911/5278/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський хлібокомбінат», м. Біла Церква

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1»,

с. Бузова Києво-Святошинського району

про стягнення 45192,78 грн.

Представники:

від позивача: Тимошенко В.О. - довіреність б/н від 05.01.2016;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський хлібокомбінат» (далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» (далі-відповідач) про стягнення 45192,78 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки хлібобулочних виробів № 2147/847 від 13.01.2014 в частині своєчасної оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 38178,47 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано 5460,04 грн. пені, 1281,27 грн. інфляційних втрат та 273,00 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 11.12.2015 порушено провадження у справі № 911/5278/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 13.01.2016, проте, у зв'язку з хворобою судді Христенко О.О., судове засідання призначене на 13.01.2016 не відбулося, про що господарським судом винесено ухвалу від 18.01.2016 та призначено розгляд справи на 03.02.2016.

В судовому засіданні 03.02.2016 представником позивача надані документі, витребувані судом та підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання 03.02.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, про що свідчить відбиток штампу канцелярії суду на звороті у нижньому лівому куті ухвал суду від 11.12.2015 та від 18.01.2016 щодо направлення їх копій відповідачу. При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на адресу, вказану в позовній заяві, та на адресу, вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Крім того, судом враховано абзац 3 підпункту 3.9.1 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», де зазначено, що у разі, якщо ухвалу суду про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку, зокрема, з посиланням на відсутність адресата, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Вимоги ухвал суду від 11.12.2015 та від 18.01.2016 відповідач не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, до суду не надіслав.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2014 між дочірнім підприємство відкритого акціонерного товариства «Київхліб» «Білоцерківський хлібокомбінат» (постачальник), правонаступником якого, згідно з наявною в матеріалах справи копією Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський хлібокомбінат», затвердженого загальними зборами акціонерів публічного акціонерного товариства «Київхліб» (протокол № 25 від 30.04.2015) є - товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський хлібокомбінат» та товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» (покупець) укладено Договір поставки хлібобулочних виробів № 2147/847, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник взяв на себе обов'язок поставляти покупцю хлібобулочні вироби (товар), а покупець в свою чергу взяв на себе обов'язок приймати такий товар та своєчасно сплачувати його вартість.

Умовами п.п. 1.3, 4.3 договору визначено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами належним чином оформленої товарно-транспортної накладної. Кожна партія товару супроводжується товарно-транспортною накладною.

Пунктами 9.1, 9.2 (в редакції внесених Протоколом узгодження розбіжностей змін) договору визначено, що останній укладений строком до 31.12.2014, а при відсутності заяв про небажання подовжити дію договору за 30 календарних днів до закінчення його дії, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах. У разі, якщо на момент закінчення дії договору або у випадках передбачених, п. 7.2 договору, у сторін залишаються невиконані обов'язки, дія договору по відношенню до цих зобов'язань продовжується до повного виконання.

Відповідно до частини 1 статті 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 520 Цивільного кодексу України визначено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Так, 20.11.2014 між позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» (первісний покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Край-1» (новий покупець) укладено Додаткову угоду до Договору поставки хлібобулочних виробів № 2147/847 від 13.01.2014 про заміну сторони у зобов'язані, відповідно до умов якого сторони, у зв'язку з наміром первісного покупця припинити здійснення роздрібної торгівлі та намір нового здійснювати таку торгівлю, дійшли згоди замінити сторону покупця з товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» на товариство з обмеженою відповідальністю «Край-1» у зобов'язаннях за Договором поставки хлібобулочних виробів № 2147/847 від 13.01.2014, з дати підписання цієї додаткової угоди.

Отже, за вказаним правочином товариство з обмеженою відповідальністю «Край-1» прийняло зобов'язання сторони покупця за Договором поставки хлібобулочних виробів № 2147/847 від 13.01.2014.

Умовами п.п. 2. 3 додаткової угоди визначено, що з дати підписання вказаної угоди всі права сторони покупця за договором поставки переходять від первісного покупця до нового покупця, і первісний покупець вибуває із зобов'язання як сторона. Обов'язок оплатити товар, який був поставлений первісному покупцю та не оплачений до моменту підписання додаткової угоди переходить до нового покупця.

Так, на виконання умов договору та взятих на себе зобов'язань позивачем згідно з товарно-транспортними накладними, копії яких у кількості 44 штуки наявні в матеріалах справи, поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 38178,47 грн. Отримання товару за зазначеними товарно-транспортними накладними, підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на отримання товару у пункті його поставки та відповідним штампом.

Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару від відповідача не надходило.

Проте, при укладені Договору поставки хлібобулочних виробів № 2147/847 від 13.01.2014, сторонами не було визначено його умов щодо строків розрахунку за отриманий товар, у зв'язку з чим 27.08.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією № 01-4/23 від 04.08.2015, надсилання якої підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком № 0030381 0027713 від 27.08.2015, з вимогою сплати вартість отриманого відповідачем, на підставі Договору поставки хлібобулочних виробів № 2147/847 від 13.01.2014, товару в сумі 38178,47 грн.

Відповідно до ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, вартість товару залишена відповідачем не сплаченою, а претензія позивача без відповіді.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судове засідання 03.02.2016 не з'явився, письмових пояснень чи доказів оплати товару не надав, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки заборгованість відповідача в частині оплати переданого позивачем на підставі Договору поставки хлібобулочних виробів № 2147/847 від 13.01.2014 товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 38178,47 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати товару, позивач, на підставі підпункту 5.4 договору, просить суд стягнути з відповідача 5460,04 грн. пені, нарахованої за період з 26.05.2015 по 21.08.2015.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 273,00 грн. 3 % річних, нараховані за період з 26.05.2015 по 21.08.2015 та 1281,27 грн. інфляційних втрат, нараховані за період: червень - липень 2015.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач просить суд стягнути з відповідача 5460,04 грн. пені, нарахованої за період з 26.05.2015 по 21.08.2015, 273,00 грн. 3 % річних, нараховані за період з 26.05.2015 по 21.08.2015 та 1281,27 грн. інфляційних втрат, нараховані за період: червень - липень 2015.

З наявного в матеріалах справи фіскального чеку № 0030381 0027713 від 27.08.2015, поданого позивачем як доказ направлення претензії № 01-4/23 від 04.05.2015, вбачається, що останній надісланий відповідачу 27.08.2015, а отже перебіг строку для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат має бути розпочато, з урахуванням 3 (три) денного поштового перебігу, через 10 днів, тобто з 07.09.2015.

Проте, оскільки при здійсненні розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат, позивачем заявлений період, якій не відповідає періоду за який мало бути здійснено таке нарахування, а відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 5460,04 грн. пені, 273,00 грн. 3 % річних та 1281,27 грн. інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведе вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» (08120, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Бузова, вул. Леніна, 215-А, кім. 3, код ЄДРПОУ 22863249) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський хлібокомбінат» (09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Голубина, 11, код ЄДРПОУ 00378632) 38 178 (тридцять вісім тисяч сто сімдесят вісім) грн. 47 коп. заборгованості та 1 028 (одну тисячу двадцять вісім) грн. 95 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 10.02.2016

Суддя О.О. Христенко